Рішення № 84918299, 27.09.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1948/17

2/215/50/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.

при секретарі Бисовій В.А.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 р. позивач звернувся до суду зі вказаним позовом, неодноразово його уточнюючи, останній раз 23.03.2018 р.. В обґрунтування позову зазначила, що згідно наказу № 168к від 01.02.2009 р., вона була прийнята до ТОВ «МЕДИКОМ» на посаду лікаря-отоларинголога поліклініки № 2 з 01.02.2009 р.. На підставі наказу № 274-к п. 5 від 30.12.2011 р. у зв`язку зі зміною штатного розпису, її було переведено на посаду лікаря-отоларинголога лікувально- діагностичного центру № 2 з 01.01.2012 р.. У зв`язку з організацією структурного підрозділу, на підставі наказу № 49 від 01.02.2012 р., посада, на якій працювала позивач, з 03.02.2012 р. була введена в склад «Лікувально-профілактичного відділення» лікувально-діагностичного центру № 2. На підставі наказу № 145 від 31.05.2013 р. назву підрозділу «Лікувально- діагностичний центр № 2» змінено з 01.06.2013 р. на «Відокремлене відділення № 2».

У зв`язку зі зміною штатного розпису, на підставі наказу № 55-к від 24.02.2016 р., її з 01.03.2016 р. було переведено на 0,5 ставки лікаря-отоларинголога лікувально- профілактичного відділення Відокремленого відділення № 2 лікувально-діагностичного центру.

Наказом № 33-к від 31.03.2017 р. її було звільнено з 31.03.2017 р. із займаної посади за скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Загальний стаж роботи позивача ОСОБА_1 на посаді лікаря - отоларинголога, на час звільнення, складав 39 років 6 місяців. Вона постійно проходила атестацію лікарів зі спеціальностей хірургічного профілю, має першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Отоларингологія». Наказ № 33-к від 31 березня 2017 року про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, вона вважає незаконним. На підставі наказу від 11.12.2015 р. № 286 «Про реорганізацію поліклінічної служби відокремленних відділень №№ 1,2,4,5 ЛДЦ ТОВ «МЕДИКОМ», її з 01 березня 2016 року, було переведено на нові умови праці на 0,5 ставки, із зміненим режимом праці. Як зазначено у вказаному наказі, підставою для зміни режиму та умов праці є неможливість забезпечити роботою в режимі повної зайнятості у зв`язку зі значним зменшенням чисельності основних працівників на гірничо-збагачувальних комбінатах, які обслуговуються відокремленими відділеннями. Згодом вона дізналася, що з березня 2016 року 0,5 ставки, на яку було зменшено її зайнятість та відповідно заробітна плата, було надано іншому працівнику - ОСОБА_2 , яка лише закінчила курси по спеціалізації отоларингологія, основна спеціальність якої лікар-терапевт, не мала стажу за спеціальністю лікар-отоларинголог, та кваліфікації. Згідно з графіками, вона та ОСОБА_2 , по черзі вели профілактичні медичні огляди та амбулаторні прийоми. Тобто, дії керівництва ТОВ «МЕДТИКОМ» свідчать про відсутність у 2016 році реорганізації посади лікаря-отоларинголога у відокремленому відділенні № 2 поліклінічної служби ТОВ «МЕДИКОМ»: у одного лікаря відібрали 0,5 ставки та відповідно заробітку плату, а іншому, за своїм особистим бажанням, її віддали, назвавши дані дії реорганізацією. 23.01.2017 р. директором ТОВ «МЕДИКОМ» ОСОБА_3 А.П., було видано наказ № 78 «Про скорочення штатів в структурі ТОВ «МЕДИКОМ», в якому зазначено, що підставою для скорочення штатів є очікування зниження обсягів надання медичних послуг ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ». По відокремленому відділенні № 2 планувалося скоротити, в тому числі, 0,5 ставки лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення. 25.01.2017 р., директором ТОВ «МЕДИКОМ» ОСОБА_4 , було видано наказ «Про скорочення чисельності працівників ТОВ «МЕДИКОМ», згідно якого по відокремленому відділенню № 2 планувалося скоротити чотирьох лікарів: ОСОБА_5 - лікаря з ультразвукової діагностики лікувально-профілактичного відділення ( 0,5 ст.); ОСОБА_1 - лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення ( 0,5 ст.); ОСОБА_6 - лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці лікувально- профілактичного відділення (1,0 ст.); ОСОБА_7 - лікаря-стажиста з рентгенології рентгенологічного кабінету ( 1,0 ст.).

Але, 0,5 ставки відповідач не скоротив, а звільнив лише ОСОБА_1 , передавши її 0,5 ставки, лікарю ОСОБА_2 .. Наказом від 31.03.2017 р. за № 33-к, позивача було звільнено з посади лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення за п. 1 ст. 40 КЗпПУ, у зв`язку зі скороченням штату працівників з 31.03.2017 р., з виплатою вихідної допомоги 4 152,20 грн.. Підтвердженням відсутності скорочення посади лікаря-отоларинголога є Витяги штатного розпису починаючи з 2015 року і станом на 01.04.2017 р.. Так, у Витязі зі штатного розпису на 2015 р., зазначено, що станом на 01.01.2015 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувала 1,00 ставка лікаря - отоларинголога; у Витязі зі штатного розпису на 2016 р. станом на 01.01.2016 р. зазначено, що станом на 01.01.2016 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувала 1,00 ставка лікаря - отоларинголога; у Витязі зі штатного розпису на 2016 р. станом на 01.04.2016 р. зазначено, що станом на 01.04.2016 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало по 0,50 ставки лікаря - отоларинголога, що сумарно становить 1,00 ставки; у Витязі зі штатного розпису на 2017 р. станом на 01.01.2017 р. зазначено, що станом на 01.01.2017 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало по 0,50 ставки лікаря - отоларинголога, що сумарно становить 1,00 ставки; у Витязі зі штатного розпису на 2017 р. станом на 01.04.2017 р. зазначено, що станом на 01.04.2017 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало 1,00 ставки лікаря – отоларинголога. Вказане свідчить про відсутність істотних змін в організації праці відокремленого відділення № 2 ЛДЦ щодо посади лікаря- отоларинголога та незаконного звільнення позивача, з метою переведення з 0,5 ставки на 1,0 ставку іншого лікаря -отоларинголога, тобто, 0,5 ставки лікаря - отоларинголога у відокремленому відділенні № 2 ЛДЦ - не скорочувалась. Незаконне звільнення призвело до її моральних страждань, так як вона майже 40 років працювала на посаді лікаря-отоларинголога. Сумлінно виконуючи свою роботу, вона сподівалася, що відповідач має ставитися до неї, принаймні, з повагою до її прав, до їх фаху. Просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів з 01.04.2017 р. по день винесення судового рішення, з розрахунку 195,97 грн. роб./день, при тому, що на день подачі уточненої позовної заяви від 23.03.2018 р. ця сума становить – 47620,71 грн., а також – 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням; - 640 грн. сплаченого судового збору; та - 5000 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що на початку 2017 року стало відомо, що головний замовник послуг відповідача - ТОВ «МЕТІНВЕСТХОЛДІНГ», зменшує обсяг послуг, які для нього надавав відповідач, а саме ТОВ «МЕТІНВЕСТХОЛДІНГ», відмовився від амбулаторно-поліклінічних послуг. У зв`язку з тим, що для надання даних послуг у відповідача була задіяна певна кількість робітників, було прийнято рішення про скорочення штату в структурі ТОВ «МЕДИКОМ», про що був виданий відповідний Наказ від 23.01.2017 року №78.

Рішення про звільнення працівників приймається роботодавцем самостійно, оскільки визначення організаційної структури підприємства належить винятково до компетенції самого власника.

Відповідач виконав вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та персонально попередив позивача про звільнення за два місяці - 23.01.2017 р. та звільнив 31.03.2017 року, про що видав відповідний наказ №33-к. Таким чином, відповідачем при звільнені ОСОБА_1 , були дотримані всі норми чинного законодавства.

На момент звільнення, а саме 31.03.2017 року ОСОБА_2 мала дитину віком до чотирнадцяти років, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 16 липня 2003 (копія додається), зі своїм чоловіком не проживала вже багато років, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 11 липня 2005 року, проживала та проживає у квартирі (розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ) лише зі своїм сином - ОСОБА_8 , що підтверджується актом ТОВ «УЮТ- 2011», будь-якої допомоги при утриманні дитини від свого чоловіка - ОСОБА_9 не отримувала, що підтверджується листом Поштамт-центру поштового зв`язку №2 Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» №07-40-337 від 20.07.2017 року. Відповідач не міг надати перевагу позивачу у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 є одинокою матір`ю, яка самостійно виховувала дитину віком до чотирнадцяти років, а також в її сім`ї відсутні інші працівники з самостійним заробітком. Якщо б відповідач звільнив ОСОБА_2 , замість позивача, то порушив би цілу низку законодавчих актів України.

При звільненні позивача, керівництвом відповідача також був прийнятий до уваги той факт, що на відміну від ОСОБА_2 на позивача були наявні скарги від клієнтів підприємства.

У матеріалах справи відсутні належні докази заподіяння відповідачем душевних страждань позивачу, а також відсутні будь-які обґрунтування суми моральної шкоди у розмірі 8000 грн.. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , просить відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно наказу № 168к від 01.02.2009 р., ОСОБА_1 , була прийнята до ТОВ «МЕДИКОМ» на посаду лікаря-отоларинголога поліклініки № 2 з 01.02.2009 р.. На підставі наказу № 274-к п. 5 від 30.12.2011 р. у зв`язку зі зміною штатного розпису, ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря-отоларинголога лікувально- діагностичного центру № 2 з 01.01.2012 р.. У зв`язку з організацією структурного підрозділу, на підставі наказу № 49 від 01.02.2012 р., посада, на якій працювала позивач, з 03.02.2012 р. була введена до складу «Лікувально-профілактичного відділення» лікувально-діагностичного центру № 2. На підставі наказу № 145 від 31.05.2013 р. назву підрозділу «Лікувально- діагностичний центр № 2» змінено з 01.06.2013 р. на «Відокремлене відділення № 2». У зв`язку зі зміною штатного розпису, на підставі наказу № 55-к від 24.02.2016 р., ОСОБА_1 з 01.03.2016 р., було переведено на 0,5 ставки лікаря-отоларинголога лікувально- профілактичного відділення Відокремленого відділення № 2 лікувально-діагностичного центру. Наказом № 33-к від 31.03.2017 р., позивача було звільнено з 31.03.2017 р. із займаної посади за скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Загальний стаж роботи позивача ОСОБА_1 на посаді лікаря - отоларинголога, на час звільнення, складав 39 років 6 місяців. ОСОБА_1 має першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Отоларингологія», що підтверджується витягом з наказу № 551-0 від 01.06.2013 р., виданого Департаментом охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та посвідченням №20/551-0/13 (а.с. 7-13).

На підставі наказу від 11.12.2015 р. № 286 «Про реорганізацію поліклінічної служби відокремлених відділень №№ 1,2,4,5 ЛДЦ ТОВ «МЕДИКОМ» позивача ОСОБА_1 лікаря-отоларинголога профілактичного відділення відокремленого відділення № 2 , з 01 березня 2016 року було переведено на нові умови праці на 0,5 ставки, із зміненим режимом праці. Як зазначено у вищевказаному наказі, підставою для зміни режиму та умов праці є неможливість забезпечити роботою в режимі повної зайнятості у зв`язку зі значним зменшенням чисельності основних працівників на гірничо-збагачувальних комбінатах, які обслуговуються відокремленими відділеннями. З березня 2016 року 0,5 ставки, на яку було зменшено її зайнятість та відповідно заробітна плата, було надано іншому працівнику - ОСОБА_2 .. Згідно з графіками, позивач та ОСОБА_2 , по черзі вели профілактичні медичні огляди та амбулаторні прийоми. 23.01.2017 року директором ТОВ «МЕДИКОМ» ОСОБА_4 , було видано наказ за № 78 «Про скорочення штатів в структурі ТОВ «МЕДИКОМ», відповідно до якого, підставою для скорочення штатів є очікування зниження обсягів надання медичних послуг ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ». По відокремленому відділенні № 2 планувалося скоротити, в тому числі, 0,5 ставки лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення. 25.01.2017 року директором ТОВ «МЕДИКОМ» ОСОБА_4 , було видано наказ за № 79 «Про скорочення чисельності працівників ТОВ «МЕДИКОМ», згідно якого по відокремленому відділенню № 2 планувалося скоротити чотирьох лікарів: ОСОБА_5 - лікаря з ультразвукової діагностики лікувально-профілактичного відділення ( 0,5 ст.); ОСОБА_1 - лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення ( 0,5 ст.); ОСОБА_6 - лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці лікувально- профілактичного відділення (1,0 ст.); ОСОБА_7 - лікаря-стажиста з рентгенології рентгенологічного кабінету ( 1,0 ст.). Але, 0,5 ставки ТОВ «МЕДИКОМ» не скоротив, а звільнив лише ОСОБА_1 , передавши її 0,5 ставки, лікарю ОСОБА_2 .. Наказом від 31.03.2017 р. за № 33-к ОСОБА_1 , було звільнено з посади лікаря-отоларинголога лікувально-профілактичного відділення за п. 1 ст. 40 КЗпПУ, у зв`язку зі скороченням штату працівників з 31.03.2017 р., з виплатою вихідної допомоги 4 152,20 грн.. З наказом позивача ознайомили під розпис 31.03.2017 р. (.с. 51-67).

У листі від 30.03.2017 р. за № 92, наданому ТОВ «МЕДИКОМ» на звернення позивача від 15.03.2017 р., зазначено, що з 01.04.2017 р. у зв`язку зі зниженням обсягів надання медичних послуг, адміністрацією ТОВ «МЕДИКОМ» прийняте вимушене рішення щодо внесення істотних змін в організацію праці відокремленого відділення № 2 ЛДЦ, а саме, скоротити 0.5 ставки лікаря - терапевта, яку на цей час займає лікар ОСОБА_2 , враховуючи соціальну пільгу ОСОБА_2 вона буде переведена на 1,0 ставки лікаря-отоларинголога, так як має для цього всі необхідні документи, підтверджуючі її кваліфікацію, та має переважне право при працевлаштуванні згідно ст. 42 КЗпП України.

Підтвердженням відсутності скорочення посади лікаря-отоларинголога є Витяги штатного розпису починаючи з 2015 року і станом на 01.04.2017 р..

Так, у Витязі зі штатного розпису на 2015 р., зазначено, що станом на 01.01.2015 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувала 1,00 ставки лікаря – отоларинголога (а.с. 105);

-у Витязі зі штатного розпису на 2016 р. станом на 01.01.2016 р. зазначено, що станом на 01.01.2016 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувала 1,00 ставки лікаря – отоларинголога (а.с. 106);

-у Витязі зі штатного розпису на 2016 р. станом на 01.04.2016 р. зазначено, що станом на 01.04.2016 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало по 0,50 ставки лікаря - отоларинголога, що сумарно становить 1,00 ставки ( а.с. 107);

-у Витязі зі штатного розпису на 2017 р. станом на 01.01.2017 р. зазначено, що станом на 01.01.2017 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало по 0,50 ставки лікаря - отоларинголога, що сумарно становить 1,00 ставки (а.с. 109);

-у Витязі зі штатного розпису на 2017 р. станом на 01.04.2017 р. зазначено, що станом на 01.04.2017 р. у відокремленому відділенні № 2 ТОВ «МЕДИКОМ» існувало 1,00 ставки лікаря – отоларинголога, тобто, 0, 5 ставки лікаря- отоларинголога у відокремленому відділенні № 2 ЛДЦ, яку займала позивач - не скорочувалась (а.с. 108).

