Рішення № 84919409, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 804/1049/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняКручини Ю.Д. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у П`ятихатському районі Дніпропетровської області про зобовязати вчинити певні дії, -

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов`язати управління Державної казначейської служби України у П`ятихатському районі Дніпропетровської області надати позивачу протягом поточного року щорічну, додаткову оплачувану соціальну відпустку як одинокій матері за 2016 рік тривалістю не менше 10 робочих днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не надано додаткову відпустку, як особі, яка є одинокою матір`ю.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 06.03.2017р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

06.04.2017р. до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач просить відмовити в задоволенні адмініративного позову повністю. В обґрунтування правової позиції відповідачем викладені обставини заперечення наявності у ОСОБА_1 статусу одинокої матері, оскільки в свідоцтвах про народження дітей вказаний батько ОСОБА_3 , якого не позбавлено батьківських прав. Крім того, відповідач зазначає про договір щодо здійснення батьківських прав, за яким місцем проживання дітей визначено місце проживання батька ОСОБА_3 , а також про відсутність рішень органів опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дітей, рішень суду про передачу дітей для проживання з позивачем.

17.05.2017р. до суду подана заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач з урахуванням обставин звільнення її 16.05.2017р. з займаної посади, просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо надані щорічної додаткової оплачуваної соціальної відпустки як одинокій матері за 20216 рік тривалістю не менше 10 робочих днів;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану з вини відповідача щорічну, додаткову оплачувану соціальну відпустку як одинокій матері за 2016 рік тривалістю не менше 10 робочих днів.

06.06.2017р. відповідачем надані заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої відповідач просить відмовити в повному обсязі, з аналогічних підстав викладених у заперечені на адміністративний позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 22.06.2017р. зупинено провадження у справі до набрання рішенням законної сили у адміністративній справі №804/3454/17 про оскарження наказу про звільнення, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 06.09.2019р. поновлено провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.10.2019р. позивачем до матеріалів справи надано довідку №311 від 04.10.2019р. щодо підтвердження фактичного місця проживання.

В судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

До 16.05.2017р. ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу надходжень та видатків управління Державної казначейської служби України у П`ятихатському районі Дніпропетровської області, у зв`язку з чим, спір з приводу заявлених позовних вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

04.07.2016р. позивач звернулася до в.о. начальника управління Державної казначейської служби України у П`ятихатському районі Дніпропетровської області із заявою (а.с. 52) про надання додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері за 2016 рік кількістю 10 календарних днів з 18.07.2016р.

Листом від 12.07.2016р. №01.08./744 (а.с.13-16) позивачу повідомлено про неможливість надання додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері за 2016 рік. Відмова у наданні відпустки мотивована наступним:

- у свідоцтвах про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внесено запис про батька ОСОБА_3 ;

- відповідно до рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області у справі №190/1275/15-ц від 14.08.2015р., вбачається що 04.08.2015р. між батьками укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначено місце проживання дитини, за яким місцем проживання неповнолітніх дітей визначено місце проживання батька ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_3 не позбавлено батьківських прав;

- довідки від 24.06.2016р. №112 та №113 П`ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 у яких зазначено, що батько не брав участь у навчально-виховному процесі та вихованні дітей, не знаходять свого підтвердження у зв`язку з розбіжністю між змістом довідок та змістом направленої 15.02.0216р. скарги до Державної казначейської служби у якій ОСОБА_1 зазначено, що здійснення батьківських прав розділено між обома батьками порівну.

24.10.2016р. позивач звернулася до начальника управління Державної казначейської служби України у П`ятихатському районі Дніпропетровської області із заявою (а.с.55) про надання додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері за 2016 рік кількістю 10 календарних днів з 07.11.2016р. До заяви додано копію договору про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Листом від 31.10.2016р. №01.08./967 (а.с.12) позивачу повідомлено про неможливість надання додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері за 2016 рік. Відмова у наданні відпустки мотивована тим, що листом від 12.07.2016р. №01-08/744 повідомлялося про неможливість надання відповідної відпустки. Крім того зазначено, що за зверненням позивача Держпрацею проведено перевірку під час якої не виявлено порушень вимог законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Закону України «Про відпустки» передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

До заяв про надання додаткових відпусток від 04.07.2016р. та від 24.10.2016р. позивачем надавалися свідоцтва про народження дітей, договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року у справі №190/1275/15-ц, договір про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини та довідки №112 та №113 від 24.06.2016р. П`ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3.

Згідно Свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а.с. 20), їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

04.08.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, згідно якого батьки домовилися про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір`ю, яка проживатиме окремо від дітей.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року у справі №190/1275/15-ц розірвано шлюб зареєстрований 06 червня 1998 року у відділі реєстрації актів громадянського стану П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, актовий запис №26 ОСОБА_7 та ОСОБА_8

19.10.2016р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Згідно довідок №112 та №113 від 24.06.2016р. П`ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не бере участі у навчально-виховному процесі та вихованні дітей.

Пунктом 5 ч.13 ст.10 Закону України «Про відпустки» визначено, що одинокою матір`ю, є особа яка виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992р. зазначено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов`язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП).

Отже, право на додаткову відпустку має жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).

Відповідно до положень ст.114 Сімейного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 1 ст.150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно (ч.1); той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2); той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.3).

Згідно зі ст.158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З системного аналізу наведених норм слідує наявність обов`язку батьків щодо виховання дітей, та наслідки ухилення від здійснення таких обов`язків у вигляді прийняття органом опіки та піклування рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо, або позбавлення судом батьківських прав.

Внаслідок чого, наявність обставин ухилення одного із батьків від здійснення обов`язку щодо виховання дитини має підтверджуватися відповідним рішенням органу опіки та піклування, або рішенням суду про позбавлення батьківських прав.

Позивачем до заяв про надання додаткових відпусток від 04.07.2016р. та від 24.10.2016р., не надавалися відповідне рішенням органу опіки та піклування, або рішенням суду про позбавлення батьківських прав. При цьому, надані до заяв довідки від 24.06.2016р. №112 та №113 П`ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, не можуть з достатньою достовірністю підтверджувати обставини ухилення батька від виконання обов`язків з виховання дітей, оскільки стосуються лише відомостей навчального процесу.

Посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015р. №76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей» в частині прикладів документів, які можуть підтверджувати відсутність участі батька у вихованні дитини є безпідставним, оскільки вказаний лист має рекомендаційно-інформаційний характер, про що в останньому зазначено.

Щодо надання позивачем Акту обстеження умов проживання від 03.01.2017р. Служби у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації та довідки №311 від 04.10.2019р. депутата міської ради, суд зазначає, що Акт і довідка складені після прийняття відповідачем оскаржених відмов та не розглядалися відповідачем під час вирішення питання наявності права на додаткову відпустку. Крім того, вказаний Акт вчинений з метою підготовки висновку органу опіки та піклування щодо участі у виховані дітей їх батьком ОСОБА_3 , який, як повідомила позивач, на час розгляду справи, не складено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволені позову.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15.10.2019 року.

Суддя Д.В. Сидоренко