Рішення № 84920607, 15.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3523/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення відповідача від 14.12.2016, затверджене протоколом № 24 про призупинення (відмову) позивачу у продовженні виплати адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість із адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період незаконного припинення рішеннями відповідача - з 08.11.2016 по 08.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у липні 2014 року була вимушена залишити місце свого постійного проживання у АДРЕСА_1 у зв`язку із проведенням АТО та фактичними бойовими діями, та переміститися до с. Плотина Станично-Луганського району Луганської області, де і мешкає на даний час. Позивач отримувала адресну допомогу. Проте за зверненнями до відповідача від 08.11.2016 про продовження виплат адресної допомоги ВПО було призупинено виплату адресної допомоги. Позивач зазначає, що причини відмови у поновленні адресної допомоги їй не були повідомлені на той час, із рішенням комісії прийнятим за зверненням її також не ознайомлювали, тому з`ясувати порушені її права, чи було законно відмовлено у поновленні адресної допомоги на період з 08.11.2016 по 08.05.2017, позивач не могла. За зверненням позивача від 24.05.2019 їй було надано письмову відповідь від 18.06.2019 № 1455, в якій зазначається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було здійснено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, у ході якого з`ясовано, що будинок, в якому вона тимчасово мешкає належить померлим батькам (акт від 12.12.2016). Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було призупинено призначення щомісячної адресної допомоги до з`ясування питання, з якого часу позивач мешкає за вищевказаною адресою (протокол 14.12.2016 № 24).

Позивач зазначає, що дійсно, будинок, в якому проживає як ВПО належав на праві власності її батькам, і цей факт вона не заперечується. На підставі права на спадщину позивач є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , в якому проживає як ВПО.

Однак позивач вказує, що відповідно до пункту 16 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р будинок, у якому позивач проживає знаходиться на території проведення антитерористичної операції (с. Плотина Станично-Луганського району. Луганської області).

Позивач зазначає, що проживає за зазначено адресою з липня 2014 року, що зазначено у довідці ВПО та у довідці від 23.10.2018 № 2175, видній Військово- цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина, Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: належним чином засвідчену копію рішення від 14.12.2016, затвердженого протоколом № 24 про призупинення (відмову) позивачу у продовженні виплати адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а вразі його відсутності клопотання про витребування; обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами (арк. спр. 25-26).

Представником позивача 05 вересня 2019 року надано до суду докази на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення (арк. спр. 1-3).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 56-58).

В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що 08.11.2016 позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території, до заяви були додані такі документи: копія довідки про взяття на облік від 08.05.2015 № 1302 на ім`я ОСОБА_1 , копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . В ході ретельної перевірки факту внутрішнього переміщення позивача в період збройного конфлікту було з`ясовано, що житлове приміщення, в якому позивач мешкає, належить її померлим батькам. Для підтвердження факту переміщення з окупованої території України саме з 2014 року, та недопущення розтрати державних грошей, відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішенням про призначення/відновлення/ про відмову в призначенні у призначенні/відмовленні соціальної виплати з моменту припинення її виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово- цивільною адміністрацією, прийняла рішення призупинити призначення щомісячної адресної допомоги для з`ясування питання, з якого часу позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі рішення Комісії, Управлінням прийняте рішення призупини виплати щомісячної адресної допомоги. Інформація, щодо дати внутрішнього переміщена перевірена та підтверджена. Фактичною датою переміщення є липень 2014 року. Тому при наступному зверненні від 26.10.2018 щомісячна адресна допомога була призначена згідно з чинним законодавством строком на 6 місяців. Інших звернень за призначенням щомісячної адресної допомоги від позивача до Управління не надходило, про що свідчить довідка про отримані допомоги. На сьогоднішній день, позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, та отримує щомісячну адресну допомогу на проживання. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 9-10), картки платника податків (арк. спр. 10), довідки від 08.05.2015 № 1302 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (арк. спр. 11), довідки від 24.05.2019 № 6621 (арк. спр. 22).

Згідно з інформацією, зазначеною у реєстраційному посвідченні від 21.06.2001, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (арк. спр. 19).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 25.10.2012 № 35983295 позивачу на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину (арк. спр. 16, 15).

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 15.03.2016 № 782 (арк. спр. 20), довідки військово - цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області (арк. спр 14), позивач постійно з липня 2014 року мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

08.11.2016 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (арк. спр. 59).

Згідно з інформацією, зазначеною в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 12.12.2016, встановлено, що зі слів заявника, будинок в якому фактично мешкає заявник належить померлим батькам (арк. спр. 60).

Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з протоколу від 14.12.2016 № 24 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено згідно з актом обстеження на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, вирішено призупинити соціальні виплати ОСОБА_1 (арк. спр. 61).

Відповідачем прийнято рішення від 14.12.2016, в якому зазначено, що щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання позивачу не призначено згідно з витягом з протоколу від 14.12.2016 № 24 та на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 62).

На звернення позивача Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області листом від 18.06.2019 № 1455 повідомило, що 08.11.2016 позивач звернулась до управління із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було здійснено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою позивача, у ході якого з`ясовано, що будинок, в якому позивач тимчасово мешкає, належить померлим батькам (акт від 12.12.2016). Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа, було призупинено призначення щомісячної адресної допомоги до з`ясування .питання з якого часу позивач мешкає за вищевказаною адресою (протокол від 14.12.2016 № 24). Щодо заяви позивача про призначення щомісячної адресної допомоги від 22.04.2019 повідомляємо, що Комісією прийнято рішення про призначення позивачу щомісячної адресної допомоги (протокол від 10.05.2019 № 232). Грошова допомога призначена з 26.04.2019 по 25.10.2019 у сумі 1000,00 гри щомісячно (арк. спр. 12, 13).

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 08 листопада 2016 року по 08 травня 2017 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзаців 1 - 2 частини першої статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 1 Закону 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами пунктів 2, 3 статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За приписами пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Пунктом 3 Порядку № 509 зазначено що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 509 визначено, що під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг (далі - Порядок № 505, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї).

За унормуванням пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Вказаний перелік підстав для відмови в призначенні грошової допомоги є вичерпним.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ, с. Плотина Станично-Луганського району Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ та с. Плотина Станично-Луганського району Луганської області.

Таким чином, будинок, в якому мешкає позивач, та який належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину, розташований у населеному пункті на лінії зіткнення та на території якого здійснювалась антитерористична операція. А така підстава, як «до з`ясування питання, з якого часу особа мешкає за вказаною адресою» взагалі не передбачена чинним законодавством як підстава для відмови у виплаті грошової допомоги.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача від 14.12.2016 яким не призначено ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, є протиправним та належить скасуванню.

Щодо вимоги позивача про позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість із адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період незаконного припинення рішеннями відповідача з 08.11.2016 по 08.05.2017 суд зазначає таке.

Як вже зазначалось вище грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (абзац 1 пункту 2 Порядку № 505).

З аналізу норм Порядку № 505 вбачається, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам на період, який обраховується з дня звернення за її призначенням на термін шість місяців, та відповідно має завершуватись днем який передує дню звернення

Відповідно обрахування позивачем періоду по 08.05.2017 є помилковим.

Таким чином, суд робить висновок про необхідність зобов`язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою від 08 листопада 2016 року на період з 08 листопада 2016 року по 07 травня 2017 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість із адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за 08.05.2017 слід відмовити.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 768,40 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, до ухвалення судового рішення в даній справі. При цьому, з ухвали суду слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, у даному випадку задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного мешкання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52, код за ЄДРПОУ 03197049) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 14.12.2016 без номеру, яким призупинено виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою від 08 листопада 2016 року на період з 08 листопада 2016 року по 07 травня 2017 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області виплатити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за 08 травня 2017 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова