Ухвала суду № 84930119, 11.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/532/18

Провадження № 1-кс/461/8799/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

11.10.2019 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., секретар Скаб В.О., з участю прокурора Бруцяка Н.Р., захисника Жерухи Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління ГУ Національної поліції України у Львівській області Шуфлата Ю.З. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бельци Республіки Молдова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в :

слідчий слідчого управління ГУ Національної поліції України у Львівській області Шуфлат Ю.З., за погодженням прокурора прокуратури Львівської області Бруцяка Н.Р., звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, на даний час оголошений в міжнародний розшук та переховується від органів досудового розслідування, місцезнаходження його не відоме, може знищити сховати або спотворити речі та документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу та свідчить про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Бруцяк Н.Р. у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Захисник Жеруха Р.С. клопотання заперечив з мотивів необґрунтованості наведених в письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що в матеріалах клопотання слідчого відсутня постанова сторони обвинувачення про оголошення міжнародного розшуку щодо ОСОБА_1 , як і відсутні відомості, які б підтверджували про розшук ОСОБА_1 через Інтерпол. Окрім того, на думку захисника, надана слідчим копія чеку ПАТ "Укрпошта" від 27.04.2018 року не містить адресу направлення поштового відправлення та вміст такого поштового відправлення, а також відсутні будь-які дані стосовно вручення чи невручення вказаного відправлення будь-якій особі. Тобто, стороною обвинувачення не підтверджено виконання вимог ст.ст.135-136 КПК України стосовно надсилання і вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у к.п.12015140040003611 від 22.10.2015 року і набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного 27.04.2018 року.

Заслухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України до клопотання про видачу особи, яка перебуває в розшуці в Україні, додається засвідчена копія ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 5. ч. 1, п. f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов`язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.

Згідно зі ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув`язнення або замість нього.

Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.

Відповідно до ч.1 ст. 593 КПК України з метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України, після набрання чинності цим рішенням надає відповідне доручення (направляє звернення) компетентним органам держави.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що передача особи здійснюється протягом п`ятнадцяти днів з дати, встановленої для передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає негайному звільненню з під варти.

Таким чином, законодавцем чітко передбачено порядок обрання запобіжного заходу особі, яка перебуває в міжнародному розшуку.

При цьому, термін дії такої ухвали слідчим суддею не зазначається, вказана ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особі, яка перебуває у міжнародному розшуку, є безтермінова.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Cлідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040003611 від 22.10.2015 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

Із матеріалів клопотання убачається, що у межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 викликався до слідчого для проведення процесуальних дій.

За викликами слідчого Бордіян О.М. неодноразово не являвся, і не повідомив про причини свого неприбуття. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25.04.2018 року задоволено клопотання слідчого про здійснення приводу ОСОБА_1 для проведення слідчих дій.

Згідно довідки ЗРУ ДПС України, ОСОБА_1 25.04.2018 року перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Мамалиґа» та виїхав до Республіки Молдова. Даних про повернення його в Україну суду не надано.

У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи, а саме ст.ст. 135, 136 КПК України, тобто шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи, або адміністрації за місцем її роботи.

27.04.2018 року ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 направлено поштовим зв`язком, у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 136, 278, главами 6, 11 КПК України, за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали клопотання містять копію фіскального чеку «Укрпошти» про скерування повідомлення про підозру, де відображений отримувач «Бордіян», а дата видачі даного чеку зазначена 27.04.2018 року, тобто збігається з днем складення підозри. Наведені факти, в сукупності з оглянутим в ході розгляду клопотання рапортом оперативного працівника щодо відмови дружини підозрюваного отримувати повістку, у зв`язку із забороною ОСОБА_1 , наводять до висновку, що орган досудового розслідування вжив належні заходи для вручення повідомлення про підозру у спосіб визначений КПК України ОСОБА_1 . Крім того, наведене не спростовується наданим захисником витягом з сайту «Украпошти», адже не реєстрація даного повідомлення в системі не доводить факту не скерування поштового відправлення, зважаючи на наявність фіскального чеку.

Таким чином, вважаю наведені вимоги кримінального процесуального закону щодо вручення особі письмового повідомлення про підозру органом досудового розслідування дотримано, відповідно ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015140040003611 від 22.10.2015 року.

За правилами ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як вбачається з матеріалів клопотання, постановою слідчого від 04.05.2018 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки місце знаходження останнього невідоме.

01.10.2018 року до обліків Генерального секретаріату Інтерполу було внесено клопотання про публікацію синього повідомлення щодо розшуку каналами Інтерполу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та останнього 01.10.2018 року оголошено у міжнародний розшук.

На підтвердження оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук до клопотання долучено відповідь Сектора міжнародного поліцейського співробітництва №2108/33/V-2019 від 01.10.2019 з додатком витягу з обліків Генерального секретаріату Інтерполу, де відображені прізвище та ім`я, дата народження, імена батьків, місце народження, паспортні дані ОСОБА_1 , які повністю збігаються з анкетними даними наведеними у клопотанні.

Відтак, суд не погоджується з доводами захисника щодо відсутності інформації стосовно розшуку підозрюваного на сайті Інтерполу.

Зважаючи на наведене, вважаю за можливе провести розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у відсутності підозрюваного.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами:

1.протоколами допиту потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

2.протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

3.висновком судової почеркознавчої експертизи №6/241 від 18.04.2018 року;

4.договором купівлі-продажу майнових прав від 27.08.2015 року, розпискою ОСОБА_1 від 27.08.2015 року, розпискою ОСОБА_1 від 06.10.2015 року.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, зокрема підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, на даний час оголошений в розшук та переховується від органів досудового розслідування, місцезнаходження його не відоме, може знищити сховати або спотворити речі та документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя також враховує, що: наявні докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є вагомими; разі визнання винним, ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років; вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; репутацію підозрюваного.

Таким чином, застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя вважає, що достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього КПК України обов`язків буде застава - у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі абз.2 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов`язки підозрюваному ОСОБА_1 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бельци Республіки Молдова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 160 560,00 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду № 37315022000757, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області. Внесення застави, визначеної слідчим суддею про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити ОСОБА_1 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

1.прибувати до слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Шуфлата Ю.З., або іншого слідчого, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2.не відлучатись із населеного пункту, де вона буде проживати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4.утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя матиме право не визначати розмір застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора прокуратури Львівської області Бруцяка Н.Р.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.Р.Волоско.