Вирок № 84946445, 16.10.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2562/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Реви О. І.

за участю:

секретарів судових засідань Домантович О. П., Руденко О.М.,

Товстої В. О., Хоменко Н. І.

прокурорів: Гетьмана В.О., Новохацького В. О., Сидоренко А. Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Савченка А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015110000000231 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда ІІ групи, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017 ОСОБА_1 був визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та був виправданий у зв`язку з не доведенням його вини у скоєнні такого злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.04.2017 вказаний вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для скасування вироку є допущення судом першої інстанції невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду, які перешкодили прийняттю законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом також було зазначено, що показання свідка ОСОБА_2 , котрий передав обвинуваченому неправомірну вигоду, судом оцінені поверхово; показання свідків в сукупності із протоколами слідчих дій не знайшли належної оцінки у вироку; визнання судом доказів недопустимими суперечить вимогам КПК України; судом не досліджені технічні носії інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Об`єктивно з`ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення; наводячи належні і достатні мотиви та підстави ухвалення вироку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 28.05.2015 о 17.25 год був затриманий уповноваженою особою СБУ у своєму службовому кабінеті, що розташований в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 95 на підставі ст. 208 КПК України, як особа, яку застали під час вчинення нею злочину або замаху на його вчинення, зокрема: отримання неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_2 у виді грошових коштів в сумі 250 000 грн.

В цей же день у період часу з 18.10 год до 20.15 год в кабінеті 3.3, що є службовим кабінетом ОСОБА_1 , був проведений санкціонований обшук, в результаті якого було виявлено та вилучено службові документи, мобільні телефони, ключі до замків дверей, службове та пільгове посвідчення обвинуваченого, платіжну та магнітну картки, комп`ютерну техніку, а також 58 банкнот номінальною вартістю 500 грн на суму 29 000 грн та 10 банкнот номінальною вартістю 500 грн на суму 5 000 грн. ОСОБА_1 заявив, що 29 000 грн належать йому, а 5 000 грн, ймовірно, підкинув ОСОБА_2 .

В цей же день у період часу з 20.55 год до 21.45 год в кабінеті 3.11, що не є службовим кабінетом ОСОБА_1 , був проведений санкціонований обшук, в результаті якого було виявлено та вилучено 5 (п`ять) пачок, перев`язаних резинками, з грошовими коштами по 100 (сто) штук в кожній пачці номінальною вартістю 500 грн кожна, на загальну суму 250 000 грн. ОСОБА_1 заявив, що вказані кошти йому не належать і він не має до них жодного відношення.

У подальшому проводилися інші слідчі дії, що завершилися складенням та направленням до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно цього акту органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою власного незаконного збагачення 12.05.2015 близько 12.00 год у своєму службовому кабінеті в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за адресою: м. Переяслав-Хмельницький Київської області, вул. Богдана Хмельницького, 95 під час спілкування із ОСОБА_2 висунув йому вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 300 000 грн за не нарахування максимальної суми штрафних санкцій за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

В подальшому 18.05.2015 близько 16.00 год обвинувачений, керуючись корисливим мотивом з метою власного збагачення, на виконання раніше досягнутих домовленостей, в своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_2 частину неправомірної вигоди у сумі 50 000 грн.

Згодом, 28.05.2015 приблизно о 17.00 в службовому кабінеті ОСОБА_1 за вищевказаною адресою ОСОБА_2 передав йому решту неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 250 000 грн. Тобто, ОСОБА_1 довів свій злочинний умисел до кінця.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з її вимаганням.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив виправдати ОСОБА_1 , визнавши неналежними та недопустимими доказами протоколи слідчих дій, в тому числі негласних (розшукових) слідчих дій. Зазначає про те, що ці документи складені з порушенням норм КПК України, оскільки їх зміст не відповідає ст. 104 КПК. Зокрема, при проведенні більшості слідчих дій брав участь оперуповноважений ОСОБА_3 , який раніше допитувався в даному кримінальному провадженні як свідок. Це є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України. Вказує на те, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті неправильно та не доводяться ні матеріалами кримінального провадження, ні показаннями свідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав повністю і просив провадження щодо нього закрити, оскільки вважає висунуте відносно нього обвинувачення провокацією, а надання йому ОСОБА_2 неправомірної грошової вигоди було контрольованою СБ України акцією. Дії ОСОБА_2 були провокацію злочину, оскільки його дружина перебувала під кримінальним переслідуванням за ухилення від сплати податків. Під час обшуку правоохоронці не дотримувалися норм КПК України, і вказали не на його особисті кошти, а інші, яких у нього не вилучали.

Обвинувачений дав показання суду з яких вбачається, що 6 травня 2015 року до Переяслав-Хмельницької ОДПІ з Деснянської ДПІ в м. Києві надійшли матеріали про здійснення перевірки ФО-П ОСОБА_2 . На підставі відповідного наказу було розпочато таку перевірку і 08.05.2015 він із своїм колегою приїхав в с. Жовтневе Переяслав-Хмельницького району, де зареєстрований вказаний підприємець, щоб вручити йому направлення та провести перевірку.

З`ясувалося, що ОСОБА_2 зареєстрований у будинку сільського голови ОСОБА_4 , але ніколи там не проживав, і не проживає. Сільський голова ОСОБА_4 повідомив, що контакту з ОСОБА_2 він не має, а його реєстрація в його домоволодінні носить формальний характер та здійснена ним на прохання його давнього знайомого. В сільраді вони отримали довідку про те, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає.

В той же день, він був присутній на заході щодо відзначення дня Перемоги, що відбувався на березі р. Дніпро поблизу м. Переяслав-Хмельницького, де до нього підійшов ОСОБА_4 та сказав, що ОСОБА_2 хоче поспілкуватись з ним особисто та передав слухавку свого телефону. В телефонній розмові вони домовилися про зустріч на 12.05.2015

12.05.2015 в своєму службовому кабінеті під час зустрічі з ОСОБА_2 він повідомив його про мету перевірки, на що останній запропонував йому 50 000 грн за те, щоб перевірка пройшла добре для нього. На таку пропозицію він не погодився і не захотів далі з ним спілкуватися та направив його в Згурівське відділення до свого підлеглого ОСОБА_5

В телефонній розмові із ОСОБА_5 він повідомив його про те, що перевірка по ОСОБА_2 закрита, оскільки його немає в районі діяльності Переяслав-Хмельницької ОДПІ і лише за власною заявою платника податків можливо здійснити перевірку та видати аналітичну довідку.

18.05.2015 ОСОБА_2 знову прибув до нього в службовий кабінет та приніс декларації про доходи за 2013-2014 роки і знов запропонував 50 000 грн, але він повторно відмовився від такої пропозиції, зазначивши, що перевірка триває. Натомість останній заявив, що має лише частину документів, решту надасть пізніше. Він йому пояснив, що перевірка буде закінчена 26-28 травня того року.

26.05.2015 ОСОБА_2 зателефонував до нього та запитав, коли будуть готові результати перевірки. Дізнавшись строки завершення у ОСОБА_5 він повідомив його про дату - 28 травня 2015 року.

Попередньо зателефонувавши, ОСОБА_2 28.05.2015 прибув у приміщення податкової інспекції та зайшов до його кабінету двері якого були відчинені навстіж. Оскільки в його кабінеті встановлений ІР-телефон, котрим користуються інші працівники податкової інспекції, він відвів ОСОБА_2 до іншого кабінету.

Згодом до кабінету зайшли працівники СБУ, прокуратури і поцікавилися наявністю грошових коштів, на що він відповів, що в портфелі є його гроші в сумі близько 28 000 грн і документи, що підтверджують їх походження. Під час обшуку в шафі знайшли гроші, що йому не належать про що він відразу заявив. Тоді його повели до того кабінету, де перебував ОСОБА_2 і відразу з папки в шафі витягли гроші, свою причетність до яких він повністю заперечує і вважає, що відносно нього було спровоковано злочин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що в травні 2015 року він за усною вказівкою свого керівника ОСОБА_1 проводив документальну позапланову перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 Будь-яких вказівок від нього щодо процесу та результатів перевірки він не отримував. Для проведення перевірки та складання висновку було недостатньо наданих ОСОБА_2 документів, їх він так і не довіз. За наданими документами було виявлено порушення в діяльності ФОП ОСОБА_2 на суму приблизно 49 000 грн. Проект акту перевірки він електронною поштою відправив ОСОБА_1 .

Крім цього свідок повідомив, що наказу та направлення на перевірку ОСОБА_2 , які мав підписувати начальник податкової, він не бачив. Згідно нормативних документів максимальний термін проведення позапланової перевірки складає 5 днів. За результатами складається Акт на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення, на яке суб`єкт господарської діяльності може подати заперечення. Сам акт перевірки не створює ніяких обов`язків та може мати інформаційний характер. В даній ситуації, податкове повідомлення-рішення він не складав.

Даючи оцінку таким показанням, як одного із доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 конкретних вказівок від обвинуваченого по зменшенню штрафних санкцій в процесі перевірки щодо ОСОБА_2 не отримував. Перевірка не була оформлена відповідно до вимог діючого податкового законодавство (глава 8 розділу ІІ ПК України), а тому її результати не мали жодних юридичних наслідків для господарюючого суб`єкту, діяльність якого перевірялася. Такі дії відповідних осіб державної податкової служби та платника податків не були предметом даного кримінального провадження, а тому суд не вдається до подальшої юридичної оцінки та кваліфікації їх дій щодо встановленої судом обставини про неправомірність дій під час здійснення та проведення перевірки господарюючого суб`єкта уповноваженою особою державної податкової служби.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав показання про те, що в травні 2015 року він був Жовтневським сільським головою Переяслав-Хмельницького району. На прохання свого знайомого ОСОБА_6 (дату не вказав), що проживає в м. Києві, він зареєстрував за своєю адресою громадянина ОСОБА_2 , який ніколи в нього не проживав і не збирався проживати.

В травні 2015 року ОСОБА_1 приїхав в сільську раду та поцікавився ОСОБА_2 , оскільки була про необхідність проведення перевірки його підприємницької діяльності в зв`язку із заборгованістю. Він повідомив, що ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою в селі Жовтневе не проживає. ОСОБА_1 про неформальну зустріч із ОСОБА_2 у нього не просив.

8 чи 9 травня 2015 року ОСОБА_2 передзвонив йому і він передав свій мобільний телефон ОСОБА_1 , який був поруч з ним, в зв`язку з проведенням масового заходу до Дня Перемоги. З їх телефонної розмови він зрозумів, що вони домовились про зустріч. Свідок спростував і заперечив твердження свідка ОСОБА_2 про те, що він ( ОСОБА_4 ) говорив, що із ОСОБА_1 можна домовитися.

Проаналізувавши показання свідка ОСОБА_4 , суд визнає їх такими, що узгоджуються з показами обвинуваченого та свідка ОСОБА_2 в частині відсутності у ОСОБА_1 попереднього особистого прихованого інтересу або зацікавленості в неформальній зустрічі та бесіді з ОСОБА_2 .

Із показів свідка ОСОБА_2 вбачається, що 08.05.2015 він мав телефонну розмову із ОСОБА_4 , який повідомив його про те, що йому потрібно з`явитися в податкову інспекцію для перевірки та зв`язатися із ОСОБА_1 , котрий є начальником відділу перевірок фізичних осіб. Також, він передав слухавку телефону ОСОБА_1 , який проінформував його, що прийшло повідомлення про позапланову перевірку його підприємницької діяльності та запропонував з`явитися до Переяслав-Хмельницької ОДПІ.

Наступного робочого дня (12.05.2015) він зателефонував ОСОБА_1 і домовився з ним про зустріч. Прибувши в кабінет до ОСОБА_1 , той йому повідомив, що перевірка призначена в рамках кримінального провадження і за певну суму коштів він зробить перевірку з позитивним результатом, бо враховуючи суму його обороту, потрібно сплатити великий штраф, а за 200 чи 300 тисяч можливо домовитися. Він відповів, що подумає і пізніше передзвонить. Після цієї розмови він поїхав до СБУ і звернувся до працівника СБУ ОСОБА_8 , якого знав раніше по своїй попередній справі (якій саме не вказав), бо податківець вимагав гроші за позитивну перевірку, де текст заяви набрали та роздрукували працівники СБУ, повідомивши його про завідомо неправдивий донос.

Всі подальші його зустрічі із ОСОБА_1 відбувалися у супроводі працівників СБУ, в тому числі і використання спеціальних засобів аудіо- та відеоконтролю.

Він почав співпрацювати з СБУ і в цій справі. Через кілька днів він передзвонив обвинуваченому та повідомив, що зібрав необхідні для перевірки документи. ОСОБА_1 сказав, що їх треба відвести у смт. Згурівку іншому працівнику податкової служби. Саме це він і зробив під контролем СБУ із застосуванням аудіо та відеоспостереження.

Пізніше він зустрічався із ОСОБА_1 в його службовому кабінеті, де передав йому 50 000 грн, які отримав від працівників СБУ. Передача грошей відбулася в такий спосіб: він поклав гроші чи то в теку, чи то в журнал, що були на стелажі в службовому кабінеті ОСОБА_1 Тут же досягли домовленості, що решту грошей він привезе тоді, коли буде готовий акт перевірки.

Через деякий час ОСОБА_1 передзвонив йому і повідомив, що можна приїхати за результатом. Від працівників СБУ він отримав гроші і 28.05.2015 приїхав до Переяслав-Хмельницької ОДПІ та чекав ОСОБА_1 біля його кабінету, який був відкритий.

Коли прийшов ОСОБА_1 , то завів його в кабінет, що розміщений навпроти, там він підписав акти, підійшов до стелажа, показав на певну теку та трохи висунув її зі стопки, вказавши в такий спосіб на місце куди, як він зрозумів, треба було покласти гроші. Сказав, що необхідно зачекати та пішов ставити печатки.

Він дістав гроші та поклав їх до відповідної теки, сів на стілець та чекав повернення ОСОБА_1 Коли прийшов ОСОБА_1 , то спитав у нього чи все в порядку, на що він ствердно відповів, що так. Вони знову пройшли в службовий кабінет обвинуваченого, де він за вказівкою останнього почав писати заяву про отримання акту на якомусь папері.

Також ОСОБА_2 показав суду, що він раніше звертався до СБУ із аналогічними заявами про вимагання в нього грошей, в цій справі ініціатива привезти гроші була від нього, а не ОСОБА_1 Для контролю і фіксування злочину гроші і спеціальні пристрої він отримував у СБУ, де пройшов інструктаж по їх використанню. Чому ОСОБА_1 не було затримано після того, як він йому передав першу частину грошей в сумі 50 000 грн йому не відомо.

Даючи оцінку показанням свідка ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що вони, в більшій частині, не суперечать показанням самого обвинуваченого стосовно предтечі їх зустрічей, ініціатора таких зустрічей та їх наслідків. Однак, з показань цього свідка не вдалось встановити, що названа ОСОБА_1 сума - це можлива сума штрафу, як повідомив суду обвинувачений, чи - неправомірна вигода за зменшення штрафних санкцій, як зрозумів свідок та вказує прокурор у пред`явленому обвинуваченні.

До показання свідка ОСОБА_2 суд відноситься критично, оскільки позапланова перевірка його підприємницької діяльності, призначена щодо нього, могла бути йому невигідною; повідомлення ним чи спланована провокація про вимагання у нього неправомірної вигоди з боку службової особи податкового органу не є для нього новою справою, бо він вже до цього випадку був у співпраці із спецслужбою; співпраця з спецслужбою та фактичне підтримання проти ОСОБА_1 обвинувачення могли бути здійснені ним в особистих інтересах, з розрахунку на певні преференції в своїй діяльності.

Окрім того, лінія поведінки до залучення його до участі у негласних слідчих розшукових діях дають підстави для висновку, що в даному випадку має місце провокація злочину з метою подальшого викриття. На думку суду, даний злочин змодельований правоохоронними органами, з огляду на відсутність постанови прокурора про проведення контролю за скоєнням злочину.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона на той час працювала в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ. Двері кабінету її колишнього начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 завжди були відкриті для відвідувачів. Навпроти через коридор знаходиться вільний кабінет і він має номер 3.11, який зазвичай закритий, там знаходяться теки з документами і доступ до ключів від дверей цього кабінету є у значної кількості працівників.

Такі покази свідка ОСОБА_9 за своєю суттю особливого значення не мають, бо вони і не викривають, і не виправдовують обвинуваченого, а лише констатують факт вільного, а не обмеженого, доступу працівників Переяслав-Хмельницької ОДПІ до кабінету, де працівниками СБУ були вилучені кошти в сумі 250 000 грн.

Від допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прокурор відмовився. За його клопотанням був допитаний як свідок ОСОБА_8 - працівник СБУ до якого звернувся свідок ОСОБА_2 із заявою про вимагання неправомірної вигоди.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 показав суду, що він був старшим оперативником СБ України по боротьбі із злочинністю в податкових органах. До нього особисто звернувся ОСОБА_2 і заявив, що є податківець, котрий має намір вимагати неправомірну вигоду в розмірі 300 000 грн., надавши аудіозапис розмови. Йому було запропоновано самостійно набрати текст повідомлення (заяви) про злочин на комп`ютерній техніці, яку він і підписав. З аналогічною заявою він вже звертався до нього за шість місяців до цієї події щодо іншого працівника податкового органу, бо це стосувалося його дружини чи співмешканки. Всі слідчі (розшукові) дії проводилися на підставі ухвал суду та доручень слідчого. В травні обвинуваченому було передано кошти двічі: перша передача як гарантія проведення своїх дій; друга передача закінчилася його затриманням.

Його здивував той факт, що частина грошей, яку обвинувачений отримав першого разу, під час його затримання була в його службовому кабінеті в портфелі під столом.

Причетність ОСОБА_2 до секретного співробітника СБУ заперечує, вказує на офіційні відносини з ним, не пам`ятаючи при цьому як отримував від нього заяву про злочин. Зазначає про те, що його дійсно допитував слідчий прокуратури до проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 за участю ОСОБА_2 .

На виконання вимог Ухвали Апеляційного суду Київської області від 12.04.2017, що у відповідності із ч. 5 ст. 415 КПК України є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді судом, за допомогою відповідного фахівця із технічного відділу СБУ були досліджені (переглянуті) відеозаписи з прихованої на свідку ОСОБА_2 відеокамери.

Із записів вбачається, що 15.05.2015 ОСОБА_2 прибув до службового кабінету ОСОБА_1 , вхідні двері якого навстіж відчинені. ОСОБА_1 в кабінеті немає, ОСОБА_2 телефонує йому і повідомляє про свій візит. Дочекавшись ОСОБА_1 , заходить разом з ним до кабінету, де між ними відбувається розмова з приводу перевірки діяльності ОСОБА_2 . За своєю суттю вона свідчить про те, що ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 про хід та результати перевірки та цікавиться наявністю не лише документів, а можливістю певного зиску . Формулювання «документи ті і ті», які використовували обидва співрозмовники свідчать про певну утаємниченість їхньої розмови і можуть означати будь-що. В тому числі, і гроші, як гарантію позитивних результатів перевірки. Звертання ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про те, що «те, що є - залиште», і його відповідь «на полицю покладу» і ствердне «добре», на думку суду, свідчать не про усталені офіційні відносини між службовою особою податкової служби та платником податків, а про наявність обопільної зацікавленості в результаті цих відносин поза межами допустимого та встановленого законом.

З відеозапису за 22.05.2015 вбачається, що ОСОБА_2 привіз в певне місце, але не в приміщення податкового органу (ймовірно в смт. Згурівка) певні копії чи оригінали документів і передав їх у спосіб (в машині, якою приїхав на зустріч), що також свідчать не про усталені офіційні відносини між службовою особою податкової служби та платником податків, а про наявність обопільної обізнаності про хід дій та зацікавленість в результаті цих відносин поза межами допустимого та встановленого законом.

Із переглянутого відеозапису за 28.05.2015 вбачається, що ОСОБА_2 приїхав до Переяслав-Хмельницької ОДПІ та попрямував до кабінету ОСОБА_1 Дочекавшись його, зайшов разом з ним, поговорив не по справі, а потім залишився сам, оскільки ОСОБА_1 вийшов. Повернувшись назад ОСОБА_1 вирішив деякі службові справи, а потім покликав із собою ОСОБА_2 і завів його в інший кабінет. Перебуваючи в середині приміщення, проходячи повз стелажі, вказав на теку, що стояла поруч з іншими на полиці, а сам вийшов. В цей час ОСОБА_2 , коментуючи події, дістав з портфеля пакунки (вірогідно гроші) та поклав їх в теку жовтого кольору і поставив її на полицю та чекав повернення ОСОБА_1

Після повернення вони обоє виходять і йдуть до кабінету ОСОБА_1 , де між ними відбувається розмова про перевірку за 2013 рік та про те, що необхідно переробити декларацію за 2014 рік. ОСОБА_1 розпочинає диктувати ОСОБА_2 зміст певної заяви і в цей час заходять працівники СБУ і оголошують ОСОБА_1 про підозру у вимаганні хабаря. ОСОБА_2 виходить з кабінету, сходами спускається донизу і виходить з приміщення податкової інспекції.

Судом також встановлено, що такі докази як фіксація злочину за допомогою засобів аудіо-, відеоконтролю не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту та обвинуваченому в порядку ст. 290 КПК України. Такі докази були досліджені лише в судовому засіданні за участю відповідних спеціалістів із СБУ, котрі з третьої спроби із використанням спеціальної техніки змогли відтворити відповідний відеозапис.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові ВСУ від 16 березня 2017 року № 5-364 кс 16 невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

В своїй постанові від 16.01.2019 року в справі № 751/7557/15-к Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відходу від такого правового висновку ВСУ немає з огляду на те, що законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 246, ст. 275 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 4.12.4 та 4.12.5 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України за №440 від 12 серпня 2005 року, відомості про факт або методи проведення НСРД та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НСРД, розголошення яких строює загрозу національним інтересам і безпеці, становлять державну таємницю.

Для проведення негласних слідчих (розшукових) дій був залучений свідок ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у нього була відібрана зава (письмова згода) на добровільне залучення до проведення НСРД, а слідчим була винесена постанова про залучення його для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Свідок ОСОБА_2 залучався до участі в проведенні негласних слідчих (розшукових) дій як конфідент, а тому оперативним підрозділом ГУ «К» СБ України йому повідомлено про відомості, які становлять державну таємницю, а саме: про поведінку під час проведення контролю за вчиненням злочину та аудіо-відео контролю, про спосіб фіксування інформації, про зовнішній вигляд спеціальної записуючої техніки.

Із наданих суду показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що під час зустрічей з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій працівники СБУ одягали на нього відеокамеру, яку він після закінчення проведення вказаних дій їм повернув.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.

Проте, стороною обвинувачення протоколи вручення та протоколи повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи суду не надані, що є однією з підстав для визнання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими.

Окрім того, відповідно до ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення НСРД прокурору ОСОБА_33. На противагу цьому, протоколи про проведення НСРД були складені старшим оперуповноваженим СБ України ОСОБА_8 без будь-якого доказу про доручення проведення саме йому таких дій прокурором, котрий отримав дозвіл слідчого судді.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Окрім показань свідків та електронних доказів, суд дає оцінку письмовим доказам, що надані стороною обвинувачення та про визнання недопустимими яких заявлено стороною захисту.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_2 від 12.05.2015 до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ він повідомляє про факт вимагання в нього ОСОБА_1 коштів в сумі 600 000 грн, яка потім за їх домовленістю була зменшена до 300 000 грн за уникнення великих штрафних санкцій за результатами податкової перевірки його підприємницької діяльності. Вказана заява в подальшому була скерована до прокуратури Київської області (т. 2 а.с. 11-12 ).

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_2 цю заяву виготовив на комп`ютері в його службовому кабінеті СБУ. Вказана заява та письмові показання ОСОБА_8 , допитаного в даному кримінальному провадженні як свідка, лягли в основу обвинувачення в частині вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Разом з тим, зі змісту заяви та показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що кошти він мав сплатити за одержання ним неправомірних благ - не нарахування великих штрафних санкцій.

Окрім того, суд критично ставиться до показань свідків в частині виготовлення саме ОСОБА_2 такої заяви. Без спеціального дослідження наявний факт виготовлення тексту такої заяви не ОСОБА_2 , а якщо й ним, то не 12.05.2015. Про це свідчить те, що друкуючи таку заяву на комп`ютері в службовому кабінеті працівника СБУ, автор заяви не вказує повну дату її складання, а вписує день в пусту графу поруч з місяцем та роком. Окрім того, стилістика показань свідка ОСОБА_2 , його вправність в знанні української мови та лексичний запас його мовлення свідчить про те, що він не міг бути автором такої заяви. Суд має великий сумнів у достовірності його та свідка ОСОБА_8 показань в цій частині, а тому всі сумніви тлумачяться судом на користь обвинуваченого.

Як зазначено у витягу з кримінального провадження №42015110000000231 13.05.12015 прокуратурою Київської області були внесені відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 про вимагання в нього начальником управління оподаткування фізичних осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 300 000 грн за зменшення штрафних санкцій, що будуть нараховані за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємця за 2013 рік. Правова кваліфікація ст. 368 ч. 3 КК України (т. 2 а. с. 1).

Проте, сам факт вимагання ґрунтується лише на підставі заяви від імені ОСОБА_2 , зміст якої піддається сумніву в його достовірності та правдивості, оскільки іншими доказами не підтверджений.

Письмова згода від імені ОСОБА_2 на залучення до конфіденційного співробітництва датована 13.05.2015 і складена у такий же спосіб, як і заява про злочин від його імені від 12.05.2015. Нелогічним видається проставлення підписантом дати документу шляхом заповнення ним графи про день в календарній даті, за наявності місяця і року, що вже надруковані. Такого роду документи складаються і підписуються одномоментно і проекту такого документу існувати не повинно.

13.05.2015 слідчим ОСОБА_17 була винесена відповідна постанова (т. 2 а. с. 13-15) про залучення ОСОБА_2 до конфіденційного співробітництва. На думку суду, така постанова слідчого не відповідає вимогам ст. 251 КПК України.

Відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 18.05.2015 він був складений в період часу з 10.40 год до 11.20 год в приміщенні службового кабінету №318 ГУ БКОЗ Управління СБ України старшим оперуповноваженим в ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБУ підполковником ОСОБА_8 , що є свідком у справі. Протокол містить перелік банкнот номіналом по 500 грн на суму 50 000 грн, що були вручені ОСОБА_2 згідно протоколу огляду особи та вручення грошових коштів від 18.05.2015. Проте, даних про походження цих коштів стороною обвинувачення не надано.

Цей протокол був складений у період часу з 11.30 год до 12.00 в тому ж самому приміщенні, тією є посадовою особою СБУ, що є свідком в справі.

Відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 28.05.2015 він був складений у період часу з 12.10 год до 12.25 год свідком у справі - старшим оперуповноваженим в ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБУ підполковником ОСОБА_8. Протокол містить перелік банкнот номіналом по 500 грн на суму 250 000 грн з додатком у виді їх ксерокопії на 125 арк. (т. 2 а. с. 75-202). Знову ж таки, даних про походження цих коштів стороною обвинувачення не надано.

Також, згідно протоколу огляду особи та вручення грошових коштів від 28.05.2015 він складався в період часу з 12.20 год до 13.00 год, в тому ж самому приміщенні тією ж посадовою особою СБУ, в той час, коли попередня слідча дія не була закінчена, бо тривала ще 5 хвилин. (т. 3 а. с. 206-208).

Даючи оцінку вищеназваним протоколам огляду грошових коштів, огляду особи та вручення їй грошових коштів, судом встановлено таке.

В порушення ст. 104 КПК України у вступній частині названих протоколів не зазначені особи, що були присутніми під час проведення відповідних процесуальних дій, але такі особи підписали протоколи.

Відповідно до ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 273 КПК України огляд грошових коштів та вручення їх залученій до конфіденційного співробітництва особі є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використання, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії.

Однак, старший оперуповноважений в ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_8 , який 18.05.2015 та 28.05.2015 фактично виконував функції слідчого та здійснював такі негласні слідчі дії як огляд (попередню ідентифікацію) грошових коштів, огляд особи та вручення їй грошових коштів, раніше - 13 травня 2015 року, був допитаний як свідок слідчим прокуратури Київської області ОСОБА_17 . у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується копією протоколу допиту свідка та реєстрацією цієї процесуальної дії в матеріалах досудового розслідування за номером 3 Розділу 1. (т. 2 а.с. 66-69, т. 1 а.с. 11).

За правилами ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки тощо, здійснюють слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Частиною другою цієї статті передбачено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий немає права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_8 як співробітник оперативного підрозділу СБ України не мав законних підстав та повноважень здійснювати такі процесуальні дії, як огляд грошових коштів, а також огляд особи та вручення їй грошових коштів 18.05.2015 та 28.05.2015 у даному кримінальному провадженні, а тому протоколи цих процесуальних дій є недопустимими доказами в розумінні ст. ст. 84, 86 КПК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у злочині ОСОБА_1 був затриманий 28.05.2015 о 17.25 год у приміщенні кабінету № 3.3 Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 95 під час вчинення злочину. В той же час слідчий ОСОБА_17 в присутності двох понятих здійснив огляд затриманої особи та в лівій нагрудній кишені сорочки ОСОБА_1 виявив та вилучив одну банкноту номіналом 500 грн. серії МБ 5424797 (т.3 а.с. 1-4). Значення вищевказаної вилученої банкноти стороною обвинувачення не розкрито, а тому цей протокол є належним та допустимим доказом лише в частині затримання особи.

