Рішення № 84920188, 08.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. справа № 300/1385/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00392, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 25.06.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС, та з урахуванням уточнених вимог просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00392, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2014 року випуску, та обраний метод його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00392 та оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019.

Відповідно до тверджень представника позивача, на підставі рахунку фактури №2467/2019 від 15.04.2019 позивач придбав за ціною 6 100 EUR у Австрійській Республіці вищевказаний автомобіль. При перетині кордону України і декларуванні, декларант визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6 100 EUR до 8 800 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначено на 17.07.2019 о 10:00 год (а.с.1-3).

Судом 15.07.2019 отримано клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а.с.39).

У судове засідання, призначене на 17.07.2019 представник відповідача не з`явилася, хоча про дату час і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою (а.с.27).

Так, у зв`язку із неявкою сторін, суд ухвалив відкласти розгляд справи, наступне судове засідання призначив на 12.08.2019 о 14:00 год (а.с.41).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.07.2019 за №744/09-70-10-24 від 12.07.2019 (а.с.44-48). У відзиві представник не погодилася з позовними вимогами, доводами представника позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення декларантом ОСОБА_2 автомобіля марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2014 року випуску, всупереч вимогам пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, не надано органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які мають базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що відповідають обчисленню. У зв`язку із вказаним, декларанту позивача направлено електронне повідомлення про надання документів, які б підтвердили сплату коштів у розмірі заявленої митної вартості, однак, у відповідь декларант повідомив про відсутність додаткових документів. Відтак, декларантом під час митного оформлення не усунено неповноту заявлених відомостей. Разом з цим, у відзиві представник звернула увагу на те, що згідно із рахунком-фактурою, умовами поставки визначено EXW, відповідно до якої, продавець має забезпечити попереднє перевезення товару до узгодженого пункту передачі товару перевізнику, при цьому, обов`язок щодо забезпечення та оплати основного перевезення покладається саме на покупця. Проте, як вбачається із наданих декларантом документів, такі витрати до заявленої митної вартості не включено.

У відзиві також зазначено, що відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками (АСАУР), згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, та як наслідок, прийнято оскаржені документи.

Крім вказаного, представник відповідача звернула увагу на те, що декларант погодився з оскарженим рішенням про коригування митної вартості, оскільки подав та оформив нову митну декларацію, заявивши самостійно митну вартість із застосуванням резервного методу у розмірі 8 800 EUR.

Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті обгрунтовано, відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

У судовому засіданні 12.08.2019 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 27.08.2019, у зв`язку із витребуванням додаткових доказів (а.с.75).

Під час розгляду справи 27.08.2019 позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній проти доводів представника відповідача заперечив, та вказав, що подані декларантом до митного оформлення документи у повному обсязі відповідають вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, та є достатніми для встановлення та перевірки заявленої митної вартості транспортного засобу. На переконання позивача, поданий відповідачу рахунок-фактура є належним підтвердження сплати покупцем 6100 EUR за придбаний автомобіль. Водночас, позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності розбіжностей, ознак підробки тощо. Також, позивач не погодився із твердженнями представника відповідача щодо самостійного декларування митної вартості товару у розмірі 8 800 EUR, яку визначено у оскарженому рішенні про коригування митної вартості та із доводами про понесення покупцем додаткових витрат на перевезення транспортного засобу. З даного приводу зазначив, що предметом оскарження в межах розгляду даної адміністративної справи є карта відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару та у відповідності до приписів статей 8, 55 Конституції України, 3 та 4 Кодексу адміністративного судочинства України, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади гарантовано позивачу, а відтак, подання декларантом нової декларації не може слугувати підставою для обмеження права особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведених обставин, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У зв`язку із повторним витребуванням додаткових доказів, у судовому засіданні 27.08.2019 оголошено перерву, судовий розгляд справи призначено на 17.09.2019 (а.с.86-87).

На адресу суду 17.09.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні 17.09.2019 (а.с.95 та зворотна сторона).

Позивачем 17.09.2019 також подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.99).

Згідно із довідкою секретаря судового засідання Івано-Франківського окружного адміністративного суду з огляду на неявку сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу 17.09.2019 не здійснювалось. Наступне судове засідання призначено на 08.10.2019 (а.с.103).

Позивач, під час розгляду справи, заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішень та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити. Додатково також звернув увагу на те, що долучена до матеріалів справи квитанція №2467/19 від 15.04.2019 містить останні 7 цифр VIN-коду придбаного транспортного засобу: 0179183, а вказана у правому нижньому куті квитанції "ATLANTA be Jalema" - назва поліграфічного підприємства, яке виготовило бланки квитанцій.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та карту відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи позивача та його представника висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін та пояснення свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Позивачем 15.04.2019 придбано у ТзОВ "БОТЕКС" (податковий код підприємства ATU66369529) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2014 року випуску. Вартість автомобіля позивачем сплачено у сумі 6100 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку-фактури №2467/2019 від 15.04.2019 (а.с.14-15), а також, квитанцією №2467/19 від 15.04.2019 (а.с.101-102).

Декларантом - ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3 , як одержувача товару, представником якого та покупцем транспортного засобу є ОСОБА_1 , 25.04.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/410868, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2014 року випуску, тип двигуна - дизельний, який був у використанні. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6 100 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.53-54).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру №2467/2019 від 15.04.2019, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.04.2019 №UA209030/2019/26180 (а.с.58-59); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2014 №450085514 (а.с.60-61; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів №1 від 16.04.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.98817-19 від 19.04.2019; копію митної декларації країни відправлення №19NLJUIAJJA5J7WD50 від 15.04.2019; паспорти громадянина України із відмітками про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 12.09.2014 та НОМЕР_3 від 18.08.1999.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, того ж дня о 16:17 год, інспектором Івано-Франківської митниці ДФС розпочато митні консультації з декларантом, роз`яснено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.55).

З огляду на відсутність додаткових документів, відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8 800 (а.с.50 та зворотна сторона).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 25.04.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 8 800 EUR (а.с.51-52), про що декларанту того ж дня о 17:22 направлено електронне повідомлення (а.с.56).

З метою випуску придбаного автомобіля у вільний обіг, декларантом позивача подано нову електронну митну декларацію №UA206010/2019/410885 від 26.04.2019, у графі 42 "Ціна товару" якої вказано 6 100 EUR, та у графі 43 зазначено резервний код методу визначення митної вартості товару - 6 (а.с.18 та зворотна сторона).

Не погоджуючись із прийнятими карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товару, ОСОБА_1 для захисту свого порушеного права звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 25.04.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання декларантом документів визначених частиною 2 статті 53 МК України, а саме - інших банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та які б свідчили про завершення фінансової операції, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, та не заперечувалось представником відповідача, до митного оформлення придбаного позивачем автомобіля декларантом надано договір рахунок №2467/2019 від 15.04.2019, який містить усі необхідні реквізити сторін, скріплений підписом та відтиском печатки продавця ТзОВ "Ботекс" (а.с.24-25).

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та свідчать про завершення фінансової операції.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник також у зв`язку із тим, що у наданому декларантом рахунку умовами поставки є EXW. Такий вид поставки передбачає, що відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику. А відтак, представник переконана, що обов`язок стосовно забезпечення оплати та основного перевезення покладається саме на позивача як покупця товару, а не включена до митної вартості сума, сплачена позивачем за транспортування автомобіля не дозволяє упевнитись в правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

Однак, суд не погоджується із таким висновком представника відповідача. Так, за умовами поставки EXW на продавця покладаються мінімальні обов`язки, а всі можливі ризики і витрати, пов`язані з переміщенням товару з території продавця до кінцевого пункту, несе виключно покупець. Проте, як вбачається із копії декларації країни відправлення №19NLJUIAJJA5J7WD50 від 15.04.2019 (а.с.16-17), відправником/експортером, а також заявником/представником зазначено продавця - ТзОВ "Ботекс". Придбаний автомобіль відправлено з Нідерландів до України. Статистичну вартість зазначено у розмірі 6 100 EUR.

