Рішення № 84920484, 15.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004312

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Лепех А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Оксі Банк" про визнання дій протиправними та скасування постанов про арешт коштів та про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Оксі Банк", в якій просить суд визнати дії начальника Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцької Ірини Володимирівни в межах виконавчого провадження №59553822 в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 26.07.2019 незаконними; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.07.2019 винесену начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцькою Іриною Володимирівною в межах виконавчого провадження №59553822; визнати незаконними дії начальника Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцької Ірини Володимирівни в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 08.08.2019 в межах виконавчого провадження №59553822; скасувати постанову про арешт майна боржника від 08.08.2019 у виконавчому провадженні №59553822 винесену начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцькою Іриною Володимирівною.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" зазначає, що накладення арешту на Банківський рахунок ТОВ «Адванс Захід», який призначений для виплати заробітної плати та пов`язаних з нею платежів працівникам боржника, справляння податків та зборів, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві Позивача, а також імперативних норм іншого чинного в Україні законодавства. Позивач стверджує, що все належне йому на праві власності нерухоме майно зареєстроване як Єдиний майновий комплекс і є неподільною одиницею. Загальна вартість всього нерухомого майна ТОВ «Адванс Захід» на яке накладено арешт оскаржуваною постановою значно перевищує суму що підлягає стягненню. Зазначає, що факт винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови відбувся вже після накладення арешту на банківські рахунки боржника та пред`явлення АТ «Оксі Банк» платіжної вимоги про списання відповідної суми коштів. Такі дії державного виконавця розцінюються Позивачем як протидія його законній господарській діяльності, фактично «паралізують» функціонування ТОВ «Адванс Захід», порушують встановлені статтею 6 Господарського кодексу України принципи господарювання, а саме: свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Вважає, що звернення стягнення на майно Позивача істотно ускладнить, якщо не унеможливить взагалі, виконання рішення суду, адже чинним в Україні законодавством не передбачено можливості витребування власником чи будь ким іншим майна з володіння добросовісного набувача, якщо при цьому таке було продане власником без порушення відповідної процедури. Відтак, активне вчинення дій у виконавчому провадженні не лише ставить ТОВ «Адванс Захід» у скрутне фінансове становище, а й активізує питання можливості функціонування підприємства в цілому. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов та поясненнях. Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що постанова начальника Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцької І. В. про арешт майна боржника від 08.08.2019 ВП №59553822 та постанова про арешт коштів боржника від 26.07.2019 ВП №59553822 є законними та такими, що не підлягають скасуванню, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів для виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2076/1425/АВ/ФС від 10.05.2019 про стягнення з позивача штрафу в сумі 250380 грн. Зазначає, що дії відповідача щодо виконанні вказаної постанови були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі- Закон №1404-VIII), іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 відкрито провадження у справі №1.380.2019.004317 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі №1.380.2019.004312 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду справу №1.380.2019.004317 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Оксі Банк" про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт коштів зі справою №1.380.2019.004312 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна, присвоївши об`єднаній справі №1.380.2019.004312.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні в начальника Буського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцької Ірини Володимирівни (надалі за текстом - Боруцької 1 . В. ) перебувало виконавче провадження №59553822 (надалі за текстом - Виконавче провадження), зміст якого полягає у примусовому стягненні з ТОВ «Адванс Захід» на користь Держпраці грошової суми у розмірі 250 380,00 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят, 00) гривень.

16.07.2019 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцькою І.В. прийнято постанову ВП №59553822 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2076/1425/АВ/ФС від 10.05.2019 про стягнення з позивача штрафу в сумі 250380 грн.

26.07.2019 у зв`язку з тим, що боржником борг не було сплачено та у боржника наявні відкриті рахунки в установі банку, начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцькою І.В. була винесена постанова про арешт коштів боржника, яка була направлена в Акціонерне товариство "Оксі Банк" для виконання.

08.08.2019 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцькою І.В. прийнято постанову ВП №59553822 про арешт майна боржника.

Не погодившись із постановою начальника Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Боруцької І.В. про арешт коштів від 26.07.2019 та постановою про арешт майна боржника від 08.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" звернулося з позовом до суду до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 7 частини З статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до статті частини З статті 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності предмета спору внаслідок зняття арешту з майна та коштів у виконавчому провадженні №59553822, оскільки судом надається оцінка правомірності оспорюваних рішень на момент їх прийняття.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що накладення арешту на банківський рахунок ТОВ «Адванс Захід», який призначений для виплати заробітної плати та пов`язаних з нею платежів працівникам боржника, справляння податків та зборів, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві Позивача, а також імперативних норм іншого чинного в Україні законодавства

Також позивач стверджує, що постанова про арешт майна боржника від 08.08.2019 є протиправною, оскільки звернення стягнення на майно Позивача істотно ускладнить, якщо не унеможливить взагалі, виконання рішення суду, адже чинним в Україні законодавством не передбачено можливості витребування власником чи будь ким іншим майна з володіння добросовісного набувача, якщо при цьому таке було продане власником без порушення відповідної процедури. Відтак, активне вчинення дій у виконавчому провадженні не лише ставить ТОВ «Адванс Захід» у скрутне фінансове становище, а й активізує питання можливості функціонування підприємства в цілому.

Вищевказані твердження позивача є голослівними, необґрунтованими, такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Суду (Рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У даному ж випадку, Товариство звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов про арешт майна та про арешт коштів, які були прийняті у межах виконавчого провадження №59553822 щодо виконання рішення суб`єкта владних повноважень про накладення штрафу, який може бути сплачений добровільно (пункт 9 Порядку №509) або ж стягнутий в межах процедури примусового виконання, яку здійснюють органи державної виконавчої служби (пункт 11 Порядку №509) в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.

В той же час, за приписами частини третьої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зазначеним положенням статті 56 Закону №1404-VIII кореспондують абзаци перший, другий пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432 (далі - Інструкція №512/5).

Зокрема, абзаци перший, другий пункту 8 Інструкції №512/5 визначають, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

В світлі указаних вище положень правових норм Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, твердження позивача про те, що внаслідок звернення спірних постанов до примусового виконання відбудеться арешт усіх коштів та/або майна Товариства, як боржника у виконавчому провадженні, є хибними та не відповідають закону.

Звертаючись до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій та постанов і їх скасування, позивач обґрунтував позов тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості, внаслідок арешту державним виконавцем коштів і майна позивача, належного виконання ним своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, оскільки визначена відповідачем сума штрафів є значною для нього, зумовить неможливість розрахунку перед працівниками Товариства щодо заробітної плати, та й взагалі, може спричинити зупинку діяльності останнього і його банкрутство.

Натомість, позивач не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

В контексті цього, суд встановив, що позивач володів фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності, в результаті чого і була виконана постанова Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2076/1425/АВ/ФС від 10.05.2019 про стягнення з позивача штрафу в сумі 250380 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Захід" (80561, Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1, код ЄДРПОУ 38767420) до Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (80500, Львівська область, Буський район, м. Буськ, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 34978081), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Оксі Банк" (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код ЄДРПОУ 09306278) про визнання дій неправомірними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський