Ухвала суду № 84920621, 15.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4369/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” про забезпечення позову у справі №360/1595/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 16.09.2019 ВП №60053945.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, - залишено без руху.

15.10.2019 позивачем через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви, де в якості відповідача зазначено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі №360/4369/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 60053945 від 16.09.2019 по примусовому стягненню згідно постанови про стягнення виконавчого збору від 14.09.2018 ВП № 57209719.

В обгрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору (ВП № 60053945) від 16.09.2019 на підставі власної постанови про стягнення виконавчого збору (ВП № 57209719) від 14.09.2018, строк пред`явлення якої до виконання сплинув ще 14.12.2018, вчинені поза межами повноважень державного виконавця, не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та є неправомірними. Таким чином, на думку позивача, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, яке обумовлюється тим, що у діях державного виконавця наявні ознаки протиправних дій, які не відповідають вимогам діючого законодавства та вчинені поза межами повноважень державного виконавця.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно частини третьої цієї статті не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, проте не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Предметом розгляду в даній адміністративній справі є правомірність винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. постанови від 16.09.2019 ВП №60053945 про відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, в пред`явленій приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" заяві про забезпечення позову не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, на думку суду, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам, неможливості або ускладнення їх захисту без вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову до моменту набрання рішення суду законної сили.

Крім того, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, вважаючи, що в діях державного виконавця наявні ознаки протиправних дій, які не відповідають вимогам діючого законодавства та вчинені поза межами повноважень державного виконавця. Тобто, фактично заявник просить суд зупинити дію оскаржуваної постанови.

Разом з тим, наявність в діях державного виконавця ознак протиправних дій може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача при винесенні оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, в даній справі відсутні підстави вважати, що дія оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті може спричинити незворотні негативні наслідки для позивача чи стане перешкодою для реального виконання прийнятого судового рішення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви позивачу належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-154, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” про забезпечення позову у справі №360/1595/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян