Рішення № 84927421, 09.10.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

09.10.2019 227/2198/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Дзюба Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (ЄУНСС №227/2198/19), -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в розмірі 34500,70 грн, яка включає:

заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 5700,55 грн

заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 3839,18 грн

заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 3839,18 грн

заборгованість з заробітної плати за червень 2017 року в сумі - 3839,18 грн

заборгованість з заробітної плати за липень 2017 року в сумі - 17282,61 грн, в яку входить : заборгованість по компенсації за невикористані 35 днів відпустки – 9391,55 грн, вихідна допомога при звільненні – 7395,44

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.03.2019 року – 6397,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка послалась на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення вона особисто була ознайомлена. Проте відповідач при її звільненні не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити її позов.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року розгляд справи було відкладено та витребувано у відповідача, Добропільського об`єднаного УПФУ в Донецькій області, Покровсько-Добропільського управління ГУ ДФС у Донецькій області певну інформацію, яка має значення для розгляду даної справи.

В судове засіданні позивачка та її представник – адвокат Лаврищев В.В., який діє на підставі ордеру серії АН № 1001090 від 05.07.2019 року не з`явились.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. Причини не явки суду не відомі.

Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з`явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.

З відзиву представника відповідача АТ «Укрзалізниця» - Чаруковського Р.В. та , який діє на підставі довіреності від 05.11.2018 року (а.с.66) вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент звільнення позивачка працювала в Донецькій дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця, але місцезнаходження будівлі, де вона працювала, знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється Українською владою. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв`язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена і з 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. Тому відповідач фактично позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов`язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Також у відзиві зазначено, що табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати, але табель обліку робочого часу щодо позивача вівся на неконтрольованій території і в розпорядженні відповідача є відсутніми. Форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Також відповідач зазначив, що Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року №489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Окрім того, відповідач зазначав, що позивачу за першу половину березня 2017 року нараховано та виплачено аванс в сумі 2089,46 грн, які позивач отримав в касі структурного підрозділу за платіжною відомістю за березень 2017 року, а саме 19.07.2017 року. За інший період у відповідача відсутня заборгованість з заробітної плати, так як нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів. Крім того вказував, що надані позивачем докази щодо розрахунків заробітної плати не є належними, оскільки вони виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м.Іловайськ, у зв`язку з чим відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльність після захоплення невідомими особами так званої «ДНР». Через відсутність визнаної відповідачем заборгованості з невиплати з/плати за період березень – липень 2017 року, вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів вважає безпідставною та необґрунтованою. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала у виробничому підрозділі «Іловайське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 І НОМЕР_2 (а.с.6-9), повідомленням відповідача про скорочення посади, яку займай позивача від 11.05.2017 року (а.с.10), наказом про звільнення позивача (а.с.115).

Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Наказом (розпорядженням) № 4217/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена 17.07.2017 року з посади майстра вагонного депо дільниці І групи виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.115). Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити компенсацію за 35 днів відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Факт перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем, факт звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України відповідач в своєму відзиві не оспорював.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений на підставі наказу № 4217/ДН-ос від 10 липня 2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів – ОСОБА_2 Н.О. та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.9).

Позивачем, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати(а.с.19-23). Вказані табуляграми видані ВЧДЕ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ (ЄДРПОУ 40150216).

Так, згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року позивачу нараховано 5700,55 грн., з яких: оплата почасовиків – 2552,38 грн. (за фактично відпрацьовані 79 годин), надбавка за вислугу років – 1020,95 грн. (за фактично відпрацьовані 79 годин), матеріальна допомога, що має систематичний характер - 104,27 грн, заохоч.ювілейна дата – 300,00 грн, оплата простоїв – 1722,95 грн (80 годин). Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 4532,99 грн. (а.с. 19).

Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за квітень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 3839,18 грн., з яких за 152 години простою – 3768,96 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер - 70,22 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 3 052,86грн. (а.с. 20).

Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за травень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 3839,18 грн., з яких за 159 години простою – 3768,96 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер - 70,22 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 3 052,86грн. (а.с. 21).

Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за червень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 3839,18 грн., з яких за 159 години простою – 3768,96 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер - 70,22 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого - 3 052,86грн. (а.с. 22).

Згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року позивачу нараховано 17282,61 грн., з яких: за 8 годин простою – 179,47 грн., компенсація за 35 днів невикористаної відпустки – 9391,55 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер - 316,15 грн. та вихідна допомога при звільненні – 7395,44 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 13816,79 грн. (а.с. 23).

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Суд зазначає, що факт звільнення позивача відповідач в своєму відзиві взагалі не оспорював та особисто надав завірену копію наказу про звільнення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача дійсно відбулося.

Згідно відзиву на позовну заяву та письмових пояснень представника відповідача від 05.09.2019 року(а.с.111) вбачається, що позивач працював у відповідача і заборгованості за період березень – липень 2017 року не має, оскільки нарахування заробітної плати за цей період не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Але, з доводами відповідача щодо неможливості з`ясувати наявність або відсутність заборгованості перед позивачем через відсутність первинних документів, суд не може погодитися виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Крім того, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 84-88).

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, зазначені в розрахунках заробітної плати, які позивачем надані до суду.

Крім того, відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД (а.с.114), який надано суду відповідачем, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Зазначений наказ про встановлення простою відповідає вимогам статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати в період з 20 березня 2017 року по 17.07.2017 року йому здійснювалося нарахування саме за простій.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією "Донецька залізниця" простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення(вказані обставини відповідачем спростовані не були), на день його звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом № 4217/ДН-ос від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки та на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку(а.с. 115).

Доводи відповідача щодо розміру компенсації за невикористану відпустку та розміру одноразової грошової допомоги у відзиві та письмових поясненнях відсутні.

Крім того, суд зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 5700,55 грн (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеним в табуляграмі за березень 2017 року, які подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по травень 2017 року нарахування відсутні (а.с.120).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в сумі 31873,05 грн (нарахована сума), яка складається з таких сум:

за другу половину березня 2017 року – нараховано 3072,90 грн. (5700,55-26,27,65), сума до виплати 2443,53 грн.(4532,99-2089,46,74) (а.с.60, 19).

за квітень 2017 року – нараховано 3839,18 грн., сума до виплати 3052,86 грн. (а.с.20)

за травень 2017 року – нараховано 3839,18 грн., сума до виплати 3052,86 грн. (а.с.21)

за червень 2017 року – нараховано 3839,18 грн., сума до виплати 3052,86 грн. (а.с.22)

за липень 2017 року - нараховано 17282,61грн (в тому числі компенсація за невикористані 35 днів відпустки -9391,55 грн, одноразова допомоги – 7395,44грн), сума до виплати 13816,79 грн. (а.с.23).

Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 84-88), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст 10).

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 31873,05грн (3072,90+3839,18+3839,18+3839,18+17282,61), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень – липень 2017 року станом на березень 2019 року (розрахунок приведений в позовній заяві).

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.

Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Вказане підтверджується табуляграмою за липень 2017 року та копією наказу про звільнення (а.с.23,11).

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв`язку з чим розрахунок позивача є невірним.

З наданих позивачем табуляграм вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року – 5700,55 грн з них (2443,53 грн не виплачено, 2089,46 грн – виплачено 19.07.2017 року), за квітень 2017 року – 3052,86 грн, за травень 2017 року – 3052,86 грн, за червень 2017 року - 3052,86 грн.

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-червень 2017 року повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 17282,61 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні. Таким чином сума нараховано позивачу доходу за липень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 9887,17 грн (17282,61 – 7395,44). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5% та відняти профспілковй внесок, що був утриманий. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 7863,46 грн= (9887,17 – 18% податку з доходів – 1,5% військового збору -– 95,71 грн утриманого профспілкового внеску) і саме з суми в розмірі 7863,46 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.

Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.03.2019 року становить:

Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 20172627,65 (згідно довідки відповідача а.с.60) 2089,46 (згідно довідки відповідача а.с.60 вказана сума виплачена 19.07.2017)1,041 за період з квітня 2017 по липень 201784.72березень 20173072,90 2443,531,244 за період з квітня 2017 по липень 2019596.67квітень 20173839,18 3052,861.233 за період з травня 2017 по липень 2019711.58травень 20173839,18 3052,861.217 за період з червня 2017 по липень 2019 року663.27Червень 20173839,18 3052,861.198 За період з липня 2017 по липень 2019 року604.75Липень 2017 9887,17 7863,461.196 За період з липня 2017 по липень 2019 року1538.90всього 4199,89

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:

в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2019 року в сумі 31873,05 грн,

в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 4199,89 грн.

Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (88,2%) у сумі 677,73 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову – 40898,60 грн, задоволено – 36072,94 грн).

Решта суми судового збору в розмірі 90,67 грн компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 31873,05 грн (тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят три гривні 05 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 4199,89 грн (чотири тисячі сто дев`яносто девять гривень 89 коп), а всього 36072,94 грн (тридцять шість тисяч сімдесят дві гривні 94 коп).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу у сумі 36072,94 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 677,73 грн. (шістсот сімдесят сім гривень 73 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Макіївка Луганської області, РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 09 липня 1998 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 09 жовтня 2019 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 15 жовтня 2019 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

09.10.2019