Рішення № 84920644, 15.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3216/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 16.09.2019 року про заміну відповідача його правонаступником) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 28.05.2019 року № 12 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про держану службу» від 16.12.1993 року № 3723;

- зобов`язати відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723 з 28.05.2019 року, та виплатити пенсію з урахуванням виплаченим сум;

- зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати від 27.05.2019 року № 4839/06 та № 4840/06.

Ухвалами суду від 03.06.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; від 01.07.2019 року: вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження; від 16.09.2019 року: замінено відповідача – Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області його правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та розгляд справи почато спочатку.

В судове засідання 30.09.2019 року сторони та/або їх представники не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. (а.с.146)

27.09.2019 року до суду електронною поштою від позивача надійшла заява, вхід. № ЕП/7111/19, та від представника відповідача надійшла заява, вхід. № ЕП/7128/19, в яких учасники справи просили розглядати справу без їх участі. (а.с.147-149)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- з 28.03.2018 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 03.07.2003 № 1058 згідно виписки з акта огляду МСЕК, серія 12ААА № 895606 від 28.03.2018;

- після звільнення з займаної посади 27.05.2019 р., позивач 28 травня 2019 р. звернулася до Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 30 Закону 1058 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від. 16.12.1993 № 3723;

- рішенням про відмову № 12 від 28.05.2019 позивачу було відмовлено в здійснені переведення на вказаний вид пенсії, у зв`язку з тим, що з 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 (далі – Закон 889), право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону 3723 мають лише особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889 та мають передбачений ч. 1 ст. 37 Закону 3723 вік (для жінок – 60 років) та стаж. Як вбачається з Рішення про відмову, позивач не має права на пенсію по інвалідності державного службовця, у розмірах визначених ч. 1 ст. 37 Закону 3723;

- на державній службі позивач перебувала з 02.09.1996 р.: з 31.03.2016 - начальник Іллічівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області; з 31.08.2016 - начальник Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області; з 27.05.2019 звільнена з посади у зв`язку з реорганізацією згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Станом на 01.05.2016 позивач мала стаж державної служби 19 років 8 місяців, на дату звільнення 22 роки 8 місяців, загальний стаж роботи 39 років 7 місяців. Отже на 01.05.2016 року стаж державної служби становив 19 років 8 місяців, на день звільнення – 22 років 8 місяців;

- відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 28.03.2018 з 28.03.2018 по 31.03.2019 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, та з 01.04.2019 по 31.03.2021 продовжено згідно виписки з акта огляду МСЕК серія 12ААБ № 238280 від 26.03.2019. Тобто інвалідність позивачу була встановлена в період перебування на державній службі;

- відповідно до п. 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889 з 01.05.2016 втратив чинність Закон 3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 та 12 цього Розділу. У п. 10 та 12 зазначеного Розділу Закону 889 вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами КМУ зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 незалежно від останнього місця роботи. Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу роботи (10 років, для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі) така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723;

- позивач вважає, що в його випадку дотримані всі умови для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 та Закону 889;

- алогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 за позовом ОСОБИ 9 до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (додається). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА 9 про визнання протиправними дій Кам`янець-Подільського об`єднаного управління ПФУ Хмельницької області щодо відмови у переведенні позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 з 28.03.2018 призначено пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 03.07.2003 № 1058 згідно виписки з акта огляду МСЕК серія 12ААА №. 895606 від 28.03.2018;

- з 01.04.2019 по 31.03.2021 виплату пенсії по інвалідності продовжено згідно виписки з акта огляду МСЕК серія 12ААБ № 238280 від 26.03.2019;

- після звільнення з займаної посади 27.05.2019 р., позивач 28 травня 2019 р. звернулася до Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 30 Закону 1058 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723. Рішенням про відмову № 12 від 28.05.2019 ОСОБА_1 було відмовлено в здійснені переведення на вказаний вид пенсії, у зв`язку з набранням чинності з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. Статтею 90 Закону № 889 визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. Прикінцевими положенням Закону № 889 визначено, що Закон № 3723 втратив чинність, за виключенням п. 10, 12 ст. 37 Закону 3723;

- згідно п. 10 ст. 37 Закону 3723 державні службовці, які на день набрання чинності Законом 889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до ст. 25 Закону 3723, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. На підставі зазначеного позивач матиме право на перехід на пенсію за Законом № 889 тільки при досягненні 60 років;

- стосовно врахування для призначення пенсії довідок про заробіток державного службовця, повідомлено, що порядок обчислення середнього заробітку державних службовців на даний час не визначено, оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 « Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісієї до довідки серії 12 ААА № 895606 від 28.03.2018 року щодо позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11):

- дата огляду інваліда: 28.03.2018 року,

- група інвалідності: друга загальна,

- інвалідність встановлена до 01.04.2019 року.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААБ № 238280 від 26.03.2019 року щодо позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12):

- дата огляду інваліда: 26.03.2019 року,

- група інвалідності: друга загальна,

- інвалідність встановлена до 01.04.2021 року.

Згідно з рішенням Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області 951360143933 від 03.08.2018 року позивачу з 01.06.2018 року призначено пенсію по інвалідності, умови призначення – ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ознака роботи – працює. (а.с.13)

28.05.2019 року позивач звернулась до Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про призначення/перерахунок пенсії, зареєстрованою за № 997, про перехід на інший вид пенсії, а саме: по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу». Також в даній заяві зазначено, що раніше позивачу призначалась пенсія по інвалідності. (а.с.101)

Відповідно до розписки-повідомлення (а.с.102), до даної заяви було додано:

- заяву про призначення/перерахунок пенсії – 1 шт. - № 997;

- паспорт / посвідка – 1шт. НОМЕР_1 ;

- трудова книжка або документи про стаж (копія) – 1 шт. - № 260337;

- довідка про заробітну плату – 2 шт. - № 4839/06; № 4840/06.

28 травня 2019 року Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, розглянувши заяву щодо переходу з пенсії по інвалідності загального захворювання згідно на пенсію по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення № 12 про відмову в перерахунку пенсії, яким у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у перерахунку пенсії – відмовлено. (а.с.10)

Відповідно до змісту вищезазначеного рішення, його прийнято з таких підстав:

- для перерахунку пенсії надані наступні документи: заява про звільнення, копії трудової книжки, довідки про заробітну плату від 27.05.2019 р. № 4839/06, довідка про складові заробітної плати від 27.05.2019 р.;

- з 01.05.2016 р. набрав чинність Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Статтею 90 Закону № 889 визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Пре загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- Прикінцевими положеннями Закону № 889 визначено, що Закон України «Про державну службу» № 3723-XII втратив чинність, за виключенням пунктів 10, 12 статті 37;

- згідно п. 10 статті 37 Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії»;

- право на призначення пенсії за вищезазначеним Законом № 889 позивач набуде після виповнення 60 років.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.14-24):

- сторінок трудової книжки позивача, НОМЕР_2 ;

- довідки, вих. № 4839/06 від 27.05.2019 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Чорноморським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області позивачу про те, що вона працює в Чорноморському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеській області на посаді начальника управління, заробітна плата станом на 1 травня 2019 року становить:

- посадовий оклад – 7510,00 грн.

- надбавка за ранг (5 ранг) – 600,00 грн.

- надбавка за вислугу років (50%) (за стаж 22 роки) – 3755,00 грн.

- усього: 11865,00 грн.

У цій довідці також зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та що її видано на підставі особових рахунків за квітень 2019 року;

- довідки, вих. № 4840/06 від 27.05.2019 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданої Чорноморським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області.

У цій довідці також зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та що її видано на підставі особових рахунків за 2016-2019 роки.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача (а.с.58-115).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

28 травня 2019 року Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, розглянувши заяву щодо переходу з пенсії по інвалідності загального захворювання згідно на пенсію по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення № 12 про відмову в перерахунку пенсії, яким у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у перерахунку пенсії – відмовлено. (а.с.10)

Відповідно до змісту оскарженого рішення, його прийнято з таких підстав:

- з 01.05.2016 р. набрав чинність Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Статтею 90 Закону № 889 визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Пре загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- Прикінцевими положеннями Закону № 889 визначено, що Закон України «Про державну службу» № 3723-XII втратив чинність, за виключенням пунктів 10, 12 статті 37;

- згідно п. 10 статті 37 Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії»;

- право на призначення пенсії за вищезазначеним Законом № 889 позивач набуде після виповнення 60 років.

Проте, за приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що існують підстави для визнання протиправним та скасування рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 28.05.2019 року № 12 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про держану службу» від 16.12.1993 року № 3723.

Відмова Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця порушує його існуючого права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

У статті 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 22 Основного Закону України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 28.05.2019 року № 12 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про держану службу» від 16.12.1993 року № 3723 – є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно, для належного захисту порушених прав позивача похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, а саме про зобов`язання відповідача: здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723 з 28.05.2019 року, та виплатити пенсію з урахуванням виплаченим сум; провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати від 27.05.2019 року № 4839/06 та № 4840/06, – також підлягають задоволенню.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 12 від 28 травня 2019 року про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 28.05.2019 року з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати від 27.05.2019 року № 4839/06 та № 4840/06, з урахуванням виплаченим сум.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.