Згідно протоколу обшуку від 28.05.2015, складеного заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_17, на підставі ухвали слідчого судді від 18.05.2015, в період часу з 18.10 год до 20.15 год проведено обшук в службовому кабінеті ОСОБА_1 (№ 3.3 ), де було виявлено ряд письмових матеріалів службового характеру, в тому числі які стосуються організації проведення податкової перевірки ФОП ОСОБА_2 , зокрема: акт перевірки від 29.05.2015 № 82/1700/2879704935, а також 58 банкнот по 500 грн з відповідними номерами на загальну суму 29 тис. грн, які упаковано в окремий конверт, а також 10 банкнот по 500 грн з відповідними номерами на загальну суму 5 000 грн (т. 2 а.с. 241-248).

Відповідно до ст. ст. 84, 85 КПК України цей протокол не можна вважати належним доказом в частині предмету злочину - грошових коштів, оскільки в ньому не вказано місце їх виявлення та вилучення (у столі, в теці, в особистих речах обвинуваченого тощо), аби порівняти ці обставини з пред`явленим обвинуваченням та показаннями свідка ОСОБА_2 про передачу ним коштів в сумі 50 000 грн шляхом залишення їх 18.05.2015 під документами на стелажі в службовому кабінеті № 3.3.

Допустимість цього доказу в частині ідентифікації вилучених коштів також виключається, оскільки за змістом протоколу обшуку участь у цій слідчій дії приймав старший оперуповноважений в ОВС ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_8 , який як встановлено вище, був допитаний як свідок у даному кримінальному провадженні, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України є недопустимим. Доручення прокурора, слідчого на залучення його до відповідної слідчої дії, як того вимагає ч. 4 ст. 40, ст. 41 КПК України в матеріалах кримінального провадження відсутнє. Крім цього, цей протокол поєднаний з недопустимими доказами - протоколом огляду та протоколом вручення грошових коштів від 18.05.2015, складеними з метою їх ідентифікації, оцінка яким надана вище.

Згідно протоколу обшуку від 28.05.2015, складеного заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_17, на підставі ухвали слідчого судді від 18.05.2015 в період часу з 20.55 год до 21.45 год було проведено обшук в службовому кабінеті № 3.11 Переяслав-Хмельницької ОДПІ в результаті якого на другій полиці середньої шафи у жовтій папці виявлено 5 пачок, перев`язаних резинками, з грошовими коштами номіналом по 500 грн кожна (в 1 пачці по 100 банкнот) в кількості 500 банкнот на загальну суму 250 000 грн, які вилучено, упаковано в поліетиленовий пакет та відправлено на зберігання до прокуратури Київської області. (т. 2 а.с. 212-217).

Аналіз змісту вказаного протоколу обшуку дає підстави для таких висновків.

Виявлення під час обшуку в службовому кабінеті № 3.11 Переяслав-Хмельницької ОДПІ грошових коштів в сумі 250 000 грн узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_2 , що саме таку суму 28.05.2015 він поклав до однієї з папок в кабінеті, що знаходиться навпроти неподалік кабінету ОСОБА_1 Опосередковано і дослідженим в суді відеозаписом, що визнаний судом недопустимим доказом. В порушення ст. 104 КПК України вищевказаний протокол взагалі не підписаний слідчим ОСОБА_17, який його складав; протокол не містить детального опису вилучених грошових купюр з метою їх ідентифікації; не мітить відомостей про ознайомлення з протоколом усіх учасників обшуку, свою присутність при обшуку поняті підписами не засвідчили.

Обставини, для доведення яких законом визначені певні засоби доказування, в даному випадку згідно ст. 104-107 КПК України це - фіксування процесуальної дії у протоколі та за допомогою технічних засобів, не можуть доводитись показаннями свідків.

Також за змістом протоколу в проведенні обшуку в службовому кабінеті 3.11 Переяслав-Хмельницької ОДПІ, в якості спеціаліста брав участь оперуповноважений ОВС ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_8 , який раніше був допитаний як свідок у даному кримінальному провадженні, що за правилами п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України є недопустимим. Письмове доручення прокурора, слідчого на залучення його до відповідної слідчої дії, як того вимагає ч. 4 ст. 40, ст. 41 КПК України в матеріалах кримінального провадження відсутнє. В протоколі є запис про проведення відео фіксації даної слідчої дії, однак такий носій інформації в додатках до протоколу не значиться, як доказ суду взагалі не надавався. Цей протокол поєднаний з недопустимими доказами - протоколом огляду та протоколом вручення грошових коштів від 28.05.2015, складеними з метою їх ідентифікації в ході негласних слідчих дій, оцінка яким надана судом вище.

За таких обставин протоколу обшуку від 28.05.2015 є неналежним та недопустимим доказом в розумінні ст. 84-86 КПК України.

Згідно протоколу огляду від 16.06.2015 слідчий ОСОБА_23 провів огляд грошових коштів, вилучених 28.05.2015 під час обшуку в кабінеті № 3.11 Переяслав-Хмельницької ОДПІ. При огляді виявлено 500 банкнот номіналом по 500 грн кожна на загальну суму 250 000 грн. Після огляду та переписування номерів купюр грошові кошти поміщено в сірий поліетиленовий пакет, перев`язано ниткою та скріплено печаткою «Слідче управління» та підписом слідчого ОСОБА_23 (т. 2 а.с. 233-236)

Цей протокол є неналежним доказом ідентифікації вилучених під час обшуку грошових коштів з тими, які вручались ОСОБА_2 під час негласної слідчої дії, вилучення їх під час обшуку в кабінеті 3.11. Переяслав-Хмельницької ОДПІ, оскільки протоколи огляду та вручення грошових коштів визнані судом недопустимими доказами з тих підстав, що вказані попередні негласні слідчі (процесуальні) дії проводив неповноважний на те оперуповноважений СБУ ОСОБА_8 , який був допитаний в даному кримінальному провадженні як свідок.

Крім того, суд не визнає допустимими відомості, вказані в протоколі огляду від 16.06.2015 ще й тому, що захисник обвинуваченого довів суду той факт, що на момент відкриття матеріалів кримінального провадження цей протокол не був підписаний слідчим ОСОБА_23, а отже складання (підписання) вказаного процесуального документа було завершено пізніше і додатково цей протокол стороні захисту відкритий не був, що є порушенням ч. 11 ст. 290 КПК України.

Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до постанови слідчого ОСОБА_23 від 18 липня 2015 року вилучені 28.05.2015 під час обшуку службового кабінету та затримання ОСОБА_1 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в загальній сумі 274 000 грн. (548 банкнот по 500 грн кожна з відповідними номерами) визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 237-240).

Ця постанова не приймається судом на підтвердження речових доказів - предметів злочину з таких підстав. По-перше, в постанові перелічено не 548, а 558 банкнот по 500 грн, що мало б становити суму не 274 000 грн, а 279 000 грн. і прокурор ніяк не пояснив цю розбіжність. По-друге, за змістом постанови грошові кошти, визнані слідчим речовими доказами приєднані до матеріалів кримінального провадження №42014110000000231, без зазначення місця їх зберігання, тоді як кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 має номер 42015110000000231. По-третє, перелічені в цій постанові грошові кошти були попередньо ідентифіковані під час негласних слідчих дій, здійснених не повноважною на те особою - оперуповноваженим ОВС ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_8, протоколи якого від 18.05.2015 та 28.05.2015 вже визнані судом недопустимими доказами.

Крім цього, захисник обвинуваченого довів суду той факт, що на момент відкриття матеріалів кримінального провадження ця постанова слідчого про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів не була підписана слідчим ОСОБА_23, а отже складання вказаного процесуального документа було завершено пізніше і додатково постанова не була відкрита стороні захисту, що є порушенням ч. 11 ст. 290 КПК України.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів від 02.09.2015 за № 3-03/971, проведеної у даному кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого ОСОБА_23 від 21.07.2015, грошові знаки НБУ номіналом 500 грн кожен у кількості 558 штук з відповідними серійними номерами, відповідають дійсним грошовим знакам, які перебувають в офіційному обігу України (т. 3 а.с.85-92).

Вказаний доказ є допустимим, але враховуючи те, що прокурором не доведено у спосіб передбачений КПК доказового значення банкнот з відповідними серійними номерами, суд не може співставити результати висновку експерта з фактичними обставинами справи, що згідно ст. 85 КПК України виключає належність цього доказу.

Протокол обшуку від 28.05.2015, складений слідчим в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_23 з якого вбачається проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 є неналежним доказом в розумінні ст. 84, 85 КПК України, оскільки вилучені речі не містять інформації, яка прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. В подальшому вилучені речі не були визнані слідчим речовими доказами, про що свідчить відсутність відповідної постанови. Суд також звертає увагу на те, що обшук вказаного помешкання проводив слідчий ОСОБА_23, тоді як на підставі ухвали слідчого судді від 27.05.2015 дозвіл на проведення такого обшуку надано виключно заступнику начальника другого слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_17 . Письмове доручення останнього на проведення обшуку слідчим ОСОБА_23 . відсутнє. Отже, протокол обшуку від 28.05.2015, окрім того, що за своїм змістом є неналежним доказом, він також за правилами ст. 86 КПК є недопустимим доказом.

Згідно протоколу огляду речей від 18.07.2015, складеного слідчим ОСОБА_23 при огляді вмісту поліетиленового пакету виявлено особисті речі підозрюваного ОСОБА_1 , які були вилучені у нього під час обшуку та, за висновком цього слідчого, мають значення для розслідування кримінального провадження №42015110000000231, а саме: пенсійне та службове посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , посвідчення ветерана органів внутрішніх справ на його ж ім`я, паспорт НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , зв`язки з двох та чотирьох ключів, електронний ключ перепустка, три мобільні пристрої, журнал реєстрації посвідчень на проведення перевірок за 2011-2013 р.р., файл для паперів в якому знаходяться рахунки, розрахунок податкових зобов`язань, податкова декларація про майновий стан і доходи, два пустих аркуші паперу з печатками ФО- П ОСОБА_28 (т.2 а.с.249-250).

Цей протокол суд також визнає неналежним та недопустимим доказом з огляду на те, що в одному поліетиленовому пакеті слідчим під час огляду були виявлені, як частина особистих речей, що згідно протоколу обшуку від 28.05.2015 були вилучені з кабінету №3.3 в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ та поміщені в окремі поліетиленові пакети (т.2 а.с. 241-248), так і паспорт НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , який згідно протоколу від 28.05.2015 був вилучений під час обшуку помешкання по АДРЕСА_2 (т.2 а.с. 219-224)

Прокурор в суді не обґрунтував значення оглянутих слідчим речей для доведення фактичних обставин даного кримінального провадження і вони не були долучені до справи як речові докази. В свою чергу, захисник обвинуваченого довів суду той факт, що на момент відкриття матеріалів кримінального провадження цей протокол не був підписаний слідчим ОСОБА_23, а отже є підстави вважати, що складання (підписання) вказаного процесуального документа було завершено пізніше і додатково цей протокол стороні захисту відкритий не був, що є порушенням ч. 11 ст. 290 КПК України.

Згідно протоколу обшуку від 28.05.2015, складеного слідчим в ОВС прокуратури Київської області ОСОБА_29, ним було проведено обшук в кабінеті № 403 Згурівського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, де були виявлені документи, що стосуються перевірки ФОП ОСОБА_2 , в тому числі: податкові декларації, договір на поставку, видаткові накладні, договір про надання бухгалтерських та юридичних послуг, акт надання послуг, рахунки на оплату, видаткові накладні та квитанції, системний комп`ютерний блок, а також кримінальне провадження № 32014100030000077 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_25 . За змістом протоколу все перелічене вилучено та опечатано для приєднання до матеріалів кримінального провадження №42015110000000231. (т.2 а.с. 227-231). Однак, постанови про визнання цих речей доказами та приєднання їх до справи немає.

Даний доказ отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України. Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2016 (т.2 а.с. 225-226) дозвіл на проведення обшуку Згурівського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надано заступнику начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_17, а проводив його слідчий в ОВС прокуратури Київської області ОСОБА_29 з участю старшого оперуповноваженого ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_30. При цьому письмове доручення на проведення обшуку цим особам в матеріалах кримінального провадження відсутнє. Крім цього, вилучені документи за протоколом обшуку Згурівського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в кабінеті № 403 - не були подані прокурором, як докази та не досліджувались судом, висновок експертного дослідження цих документів, зокрема для з`ясування питання умисного заниження штрафних санкцій тощо, прокурором не надано. А отже, такий протокол є неналежним та недопустимим доказом в розумінні ст. 84-86 КПК України.

Згідно Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 від 29.05.2015 № 82/1700/2879704935, складеного у смт. Згурівка заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_2 всього нараховано 49 928,62 грн штрафних санкцій (т. 3 а.с. 43-59). Однак, юридичну оцінку цьому Акту суд не дає, оскільки, як було встановлено судом, він був складений не в той день, що у ньому зазначений, бо 29.05.2015 жоден із його підписантів не міг з ним навіть ознайомитися, оскільки він був вилучений слідчим ще 28.05.2015. Також, суд вже зазначав про те, що правова природа цього Акту не встановлена органом досудового розслідування і дії осіб, що брали участь в його складенні та були ініціаторами проведення так званої перевірки - не кваліфіковані відповідно до вимог закону і не є предметом цього провадження.

Відповідно до висновку експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 14.09.2015 № 3-03/972, встановити ким виконані підписи від імені ОСОБА_5 на обох примірниках Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 від 29.05.2015 № 82/1700/2879704935 самим ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 - не представляється можливим. Разом з цим, експерт встановив, що підпис від імені ОСОБА_5 на сторінках 14-17 обох примірників Акту та підпис від імені ОСОБА_1 на сторінці 12 цих Актів виконані ймовірно однією особою (т.3 а.с. 31-42).

Процесуальні документи негласних слідчих (розшукових) дій, які хоч і не були внесені слідчим ОСОБА_23 до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015110000000231, однак надані прокурором, як такі, що розсекречені та відкриті стороні захисту.

Згідно протоколу про проведення негласної слідчої розшукової дії від 18.05.2015 в період часу з 17.20 год до 18.00 год старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 зафіксовано зміст інформації, отриманої в результаті аудіо - відео контролю в місці тимчасового перебування ОСОБА_1 , що здійснювався 18.05.2015 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва. (т.3 а.с.240-243).

Вищевказаний протокол не може бути визнаний допустимим доказом з огляду на те, що старший оперуповноважений СБУ підполковник ОСОБА_8 , згідно положень ч. 1 ст. 266, ч. 2 ст. 41 КПК України при проведенні негласної слідчої (процесуальної) дії, а саме: вивчення змісту інформації, отриманої з застосуванням технічних засобів та складання протоколу, - виконував функції слідчого. З врахуванням того, що ОСОБА_8 попередньо 13.05.2015 в даному кримінальному провадженні допитувався, як свідок та повідомляв слідчому прокуратури інформацію, яка стала відома йому під час виконання службових обов`язків, він згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК не мав права брати участь в даному кримінальному провадженні в якості слідчого.

Крім того, в порушення вимог ст. 104 та ст. 252 КПК України, в протоколі про проведення негласної слідчої розшукової дії від 18.05.2015 не вказане конкретне місце її проведення; не зазначено характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які використовувались при проведенні відповідної процесуальної дії та додатки, якими мали б бути досліджені слідчим носії інформації з зазначенням їх характеристик; зі змістом вказаного протоколу не був ознайомлений учасник процесуальної дії ОСОБА_2 .

Також, як зазначалося судом вище, цей протокол є відтворенням аудіо- та відеоспостереження за ОСОБА_1 , що було здійснено з недотриманням відповідної процедури, оскільки прокурор не надав суду доказів того, що був складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.

Аналогічні зауваження суд має і до протоколу проведення негласної слідчої розшукової дії від 22.05.2015, складеного старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 (т.4 а.с.25-27).

У протоколі про проведення негласної слідчої розшукової дії від 18.05.2015, складеного старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 за участі начальника 3 відділу ГУ БКОЗ СБУ полковника ОСОБА_31 та заявника - громадянина ОСОБА_2 описані дії по підготовці до контролю за вчиненням злочину з залученням до співробітництва ОСОБА_2 , що мали місце 18.05.2015, а також частина розмови та поведінка ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 під час зустрічі 18.05.2015 близько 15.45 год, без зазначення джерела вказаної інформації. Цей протокол складений працівником оперативного підрозділу СБУ, який виконував функції слідчого ОСОБА_8 , та є свідком в даному кримінальному провадженні; він не підписаний учасником негласної слідчої дії - ОСОБА_2 , який мав право ознайомитись зі змістом протоколу та, за наявності, викласти свої зауваження; додатки - джерело інформації, відсутні. Вказане є порушенням ст. 104-106, ст. 252 КПК та ставить під сумнів зміст протоколу, виключає допустимість цього доказу. (т.3 а.с. 247-249).

Згідно протоколу про проведення негласної слідчої розшукової дії від 29.05.2015 старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУБКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 зафіксовано зміст інформації, отриманої в результаті аудіо - відео контролю в місці тимчасового перебування ОСОБА_1 , що здійснювався 28.05.2015 о 16.45 год на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва. (т.4 а.с.57-59). Такий протокол не може бути визнаний допустимим доказом з огляду на те, що старший оперуповноважений ОВС 3 відділу 2 управління ГУБКОЗ ГУ СБ України ОСОБА_8, згідно положень ч. 1 ст. 266, ч. 2 ст. 41 КПК України при проведенні негласної слідчої (процесуальної) дії, а саме: вивчення змісту інформації, отриманої з застосуванням технічних засобів та складання протоколу, - виконував функції слідчого. З врахуванням того, що ОСОБА_8 попередньо 13.05.2015 в даному кримінальному провадженні допитувався, як свідок він не мав законних повноважень брати участь в даному кримінальному провадженні в якості слідчого, в тому числі і під час проведення вказаної негласної слідчої (процесуальної) дії (п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК). Крім того, в порушення вимог ст. 104-106 та ст. 252 КПК України в протоколі про проведення негласної слідчої розшукової дії від 29.05.2015 не зазначено конкретне місце її проведення, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які використовувались при проведенні відповідної процесуальної дії.

В протоколі про проведення негласної слідчої розшукової дії від 28.05.2015, складеного старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 . за участі начальника 3 відділу ГУ БКОЗ СБУ полковника ОСОБА_31 та заявника - громадянина ОСОБА_2 описані дії по підготовці до контролю за вчиненням злочину із залученням до співробітництва ОСОБА_2 , що мали місце 28.05.2015, а також частина розмови та поведінка ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 під час зустрічі 28.05.2015, близько 16.50 год, без зазначення джерела вказаної інформації. Цей протокол складений працівником оперативного підрозділу СБУ, який виконував функції слідчого ОСОБА_8 , та який, як встановлено вище - є свідком в даному кримінальному провадженні; він не підписаний учасником негласної слідчої дії - ОСОБА_2 , який мав право ознайомитись зі змістом протоколу та, за наявності, викласти свої зауваження; додатки - джерело інформації, відсутні. Вказане є порушенням ст. 104-106, 252 КПК та ставить під сумнів зміст протоколу, виключає допустимість цього доказу. (т.4 а.с. 36-38).

Крім того, суд звертає увагу на те, що вищевказаний протокол про проведення негласної слідчої розшукової дії від 28.05.2015, складений в м. Києві в приміщенні адміністративної будівлі ГУБКОЗ СБУ оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління підполковником ОСОБА_8 в той самий день і час, коли цей же оперуповноважений ОСОБА_8 брав участь під час проведення обшуку у м. Переяслав-Хмельницькому, в службовому кабінеті № 3.11 Переяслав-Хмельницької ОДПІ (а.с. 213-217 т.2).

Згідно протоколів про проведення негласних слідчих дій від 18.05.2015, 19.05.2015, 21.05.2015, 22.05.2015, 25.05.2015, 27.05.2015, 29.05.2015 - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно абонентського номеру мобільного зв`язку, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 , старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 викладено зміст телефонних розмов в період з 18.05.2015 по 28.05.2015, між обвинуваченим ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 4 - а.с.1-2; а.с. 6-7; а.с.11-12; а.с.16-21; а.с.31-32; а.с.42-43; а.с. 47-48; а.с.52-53).

Ці протоколи також не можуть бути визнані належними та допустимими доказами з огляду на вищезазначене судом обмеження щодо старшого оперуповноваженого ОВС 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_8 , який здійснював слідчі дії, будучи свідком в справі.

Крім того, в порушення вимог ст. 104-106 та ст. 252 КПК України у вказаних вище протоколах про проведення негласних слідчих дій не зазначено характеристики технічних засобів фіксації, як матеріальних носіїв інформації, які використовувались при проведенні відповідної процесуальної дії, не зазначено додатки - досліджені носії інформації з зазначенням їх характеристик, зі змістом вказаних протоколів не був ознайомлений учасник негласної слідчої дії ОСОБА_2 . Суд також звертає увагу на те, що за змістом телефонних розмов, викладених у вказаних протоколах, не вбачається очевидного факту вимагання чи одержання грошової неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1

Прокурором також подано до суду 5 дисків та 2 флешнакопичувачі з інформацією, отриманою під час проведення негласних слідчих розшукових дій (т.3 а.с. 205) Вказані носії інформації були досліджені судом і їм надана відповідна оцінка, що свідчить про визнання їх судом недопустимими доказами в порядку ч. 2 ст. 89 КПК України.

Статтею 252 КПК України передбачено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Тобто, протокол є основним процесуальним документом фіксації негласних слідчих (розшукових) дій, а технічні носії інформації - додатком до протоколу.

