Рішення № 84920466, 15.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3897/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 04 вересня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У в розмірі 37173,64 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 30.08.2019 позивач отримала від ГУ ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У на суму 37173,65 грн.

На думку позивача, оскільки вона перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, яка на даний час триває, тому позивач на період проведення антитерористичної операції є звільненою від обов`язків зі сплати єдиного внеску та від відповідальності у вигляді застосування до неї штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Підставою для такого звільнення є заява, яку позивачем 12.08.2019 подано до відповідача.

З огляду на викладене, позивач вважає вимогу від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 23).

На виконання вимог ухвали суду, позивачем 13 вересня 2019 року за вх. № 47077/2019 подано до суду уточнений адміністративний позов, в якому відповідачем визначено Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) (арк. спр. 29-31).

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (арк. спр. 1-2).

Від представника ГУ ДФС у Луганській області 03 жовтня 2019 року за вх. № 50475/2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 36-37).

Позивач перебувала на податковому обліку в ДПІ у м. Рубіжне Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області на спрощеній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку, була зареєстрована у податковому органі платником єдиного внеску, як «фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності» з 24.05.2006 по 30.08.2019.

Згідно з обліковими даними інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.07.2019 року за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 37173,65 грн, яка складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з Законом № 2464, за III квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн, IV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн, І- IV квартали 2014 року у сумі 1267,95 грн за кожен квартал, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за І-IV квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, за перший та другий квартали 2019 року у сумі 2754,18 грн за кожен квартал, а також залишок несплаченого боргу з єдиного внеску у загальній сумі 5904,07 грн (сальдо на 01.10.2013), що переданий з УПФУ в м. Рубіжне Луганської області. За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДФС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У на загальну суму 37173,65 гри., яку, відповідно, направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу отримано платником єдиного внеску особисто 30.08.2019.

Підстави для звільнення позивача від обов`язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є сертифікат Торгово-промислової палати України, який є єдиним, належним та достатнім документом, що підтверджує настання для особи обставин непереборної сили (форс-мажору). Відповідного документа позивачем до контролюючого органу не надано.

Представник відповідача вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 вказаного Закону.

Крім того, представник відповідача зауважує, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не звільняє контролюючи органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Представником позивача 08 жовтня 2019 року за вх. № 51221/2019 подано відповідь на відзив, в якій додатково до викладеного у позовній заяві вказано, що ГУ ДФС у Луганській області вимога про сплату боргу від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У сформована та направлена позивачу з порушенням положень пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів України від 09.09.2013 № 455, яка була чинною на час виникнення заборгованості у 2013 році, в частині формування вимоги про сплату боргу з порушенням п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, в якому виникла чи зросла недоїмка зі сплату єдиного внеску (заборгованості) на суму більш ніж на 10 грн. Оскаржувану ж вимогу направлено позивачу після спливу майже 6 років з моменту виникнення першої заборгованості. Така бездіяльність, на думку представника позивача, поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску. Також нарахування недоїмки відбулося без проведення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України (арк. спр. 53-55).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 15.10.2019 № 1005846190, позивач у період з 24.05.2006 по 30.08.2019 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, яка перебувала на обліку як платник єдиного внеску, в Рубіжанському управлінні ГУ ДФС у Луганській області, ДПІ у м. Рубіжне (арк. спр. 59-60).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 липня 2018 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 37173,64 грн, яка утворилася за період з 30.09.2013 по 19.07.2019, у тому числі: вхідне сальдо від УПФУ в м. Рубіжне Луганської області від 30.09.2019 у сумі 6954,07 грн, залишок по сплаті якого - 5904,07 грн; за III квартал 2013 року - 1194,03 грн; IV квартал 2013 року - 1218,67 грн; І- IV квартали 2014 року - 1267,95 грн за кожен квартал; за 2017 рік - 8448,00 грн; за І-IV квартали 2018 року - 2457,18 грн за кожен квартал; І квартал 2019 року - 2754,18 грн; за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн (арк. спр. 41-48).

ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.07.2019 становить 37173,64 грн, у тому числі, недоїмка - 37173,64 грн (арк. спр. 11, 40).

Дослідженням копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що вимога про сплату боргу одержана особисто позивачем 30.08.2019 (арк. спр. 40).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2014-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне та місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що на час формування спірних вимог про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, в якому позивач звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не має повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу за період з 14.04.2014.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17.

Крім того, слід зазначити, що спірна вимога органом доходів і зборів прийнята на підставі статті 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнена від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період її звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається.

Судом також встановлено, що позивачем засобами поштового зв`язку подано до Рубіжанської ДПІ ГУ ДФС у Луганській області заяву про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску від 12 серпня 2019 року, яку згідно з відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення одержано контролюючим органом 15 серпня 2019 року (арк. спр. 14-16).

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період антитерористичної операції, розпочатої згідно з Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У охоплює період, в якому позивач звільнена від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме за період І-IV квартали 2014 року, 2017-2018 роки, І-ІІ квартали 2019 року. Відповідно, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У на суму недоїмки 28856,88 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд вважає хибними твердження відповідача, що недоїмка позивача по сплаті єдиного соціального внеску, що виникла за І квартал 2014 року, не охоплюється періодом проведення антитерористичної операції та, відповідно дією пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, з огляду на таке.

Як вже вищевказано, відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, до яких, серед іншого, віднесений й обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.

У свою чергу, за приписами частини восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платник зобов`язаний сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Тобто, обов`язок по сплаті єдиного внеску, нарахованого за І квартал 2014 року, мав бути виконаний позивачем до 20 квітня 2014 року. Проте, через початок проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року, цей обов`язок позивача відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI відтермінований до закінчення антитерористичної операції та, відповідно, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) ще не настав.

В іншій частині спірна вимога охоплює період, в якому позивач не звільнялася від виконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 30.09.2013 по 13.04.2014.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків сума боргу позивача за період з 30.09.2013 по 30.04.2014 складала 9366,77 грн, у тому числі: передана від УПФУ в м. Рубіжне Луганської області від 30.09.2019 заборгованість у сумі 6954,07 грн, за ІІІ квартал 2013 року - 1194,03 грн, IV квартал 2013 року - 1218,67 грн. Протягом 2016-2017 років позивачем погашено заборгованість по сплаті єдиного внеску на суму 1050,00 грн, яку зараховано контролюючим органом у порядку календарної черговості виникнення боргу, тобто на погашення заборгованості, переданої від УПФУ в м. Рубіжне Луганської області від 30.09.2019, залишок переданої заборгованості - 5904,07 грн. Таким чином залишок заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, що облікований за позивачем до 14 квітня 2014 року та включений до спірної вимоги, складає 8316,77 грн.

Порушення відповідачем положень пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів України від 09.09.2013 № 455, яка була чинною на час виникнення заборгованості у 2013 році, в частині формування вимоги про сплату боргу з порушенням п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, в якому виникла чи зросла недоїмка зі сплату єдиного внеску (заборгованості) на суму більш ніж на 10 грн, про які зазначає позивач у відповіді на відзив, жодним чином не звільняють її від обов`язку сплатити таку заборгованість, оскільки, по перше, обов`язок по сплаті єдиного внеску пов`язаний із настанням певного строку, визначеного Законм № 2464-VI, а не з отриманням вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка у розумінні статті 25 цього Закону є заходом впливу на платника, який не виконує своїх обов`язків. По друге, відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Крім того, зазначаючи, що бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску, представник позивача не вказує, у чому саме полягає така надмірність.

Що стосується тверджень представника позивача щодо нарахування недоїмки по єдиному внеску без проведення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Таким чином положення Податкового кодексу України не поширюються на порядок обчислення і сплати єдиного внеску, визначений статтею 9 Закону № 2464-VI. Відповідно, твердження позивача в цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 № Ф-Ф-441-У на суму 28856,88 грн.

Решта позовних вимог є необґрунтованою та у її задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 28856,88 грн, суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (77,62 %) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально (арк. спр. 3), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 596,43 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 19 серпня 2019 року № Ф-Ф-441-У в сумі 28856,88 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 88 коп.).

У задоволенні вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8316,77 грн відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 596,43 грн (п`ятсот дев`яносто шість гривень 43 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова