Рішення № 84920612, 15.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3385/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2019 №0000524001,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 29 липня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС України в Луганській області(далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Луганській області від 08.04.2019 № 0000524001, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.04.2019 позивач отримала податкове повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 0000524001 на суму 17000,00 грн.

Згідно зі змісту повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 0000524001 вбачається, що складено на підставі Акту про результати фактичної перевірки від 20.03.2019 № 138/12-32/40-01/ НОМЕР_1 , який нібито від імені особи з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області» незаконно склали громадяни України громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які станом на 20.03.2019 не мали жодного відповідним чином оформленого документу, який би підтверджував їх повноваження і підстави для проведення будь якої перевірки, в тому числі і від імені ГУ ДФС у Луганській області.

У зв`язку з чим, 19.04.2019 позивачем була подана скарга від 19.04.2019 на податкове повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 0000524001 до ДФС України, рішенням від 14.06.2019 № 27500/6/99-99-11-06- 01-25 відмовлено в скасуванні повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 0000524001 і залишено без змін.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08.04.2019 №0000524001 незаконним та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.

По-перше, перевірка проводилась незаконно оскільки громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали при собі, не надали і не пред`явили належним чином оформлених відповідних документів, які є підставою для допуску до фактичної перевірки за приписами статей 80, 81 Податкового кодексу України. Наказ, направлення і службові посвідчення, які були пред`явлені громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчені підробленою печаткою. Так, відповідно до абзацу 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу. Станом на сьогоднішній день не існує чинного закону, яким встановлено Державного Герба України, а отже всі зображення Державного Герба України, які не відповідають частині шостій статті 20 Конституції України, є незаконними і підробленими, як і документи які містять такі зображення. Підпис на службових посвідченнях, які були пред`явлені громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчені підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Таким чином, на підставі ст.19, ст.20 Конституції України та абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не допускались до перевірки, як особи які не мали відповідних документів для її проведення.

По-друге, громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права проводити будь які перевірки оскільки такі дії заборонені законом. Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Третє, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Отже, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються за місцем торгівлі в селі Лоскутівка або уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади в Попаснянському районі або органом місцевого самоврядування села Лоскутівка. Натомість, ГУ ДФС у Луганській області навіть гіпотетично не може бути і не є органом ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, оскільки не є ні органом виконавчої влади в Попаснянському районі, ні органом місцевого самоврядування села Лоскутівка. Натомість, станом на теперішній час не існує жодного чинного розпорядження або постанови Кабінету Міністрів України, яким ГУ ДФС у Луганській області було уповноважене видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у селі Лоскутівка. Отже здійснення такого контролю будь якими посадовими особами ГУ ДФС у Луганській області органом є незаконним і порушує приписи ч.2 ст. 19 Конституції України та ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»

Наступне, ППР №0000524001 є підробленим і нечинним оскільки підписана не уповноваженою особою. Відповідно до п. 2.1.7 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, яка затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 № 365 документ повинен містити обов`язкові для певного виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме найменування - Державна фіскальна служба України, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Згідно з наданими документами особи на прізвище ОСОБА_4 стосується лише один документ із назвою «Наказ Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 № 2833-0». Як видно з цього документу він повинен бути підписаний особою на прізвище ОСОБА_5 . Натомість, як видно із засвідченої фотокопії оригіналу документу із назвою «Наказ Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 №2833-0» він не містить підпису особи на прізвище ОСОБА_5 , яка є обов`язковим реквізитом документу для набрання ним чинності. Таким чином, особа на прізвище ОСОБА_4 не є чинним керівником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою. Враховуючи все наведене, всупереч приписам законодавства України ППР № 0000524001 складено незаконно не уповноваженими особами, що є підставою для його скасування.

Ухвалою суду від 01 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр.23).

До суду 12 серпня 2019 року за вх. № 42263/2019 від позивача надійшла заява від 09.08.2019 щодо усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 26).

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Ухвалою суду від 23.08.2019 залишино без задоволення клопотання представника Головного управління ДФС України в Луганській області про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 0000524001 в порядку загального позовного провадження (арк. спр. 37-38).

Від представника відповідача 03 вересня 2019 року за вх. № 45448/2019 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 43-47).

Під час проведення перевірки посадові особи ГУ ДФС у Луганській області діяли із дотриманням положень Податкового кодексу України, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Перед початком проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення та ознайомлено з наказом ГУ ДФС у Луганській області від 19.03.2019 № 243 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 №№ 222, 223. При цьому, ОСОБА_1 особисто отримала копію вказаного наказу та власноручно поставила підпис в направленнях на проведення перевірки, та підтвердила факт продажу тютюнових виробів (пачка сигарет з фільтром «Bond red selection», виробник ПрАТ «Філіпс Морріс Україна», за ціною 34 грн) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Щодо обставин, викладених позивачем в адміністративному позові, представник відповідача вважає незастосовними положення статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, оскільки планова та позапланова перевірки є різновидами документальних перевірок, до яких фактична перевірка не відноситься. Печатка ГУ ДФС у Луганській, якою скріплено підпис виконуючого обов`язки начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_4 на податковому повідомленні-рішенні від 08.04.2019 № 0000524001, та печатка на посвідченнях посадових осіб ГУ ДФС у Луганській області відповідають нормам чинного законодавства. ГУ ДФС у Луганській області є органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Обставини, викладені позивачем в адміністративному позові, на яких ґрунтуються його вимоги, не є підставою для скасування правильного по суті рішення, також вони не стосуються предмета доказування. В адміністративному позові позивачем факт продажу тютюнових виробів не оспорюється.

Оскільки в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідачем здійснено фактичну перевірку із дотриманням вимог Податкового кодексу України, представник відповідача вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Від позивача 10 вересня 2019 року за вх. №46523/2019 надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 62-63). Позивач, крім пояснень, які надані в позовній заяві, зазначила, що ППР № 0000524001 та всі інші документи ГУ ДФС у Луганській області не мають юридичної сили і не можуть бути доказами у суді відповідно до ст. 74 КАС України, оскільки є підробленими і виготовленими з порушенням порядку, встановленого законом. Зображення Державного Герба України, яке міститься на нібито гербовій печатці ГУ ДФС у Луганській області, якою завірено підпис на ППР № 0000524001 та всіх інших документах, відповідає зображенню Державного Герба України, яке затверджено Постановою Верховної ради України від 19.02.1992 № 2137-ХІІ. Однак зазначене не відповідає Конституції Україна, яка була прийнята Верховною радою України 28.06.1996, а сама Постанова № 2137-ХІІ є нечинною з цієї дати. Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Конституції України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Конституції України опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Використання інших символів замість встановленого законом опису Державного Герба України заборонено імперативними приписами ст. 8. 19, 20, 65 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.10.2019 № 1005832209 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основні види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 71-72).

З метою забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, на підставі підпунктів 20.1.4, 20.1.8, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2, пункту 80.8 статі 80 Податкового кодексу України наказом від ГУ ДФС у Луганській області від 19 березня 2019 року № 243 призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 (магазин ) з 20.03.2019 по 29.03.2019, в тому числі в позаробочий час. Проведення фактичної перевірки доручено заступнику начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_2 , головному державному ревізору -інспектору відділу контролю за виробництвом і обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_6 (арк. спр. 48).

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 № 243 видано направлення на проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 № 223 ( ОСОБА_6 ) та № 222 ( ОСОБА_2 , № посвідчення НОМЕР_2 ) (арк. спр. 49, 50).

ФОП ОСОБА_1 з направленнями на перевірку ознайомилась о 09 год.00 хв., копію наказу від 19.03.2019 № 243 отримала, про що свідчить особистий підпис у розписках про ознайомлення з направленням та наказом (арк. спр. 49, 50 зв.бік).

На підставі наказу від 19.03.2019 № 243 та направлень на перевірку від 19.03.2019 № 222, 223 посадовими особами ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_2 , ОСОБА_6 проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 20.09.2019 № 12-32/40-01/ НОМЕР_1 (арк. спр. 51-52).

Дослідженням акту перевірки від 20.09.2019 № 12-32/40-01/НОМЕР_1 встановлено, що перевірку здійснено в присутності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 ; при перевірці використані свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника єдиного внеску, книга обліку розрахункових операцій, ксерокопія паспорту, ліцензія на право роздрібної торгівлі пивом; початок перевірки о 09 год 00 хв. 20.03.2019, перевірку закінчено 20.03.2019 о 09 год. 45 хв.

Перевіркою встановлено факт продажу тютюнових виробів (пачка сигарет з фільтром «Bond red selection», виробник ПрАТ «Філіпс Морріс Україна», за ціною 34 грн) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Перевірка проведена у присутності ФОП ОСОБА_1 , яка підписала акт, зазначивши власноруч, що продаж здійснено за 34 грн., примірник акту отримала.

Згідно з висновками акту перевірки:

порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами;

порушено пункт 22 наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами» - під час продажу тютюнових виробів продавцем не видано розрахунковий документ встановленої форми.

Також в акті перевірки вказано, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, керівнику пропонується прибути до ГУ ДФС у Луганській області у строки встановлені чинним законодавством. Перелік документів, які необхідно надати для перевірки у зазначений термін: накладні на товар, зазначений в акті. До акту перевірки додаються: пояснення покупця та фотоматеріали.

Від органу, який здійснив перевірку, акт підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (арк. спр. 51-52).

ФОП ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 08.04.2019, викладених власноруч, зазначила, що 20.03.2019 приблизно о 08 год.00 хв. у своєму магазині за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила продаж невідомому їй чоловіку однієї пачки сигарет «Bond» за 34 гривні. Ліцензія на продаж тютюнових виробів відсутня. З порушенням згодна та зобов`язується такі дії не вчиняти (арк. спр. 53, зв.).

Дослідженням пояснень ОСОБА_8 від 20.03.2019 встановлено, що по суті заданих питань він пояснив, що придбав пачку сигарет з фільтром «Bond» червоні, за ціною 34 грн. через вікно магазину (арк. спр. 58).

Оглядом фотоматеріалів встановлено, що 20.03.2019 здійснено фотознімок входу магазину, вікна; на підвіконні здійснено знімок блоку сигарет (арк. спр. 58-59).

Разом із супровідним листом від 08.04.2019 № ФОП-2061/12-32-40-01-12 ГУ ДФС у Луганській області направило позивачу податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 № 0000524001 та розрахунок фінансових санкцій до акта фактичної перевірки, які отримані позивачем 11.04.2019, що підтверджено підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. спр. 56,57).

Дослідженням податкового повідомлення-рішення від 08.04.2019 № 0000524001 встановлено, що ГУ ДФС у Луганській області на підставі акта перевірки від 20.03.2019 № 138/12-32/40-01/НОМЕР_1 встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів та /або пені) за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 17000,00 грн (арк. спр. 57).

Згідно з розрахунком (очікуваних) фінансових санкцій до акта перевірки від 20.03.2019 № 138/12-32/40-01/ НОМЕР_1 (арк. спр. 56), який направлено позивачу разом із податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2019 № 0000524001, встановлено, що:

відповідно до положень абзацу 5 частини другої статті 17 Закону № 481 за реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі, розмір фінансових санкцій становить 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2019 № 0000524001, позивачем до ДФС України подано скаргу від 19.04.2019 (арк. спр. 9-11).

Рішенням ДФС України від 14.06.2019 № 27500/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 08.04.2019 № 0000524001, а скаргу - без задоволення (арк. спр. 12-13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

В силу статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацами 5 та 15 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до пункту 228.9 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що фактичною перевіркою встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 тютюнових виробів (сигарет) без ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де позивач здійснює свою господарську діяльність, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосований до позивача штраф у розмірі17000,00 грн.

Що стосується тверджень позивача про порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:

- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1);

- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2);

- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5);

- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7);

- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10).

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з абзацом 2 пункту 81.3 статті 81 Податкового кодексу України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копія наказу про проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 № 243 (арк. спр. 48) та направлень на перевірку від 19.03.2019 № 222, № 223 (арк. спр. 49, 50), дослідженням яких встановлено, що вони містять всю необхідну інформацію, визначену пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у тому числі й щодо підстави для проведення фактичної перевірки. Копія наказу про проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 № 243 позивач отримав, з направленнями на перевірку від 19.03.2019 № 222, № 223 ознайомився, про що свідчить власноруч написані розписки, особистий підпис позивача (арк. спр. 49, 50). Також, в наказі про проведення фактичної перевірки містяться посилання на положення підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 та підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статі 80 Податкового кодексу України.

Суд наголошує, що згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що контролюючий орган мав законні підстави для проведення фактичної перевірки позивача, а наказ про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення фактичної перевірки прийнято обґрунтовано, згідно норм чинного законодавства.

Відповідно в цій частині твердження представника позивача не відповідають фактичним обставинам справи та відхиляються судом.

Більш того, за правилами, визначеними пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред`явлення платнику податків наказу (направлень на проведення перевірки), що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання щодо необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

За матеріалами справи слідує, що посадові особи ГУ ДФС у Луганській області до проведення фактичної перевірки були допущені, відповідно, суд вважає, що позивач погодилась з відповідністю наказу про проведення фактичної перевірки від 19.03.2019 № 243 вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Оскільки норми наведеного представником позивача закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, положення такого Закону не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2018 у справі № 805/2210/17-а.

Твердження позивача стосовно того, що контроль за дотриманням норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» здійснюють органи, які видають ліцензії, ГУ ДФС у Луганській області не є органом ліцензування, тому здійснення такого контролю є незаконним, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 20 статті 15 Закону № 481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (частина двадцять восьма статті 15 Закону № 481/95).

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на оптову і роздрібну торгівлю алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального та на зберігання пального, зобов`язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п`ятиденний строк з дня здійснення таких дій (частина пёятдесят друга статті 15 Закону № 481/95).

Статтею 16 Закону № 481/95 визначаються органи контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним.

Відповідно до частини першоъ статті 16 Закону № 481/95 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Позивач, посилаючись на статтю 16 Закону № 481/95 бере до уваги тільки її положення в частині того, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Проте, слід зазначити, що зазначена стаття містить також положення, що контроль за дотриманням норм Закону № 481/95 здійснюють інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1.1 статті 1 Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначені функції контролюючих органів.

Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

19-1.1.13. здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом;

19-1.1.16. здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

19-1.1.17. проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України.

Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення основними завданнями ДФС є: 1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Наказом Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 № 801 затверджено Положення про Головне управління ДФС у Луганській області.

Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Луганській області (далі - ТУ ДФС) є органом доходів і зборів (п.1 Положення).

Пунктом 3 Положення визначені основні завдання ГУ ДФС (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій п. 3-1 цього положення) якими, серед іншого, є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до підпунктів 11, 25-27 пункту 4 Положення ГУ ДФС відповідно до покладених на нього завдань:

11) виконує роботу, пов`язану із здійсненням ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом, здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

25) виконує роботу, пов`язану із здійсненням контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечує міжгалузеву координацію у цій сфері;

26) здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

27) забезпечує контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Таким чином, Головне управління ДФС у Луганській області є контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, та має правові підстави здійснювати контроль за дотриманням Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Доводи позивача стосовно того, що оскаржуване повідомлення - рішення підписано не уповноваженою особою ОСОБА_4, оскільки наданий відповідачем на запит позивача наказ Державної фіскальної служби від 07.09.2015 № 2833-0 про призначення ОСОБА_4 заступником начальника ГУ ДФС у Луганській області, не підписаний Головою Державної фіскальної служби України Р .М. Насіровим, є необґрунтованими з таких підстав.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок № 1204).

Цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов`язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи Пункт 1 розділу I Порядку №1204.

Відповідно до абзацу 11 пункту 2 розділу II Порядку № 1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

«С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10);

Податкове повідомлення - рішення форми «С», затверджене Додатком 10 до Порядку № 1204, згідно з яким податкове повідомлення-рішення підписується керівником(виконуючим обов`язки (заступника) керівника, уповноваженою особою.

Податкове повідомлення -рішення від 08.04.2019 № 0000524001 підписане ОСОБА_4 (арк. спр. 6).

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань від 10.10.2019 № 1005834972 станом на 08.04.2019 відносно Головного управління ДФС у Луганській області зазначено, що особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноважену представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначена ОСОБА_4 , 01.04.2016 (виконання обов`язків начальника) (арк.спр. 73-74).

Зазначений документ є належним доказом відповідно до вимог статті 73 КАС України, тому аргументи позивача з приводу підписання податкового повідомлення-рішення неповноважною особою визнаються судом незмістовними.

Щодо доводів позивача стосовно відсутності чинного закону, яким встановлено Державний Герб України, а тому всі зображення Державного Герба України, які не відповідають приписам статей 8, 19, 20 Конституції України, є незаконними і підробленими, як і документи, які містять такі зображення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (частина шоста статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року).

Позивач зазначає (арк. спр. 62-63), що на час розгляду справи в суді такого Закону Верховна Рада України не прийняла. А державний символ, який використовується державними органами, тризуб затверджено постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року № 2137-XII як малий герб України, головний елемент великого герба України.

Відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166 (далі - Закон № 3166) міністерство, інший центральний орган виконавчої влади має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 3166 територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 17 Положення про ГУ ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 27.03.2017 № 202, ГУ ДФС має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Позивач зазначає, що використання інших символів замість встановленого законом опису Державного Герба України заборонено імперативними приписами статей 8, 19, 20 Конституції України.

Тому позивач робить висновок про те, що повідомлення - рішення та усі документи ГУ ДФС у Луганській області, скріплені печаткою із зображенням тризуба замість Державного Герба України, є підробними.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки малий герб України тризуб як елемент великого герба України, дійсно, затверджено не законом, а Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року № 2137-XII (далі - Постанова № 2137), тобто до прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року. Пункт 1 цієї Постанови зазначає, що кольорове та схематичне зображення герба до неї додаються.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 2137 зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов`язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.

Відповідно до вимог частини третьої - четвертої статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (частина шоста статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 8 Конституції України від 28 червня 1996 року Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України від 28 червня 1996 року).

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України від Конституції України від 28 червня 1996 року).

Після набрання чинності Конституцією України від 28 червня 1996 року Верховна Рада України закону щодо встановлення опису державних символів України та порядку їх використання відповідно до вимог частини шостої статі 20 Конституції не приймала.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач використовує зображення малого герба України, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року № 2137-XII, на своїй печатці державного органу України, що не суперечить вимогам статті 20 Конституції України від 28 червня 1996 року, оскільки її норми не мають зворотної дії в часі і розповсюджуються лише на закони та інші нормативно-правові акти, які приймаються на її основі і повинні відповідати їй (тобто, які прийняті після набрання чинності самою Конституцією).

Тому, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд визнає аргументи позивача і в цій частині необґрунтованими.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС України в Луганській області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код за ЄДРПОУ 395991445) про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2019 №0000524001, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Захарова