Рішення № 84920597, 15.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 жовтня 2019 р.справа № 400/1323/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Науменко О. Г.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Ядловського І.М. ,

представників відповідача: Батишевої Г.Ю., Чернової О.В.,

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК1723/436/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 26.10.18 р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач або Управління Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК1723/436/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 26 жовтня 2018 р. (надалі - Постанова), якою позивач оштрафований за порушення вимог трудового законодавства на 111 690,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним:

- інспекційне відвідування проведено безпідставно та за іншою адресою ніж зазначена в направленні;

- спірна Постанова прийнята Управлінням Держпраці поза межами визначених законом строків;

- справу про накладення штрафу розглянуто за відсутності ФОП ОСОБА_1

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні на тій підставі, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи працівника без укладення трудового договору, що кваліфіковано як порушення вимог ст. 24 ч. 1, 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) (а. с. 93-97).

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 64-65).

Позовна заява містить клопотання про витребування у відповідача доказів, в задоволенні якого судом відмовлено (а. с. 82-83).

Відповідач клопотав про залишення позову без розгляду на тій підставі, що, на його думку, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду. В наступному, від розгляду цього клопотання представник відповідача відмовився (а. с. 89-90, 123).

З приводу дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Спірна Постанова датована 26 жовтня 2018 р., відповідно, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 122 ч. 2 КАС України, спливає 27 травня 2019 р., тоді як позовна заява здана на пошту 21 травня 2019 р., що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті. Таким чином, позивач звернувся з позовом в межах строку, визначеного КАС України (а. с. 62).

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні позивач, його представник та представник відповідача підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

6 липня 2018 р. на електронну пошту Управління Держпраці надійшла заява ОСОБА_4 , з якої слідує, що у ФОП ОСОБА_1 працює ОСОБА_5 , з якою не оформлені трудові правовідносини (а. с. 98).

28 вересня 2018 р. Управління Держпраці видало наказ № 329 "Про проведення інспекційних відвідувань", в додатку до якого, в якості суб`єкта який підлягає перевірці, зазначено ФОП ОСОБА_1 (а. с. 99-100).

На підставі вищезгаданого наказу, відповідач склав направлення № 687 про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, в якому міститься посилання на п. 5 пп. 3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (надалі - Порядок № 295), чинного на момент призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а. с. 101).

Відповідно до цієї норми Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Отже, інспекційне відвідування може бути проведено на підставі рішення керівника Управління Держпраці, прийнятого за результатами аналізу інформації отриманої з інших джерел, до яких належить і заява ОСОБА_4 , що спростовує доводи позивача про безпідставність призначення інспекційного відвідування.

4-5 жовтня 2018 р. відповідач провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , результати якого оформлені Актом № МК1723/436/АВ (надалі - Акт інспекційного відвідування) (а. с. 45-48).

Інспекційним відвідуванням встановлено, що в магазині, який належить ФОП ОСОБА_1 і розташований за адресою: АДРЕСА_2 , продавцем працює ОСОБА_5 , з якою не укладено трудовий договір.

16 жовтня 2018 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про призначення розгляду справи (а. с. 109).

Позивач стверджує, що клопотав про відкладення розгляду його справи Управлінням Держпраці, на підтвердження чого подав відповідну заяву (а. с. 54).

За приписами ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як визначено ст. 161 ч. 4 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суд відзначає, що жодних доказів того, що така заява була відправлена відповідачу і ним отримана, позивачем не надано.

З огляду на наведені процесуальні норми, суд знаходить недоведеним подання позивачем до відповідача заяви із клопотанням про відкладення розгляду його справи.

26 жовтня 2018 р. Управління Держпраці прийняло спірну Постанову, якою за порушення ст. 24 ч. 1, 3 КЗпП України, що виявилось у допущенні ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 2 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 оштрафовано на 111 690,0 грн. (а. с. 49-51).

Як передбачено п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі - Порядок № 509), в редакції чинній на момент розгляду справи позивача, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Акт інспекційного відвідування складено 5 жовтня 2018 р., а рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято відповідачем 12 жовтня 2018 р., тобто в межах десятиденного строку, встановленого вищенаведеною нормою (а. с. 107).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п. 4 Порядку № 509).

Оскільки рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу датовано 12 жовтня 2018 р., 15-денний строк на розгляд справи відповідачем спливав 27 жовтня 2018 р., а спірна Постанова прийнята 26 жовтня 2018 р.

Таким чином, відповідач дотримався всіх строків, встановлених Порядком № 509, як для прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, так і для розгляду справи, а тому доводи позивача в цій частині помилкові і обумовлені безпідставним ототожненням строків на прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу із строками накладення штрафу.

Судом не встановлено жодних процедурних порушень з боку відповідача при призначенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та при розгляді її справи.

З приводу виявленого порушення, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 78 ч. 6 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За цією нормою, для адміністративного суду мають значення лише обставини, які встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не їх правова оцінка.

Позивач подав постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2018 р. у справі № 468/1408/18-п, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 41 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) відносно позивача, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 11-12).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, дана постанова 14 грудня 2018 р. набрала законної сили (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78258059).

Так, в рішенні суду зазначено, що сукупністю досліджених судом доказів не підтверджено того факту, що 4 жовтня 2018 р. ОСОБА_5 виконувала функції продавця в магазині, який належить ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не знайшли своє підтвердження обставини порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства в частині допущення ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, і за приписами ст. 76 ч. 6 КАС України такі висновки районного суду є обов`язковими для врахування адміністративним судом при розгляді даної справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 139 ч. 1 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати в даній справі складаються з судового збору в розмірі 1 116,90 грн. (а. с. 4, 69). Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. З урахуванням приписів ст. 139 ч. 1 КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) задовольнити.

2. Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК1723/436/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, прийняту Управлінням Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) 26 жовтня 2018 р., визнати протиправною та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 116,90 грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень дев`яносто копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз