Ухвала суду № 84946314, 16.10.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 760/16137/19

Провадження №2/369/3945/19

УХВАЛА

про повернення позову

16.10.2019 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

При подачі позовної заяви до суду позивачем були порушені вимоги ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвалою судді від 09.08.2019 року позовну заяву було залишено без руху і надано строк для виправлення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.

Згідно 258 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали; рішення; постанови, судові накази.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Через канцелярію суду 01.10.2019 позивач ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, однак у повному обсязі вимоги ухвали судді не виконані, а саме: позивачем не подано до суду звіт про оцінку спірного майна відповідно до якого позивач визначив ціну позову, окрім того враховуючи зазначену позивачем ціну позову, яка складає 1143891.14 грн., сума сплаченого судового збору, має становити 9605.00 гривень, як за вимогу майнового характеру. Однак в порушення вказних вимог, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5763 грн. за ставкою судового збору, визначеною для позовів про поділ майна при розірванні шлюбу.

Однак, слід зазначити, що вказана ставка судового збору застосовується у випадках одночасного заявлення вимог про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя.

Окрім того, як вбачається із матеріалів позовної заяви, вказаний позов був поданий та зареєстрований 04.06.2019 за вх. № 47562, а шлюб між сторонами розірваний як зазначає позивач у позові 13.05.2019 року на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва за №760/21627/18.

З огляду на те, що у вказаній справі не вирішуються вимоги про розірвання шлюбу, приходжу до висновку про те, що спір, який виник між сторонами є майновим, а тому судовий збір мав бути сплачений за такою ставкою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто на даний час вимоги ухвали судді від 09.08.2019 року позивачем не виконані у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Виходячи з вищевикладеного, приходжу до висновку про повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Одночасно розяснюю, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Таким чином, до цього часу ухвала судді не виконана, недоліки позовної заяви не усунуті. Ця обставина є перешкодою для вирішення питання про відкриття провадження в справі та вирішення спору судом по суті.

Оскільки, позивачем відповідно до ухвали судді не виконано всі вимоги, які є передумовою відкриття провадження у справі, то позовна заява вважається неподаною і має бути повернута позивачу.

Згідно з нормою ч.3 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.18, 185, 258, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя- вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили у прядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т. В. Дубас