Рішення № 84920774, 09.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3216/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Казмерчука М.М.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В И Р І Ш И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3174-50 від 19 червня 2019 року в частині визначення боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 8448,00 грн /а.с. 5-9, 65/.

Позов обґрунтований тим, що позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, виконала свій обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.958739071.1 від 08 лютого 2018 року. Однак, сплату вказаної суми орган ДФС не взяв до уваги у зв`язку з допущенням позивачем помилки у поданні Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. Так, разом зі Звітом позивачем подано до контролюючого органу Таблицю 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування», тоді як потрібно було подати Таблицю 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями». За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17, помилка в звітності чи платіжному документі не може бути підставою для висновку про несплату суми податку у визначений законом строк.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

18 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 34- 35/, в якому відповідач зазначив, що у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (Таблиці 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування») позивачем самостійно визначено до сплати суму єдиного внеску - 8448,00 грн. Письмового звернення від платника щодо визнання цього Звіту нечинним не надходило та Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, самостійне виправлення помилок у поданні Звіту або повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту не передбачено.

В судовому засіданні позивач просила позов задовольнити, а представник відповідача - відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10 липня 2007 року та взята на облік як платник податків в ДПІ у м. Полтаві, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 54-55/.

Учасниками справи визнано, що з 01 квітня 2014 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності /а.с. 62/.

19 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату (боргу) недоїмки № Ф-3174-50 за платежем з єдиного внеску на загальну суму 11439,57 грн /а.с. 13, 39/.

З вимогою про сплату (боргу) недоїмки № Ф-3174-50 від 19 червня 2019 року позивач не згодна в частині визначення до сплати боргу (недоїмки) в сумі 8448,00 грн і тому звернулася до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування у вказаній частині.

На підставі письмових пояснень ГУ ДФС у Полтавській області від 01 жовтня 2019 року № 659 /а.с. 62, 63/ та даних інтегрованої картки з єдиного внеску /а.с. 42/ судом встановлено, що єдиний внесок у сумі 8448,00 грн нарахований ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464- VІ /далі - Закон №2464 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції, діючій до 01 січня 2018 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у пункті 5 статті 1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200 грн.

Отже, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн.

Таким чином, у разі якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) в окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити суму єдиного внеску за цей місяць на рівні розміру мінімального страхового внеску.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (в редакції закону, діючій до 01 січня 2018 року) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Додатком 5 вказаного Порядку / у редакції наказу від 11 квітня 2016 року № 441/ передбачено форму Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з Таблицями №№ 1-4, зокрема Таблицею 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» та Таблицею 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування».

Позивачем самостійно обчислено та задекларовано у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (Таблиці 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування») єдиний внесок у сумі 8448,00 грн (704,00 грн х12 міс.) /а.с. 44-46/.

Квитанцією № 0.0.958739071.1 від 08 лютого 2018 року /а.с. 20/ та даними інтегрованої картки /а.с. 42/ підтверджується, що позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 8448,00 грн у строк, встановлений статтею 9 Закону № 2464.

Проте, через помилку, допущену позивачем у поданні Звіту (замість Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» подана Таблиця 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування»), ця сума єдиного внеску не зарахована контролюючим органом як сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Суд погоджується з відповідачем в тому, що позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, повинна була до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік подати Таблицю 1, а не Таблицю 2, втім, суд вважає, що помилка у поданні звітності не спростовує сам факт сплати позивачем необхідної суми єдиного внеску у строк, встановлений законом, та надходження грошових коштів у такій сумі до відповідного бюджету, а також не спричиняє настання будь-яких негативних наслідків або збитків для бюджету, а відтак не має наслідком повторну сплату позивачем такої ж самої суми єдиного внеску.

Такий висновок суду не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 804/15667/15 та від 11 грудня 2018 року у справі № 804/444/16.

Оскільки позивач виконала свій обов`язок по сплаті єдиного внеску, покладений на неї пунктом 4 частини першої статті 4, пунктом 2 частини першої статті 7, частиною восьмою статті 9 Закону №2464, суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області № Ф-3174-50 від 19 червня 2019 року в частині визначення до сплати боргу (недоїмки) в сумі 8448,00 грн.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1921,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1448111972.1 від 27 серпня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, а частиною 2 цієї статті, - що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становив 768,40 грн ((0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки 1 відсоток від ціни позову у цій справі менше ніж мінімальна гранична сума, встановлена Законом України "Про судовий збір" для сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою - підприємцем.).

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн, решта надміру сплаченої суми судового збору в сумі 1152,40 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ДФС у Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання частково протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-3174-50 від 16 червня 2019 року у частині визначення до сплати боргу (недоїмки) в сумі 8448,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок коштів Державного бюджету України частину надміру сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1448111972.1 від 27 серпня 2019 року судового збору у сумі 1152,60 грн (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя Н.І. Слободянюк