Рішення № 84919234, 09.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2019 р. Справа № 120/2988/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Вербицька Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що з 30.04.1999 отримував пенсію по інвалідності в УПФУ в м.Вінниці, пільгова пенсія призначена йому у віці 54 років. В червні 2019 у зв`язку з досягненням пенсійного віку ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно листа-відповіді від 05.07.2019 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за умови попереднього призначення пенсії за віком, крім того повідомили про можливість переведення з одного виду пенсії на інший. Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 20.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

07.10.2019 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, зі змісту якого представник пенсійного фонду вказав, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні з 30.04.1999 та отримував пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення». Згідно поданої заяви від 20.03.2000 позивача було переведено з пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до ст.10 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Зазначив, що нормами ст.26 Закону №1058 встановлені загальні підстави набуття права на призначення пенсії за віком.

Середня заробітна плата визначена ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії, застосовується тільки при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і в разі, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу. Таким чином, управління діє в межах чинного законодавства, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, також зауважив, що підстави для застосування показників середньої заробітної плати за попередні три роки - відсутні. Оскільки позивач перебуває на обліку, як особа, якій вже призначена пенсія за віком, то відсутні правові підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки.

Крім того, заперечили щодо стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

В судовому засіданні 09.10.2019 позивач та його представник надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просили задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на пенсійному обліку з 30.04.1999 та отримував пенсію по інвалідності призначену відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно поданої заяви від 20 березня 2000 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

04.06.2019 у зв`язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 05.07.2019 №1561/В-10 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що заявник вже отримує пенсію за віком по Списку №2, розмір якої обчислено відповідно до ЗУ №1058. Оскільки позивачеві вже призначена пенсія за віком, то повторна вимога про призначення пенсії не передбачена жодною правовою нормою, та не може бути виконана управлінням. Щодо визначення розміру середньої заробітної плати для призначення пенсії, відповідач посилаючись на норми п.3 ст.43 ЗУ №1058, вказав, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Не погоджуючись з вказаною відмовою пенсійного фонду, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XIІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та врегулювано переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачу, з 30.04.2009 призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, як непрацюючій особі відповідно до норм Закону України №1788. Згідно поданої заяви від 20.03.2000 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як вбачається із матеріалів справи, отримуючи пенсію, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991, ОСОБА_1 набув права на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з цим, досягши пенсійного віку - звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_1 жодним із видів загально передбаченої пенсії відповідно норм ЗУ №1058 не користувався раніше, то право на пенсію за віком виникло у нього вперше.

В даному випадку перехід на інший вид пенсії не відбувається, і тим більше не можна вважати, що позивач на даний час отримує пенсію за віком на загальних підставах.

При цьому, суд критично оцінює посилання управління Пенсійного фонду на норму ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Приписи частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV регулюють переведення з одного виду пенсії на інший вид. Тобто, вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом №1058-ІV.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача ОСОБА_1 має місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, як уже зазначалось судом вище, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.

Крім того, у поданій заяві від 04.06.2019 позивач просив призначити йому відповідну пенсію за віком згідно ст.26 ЗУ №1058.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Так, порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначається ст.40 ЗУ №1058.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 04.06.2019 року пенсію за віком згідно статті 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1561/В-10 від 05.07.2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 4.06.2019 року пенсію за віком згідно статті 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено 15.10.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович