Рішення № 84920346, 15.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. справа № 300/1648/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення №196-К від 23.05.2019, поновлення на посаді провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2019 та стягнення моральної шкоди в сумі 180 000,00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 05.08.2019 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості (надалі по тексту також - відповідач, обласний центр зайнятості, адміністрація установи) про скасування наказу про звільнення №196-К від 23.05.2019, поновлення на посаді провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2019 та стягнення моральної шкоди в сумі 180 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства прийнято наказ №196-К від 23.05.2019 про звільнення з посади за прогул без поважних причин. Як вказує ОСОБА_1 з 16.02.1995 її прийнято на основне місце роботи у Калуський міськрайонний центр зайнятості (надалі по тексту також - Калуська міськрайонна філія Івано-Франківського ОЦЗ), де остання до звільнення працювала на різних посадах. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки з приводу порушення трудової дисципліни, яке на переконання позивача не мало місця, у неї не відібрали пояснення, із наказом про звільнення її ніхто не ознайомлював, а обставини не явки на роботу мали місце не через прогул, а з поважних причин. При обранні виду дисциплінарного стягнення адміністрація установи не врахувала бездоганне тривале виконання обов`язків, відсутність за період трудової діяльності жодних стягнення та відсутність заподіяної шкоди інтересам відповідача. На переконання позивача при її звільненні (в день такого звільнення) не було проведено повного розрахунку, що свідчить про порушення відповідачем норм статті 116 Кодексу законів про працю України, а виплату вказаних коштів проведено тільки 24.05.2019, при цьому середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку виплачено не було. Поряд з іншим, ОСОБА_1 вказує на прискіпливе ставлення до неї з боку директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, та безпідставне складання на позивача доповідних та службових записок. Вже після звільнення з роботи позивачу стало відомо про намір адміністрації установи влаштувати на займану нею посаду іншу особу. На переконання позивача, дії відповідача пов`язані із незаконним звільненням, завдали їй значної моральної шкоди, яка у відповідності до статті 237-1 Кодексу законів про працю України підлягає відшкодуванню у розмірі 180 000,00 гривень. З урахуванням вказаного ОСОБА_1 просить скасувати наказ про своє звільнення №196-К від 23.05.2019, поновити її на посаді провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.05.2019 та моральну шкоду в сумі 180 000,00 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-3 том І).

На виконання даної ухвали, відповідачем 21.08.2019, подано через канцелярію суду витребувані судом письмові докази (а.с.165-248 том І).

Також, 29.08.2019, від відповідача надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи №300/1648/19 за позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, мотивуючи його необхідністю дослідження великої кількості документів та характером позовних вимог, у задоволенні якого ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2019, відмовлено (а.с.1-2, 44-46 том ІІ).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.08.2019 (а.с.4-18 том ІІ), із відповідними письмовими доказами (а.с.19-36 том ІІ). Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач зазначив, що в службовій діяльності провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1., до прийняття адміністрацією установи оскаржуваного наказу, мало місце порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, не виконання посадових обов`язків, що підтверджується доповідними записками керівників структурного підрозділу. Так, директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 . доповідною запискою від 12.02.2019 повідомлено адміністрацію установи про факт не виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, неввічливого, нетактовного ставлення до працівників служби зайнятості. В подальшому 20.02.2019 і 21.02.2019 заступником директора-начальником відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_3 направлено до відповідача доповідні записки, якими повідомлено останнього про агресивне поводження позивача на робочому місці, а також про відсутність 21.02.2019 ОСОБА_1 на своєму робочому місці з 08:00 по 10:00 та з 12:40 по 14:00. Вказані події зафіксовано актами №1 та №3 від 21.02.2019 про тривалу відсутність на роботі та про відсутність на робочому місці після обідньої перерви ОСОБА_1 . За доводами відповідача позивач відмовилася надавати письмове пояснення про причину відсутності на роботі, свідченням чого є акти №2 та №4 від 21.02.2019 про відмову у наданні письмового пояснення. З метою вивчення фактів, викладених у вказаних доповідних записках наказом директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 27.02.2019 за №110 створено робочу групу, якою проведено зустріч із ОСОБА_1 . Під час проведення такої зустрічі встановлено, що позивач дійсно була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та відповідно до запису із камер відеоспостереження, встановлених в приміщенні Калуської міськрайонної філії ОЦЗ, підтверджено факт перебування ОСОБА_1 20.02.2019 на робочому місці з собакою. У зв`язку із вказаними обставинами, наказом директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 11.03.2019 за №133 "Про порушення трудової дисципліни" позивачу оголошено догану та позбавлено її премії за лютий 2019 року. Вказану догану позивач не оскаржувала. Як стверджує адміністрація установи, ОСОБА_1 ознайомлена з таким наказом №133 від 11.03.2019, проте від підпису відмовилась, про що було складено акти від 11.03.2019. В подальшому, 22.03.2019 посадовими особами Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ складено акт про відсутність позивача 22.03.2019 з 11:30 до 16:00 на робочому місці. У зв`язку із вказаним в той же день проведено збори трудового колективу. В журналі відлучень Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ за 22.03.2019 зафіксовано, що ОСОБА_1 відлучилася з установи з метою розслідування страхових випадків до фізичної особи-підприємця (надалі по тексту також - ФОП) ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_20 та ФОП ОСОБА_6 Така інформація виявилась недостовірною, про що позивач в подальшому не заперечувала. На підставі доповідної записки директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ від 26.03.2019, Івано-Франківським обласним центром зайнятості видано наказ "Про проведення службової перевірки" від 28.03.2019 за №180, яким створено робочу групу для проведення службової перевірки з метою встановлення всіх обставин, які мали місце у вищезазначеній доповідній записці. За результатом проведення службової перевірки, робочою групою рекомендовано за порушення трудової дисципліни та правил внутрішньо трудового розпорядку, а саме: відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 22.03.2019 (з 11:30 до 12:00 та з 12:40 до 16:00) звільнити провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 . з роботи за прогул без поважних причин. 06.05.2019 і 21.05.2019 відповідачем направлено голові профкому Івано-Франківського обласного центру зайнятості подання щодо погодження звільнення з роботи позивача за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прогулом без поважних причин. Згідно результату голосування профком дав згоду на звільнення позивача і 23.05.2019 наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №196-к звільнено ОСОБА_1 з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості за прогул без поважних причин (пункт 4 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Відповідач зазначив, що твердження позивачки щодо упередженого ставлення до неї зі сторони керівництва та працівників, "вчинення капостей" стосовно позивачки, компрометування, пошкодження її робочого місця та намір влаштувати на її посаду іншу особу, є лишень уявою та припущенням останньої, які не підтверджені жодними доказами. Також вважає судження позивача, що в день звільнення з нею не був проведений повний розрахунок, таким що не відповідає дійсності, оскільки такий розрахунок проведений в день звільнення ОСОБА_1 , свідченням чого є відомість №56 від 23.05.2019 та платіжне доручення №4985 від 23.05.2019 про перерахування коштів, отримані органами Державної казначейської служби України саме 23.05.2019 в день звільнення. Підлягає також спростуванню твердження позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 180 000 гривень, оскільки у своїх діях адміністрація установи не вбачає будь-яких дій або вчинків, які призвели або могли призвести до великого нервового стресу і хвилювання позивача та слугували підставою для стягнення з обласного центру зайнятості моральної шкоди на користь ОСОБА_1 Всі заходи які були здійсненні обласним центром зайнятості, проводились у відповідності до норм чинного законодавства, працівники центру зайнятості поводились коректно та ввічливо по відношенню до ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведені аргументи та обставини, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04.09.2019 постановлено ухвалу про витребування у Івано-Франківського обласного центру зайнятості доказів та письмових пояснень на підтвердження відповідних обставин (а.с.37-39 том ІІ).

05.09.2019 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (а.с.48-51 том ІІ), виходячи із змісту якої позивач вважає не спростовані відповідачем твердження та аргументи стосовно суті заявлених позовних вимог. Як відмітила позивач усі додані відповідачем документи до відзиву на позовну заяву не зареєстровані в системі електронного документообігу "Інтегра-флоу 2016", а відтак, на переконання ОСОБА_1 , останні є такими, що створені адміністрацією установи значно пізніше. Щодо наказу директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості про звільнення, наданого позивачем до позовної заяви, як такого що виданий ОСОБА_1 відповідачем, то такий документ не підписаний уповноваженою на це особою і є недопустимим доказом у розумінні статей 74, 75, 76 КАС України. За твердженнями позивача, видана трудова книжка не підписана директором Івано-Франківського обласного центру занятості, до повноважень якого входить питання прийняття та звільнення з роботи, а підписана "начальник ВК Крива", в тому числі при внесення запису в частині оскаржуваного наказу проставлено печатку не адміністрації установи, а відділу по роботі з персоналу відповідача. Згідно розрахункового листка за березень місяць 2019 року ОСОБА_1 відпрацьовано 20 робочих днів, в той час як заробітна плата виплачена повністю. Така обставина, на думку позивача, свідчить про те, що час відсутності позивача на робочому місці не перевищував три години, а отже прогул без поважних причин не був зафіксовано в табелі обліку використання робочого часу, який є підставою для розрахунків з працівниками. Така ж ситуація стосується "прогулу 21 лютого" поточного року. Вказує, що у час такого прогулу відповідачем включено обідню перерву. Додатково повідомило про не проведення відповідачем службового розслідування відносно ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 04.09.2019 про витребування доказів, відповідачем подано в суд 10.09.2019 електронним зв`язком, після чого поштовим зв`язком, витребувані докази та додаткові пояснення (а.с.57-110, 111-162 том ІІ).

Також на адресу суду від відповідача надійшло письмове заперечення, в якому останній спростовує та заперечує доводи ОСОБА_1 , наведені у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.163-171 том ІІ).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2019 року займала посаду провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, що засвідчується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 доповідною запискою від 12.02.2019 повідомлено Івано-Франківський обласний центр зайнятості про те, що провідний інспектор з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості " ОСОБА_1 не виконує свої посадові обов`язки, неввічливо, нетактовно ставиться до працівників служби зайнятості". У зв`язку із вказаними обставинами просила здійснити перевірку роботи ОСОБА_1 за 2018 рік, давши оцінку її поведінки та притягнути до відповідальності (а.с.169-170 том І).

Надалі, 20.02.2019 заступник директора-начальник відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 направила в Івано-Франківський обласний центр зайнятості службову записку, якою повідомила "про несумлінне виконання посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни провідним інспектором з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 ". Зокрема вказано, що "позивач, 13.02.2019, прийшовши на роботу поводила себе агресивно, на підвищених тонах розмовляла з співробітниками, кожного хто підходив до неї з проханням заспокоїтись відганяла", у зв`язку з чим, заступник директора-начальник відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 змушена була здійснити дзвінок до швидкої невідкладної медичної допомоги та викликати карету швидкої медичної допомоги. Проте ОСОБА_1 відмовилась від госпіталізації (а.с.171 том І).

21.02.2019 заступником директора-начальником відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 доповідною запискою від 21.02.2019 повідомлено Івано-Франківський обласний центр зайнятості про те, що провідний інспектор з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1 . 21.02.2019 "була відсутня на своєму робочому місці з 08:00 по 10:00 та з 12:40 - 14:00". Просила розглянути питання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення (а.с.172 том І).

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі без поважних причин зафіксовано актами №1 та №3 від 21.02.2019 про тривалу відсутність на роботі та про відсутність на робочому місці після обідньої перерви ОСОБА_1 (а.с.173, 175 том І).

Надавати письмове пояснення про причину відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що посадовими особами адміністрації установи зафіксовано в акті №2 та №4 від 21.02.2019 про відмову у наданні письмового пояснення про причину тривалої відсутності на роботі та про відмову у наданні письмового пояснення про причину відсутності на робочому місці після обідньої перерви (а.с.174-176 том І).

З метою вивчення фактів, викладених в доповідних записках директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 та заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_3 стосовно роботи ОСОБА_1 , наказом директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 27.02.2019 за №110 створено робочу групу (а.с.177-178 том І).

27.02.2019 робочою групою проведено зустріч із ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що 21.02.2019 ОСОБА_1 дійсно була відсутня па роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин; відповідно до запису із камер відеоспостереження, встановлених в приміщенні Калуської міськрайонної філії ОІДЗ за 20.02.2019, підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці з собакою. Вказані обставини засвідчуються наявною в матеріалах справи довідкою (а.с.179-180 том І).

Враховуючи наведене вище, робочою групою рекомендовано за порушення правил трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 21.02.2019 застосувати до провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавити її премії за лютий 2019 (а.с.179-180 том І).

Наказом директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 11.03.2019 за №133 "Про порушення трудової дисципліни" позивачу оголошено догану та позбавлено останню премії за лютий 2019 року (а.с.181-183 том І).

Згідно пояснень відповідача, вказану догану ОСОБА_1 не оскаржувала. Позивач вказані обставини у справі не заперечила.

Як свідчить наявний в матеріалах справи акт від 11.03.2019, складений начальником відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_14. в присутності начальника юридичного відділу Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_32 та директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 ., позивач ознайомлена з наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №133 від 11.03.2019 "Про порушення трудової дисципліни". Проте остання від підпису про ознайомлення із вказаним наказом відмовилась (а.с.184 том І).

Актом від 11.03.2019, складеним начальником відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_18 та ОСОБА_2 зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з актом про відмову від ознайомлення з наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №133 від 11.03.2019 "Про порушення трудової дисципліни" та від проставлення підпису в акті від 11.03.2019 (а.с.185 том І).

В подальшому, в останній робочий день тижня - п`ятницю, 22.03.2019, директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 в присутності заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 , провідного юрисконсульта ОСОБА_19 , фахівця з питань зайнятості І категорії відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_33 складено акт про відсутність 22.03.2019 ОСОБА_1 на роботі з 11:30 до 16:00 (а.с.186 том І).

У зв`язку із наведеною обставиною, в той же день, 22.03.2019 проведено збори трудового колективу Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ, в якому взяли участь представники Івано-Франківського обласного центру зайнятості, про що складено відповідний протокол від 22.03.2019 (а.с.187-19 том І). Одним із питань на зборах трудового колективу обговорення питання щодо дотримання етики поведінки на робочому місці провідним інспектором з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1.

Як стверджує відповідач, сама ОСОБА_1 не з`явилась на збори, хоча особисто про це була повідомлена директором. Доказів такого повідомлення чи доведення до відома позивача про організацію і проведення коментованих зборів, адміністрація установи при розгляді справи не представила.

Згідно акту від 26.03.2019, складеного посадовими особами адміністрації установи в вівторок - другий робочий день після 22.03.2019, позивач відмовилася надати пояснення про причину своєї відсутності на робочому місці більше 3 (трьох) годин у п`ятницю 22.03.2019 з 11:30 по 16:00, тобто до кінця робочого дня (а.с.193 том І).

Директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 26.03.2019 скеровано та 27.03.2019 подано Івано-Франківському обласному центру зайнятості доповідну записку (а.с.194 том І), якою повідомлено про залишення ОСОБА_1 свого робочого місця 22.03.2019 без поважних причин в 11:00, а також про обставини про обставини не повернення до кінця робочого дня. У доповідній записці містились відомості стосовно фіксування позивачем у журналі відлучень структурного підрозділу відомостей про те, що ОСОБА_1 пішла на розслідування страхових випадків до ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_20 та ФОП ОСОБА_6 .

З метою встановлення достовірності зазначеної позивачем інформації у журналі відлучень, директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 до зазначених вище підприємців направлено листи від 25.03.2019 за №314-05/22-19, №315-05/22-19, №316-05/22-19 з проханням повідомити, чи здійснювала ОСОБА_1 22.03.2019 проведення розслідування страхових випадків (а.с.25, 26, 27 том ІІ).

Як свідчить зміст повідомлень від 26.03.2019 ФОП ОСОБА_20 та ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_1 22.03.2019 не проводила розслідування страхових випадків в даних підприємців, а ФОП ОСОБА_4 25.03.2019 повідомила, що за місцем здійснення діяльності позивача не було, а питання по розслідуванню страхового випадку було з`ясовано ОСОБА_1 в приміщенні Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ 22.03.2019 до 10:00 (а.с.28, 29, 30 том ІІ).

На підставі доповідної записки директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ від 26.03.2019, Івано-Франківським обласним центром зайнятості видано наказ "Про проведення службової перевірки" від 28.03.2019 за №180, яким створено робочу групу для проведення службової перевірки з метою встановлення всіх обставин, які мали місце у вищезазначеній доповідній записці (а.с.195-196 том І).

29.03.2019 посадовими особами Івано-Франківського обласного центру зайнятості проведено службову перевірку стосовно провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1.

Так, робоча група зустрілась із позивачем та начальником відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_17 , при здійсненні якої було зачитано наказ Івано-Франківського ОЦЗ від 28.03.2019 за №180 "Про проведення службової перевірки" і надано для ознайомлення матеріали, які надійшли стосовно ОСОБА_1 до адміністрації установи.

В ході такої перевірки ОСОБА_1 визнала, що 22.03.2019 не мало місце проведення розслідування страхових випадків у ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_6 , а в робочий час позивач була у адвоката у м. Івано-Франківську, з яким уклала договір, а також подала заяву у поліцію про наміри директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_7 С.З. та заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_3 здійснити її побиття.

При цьому, ОСОБА_1 висловилась, що вона не прогуляла 22.03.2019, а мала повне право використати робочий час для вирішення особистих питань, оскільки ніколи не відпрошувалась з роботи, в тому числі із урахуванням ненормованого робочого дня і фактів перепрацювання.

З урахуванням таких обставин, робочою групою було рекомендовано адміністрації установи за порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 22.03.2019 (з 11:30 до 12:00 та з 12:40 до 16:00) звільнити провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин.

Вищенаведені обставини підтверджуються актом проведення службової перевірки від 29.03.2019, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.197-198 том І).

В контексті вказаного, суд відзначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 надаючи в суд копію коментованого акта жодним чином не спростовувала обставини викладені у такому документі.

На підставі статті 43 Кодексу законів про працю України, директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості направлено подання голові профкому Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 17.04.2019 за №1251-09/27-19 та від 06.05.2019 за №1430-09/27-19 відповідно щодо погодження звільнення з роботи ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прогулом без поважних причин (а.с.160-162 том ІІ, а.с.204-206 том І).

Листами від 19.04.2019 за №8 та від 06.05.201 за №11 ОСОБА_1 повідомлено про засідання профкому первинної профспілкової організації працівників служби зайнятості Івано-Франківської області щодо розгляду питання про її звільнення, які заплановано на 24.04.2019 о 13:00 та на 14.05.2019 о 13:00 (а.с.200, 207 том І).

Як відзначив відповідач та підтверджується матеріалами справи, такі листи надіслано поштою рекомендованим листом з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача - АДРЕСА_1 , та за місцем її роботи - в Калуську міськрайонну філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості - м. Калуш, бульвар Незалежності, 1, а/с 77 (а.с.199, 208-210 том І).

Однак, на перше і друге засідання профкому, яке відбулося 24.04.2019 і 14.05.2019 ОСОБА_1 не з`явилась у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (у першому випадку) та перебуванням на стаціонарному лікуванні (у другому випадку), після чого засіданням профкому вирішено відкласти розгляд подання директора обласного центру зайнятості щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 на іншу дату (після виходу ОСОБА_1 на роботу). Вказані обставини зафіксовані в протоколі №12 від 24.04.2019 і №15 від 14.05.2019 виїзного засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників служби зайнятості Івано-Франківської області, та підтверджені повідомлення від 25.04.2019 за №10 та від 15.05.2019 за №15, адресовані директору обласного центру зайнятості (а.с.201-202, 203, 211-212, 213-214 том І).

В подальшому, 21.05.2019, відповідачем вкотре направлено подання голові профкому Івано-Франківського обласного центру зайнятості за №1576-09/27-19 від 21.05.2019 щодо погодження звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин (а.с.215-217 том І).

Листом від 21.05.2019 за №18 позивача повідомлено про засідання профкому, призначеного на 22.05.2019 о 10:00, який було надіслано поштою рекомендованим листом з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , та за місцем роботи - в Калуську міськрайонну філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості - м. Калуш, бульвар Незалежності, 1, а/с 77 (а.с.222, 223-225 том І).

Розглянувши на засіданні профкому 22.05.2019 подання щодо звільнення ОСОБА_1 , у присутності останньої, профком дав згоду на звільнення з роботи позивача згідно пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прогулом без поважних причин, що засвідчується протоколом виїзного засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників служби зайнятості Івано-Франківської області №17 від 22.05.2019 (а.с.226-228 том І).

Обставина присутності ОСОБА_1 на засіданні коментованого профспілкового комітету не заперечується позивачем.

Наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості № 196-к від 23.05.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості 23 травня 2019 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.229 том І; а.с.176 том ІІ).

Позивач, не погоджуючись із своїм звільненням, вважаючи його неправомірним, здійсненим в порушення вимог Кодексу законів про працю України, звернулася до суду за захистом свого порушеного права, ставлячи вимогу про скасування наказу №196-К від 23.05.2019, поновлення на посаді провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2019 та стягнення моральної шкоди в сумі 180 000,00 гривень.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне дослідити кожні доводи сторін окремо щодо дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення, а також з приводу правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, виходячи із наступного.

Як свідчить зміст довідки Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 09.09.2019 за №2758-09/27-19 відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 16.12.2014 за №1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості" з 2015 року по даний час штатним розписом обласної служби центру зайнятості не передбачено посад державної служби (а.с.65, 118 том ІІ).

Відтак, посада, яку до звільнення обіймала ОСОБА_1 у спірний період не відносилася до державної служби, у зв`язку із чим до спірних правовідносин не підлягає застосування положення Закону України "Про державну служби" №889-VІІІ від 10.12.2015.

Разом з тим, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, визначеній у постанові від 05.06.2019 у справі №754/15544/17-ц, правовідносини з приводу вирішення трудових спорів за участю працівників Державної служби зайнятості відносяться до підсудності адміністративних судів і повинні вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом коментованої правової позиції правовідносини, які складаються між посадовими особами Державної служби зайнятості із адміністрацією управління слід вважати публічною службою, яка є різновидом трудової діяльності. В свою чергу, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені статтями КЗпП України.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, в даному випадку Кодексом законів про працю України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани чи звільнення, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Відповідно до Посадової інструкції провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, затвердженої директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості 25.02.2019, із якою ОСОБА_1 27.02.2019 було ознайомлено особисто (а.с.32-35 том І), провідний інспектор з розслідування страхових випадків Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", забезпечує виконання державною службою зайнятості завдань та функцій в частині, визначеній цією інструкцією. Призначається на посаду і звільняється з посади директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості згідно з чинним законодавством (пункт 1.1. розділу І Посадової інструкції).

Як уже зазначалось судом та підтверджено матеріалами справи, наказом директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 11.03.2019 за №133 "Про порушення трудової дисципліни" ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено останню премії за лютий 2019 року (а.с.181-183 том І).

Вказаний вид дисциплінарного стягнення застосований до позивача за порушення нею правил трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 21.02.2019.

ОСОБА_1 23.05.2019 звільнено з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин, що засвідчується наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №196-к від 23.05.2019 (а.с.229 том І).

Так, згідно приписів пункту 3, 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, саме на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, а отже підлягає з`ясуванню обставина правомірності дій адміністрації установи щодо звільнення позивача за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 за №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом четвертим частини 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.

Отож, виходячи з аналізу норми пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що необхідною підставою для звільненні працівника за коментованою нормою закону є відсутність на роботі працівника без поважних причин. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. При цьому, поважність причин, виключають вину працівника щодо відсутності на роботі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.03.2019 з 11:00 до 16:00 була відсутня на роботі, про що в той же день, в п`ятницю 22.03.2019, директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 в присутності заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 , провідного юрисконсульта ОСОБА_19 , фахівця з питань зайнятості І категорії відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_33 складено акт про тривалу відсутність (а.с.186 том І).

Як слідує із акту, складеного 26.03.2019 директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_2 . в присутності заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 , заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_23 , позивач відмовилася надати пояснення про причину своєї відсутності на робочому місці більше 3 (трьох) годин у п`ятницю 22.03.2019 з 11:30 по 16:00 тобто до кінця робочого дня (а.с.193 том І).

За наведених обставин, директором Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 26.03.2019 скеровано Івано-Франківському обласному центру зайнятості доповідну записку, в якій просили розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (а.с.194 том І). З метою встановлення вказаних обставин Івано-Франківським обласним центром зайнятості 28.03.2019 винесено наказ №180 про проведення службової перевірки (а.с.195-196 том І).

Суд зауважує, що позивач в обґрунтування протиправності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, насамперед вказує на поважні причини своєї відсутності на робочому місці, фіксування кожного випадку відлучення з роботи у журналі відлучень, як це передбачено посадовою інструкцією.

Слід відмітити, що згідно акту проведення службової перевірки від 29.03.2019 ОСОБА_1 повідомила про відсутність її на робочому місці 22.03.2019, оскільки вона проводила розслідування страхових випадків у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_20 . Однак після ознайомлення із листами, які надійшли від вказаних фізичних осіб-підприємців, які заперечили обставини проведення у них ОСОБА_1 22.03.2019 розслідування страхових випадків, позивач змінила свої аргументи, та вказала на іншу причину відсутності її на робочому місці 22.03.2019.

Зокрема, позивач під час проведення службового розслідування повідомила, що 22.03.2019 з 11:30 год. по 16:00 год. відлучилася з робочого місця з метою звернення до адвоката у м. Івано-Франківськ для укладення договору, та в цей період подавала заяву у поліцію про наміри директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 та заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 здійснити її побиття.

Як відзначила позивач 22.03.2019 вона не прогуляла робочий день, а мала повне право використати робочий час для вирішення особистих питань, оскільки ніколи не відпрошувалась з роботи, враховуючи, що у неї ненормований робочий день і вона деколи перепрацьовувала.

Отож, з наведеного слідує, що відповідач вважає звернення до адвоката у робочий час та написання заяви у поліцію про наміри побиття, тією поважною причиною, яка слугувала підставою для відлучення її з роботи з 11:30 по 16:00 22.03.2019.

Саме про такі підстави відлучення ОСОБА_1 вказала у адміністративному позові при зверненні до суду, які в подальшому дещо були змінені позивачем з підстав, викладених у відповіді на відзив, і щодо яких не було повідомлено адміністрацію управління при проведення службової перевірки, про що судом зазначено нижче по тексту судового рішення

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги №028/17/1/1 від 22.03.2019, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Діктум Фактум" в особі голови такого об`єднання ОСОБА_24 (а.с.74 том І), а також інші документи щодо надання правової допомоги ОСОБА_1 , а саме: адвокатські запити від 02.04.2019 адресовані Станції швидкої та невідкладеної допомоги Калуської міської ради Івано-Франківської області, Калуській міськрайонній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, Івано-Франківському обласному центру зайнятості, та відповіді на такі адвокатські запити від 10.04.2019 за №98, від 04.04.2019 за №374-05/22-19 та від 09.04.2019 за №1130-13/27-19 (а.с.75, 76, 77, 78, 79, 80 том І).

Наведене свідчить, що позивач дійсно зверталась 22.03.2019 до адвокатського об`єднання "Діктум Фактум" з метою отримання правової допомоги.

Однак, на переконання суду, звернення позивача до адвоката за правовою допомогою у робочий час, не слід вважати поважною причиною відсутності ОСОБА_1 на роботі 22.03.2019, оскільки позивач не була позбавлена можливості звернутись до адвоката для укладення відповідного договору в інший день, позаробочий час чи протягом обідньої перерви.

Звернення позивача до адвоката за правовою допомогою у робочий час слід вважати використанням робочого часу в особистих цілях та вирішення особистих питань, що в свою чергу не є виконання посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією.

ОСОБА_1 не навела суду будь-якого обґрунтування негайної необхідності отримання правової допомоги адвоката саме 22.03.2019 в період з 11:30 по 16:00.

Також суд не вважає поважною причиною відсутності ОСОБА_1 22.03.2019 на робочому місці - подання позивачем заяви у поліцію про наміри директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 та заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 здійснити її побиття, оскільки кожна особа не позбавлена можливості звернення в територіальні органи Національної поліцію України чи інший правоохоронний орган за допомогою в будь-який час та у інший спосіб, зокрема шляхом повідомлення в телефонному режимі про певні події, які загрожують особистій небезпеці.

Статтею 12 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII визначено, що поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Відповідно до частини 2 статті 18 вказаного Закону, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Разом з тим необхідно відмітити, що в матеріалах справи відсутній доказ звернення позивача до поліції, в тому числі із заявою про наміри побиття, поданої (скерованої) саме 22.03.2019.

Водночас, суд критично оцінює інші доводи позивача, зокрема, наведені у відповіді на відзив.

Так, ОСОБА_1 зазначає таке: "22.03.2019 в 11:40 год. я вийшла з приміщення Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського ОЦЗ та зайшла до бухгалтера підприємця ОСОБА_4 , там знаходився її син ОСОБА_25 , магазин "Ексклюзив" по пр. Л.Українки, з приводу питання, чи подав він Таблиці 5 та 6 до Додатка 4 до Податкової звітності по їхній колишній працівниці, безробітній ОСОБА_26 , також надала відповідні консультації з питань звіту по єдиному соціальному внеску. Ця інформація підтверджується моїм звітом про роботу за березень місяць від 29.03.2019, який я подала ОСОБА_2 ".

Слід відмітити, що позивач на підтвердження вказаних обставин не подала суду жодного належного доказу, не вказала прізвище, ім`я та по батькові бухгалтера, до якого заходила у робочий час, а також не зазначила, яке відношення має "син ОСОБА_25 " до господарської діяльності ОСОБА_4 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на запит Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 25.03.2019 за №315-05/22-19 повідомлено про те, що 22.03.2019 по місцю здійснення діяльності спеціаліста ОСОБА_1 не було. Питання по розслідуванню страхового випадку було з`ясовано в приміщенні Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості 22.03.2019 до 10:00 (а.с.29 том ІІ).

Стосовно звіту про роботу за березень місяць 2019 року від 29.03.2019, про який вказує позивач як належний доказ, який засвідчує таку коментовану обставину, то суд зазначає наступне.

По перше, у вказаному звіті відсутні відомості про календарну дату самої події, а також про складання ОСОБА_1 відповідної доповідної записки за фактом її службового перебування з метою надання консультації у ФОП ОСОБА_4 за місцем здійснення останньою власної господарської діяльності, на відміну від інших звітів за попередні дні березня 2019 року, що, в свою чергу, викликає обґрунтований сумнів щодо достовірності поданої інформації у такому звіті (а.с.73 том І).

По друге, на такому звіті про роботу позивача за березень місяць 2019 року не міститься відмітка про його прийняття відповідальними посадовими особами чи реєстрації у Калуській міськрайонній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості чи адміністрації управління, в тому числі відсутні письмові віри таких посадових осіб.

Згідно пункту 5.1. розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Івано-Франківського обласного центру зайнятості, Івано-Франківського міського центру зайнятості, міських міськрайонних та районних філій Івано-Франківського обласного центру зайнятості, погодженого головою профкому Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_27 та затвердженого директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_28 . 21.12.2018 (надалі по тексту також - Правила внутрішнього трудового розпорядку), для працівників Івано-Франківського обласного центру зайнятості, Івано-Франківського міського центру зайнятості, міських, міськрайонних та районних філій Івано-Франківського обласного центру зайнятості встановлюється п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями - субота та неділя. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Адміністрація за проханням працівника може змінити його розпорядок дня (зміщення часу початку і кінця роботи, обідньої перерви, встановлення неповного робочого дня і тому подібне), якщо таке зміщення не спричиняє негативного впливу на роботу Івано-Франківського обласного центру зайнятості, Івано-Франківського міського центру зайнятості, міських, міськрайонних та районних філій Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Як судом встановлено та зафіксовано в акті проведення службової перевірки від 29.03.2019, ОСОБА_1 про свій намір відлучитися з роботи з особистих питань, директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 та заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 , не повідомляла (зворотній бік а.с.68 том І).

Відповідачем вживалися заходи з метою отримання пояснень щодо причин відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин 22.03.2019 з 11:30 до 16:00, які виявилися безрезультатними, оскільки остання відмовилася надавати будь-які пояснення з даного приводу, про що складено акт про відмову надати пояснення від 26.03.2019 (а.с.193 том І).

ОСОБА_1 відмовилася у наданні письмового пояснення і під час службової перевірки, про що свідчить акт робочої групи від 29.03.2019 (а.с.157 том ІІ).

Суд також вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про включення відповідачем 22.03.2019 у прогул позивача обідню перерву, з посиланням на табель обліку використання робочого часу за березень 2019 року, в якому проставлено відмітку за 22.03.2019: 7 годин/прогул, у зв`язку з чим слід відзначити наступне.

Відповідно до вищевказаних Правил внутрішнього трудового розпорядку (розділ V) час початку і закінчення роботи, а також перерви для відпочинку встановлюється адміністрацією за погодженням з профспілковим комітетом Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Тривалість роботи для працівників, встановлена по днях тижня: понеділок, вівторок, середа, четвер - 8 годин 15 хвилин, п`ятниця - 7 годин; вихідні дні - субота і неділя. Початок роботи о 8 годині 00 хвилин. Закінчення роботи о 17 годині 15 хвилин, п`ятниця - 16 годині 00 хвилин. Перерва на обід - встановлюється одна або більше перерв загальною тривалістю 1 година. Напередодні святкових і неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП України, тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

З огляду на вказане та з урахуванням того, що 22.03.2019 - робочий день тижня п`ятниця, де тривалість роботи для працівників встановлено 7 годин, адміністрацією установи правильно розраховано кількість годин, без урахування обідньої перерви у прогул, про що вказує позивач.

Окрім цього, як з`ясовано судом наступний календарний день після п`ятниці 22.03.2019, не був святковим.

Суд також не може взяти до уваги аргументи позивача з приводу роботи на комп`ютері, яка передбачає додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об`єктивних ознак стомлення і зниження працездатності, оскільки останньою не зазначено яким нормативним документом врегульовано надання таких перерв у системі органів Державної служби зайнятості чи при виконання службових обов`язків взагалі, в тому числі не подано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини. В контексті аргументів шкідливих умов праці при роботі із комп`ютерною технікою, суд відзначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За такого правового врегулювання та обставин справи, беручи до уваги відсутність позивача на робочому місці 22.03.2019 більше трьох годин, що нею не заперечується, а також висновок суду про неповажність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 22.03.2019, суд дійшов переконливого висновку про наявність у відповідача правових підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, для розірвання з позивачем трудового договору.

Досліджуючи доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення, оскільки її не ознайомлено з наказом про звільнення, не взято пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, не видано трудову книжку та не проведено повний розрахунок у день звільнення, судом встановлено наступні обставини.

Як передбачено частиною 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно акту від 29.03.2019 (а.с.157 том ІІ), складеного начальником відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_17 в присутності провідного юрисконсульта юридичного відділу Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_29 , провідного інспектора з питань запобігання та виявлення корупції Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_30 . та голови первинної профспілкової організації Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_27 , позивач відмовилась надати письмові пояснення з приводу причин відсутності на робочому місці 22.03.2019.

Таким чином, позивачу при проведенні службової перевірки було запропоновано надати письмові пояснення з приводу причин відсутності на робочому місці 22.03.2019 з 11:30 до 16:00. Однак остання не скористалася таким правом, а відмовилася від надання будь-яких письмових пояснень, що і було зафіксовано в акті від 29.03.2019.

Суд не погоджується з доводами позивача про не ознайомлення її з наказом про звільнення, оскільки відповідачем надано суду акт від 23.05.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 , було ознайомлено з наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23.05.2019 за №196-к про звільнення з посади 23 травня 2019 за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України, однак ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із вказаним наказом відмовилась (а.с.230 том І). У зв`язку із вказаними обставинами, відповідачем 23.05.2019 складено акт про відмову від підпису в акті про відмову від підпису про ознайомлення з наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23.05.2019 за №196-к "Про звільнення" (а.с.231 том І).

Твердження позивача, що у день звільнення їй не було видано трудову книжку, суд вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки начальником відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_17 в присутності провідного інспектора по роботі з персоналом відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_31 та провідного юрисконсульта юридичного відділу Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_29 складено акт від 23.05.2019 про те, що ОСОБА_1 відмовилась одержати свою трудову книжку та відмовилась від підпису в Журналі реєстрації трудових книжок та Картці працівника (форма П-2) (а.с.232 том І). Одночасно адміністрацією установи 23.05.2019 складено акт про відмову від підпису в акті про відмову від одержання трудової книжки, підпису в Журналі реєстрації трудових книжок та Картці працівника (форма П-2) (а.с.233 том І).

Позивач не надала суду будь-якого доказу, які б спростовували обставини, зафіксовані у коментованих актах, в тому числі не вказала на свідків, що могли б засвідчити інші відмінні події вручення трудової книжки.

23.05.2019, в день звільнення, адміністрацією установи направлено ОСОБА_1. лист від 23.05.2019 №1597-09/27-19 про необхідність отримання трудової книжки та наказу Івано-Франківського ОЦЗ від 23.05.2019 №196-к "Про звільнення" (а.с.234-236 том І).

Стосовно наведених аргументів позивача щодо не проведення відповідачем повного розрахунку в день звільнення - 23.05.2019, необхідно відмітити слідуюче.

Основним Законом України передбачено право кожною людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Так, відповідно до частини 4, 7 статті 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 за №108/95-ВР працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За змістом статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (стаття 47 КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Слід відмітити, що казначейське обслуговування коштів центрального апарату Державної служби зайнятості, регіональних і базових центрів зайнятості проводиться через органи Державної казначейської служби України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 за №523 "Деякі питання обслуговування коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування".

Суд зазначає, що доказом повного розрахунку з позивачем в день її звільнення є відомість №56 від 23.05.2019 та платіжне доручення №4985 від 23.05.2019 про перерахування коштів, отримане (одержане) органами Державної казначейської служби України 23.05.2019, тобто в день звільнення ОСОБА_1 (а.с.237, 238 том І).

Перерахування коштів позивачу органом Державної казначейської служби України 24.05.2019, не є підставою стверджувати про те, що відповідачем не проведений повний розрахунок у день звільнення, оскільки платіжне доручення видане і передано до оплати адміністрацією установи саме 23.05.2019.

Необхідно відмітити, що відповідальність за затримку при звільненні, яка встановлена статтею 117 КЗпП України, настає лише у невиплати належних звільненому працівнику сум у день такого звільнення виключно з вини власника або уповноваженого ним органу.

Як свідчить матеріали справи у діях відповідача відсутня вини у тому, що кошти в сумі 3 132,56 гривень фактично зараховані позивачу на наступний день (24.05.2019) після подання у день звільнення (23.05.2019) відповідних документів в орган казначейського обслуговування.

Також суд не може брати до уваги твердження ОСОБА_1 з приводу упередженого ставлення відносно неї директора Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 та інших працівників, які виявлялись, як стверджує позивач, у прискіпливому відношенні, контролюванні кожного кроку, налаштуванні проти неї колег по роботі, вказівок щодо складання на позивача доповідних та службових записок, вчиненні капостей, та пошкодженні робочого місця, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Суд вважає також не обґрунтованими аргументи позивача з приводу того, що відповідач мав намір влаштувати на займану позивачем посаду іншу особу, і саме ця обставина стала причиною її звільнення. Як відзначив відповідач станом на 04.09.2019 посада провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, яку займала ОСОБА_1 залишається вакантною. Вказана обставина також підтверджується довідкою Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 09.09.2019 за №2758-09/27-19 (а.с.65, 118 том ІІ).

Подаючи на адресу суду 05.09.2019 відповідь на відзив (а.с.48-51 том ІІ) ОСОБА_1 додатково обґрунтувала неправомірність дій відповідача щодо її звільнення. Позивач вказала на те, що усі додані відповідачем документи до відзиву на позовну заяву не зареєстровані в системі електронного документообігу "Інтегра-флоу 2016", тобто створені значно пізніше.

Однак позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано відповідного доказу, зокрема щодо використання вказаної системи електронного документообігу Івано-Франківським обласним центром зайнятості та Калуською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, необхідності реєстрації у даній системі всіх документів, а саме створення та реєстрації внутрішніх документів, в тому числі і безпаперових, вихідних та вхідних документів, реєстрації контрольних документів, реєстрацію звернень громадян, запитів на публічну інформацію та документів "Для службового користування".

За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Такого обов`язку за коментованими вище доводами, на яких ґрунтуються вимоги ОСОБА_1 як сторони у справі, остання перед судом не виконала.

Стосовно аргументів позивача про те, що наказ директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23.05.2019 №196-к "Про звільнення" підписаний не уповноваженою на те особою та є недопустимим доказом у розумінні статей 74,75, 76 КАС України, то суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчена копія оскаржуваного наказу про звільнення, що відповідає вимогам статті 94 КАС України (а.с.176 том ІІ).

Водночас ОСОБА_1 стверджує про підписання її трудової книжки не уповноваженою на те особою, оскільки трудова книжка підписана "начальником ВК Крива", і проставлено печатку відділу по роботі з персоналу, при тому, що такої посади як "начальник ВК" у штатному розписі немає.

При розгляді справи досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.09.1985, яка міститься в матеріалах справи (а.с.12-14 том І), за наслідком чого суд вказує на наступне.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття па роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як відзначив відповідач, відповідно до положення про відділ по роботі з персоналом Івано-Франківського обласного центру зайнятості, затвердженого директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості 25.09.2018, відділ відповідно до покладених па нього завдань здійснює роботу, пов`язану із заповненням, обліком і зберіганням трудових книжок, особових справ (особових карток).

Посадовою інструкцією начальника відділу по роботі з персоналом Івано-Франківського обласного центру зайнятості, затвердженою директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості 25.09.2018, встановлено, що до завдань та обов`язків начальника відділу по роботі з персоналом належить внесення записів в трудові книжки про призначення, переміщення і звільнення працівників, про заохочення та нагородження працівників.

Позивач на заперечення вказаних доводів відповідача не надала жодних обгрунтувань.

Отже, трудова книжка позивача підписана уповноваженою не те особою з проставленням печатки відділу по роботі з персоналом обласного центру зайнятості, до завдань якого відноситься робота, пов`язана із заповненням, обліком і зберіганням трудових книжок, особових справ (особових карток).

Зазначення в трудовій книжці "начальник ВК ОСОБА_17. ", а не "начальник відділу по роботі з персоналом ОСОБА_17 ", на переконання суду, не має негативних юридичних наслідків для позивача, оскільки трудова книжка заповнена з дотриманням вимог Інструкції, а саме: запис точно відповідає тексту оскаржуваного наказу.

Щодо протоколів виїзного засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації обласного центру зайнятості від 24.04.2019 за №12, від 14.05.2019 за №15 та від 22.05.2019 за №17, на яких, як вказує позивач, відсутні підписи усіх присутніх членів профспілкового комітету первинної профспілкової організації Івано-Франківського обласного центру зайнятості, а отже не є належними доказами, слід відмітити таке.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 за №1045-XIV у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець. Рішення профспілки про не надання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до Рекомендації з питань діловодства в первинній профспілковій організації (профспілковому комітеті), схвалених Постійною комісією Ради ФПУ з питань організаційної роботи 15.11.2006 протокол №1, протоколи профспілкових зборів (конференцій) оформляються па спеціальному бланку або на чистому аркуші паперу з відтворенням постійних реквізитів: найменування профспілки, первинної профспілкової організації, місце складання протоколу, назва виду документа - "ПРОТОКОЛ". Нумерація протоколів ведеться в межах періоду повноважень відповідного колегіального органу. Протоколи та постанови зборів (конференції) підписуються головою і секретарем зборів (конференції). Підпис головуючого у протоколі завіряється печаткою первинної профспілкової організації.

Таким чином суд вважає протоколи виїзного засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації обласного центру зайнятості від 24.04.2019 за №12, від 14.05.2019 за №15 та від 22.05.2019 за №17, такими що оформлені належним чином та є допустимими доказами при вирішенні спірних правовідносин.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Ця норма передбачає обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення саме проступку як такого. Тобто під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Матеріали справи свідчать, що на підставі акту про тривалу відсутність на роботі від 22.03.2019, доповідної записки від 26.03.2019 з метою встановлення всіх обставин, щодо відсутності провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 на робочому з 11:30 до 16:00 22.03.2019, в тому числі з поважних причин, директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості прийнято наказ №180 від 28.03.2019 про проведення службової перевірки (а.с.195-196 том І).

Згідно акту проведення службового розслідування від 29.03.2019, робочою групою було рекомендовано за порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішньо трудового розпорядку, а саме: відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 22.03.2019 (з 11:30 до 12:00 та з 12:40 до 16:00) звільнити провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин (а.с.197-198 том І).

Таким чином днем виявлення проступку, вчиненого ОСОБА_1 , слід вважати 22.03.2019.

Зміст наказів Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 07.03.2019 за №26-в "Про надання відпустки", від 23.04.2019 за №55-в "Про продовження відпустки", від 17.05.2019 за №71-в "Про надання відпустки, про продовження відпустки" свідчить, що ОСОБА_1 перебувала у відпустках з 01.04.2019 по 02.05.2019, з 18.05.2019 по 20.05.2019 (а.с.22, 23 24 том ІІ). З 03.05.2019 по 17.05.2019 - перебувала на стаціонарному лікуванні, підтвердженням чого є копія листка непрацездатності серії АДЛ №469937 (а.с.20 том ІІ).

ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості 23 травня 2019, згідно наказу Івано-Франківського обласного центру зайнятості №196-к від 23.05.2019 (а.с.229 том І).

З огляду на обставини звільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та перебування її у відпустці, суд вважає застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з дотримання строків, визначених нормами статті 148 КЗпП України.

Не враховуються судом аргументи позивача про виплату їй в повному розмірі заробітної плати за березень 2019 року, що, на переконання ОСОБА_1 , є прямим доказом відсутності встановлення факту прогулу, так як за спірний дисциплінарний проступок адміністрація установи застосувала стягнення у вигляді звільнення без позбавлення чи зменшення належного заробітку працівника у місяці, в якому мало місце прогулу понад 3 (трьох) годин робочого часу.

Твердження позивача щодо неправомірності встановлення адміністрацією установи відеонагляду (відеоспостереження) в коридорах і службових приміщеннях Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, в тому числі робочих кабінетах, не мають правового значення у спірних правовідносинах, так як фіксування дисциплінарного проступку, матеріали службової перевірки і оскаржуваний наказ не ґрунтуються на відповідних відеозаписах.

За доводами сторін окремі події проведення службової перевірки і отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 зафіксовані у вигляду відеозапису на носіях цифрової інформації.

Ні позивач, ні відповідач не зверталися до суду із відповідними клопотанням про відтворення інформації зафіксованої на відповідних цифрових носіях, які долучені до матеріалів справи як ОСОБА_1 , так і адміністрацією установи.

Сторони не заперечують правдивість і достовірність відеозаписів, зафіксованих на коментованих носія цифрової інформації, в тому числі не вказують про те, що ті чи інші доводи є відмінними від фактичних особа вин у справі, свідченням чого є відповідний відеозапис.

У зв`язку із вказаним, суд відзначає про відсутність обґрунтованих підстав для дослідження таких носіїв інформації у вигляді ком пакт-дисків як докази, в тому числі вчинення необхідних процесуальних дій для відтворення відеозаписів, які міститься на них.

Окрім іншого, позивачем ставиться позовна вимога про відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 180 000,00 гривень, у зв`язку із незаконним звільненням, що призвело до значних моральних страждань не тільки її особисто, але й усієї сім`ї.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 за №4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя (постанова Верховного суду України від 14.12.2016 у справі №428/7002/14-ц, пункт 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 за №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)".

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.12.2016 у справі №428/7002/14-ц, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Перевіривши правомірність дій відповідача щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, суд вважає, що всі заходи, здійснені відповідачем з даного приводу проводились у відповідності до норм чинного законодавства

Слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні докази фактів завдання та існування моральної шкоди, що могли би слугувати підставою для прийняття рішення в частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди та з матеріалів справи не визначено, з яких саме міркувань виходить позивач, визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 180 000,00 гривень, та чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 за № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та яким доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні (пункту 5 коментованої постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 за № 4).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що погіршення стану її здоров`я спричинено внаслідок, як вона зазначає, неправомірних дій відповідача, та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою, наявність якого є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.

З урахуванням вказаного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Івано-Франківського обласного центру зайнятості моральної шкоди у розмірі 180 000,00 гривень не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставин погіршення стану здоров`я, не надано жодних змістовних обґрунтувань та доказів заподіяння їй відповідної моральної шкоди.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про законність наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, в тому числі дотримання відповідачем процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його звільнення.

Враховуючи висновок суду про законність прийнятого відповідачем наказу про звільнення №196-К від 23.05.2019 та відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора з розслідування страхових випадків відділу взаємодії з роботодавцями Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, не підлягає задоволенню й позовна вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2019.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову, в частині вимог майнового характеру (стягнення моральної шкоди), сплачено судовий збір в розмірі 1 800,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 02.08.2019 за №24.151.1/31220828 (а.с.4 том І).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 .

Відповідач - Івано-Франківський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код юридичної особи 03491062), вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ, 76002.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.