Рішення № 84943083, 16.10.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2019 Справа № 905/1518/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа»

до відповідача Фізичної особи-підприємця Мігунової Аліни Володимирівни

про стягнення заборгованості у розмірі 12698,95 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави позову.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» до Фізичної особи-підприємця Мігунової Аліни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 12698,95 грн., у тому числі основного боргу у сумі 10535,69 грн; інфляційних втрат у сумі 373,60 грн; 3% річних у сумі 140,14 грн та пені у сумі 1649,52 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором про постачання теплової енергії № 123 від 03.10.2017, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10535,69 грн за період з 25.10.2018 по 09.04.2019.

Заперечення учасників процесу.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Фізичної особи-підприємця Мігунової Аліни Володимирівни значиться: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .

Господарським судом Донецької області ухвала про відкриття провадження у справі №905/1518/19 надіслана на адресу відповідача зазначену у позовній заяві. Поштове відправлення №6102229237844, в якому надсилалась ухвала суду від 19.08.2019 №905/1518/19 не було отримане відповідачем за вказаною адресою та повернуто на адресу суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, про що відділенням поштового зв`язку проставлено відповідну відмітку.

Відповідач іншого свого місця знаходження суду не повідомив.

Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини ст.120 цього Кодексу.

Згідно з п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, з огляду на приписи п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження є врученою та днем отримання відповідачем ухвали суду від 08.07.2019 є дата поставлення відділом зв`язку відповідної відмітки (штемпель) про закінчення строку його зберігання у відділенні, тобто 13.08.2019.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/1184/19 повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2019 №905/1518/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

30.10.2017 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Мігуновою Аліною Володимирівною (відповідач, споживач) підписаний договір на поставку теплової енергії №123 (договір), згідно з п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (крім споживачів які мають прилади обліку) на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.

За умовами п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м. площі, встановленої розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.11.2012 №833.

Пунктом 5.4 договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Цей договір діє з 03.10.2017 до 03.10.2020. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1 договору).

Додатком №1 до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу.

Додатком №4 «Реєстр Споживачів теплової енергії» до договору сторони визначили об`єкт, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 - це вбудоване приміщення салону по ремонту та пошиву одягу; опалювальна площа становить 38,30 кв.м.

На виконання умов договору, позивачем за період з 25.10.2018 по 09.04.2019 подано теплову енергію до об`єкту відповідача.

Факт підключення приміщення відповідача до системи централізованого опалення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується відповідним актом №167 складеним 25.10.2018.

Згідно з п. 3.2.3 договору споживач зобов`язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, що передбачені даним договором.

Розділом 6 договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема:

п.6.1 - розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на підставі пред`явлених рахунків, відповідно до тарифів встановлених Постановою НКРЕ № 151 від 01.02.2016 та складають -теплова енергія 1 гкал-1588,41 грн без ПДВ.

п.6.2 - розрахунковим періодом є календарний місяць;

п.6.3 -споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

п. 6.4 - якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 31-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

п.6.5 - кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов`язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим;

п.6.6 - в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. Відсутність чіткого призначення платежу є правовою підставою для зарахування такого платежу в рахунок погашення заборгованості з першого місяця її виникнення;

п.6.7 - споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Позивачем направлені відповідачу наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок № 1018123 від 05.11.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2018 року; рахунок № 1118123 від 09.11.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії за листопад 2018 року; рахунок № 1218123 від 26.12.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії за грудень 2018 року; рахунок № 119123 від 17.01.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії за січень 2019 року; рахунок № 219123 від 16.02.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії за лютий 2019 року; рахунок № 319123 від 18.03.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії за березень 2019 року; рахунок № 419123 від 15.04.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії за квітень 2019 року.

Вказані рахунки та акти були надіслані позивачем на адресу відповідача поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків поштової установи.

Такими чином, за період з 25.10.2018 по 09.04.2019 позивачем поставлено теплову енергію відповідачу загальну суму 10535,69 грн.

Також позивачем було направлено на адресу відповідача на підписання розгорнутий акт звіряння взаємних розрахунків від 05.06.2019, за яким заборгованість за поставлену теплову енергію у період з 25.10.2018 по 09.04.2019 складає 10535,69 грн. Докази направлення акту звіряння містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідачем відповідний акт підписано та повернуто на адресу позивача не було.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань по договору № 123 від 03.10.2017 про постачання теплової енергії не надав, заборгованість у розмірі 10535,69 грн по договору не спростував.

Отже, матеріалами справи підтверджені, а відповідачем не спростовано відсутність оплати за договором № 123 про постачання теплової енергії від 03.10.2017 у сумі 10535,69 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норма параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 10535,69 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 25.10.2018 по 09.04.2019 у повному обсязі у 10535,69 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 3% річних у розмірі 140,14 грн за період з 20.11.2018 по 20.05.2019; інфляційні втрати у розмірі 373,60 грн за період листопад 2018 по липень 2019; пеню у розмірі 1649,52 грн за період з 20.11.2018 по 01.08.2019.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення виконання зобов`язання. Як вказувалось вище, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, прострочення з оплати виникло з 11- го числа відповідного місяця, тобто з 11.11.2018.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку, з урахуванням визначенної позивачем дати початку нарахування - 20.11.2018, трьох процентів річних складають 165,40 грн, у той час як позивачем заявлено до стягнення 140,14 грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 140,14 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 №386, інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013 №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 №371 та від 05.11.2015 №315) (далі - Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

З огляду на викладене, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.

Оскільки право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції виникло у 11.11.2018, період нарахування інфляційних втрат починається з 01.12.2018, а отже нарахування позивачем інфляції за листопад 2018 є неправомірним.

Як вбачається з наданого розрахунку, заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує суми інфляційних витрат, встановленої за проведеним перерахунком судом за період з 01.12.2018 по 31.07.2019 та складає 405,45 грн. Враховуючи, що суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена до стягнення сума інфляції в розмірі 373,60 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовою п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1649,52 грн за період з 20.11.2018 по 01.08.2019.

Враховуючи невірність визначення позивачем дати виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, розрахунок пені є арифметично невірним.

Крім цього, при проведенні перевірки здійсненого позивачем нарахування суми пені, судом встановлено недотримання останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У результаті проведеного перерахунку судом суми пені, розмір пені становить 1793,09 грн за період з 20.11.2018 (дата визначена позивачем) по 20.05.2019.

Разом з тим, хоча й позивачем не дотримано при обрахунку розміру пені вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд не може вийти за межі позовних вимог та сума пені 1649,52 грн, що заявлена останнім підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судові витрати.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мігунової Аліни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний, буд.2, код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, код 05540853) основний борг у сумі 10535 (десять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 69 коп; інфляційні втрати у сумі 373(триста сімдесят три) грн. 60 коп; 3% річних у сумі 140( сто сорок) грн. 14 коп; пеню у сумі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев`ять) грн. 52 коп та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 16.10.2019.

Суддя Д.М. Огороднік