Ухвала суду № 84938593, 09.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/578/19

в справі № 760/32429/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, 3-і особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про скасування постанови державного нотаріуса та визнання права власності на частину будинку, суд

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом і просить:

- скасувати постанову державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. від 21 листопада 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

22 лютого 2019 року в справі було закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві просила розглядати справу в її відсутності.

В той же час,отримуючи судові повістки, неодноразово зверталася до суду з різними клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи.

/ а.с.87; 102; 104 /

Крім того, 24 червня 2019 року в справу від імені позивача вступив представник останньої - адвокат Органюк Ю.Ю., який приймав участь у судових засіданнях 24 червня 2019 року та 12 серпня 2019 року, за його клопотанням до участі в справі були залучені належні відповідачі та витребувані докази, необхідні для вирішення спору.

/ а.с. 116 - 118; 131 - 132 /

Після оголошеної 12 серпня 2019 року перерви в судовому засіданні, представники позивача в судове засідання двічі не з`явився, не дивлячись на належне повідомлення про це його та позивача.

Так, про оголошення в справі перерви на 09.30 12 вересня 2019 року год. представники позивача був повідомлений судом 12 серпня 2019 року в порядку, визначеному п.2 ч.6 ст.128 ЦПК України, тобто під розписку після закінчення судового засідання.

При цьому дата судового засідання з представником позивача судом була узгоджена.

Не дивлячись на це, представник позивача судове засідання не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, в зв`язку з чим у справі була оголошена перерва на 09 жовтня 2019 року.

Про час розгляду справи 09 жовтня 2019 року позивач була повідомлена належним чином та у встановлений законом строк, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення про вручення судової повістки 24 вересня 2019 року.

В судове засідання ні позивач, ні її представник не з`явилися і про причини неявки суд до відома не поставили.

/ а. с. 133; 146 - 147 /

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом даної норми закону диспозитивність - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказані принципи надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Подавши заяву про розгляд справи в її відсутності, а в подальшому скориставшись своїм правом на участь у судових засіданнях через свого представника, позивач скористалася наданим їй законом правом на участь у судовому засіданні шляхом представництва, надане їй право було реалізовано шляхом участі представника в судових засіданнях.

Таким чином, суд вважає, що клопотання позивача про розгляд справи в її відсутності, зазначене в прохальній частині позову, втратило свою актуальність внаслідок рішення позивача про участь у судових засіданнях.

Представник позивача, якому законом надані ті ж самі праві, як і сторонам, представництво інтересів яких вони здійснюють, повторно не з`явився в судове засідання, будь-яких заяв чи клопотань про причини неявки до суду не подав.

Позивач, отримавши судову повістку, скориставшись своїм правом на участь у судовому засіданні, участь представника в судовому засіданні також не забезпечила.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

За змістом ч.ч.1,2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Не дивлячись на тривалість перебування справи в провадженні суду, розгляд справи неодноразово відкладався як за клопотанням позивача, так і в зв`язку з неявкою її представника до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В свою чергу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

В свою чергу вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком держави.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Водночас, неявки представника позивача у судові засідання спричиняє затягування строків розгляду справи, що є порушенням як положень Цивільного процесуального кодексу України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Аналіз приведеного вище свідчить про те, що саме позивач не проявляє зацікавленості у розгляді справи, не з`являючись у судові засідання.

За змістом ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як зазначено вище, позивач скористалася наданими їй законом правами, прийнявши участь у судових засіданнях через свого представника.

Крім того, виходячи з предмету спору та позиції відповідача щодо позову, суд вважає, що неявка представника позивача в судове засідання є перешкодою для для вирішення справи.

Суд враховує, що з точки зору процесуального законодавства суд не зобов`язаний врахувати поважність причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 22 травня 2019 року в справі № №61-36375св18 зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача або його представника, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Виходячи з цього та викладеного вище, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.49,223, 257 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради про скасування постанови державного нотаріуса та визнання права власності на частину будинку залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шереметьєва