Таким чином, з огляду на те, що транспортування автомобіля здійснено продавцем, а не позивачем, а кінцеву вартість транспортного засобу визначено у розмірі 6 100 EUR, на переконання суду, підстав для включення до заявленої митної вартості додаткових витрат ОСОБА_1 на перевезення товару немає, а відтак, твердження представника відповідача з цього приводу є помилковими.

Разом з цим, оплату позивачем за придбаний автомобіль підтверджено і копією квитанції №2461/19 від 15.04.2019, яку позивач долучив до матеріалів справи 17.09.2019 (а.с.100-102). Вказана квитанція також містить підтвердження отримання продавцем коштів від позивача у розмірі 6 100 EUR, реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та підпис продавця - ТзОВ "Ботекс".

Враховуючи те, що описані вище документи оформлені належним чином, та підтверджують оплату коштів позивачем у розмірі 6 100 EUR 15.04.2019, суд вважає доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно не підтвердження сплати заявленої ціни за придбаний автомобіль помилковими.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу. А під час проведення митної консультації із декларантом, останньому не надано жодних пояснень стосовно виявлених невідповідностей у поданих документах під час їх розгляду та перевірки. Разом з цим, не вказано і на особливості поставки за кодом EXW та необхідність включення додаткових витрат на перевезення автомобіля, про що зазначила представник відповідача у відзиві на позов.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, з огляду на розбіжності зазначених критеріїв;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодних належних письмових доказів.

З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні судом встановлено, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' Schwacke (а.с.97).

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 8 800 EUR, з огляду на такі підстави.

До матеріалів справи представником відповідача долучено витяг з вказаного програмного продукту, в якому вартість продажу з урахуванням ПДВ даного транспортного засобу визначена в розмірі 7000 EUR, а загальний пробіг - 192 000 км, при цьому, згідно із відомостями Акта про проведення митного огляду товарів (а.с.19), показник одометра становив 235 137 км.

Крім цього, витяг з вказаного програмного продукту представником відповідача долучено станом на 13.09.2019, відомостей з вказаного джерела станом на момент коригування митної вартості автомобіля суду не надано.

Відтак, відповідачем не підтверджено належними письмовими доказами правомірності застосування вартості транспортного засобу саме у розмірі 8 800 EUR, відповідно до джерела інформації Schwacke. Натомість, наданий представником відповідача витяг із вказаного джерела за всіма вихідними даними (дата, показники одометра, ціна товару) не відповідає предмету доказування у даній адміністративній справі.

Таким чином, наслідком вказаних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає таке.

Предметом оскарження у спірних правовідносинах є, зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019.

Аргументи представника відповідача про погодження із оскарженим рішенням у зв`язку із оформлення нової митної декларації №UA206010/2019/410885 із вказаним у графі 43 митної декларації 6 методом визначення митної вартості товару суд вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі, також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/410885, поданої декларантом позивача 26.04.2019, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим. (а.с.18).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд встановив у даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов`язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

Оскаржене рішення про коригування митної вартості як станом на 26.04.2019, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/410885 від 26.04.2019 є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов`язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконних нормативно-правих актів.

Разом з тим, в силу вимог частин 5 і 6 статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 МК України нова декларація не підлягала прийняттю.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Непогодження в ході судового розгляду із скорегованою митної вартістю товару є свідченням існування спору між декларантом і митним органом, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Водночас, згідно із положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, правових положень та висновків суду, оскаржене рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00392 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанціями №55 та №56 від 24.06.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору розмірі 1 555, 60 грн (а.с.4-5).

Письмових доказів на підтвердження понесення позивачем будь-яких інших витрат, пов`язаних із розглядом справи суду не надано.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00392.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000392/2 від 25.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код - 39640261) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 15 жовтня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.