Судом визнані недопустимими доказами протоколи про проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, складені старшим оперуповноваженим ОВС 3 відділу 2 управління ГУБКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_8 з тих підстав, що він виконував функції слідчого, після того як допитувався в даному кримінальному провадженні як свідок. Неналежність та недопустимість письмових доказів - протоколів фіксації змісту інформації, знятої в ході негласних слідчих дій в ходів контролю за вчиненням злочину, обумовлюється також відсутністю в цих протоколах посилання на технічний засіб зняття інформації, характеристики носія інформації та відсутність в додатках відомостей про такий носій інформації, що давало б підстави їх дослідити в судовому засіданні.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 109 КПК України Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити, зокрема: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення. Натомість реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про дату та час проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів аудіо- відеоконтролю.

Інші письмові докази, що подані прокурором, не доводять причетності обвинуваченого до інкримінованих йому дій, а є лише процесуальними документами досудового розслідування по організації та здійсненню кримінального провадження.

Судом також досліджені процесуальні документи, отримані захисником обвинуваченого під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які не були долучені органом досудового розслідування до обвинувального акта, але надані суду стороною захисту, а саме: направлення на перевірку від 06.05.2015 №100 за підписом в.о. начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ОСОБА_32 ; Акт № 61/10/17-1701-2879704935 від 08.05.2015 про відсутність за юридичною адресою суб`єкта господарювання ОСОБА_2 та відповідний Акт про неможливість вручення направлення на проведення документальної виїзної перевірки суб`єкту господарювання ОСОБА_2 (т.4 а.с.107-109).

Вказаними документами підтверджується показання обвинуваченого, що позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 , яку вимагали правоохоронні органи в рамках кримінального провадження порушеного відносно ОСОБА_25 , не проводилась через неможливість вручити направлення на перевірку.

Та обставина, що досудовим розслідуванням не здобуто та не надано суду доказів організації та проведення будь-якої іншої перевірки (наказ начальника та направлення на перевірку, які б були вручені ОСОБА_2 ) дає підстави вважати, що вивчення документів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та складання проекту акту позапланової документальної перевірки ОСОБА_5 за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_1 , для ФОП ОСОБА_2 носили попередній інформаційний характер та не створювали для ОСОБА_2 ніяких юридичних наслідків. Діям цих осіб щодо такого виду їх співпраці органом досудового розслідування оцінки не надано.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та положень ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Таким чином, з досліджених судом належних та допустимих доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 як службова особа - начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відзвітувався перед ГУ ДФС у Київській області про неможливість проведення перевірки у ОСОБА_2 , оскільки той відсутній за місце своєї реєстрації, однак вчинив інші дії, що свідчать про здійснення такої перевірки іншим шляхом, оскільки на звернення 12 травня 2015 року ОСОБА_2 про наявність чи відсутність у нього можливості проведення перевірки, результати якої будуть фінансово прийнятним для нього, запропонував ОСОБА_2 за його вільною згодою провести попередню документальну перевірку дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

ОСОБА_2 , внаслідок взаємних домовленостей зі ОСОБА_1 , явно розраховував отримати від останнього Акт документальної перевірки з відносно невеликими штрафними санкціями, задовольнивши в такий спосіб свій незаконний інтерес, спрямований на приховування можливих порушень податкового, валютного та іншого законодавства, що потенційно могло бути виявлено в ході офіційної позапланової перевірки його діяльності, призначеної в рамках кримінального провадження, порушеного відносно його партнера по бізнесу та дружини ОСОБА_25

Всі подальші домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зафіксовані органом досудового розслідування з порушенням норм КПК, мали б бути оцінені з точки зору дотримання учасниками таких відноси норм ПК України та наявності чи відсутності в їх діях чи бездіяльності ознак відповідного злочину, що передбачений певною статтею КК України.

Повідомляти особу про підозру у вчиненні злочину та обвинувачувати її у вчиненні злочину має прокурор, а не суд. З огляду на це суд не дає юридичної оцінки діям обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його діяльності, а лише перевіряє і з`ясовує факти і докази, що доводять його винуватість чи невинуватість у вчиненні злочину, за яким його обвинувачують - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з її вимаганням.

Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію з приводу вірного розуміння законодавчого визначення вимагання хабаря і констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабаря виключається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту вимагання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 неправомірної вигоди в сумі 300 000 грн за ненарахування максимальної суми штрафних санкцій. Отже, викладені в обвинувальному акті обставини стосовно того, що ОСОБА_2 вимушено погодився на передачу неправомірної вигоди з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, не підтверджуються матеріалами даного кримінального провадження.

Аналіз показань свідків, всіх протоколів слідчих дій, в тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, які в своїй більшості визнані судом неналежними та недопустимими, дають підстави для висновку, що стороною обвинувачення також не доведено факту отримання ОСОБА_1 18.05.2015 та 28.05.2015 неправомірної вигоди у виді 50 000 грн та 250 000 грн, відповідно.

Отже, прокурором на надано та в суді не встановлено достатні докази, які б кожен окремо та разом у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення суду не надано та під час судового розгляду їх не здобуто.

За таких обставин ОСОБА_1 необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування обирався, але строк його дії закінчився, клопотань про обрання запобіжного заходу прокурором не заявлялося.

В зв`язку з виправданням обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, на суму 2 304 грн стягненню з обвинуваченого не підлягають і їх необхідно віднести на рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. В якості речових доказів відповідно до постанови слідчого ОСОБА_23 від 18.07.2015 зазначено: 548 банкнот по 500 грн кожна, що були вилучені 28.05.2015 під час обшуків. Проте, такі докази до суду не надходили, відомості про місце їх збереження слідчим та прокурором не зазначені, їх власник органом досудового розслідування не визначений, що позбавляє суд можливості прийняти рішення відповідно до ст. 100 КПК України. Посилання в протоколі обшуку від 28.05.2015 про скерування цих коштів до Прокуратури Київської області нічим не підтверджене.

Питання про вилучені 10 банкнот по 500 грн кожна, що були вилучені 28.05.2015 під час обшуку судом вирішено бути не може, оскільки відсутні будь-які об`єктивні дані щодо їх місця знаходження і належності певній особі.

Щодо решти майна і документів, які були вилучені в ході слідчих дій жодного доказу про визнання їх речовими доказами справа не містить, відомостей про їх власника в справі немає.

Також слід зняти арешт із майна обвинуваченого та вирішити питання про повернення вилучених у нього речей.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Скасувати арешт на майно: автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2015.

Зобов`язати орган досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні повернути ОСОБА_1 вилучені у нього під час обшуків такі речі:

мобільний телефон «НТС» з сім-карткою оператора зв`язку «МТС»; паспорт громадянина України на його ім`я серії НОМЕР_3 ; пістолет типу «револьвер» із серійним номером НОМЕР_4 і двома предметами в барабані, що схожі на кулі; мобільний телефон «IPhone4S» із сім-карткою «life»; мобільний телефон «Nokia» із сім-карткою «Київстар»; зв`язку ключів (4 шт) з жетоном НОМЕР_9 у чохлі; два ключі з брелоком «Витек»; службове посвідчення № НОМЕР_10 на його ім`я; посвідчення ветерана органів внутрішніх справ № НОМЕР_11 на його ім`я, в обкладинці; платіжну картку банку «Хрещатик» № НОМЕР_6 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_7 на його ім`я; магнітну катку № НОМЕР_8 , НОМЕР_12; моноблок «Lenovo» № 1S3554B55PB94G23, інвентарний номер 10480146.

Речові докази: 548 банкнот по 500 грн кожна, що були вилучені 28.05.2015 під час обшуків до суду не надходили.

Документи та електронні докази (диски та флешнакопичувачі) залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в порядку, визначеному ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя О. І. Рева