Рішення № 84943348, 03.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/9054/18Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп"

до Акціонерного товариства "К.енерго"

про стягнення 277500 грн.

за участі представників:

від позивача: Борт П. С., адвокат,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 277 500 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач сплатив за Договором про забезпечення виконання договору від 15.03.2016 № 344-16 суму в розмірі 277500 грн., як завдаток у якості забезпечення виконання Договору про закупівлю послуг від 22.03.2016 № 378-16, який у подальшому було розірвано за згодою сторін. Таким чином, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України та статтю 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", позивач просив повернути сплачений завдаток у розмірі 277500 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 910/9054/18 позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Верховний Суд постановою від 17.05.2019 у справі № 910/9054/18 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 скасував та справу № 910/9054/18 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.05.2019 наголосив на тому, що судом не встановлено факту зарахування платежу за платіжним доручення № 87379 за договором № 149-16 у рахунок виконання зобов`язань позивача за договором № 344-16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 справу № 910/9054/18 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 справу прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2019 клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 15.08.2019 у задоволенні клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю відмовлено.

Оскільки при новому розгляді справи відповідач відзив на позовну заяву не надав, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Судом також прийнято до уваги, що відповідачем змінено найменування юридичної особи, а саме на Акціонерне товариство "К.енерго".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 між сторонами укладено договір № 149-16 про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток), відповідно до якого позивач перераховує відповідачу грошові кошти в розмірі 311500 грн. (лот 1 - 277 500 грн., лот 2 - 34 000 грн.), як завдаток про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (відповідно до документації конкурсних торгів від 04.01.2016 по закупівлі код 81.21.1 - послуги щодо загального очищування будівель (лот 1: Послуги з прибирання службових та виробничих приміщень для підрозділів ПАТ "Київенерго", лот 2: Послуги щодо прибирання прилеглої території до будівель ПАТ "Київенерго").

15.02.2016 позивач перерахував відповідачеві 315 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2016 № 87379, надлишок з яких у розмірі 3500 грн. повернуто позивачу згідно з платіжним дорученням № 722289 від 04.03.2016.

Позивача за результатами розкриття пропозицій конкурсних торгів 16.02.2016 визнано переможцем за лотом №1.

У зв`язку з цим, 15.03.2016 сторони уклали договір про забезпечення виконання договору № 344-16, відповідно до умов якого позивач перераховує відповідачу грошові кошти в розмірі 277500 грн. як завдаток про забезпечення виконання договору про закупівлю послуг.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом від 22.03.2016 № 2898/03/16 щодо зарахування внесеного як забезпечення пропозиції конкурсних торгів завдатку в якості забезпечення виконання договору у вигляді завдатку в розмірі ЛОТ 1: 277500 грн.

У відповідь на вказаний лист, а також інші звернення позивача, відповідач листом від 24.09.2017 повідомив про те, що вказані грошові кошти, які підлягали поверненню за договорами про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток) від 08.02.2016 № 149-16 та від 17.06.2016 № 884-16, зараховані на виконання договорів про забезпечення виконання договору (завдаток) від 15.03.2016 № 344-16 та від 01.07.2016 № 975-16.

Таким чином, судом на виконання вказівок Верховного Суду встановлено факт зарахування грошових коштів, сплачених за платіжним доручення № 87379 за договором № 149-16, у рахунок виконання зобов`язань позивача за договором № 344-16.

Відповідно до пункту 5.1 договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016, грошові кошти повертаються позивачу за умови повного виконання зобов`язань позивачем, вказаних у розділі 2 цього договору, в якому передбачено, що позивач гарантує виконання виконавцем умов договору.

У пункті 5.2 договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016 сторони погодили, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", забезпечення не повертається у випадку не виконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.3 договору №344-16 зазначено, що сторони керуючись принципом свободи договору, прийшли згоди, що у разі порушення відповідачем умов договору, відповідальність відповідача обмежується виключно поверненням завдатку позивачу.

22.03.2016 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір про закупівлю послуг № 378-16, згідно з яким виконавець зобов`язується у 2016 - 2018 роках надати замовникові 81.21.1 послуги щодо загального очищування будівель (лот1: Послуги з прибирання службових та виробничих приміщень для підрозділів ПАТ "Київенерго", вимоги до яких приведені в додатку 2 до цього договору та відповідно поадресної програми комплексу будівель та споруд, розшифрованого в додатку 2 до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору строк (термін) надання послуг: з 01.04.2016 по 31.03.2018 року.

Договір набуває чинності з 01.04.2016 і діє до 31.03.2018 (пункт 10.1 договору № 378-16).

Згідно з пунктом 10.2 договору № 378-16 дострокове розірвання договору може бути здійснене у таких випадках: - за згодою обох сторін, оформленій письмово шляхом підписання угоди між сторонами про це або шляхом обміну листами (пункт 10.2.6); - з ініціативи замовника, оформленої письмово у вигляді повідомлення про розірвання договору, що має бути відправлено виконавцю не пізніше 15-ти календарних днів до моменту розірвання договору (ст. 525 ЦК України). Договір вважається розірваним з дати відправлення замовником на адресу виконавця повідомлення про розірвання договору (пункт 10.2.7); - в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.

31.08.2016 за згодою сторін укладено додаткову угоду № 1410-16 про розірвання договору про надання послуг з прибирання будинків (приміщень) ПАТ "Київенерго" (81.21.1 Послуги щодо загального очищення будівель) від 22.03.2016 №378-16.

У пункті 2 вказаної угоди сторони визначили, що договір про закупівлю послуг №378-16 від 22.03.2016 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

Оскільки відповідач завдаток не повернув, вимоги позивача від 30.10.2017 та від 20.12.2017 залишив без задоволення, позивач звернувся з даним позовом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що сплачені позивачем за платіжним доручення № 87379 грошові кошти у розмірі 277500 грн. за договором № 149-16 про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток) зараховані у рахунок виконання зобов`язань позивача за договором № 344-16 про забезпечення виконання договору, що підтверджується листом відповідача від 24.09.2017.

Отже, сторонами здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог у розумінні статті 601 ЦК України.

Умовами договору № 344-16 про забезпечення виконання договору передбачено, що грошові кошти, перераховані як завдаток в якості забезпечення виконання договору, повертаються за умови повного виконання позивачем умов договору про закупівлю послуг.

Із матеріалів справи слідує, що сторонами відповідний договір про закупівлю послуг № 378-16 розірваний за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди від 31.08.2016 № 1410-16.

Отже, відсутні підстави утримання завдатку на забезпечення виконання договору, який сторонами розірваний, у зв`язку з чим вимоги позивача про повернення такої суми завдатку є обґрунтованими.

При цьому, судом прийнято до уваги, що матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем умов договору про закупівлю послуг. У той же час, у разі невиконання зобов`язань позивача за вказаним договором відповідач мав право розірвати договір достроково та в односторонньому порядку, повідомивши позивача письмово не пізніше 15 календарних днів до дати розірвання.

Однак, відповідних доказів направлення позивачу повідомлення про розірвання договору внаслідок невиконання його умов чи претензій щодо його невиконання матеріали справи не містять, натомість сторонами укладено двосторонню угоду про розірвання договору із відсутністю жодних зауважень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що оскільки умовами договору передбачене повернення завдатку, приписи статті 1212 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають.

Водночас, підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивача на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/13195/17.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на відповідача. Також, судом здійснено розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в апеляційному та касаційному порядку.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.енерго" (85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34; ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38б, к.12; ідентифікаційний код 35634872) 277500 (двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн. боргу, 4162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 8325 (вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.10.2019.

Суддя К.В. Полякова