Рішення № 84919589, 10.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 160/9829/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» (53723, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Червоний Плугатар, вул. Центральна, буд. 2а, ЄДРПОУ 25017616) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» (далі – відповідач), в якій позивач просить просить застосувати арешт коштів на рахунки платника податків.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» відмовив у доступі до проведення документальної планової виїзної перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки №67858/04-36-14-19/25017616 від 26.11.2018 року, а тому слід застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» арешт коштів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

19.02.2019 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не наведено інформації про наявність у Товариства податкового боргу та відсутність майна для погашення цього податкового боргу, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Від представника відповідача 19.02.2019 року до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/8927/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року провадження у справі за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС про застосування арешту коштів на рахунках платника податків зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8927/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 160/9829/18 за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Представник позивача про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2018 Головним управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №6368-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Артіль ЮС» (код ЄДРПОУ 25017616) за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року.

Посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт не допуску до проведення позапланової виїзної перевірки від 26.11.2018 року за №67858/04-36-14-19/25017616, оскільки адвокатом ТОВ «Артіль ЮС» після ознайомлення з направленнями на проведення перевірки відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

27.11.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Артіль ЮС».

Так, ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулось до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у зв`язку із не допуском до проведення документальної перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Так, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, водночас наявні особливості та різниця у виникненні підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносин.

Пунктом 7.3 розділу VII Порядку №632 визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм ПК України та Порядку №632 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені п.94.2 ст.94 ПК України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення податкового органу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доказів наявності у Товариства податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, а саме: у постанові від 06.02.2018 у справі №813/4401/16 (№К/9901/944/17), від 08.08.2018 у справі №820/3059/17 (№К/9901/46381/18), від 06.11.2018 у справі №813/905/18 (№К/9901/62738/18), від 20.11.2018 у справі №813/929/18 №К/9901/62267/18), від 27.11.2018 у справі №813/1080/18 (№К/9901/61848/181).

Суд також додатково зазначає, що згідно із ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також зазначає, що при розгляді справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальна позапланова виїзна перевірка відповідача була призначена наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 08.11.2018 № 6368-п «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Артіль ЮС».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року у адміністративній справі №160/8927/18 визнано протиправним та скасовано наказ №6368-п від 08.11.2018 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Артіль ЮС".

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року у адміністративній справі №160/8927/18 повернуто.

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року у адміністративній справі №160/8927/18 набрала законної сили 27.06.2019 року.

Відтак, судом встановлено протиправність та незаконність наказу №6368-п від 08.11.2018 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Артіль ЮС", а відтак суд зазначає про відсутність підстав для застосування до Товариства арешту коштів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків – відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський