Рішення № 84920186, 08.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/716/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Поп Н.В.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

відповідача: Головне управління ДФС у Закарпатській області, представник - Савицький С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог остаточно просить:

1. визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17-У від 26 листопада 2018 р. та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 26494-17 від 26 листопада 2018 р.

2. визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17від 06 лютого 2019 р. та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 26494-17 від 06 лютого 2019 р.

1.Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 01 вересня 2018 р. Позивачем сплачений єдиний соціальний внесок у розмірі, визначним законодавством, а з 01 вересня 2018 р. Позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи та отримує з цього часу пенсію по інвалідності.

26 листопада 2018 р. Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17-У, копію якої позивач отримала 28 травня 2019 р., про сплату недоїмки по внесках ЄСВ в розмірі 12254,16 грн.

Так зазначає, 18 травня 2019 р. позивач отримала постанову Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження, з якої їй стало відомо про існування вказаної вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату недоїмки № Ф-26494-17-У від 26 листопада 2018 р., копію якої позивач отримала в Ужгородському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 28 травня 2019 р.

Позивач зверталася із заявою до директора Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта", в якій просила зясувати обставини відправлення рекомендованого листа №8800023640630 на її адресу, повідомила, що жодного разу її не надходили повідомлення про необхідність отримання цього рекомендованого листа. У відповідь, заступником директора Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта" було повідомлено, що Рекомендований лист за № 8800023640630 від 24.12.2018 року, адресований ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , повернутий відправнику 29.03.2019 року. Згідно отриманих пояснень від листоноші ВПЗ Сторожниця, адресату не було надіслано повідомлення про надходження даного листа на ВПЗ, ні в день поступлення листа на ВПЗ, ні повторно.

Так зазначає, що строк на оскарження вищевказаної вимоги про сплату недоїмки пропущено позивачем з поважних причин.

Також 06 лютого 2019 р. Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17 на суму 14711,34 грн. Не погодившись з зазначеною вимогою позивач оскаржила її до Державної фіскальної служби України . Однак, рішенням ДФС України віл 25 квітня 2019 р. за № 19767/6/99-99-11-05-0225 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги на вимогу ГУДФС у Закарпатській області від 06 лютого 2019 р. № Ф-26494-17. Вважає, що вищезазначені вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець . і видом діяльності її є діяльність у сфері права КВЕД 69.1. Крім того вона перебуває на обліку як особа , яка провадить професійну діяльність адвоката.

Зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під ознаки незалежної професійної діяльності і оподаткування доходів від такої можливе тільки тоді, коли особа не зареєстрована як ФОП.

Окремо зазначає, про те, що зі сплати ECB за 2018 р. Позивач не має заборгованості, так як до 01 вересня 2018 р. нею сплачений єдиний соціальний внесок у розмірі, визначений законодавством, а з 01 вересня 2018 р. Позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи та отримує з цього часу пенсію по інвалідності.

Представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив що позивач відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки останній проводить таку незалежну професійну діяльність як адвокат. Відповідно до даних з Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи позивачу як самозайнятій особі з 12.09.2013 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат. Дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності відсутня. В системі внесено ознаку "інвалід", дата встановлення пенсії 20.08.2018 року , дата закінчення інвалідності - 31.08.2019 року. Зазначає що у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ, яка діє з 01.01.2018. стаття 9 Закону № 2464-УІ передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до зазначеного Позивач за 2018 рік зобов`язаний був сплатити суму єдиного соціального внеску за себе як за особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, не менше за розмір мінімального страхового внеску до 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року та до 19 січня 2019 року. Оскільки з 01.01.2018 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 3723,00 грн., то протягом 2018 р. розмір мінімального страхового внеску становить 819,06 грн. (3 723 грн. х 22 %). Таким чином до 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року та до 19 січня 2019 року Позивач повинен був сплатити по 2 457,18 грн. (819,06 х 4 квартали) та за 2018 рік всього 9828,72 грн. В порушення зазначеного, Позивач не в повному обсязі сплатив вищевказані обов`язкові платежі до загальнообов`язкового державного соціального страхування та сума заборгованості склала 14711,34 грн.

Окрім того, зазначено, що Позивач починаючи з 01.09.2018 року звільнений від сплати єдиного соціального внеску за себе як фізична особа-підприємець, однак як особа, що провадить незалежну професійну діяльність відсутня у переліку осіб, що мають пільги по сплаті єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

У зв`язку з вищенаведеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів наведених вище.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є адвокатом , перебуває на обліку в Ужгородському-управлінні ГУДФС у Закарпатській області як фізична особа - підприємець з 27 липня 2012 р. та з цього часу перебуває на спрощеній системі оподаткування - є платником єдиного податку третьої групи., вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права, що стверджується Витягом з ЄДР юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.79-83).

Згідно з довідкою обласної МСЕК серія АВ № 093521 від 20.08.2018 року, ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 01 вересня 2019 року до 01 вересня 2019 року (а.с.20-21). і , відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 , позивач отримує пенсію по інвалідності (а.с.12).

Після розірвання шлюбу 19 лютого 2018 року позивачка змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що стверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 .( а.с. 13)

26 листопада 2018 року, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17-У, про сплату недоїмки по внесках ЄСВ в розмірі 12254,16 грн. (а.с.27).

Судом встановлено, що 18 травня 2019 р. позивач отримала постанову Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17-У, про сплату недоїмки по внесках ЄСВ в розмірі 12254,16 грн. від 26.11.2018 року (а.с.34).

Відтак із вищевказаної постанови позивача стало відомо про існування вказаної вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату недоїмки № Ф-26494-17-У від 26 листопада 2018 р., копію якої позивач отримала в Ужгородському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 28 травня 2019 р.(а.с.27).

Так, Позивач зверталася з заявою до директора Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта", в якій просила зясувати обставини відправлення рекомендованого листа №8800023640630 на її адресу , повідомила, що жодного разу її не надходили повідомлення про необхідність отримання цього рекомендованого листа. (а.с.92-95).

У відповідь, заступником директора Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта" було повідомлено, що Рекомендований лист за № 8800023640630 від 24.12.2018 року, адресований ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , повернутий відправнику 29.03.2019 року. Згідно отриманих пояснень від листоноші ВПЗ Сторожниця, адресату не було надіслано повідомлення про надходження даного листа на ВПЗ, ні в день поступлення листа на ВПЗ, ні повторно.(а.с.100).

Також 06 лютого 2019 року, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17 на суму 14711,34 грн. (а.с.11).

Не погодившись з зазначеною вимогою позивач оскаржила її до Державної фіскальної служби України .

Однак, рішенням ДФС України віл 25 квітня 2019 р. за № 19767/6/99-99-11-05-0225 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги на вимогу ГУДФС у Закарпатській області від 06 лютого 2019 р. № Ф-26494-17.(а.с.14-16).

При розгляді скарги, контролюючим органом встановлено , що згідно інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 31.01.2019 року становить 14711,34 грн.(а.с.17-18).

На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26494-17 від 06 лютого 2019 р.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Частиною 4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' встановлено, що фізична особа - підприємець , яка обрала спрощену систему оподаткування звільняється від сплати за себе єдиного внеску, якщо вона є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Така особа може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування".

Договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування" з Пенсійним фондом України позивачем не укладалось.

Таким чином, позивач як фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від сплати за себе єдиного соціального внеску.

Відповідачем не заперечується звільнення позивача від сплати єдиного внеску за період передування її на інвалідності.

Крім того, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів ми архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 65 ПК України визначено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України , контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1,178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються заставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвокат а щодо здійснення захисту, представництва та-надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п.4, п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

У наведеній нормі Закону законодавець розмежовує фізичних осіб-підприсмців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком і до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року.

Оскільки позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно Закону Украй України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до такої не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Верховний Суд у зразковій справі №520/3939/19 02 вересня 2019 року вказав: "Системний аналіз норм Закону N 2464-VI та Положення N 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Суд доходить висновку, що статус фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон N 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа - підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону N 2464-VI.

Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що Головне управління ДФС у Закарпатській області безпідставно здійснило нарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( с. Сторожниця,Ужгородський район, Закарпатська область,89421 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області ( вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області ( вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39393632про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 26494-17 від 26 листопада 2018 р.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області ( вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39393632) про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 26494-17від 06 лютого 2019 р.

В решті позовних вимог - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 жовтня 2019 року.