У п. 19 постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації і праці щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Крім цього, згідно ч.1ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Із доданих позивачем до позову документів щодо своєї кваліфікації, слідує, що лікарем - отоларінгологом ( лором) ОСОБА_1 працювала з 02.09.1977 року. Стаж позивача на посаді лікаря-отларинголога, на дату видачі наказу № 79 від 25.01.2017 р. «Про скорочення чисельності працівників ТОВ «МЕДИКОМ» становив 39 років 04 місяці, а стаж роботи ОСОБА_2 на посаді лікаря-отоларинголога ( з 01.04.2016 р.) на дату видачі наказу № 79 від 25.01.2017 р. «Про скорочення чисельності працівників ТОВ «МЕДИКОМ» становив 00 років 08 місяців. На час видачі наказу № 79 від 25.01.2017 р., позивач ОСОБА_1 мала першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Отоларингологія», пройшовши атестацію лікаря хірургічного профілю, що підтверджується копією Витягу з наказу № 551-О від 01.06.2013 р. «Про атестацію лікарів хірургічного профілю», копією посвідчення № 20/551-о/13. Тоді, як ОСОБА_2 , отримавши Сертифікат № 7827 лікаря – спеціаліста за спеціальністю отоларингологія в березні 2012 року, за п`ять років не отримала кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Отоларингологія» (а.с. 7, 8, 9-11, 147, 148, 149, 150, 151, 152).

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.

Із п. 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Розрахунок середнього заробітку позивача, згідно з вимогами Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», враховуючи довідку № 55-д від 19.05.2017 р. має становити: 2654,92 грн. ( заробітна плата за лютий 2017 р.) + 5575,72 грн. ( сукупний дохід за березень 2017 р.: 10 358,77 - 630,85 грн.(компенсація за невикористану відпустку при звільненні) - 4152,20 грн. ( вихідна допомога при звільненні) = 8230,64 грн., тобто заробітна плата позивача в день становить 195,97 грн..

На день винесення судового рішення – 27.09.2019 р., сума, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу становить: 74076 грн. 66 коп.: 195,97 грн. х 378 дні за період з 01.04.2017 р. по 27.09.2019 р..

Стаття 237-1 КЗпП України, передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237і КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу, знайшло своє підтвердження, а розмір відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8000 грн., враховуючи, тривалість моральних страждань позивача, негативних наслідків, які настали для неї у зв`язку з незаконним звільненням та виходячи з міркувань розумності,виваженості та справедливості.

Суд не бере до уваги скарги та заяви на ОСОБА_1 , копії яких долучено відповідачем до заперечень на позов, так як заява від ОСОБА_10 не має підпису, не має вхідного номера, а тому така заява не могла взагалі розглядатися відповідачем, а стосовно заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повинні були бути проведені службові розслідування, у ОСОБА_1 мали бути відібрані пояснення, та прийняті рішення за результатами розгляду даних заяв. Враховуючи, що відповідач не надав відповідних доказів за результатами розгляду вказаних заяв, неможливо встановити, чи дійсно мали місце викладені в заявах обставини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати – 640 грн. за відшкодування моральної шкоди та 640 грн. за стягнення заробітної плати, а всього 1280 грн., а також на користь позивача 640 грн. сплаченого нею при подачі позову за позовну вимогу про поновлення на роботі.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 5000 гривень, яку суд, враховуючи норми ст. 137 ЦПК України, та надані підтверджуючі докази понесених витрат (а.с. 14, 16, 31, 177-180), вважає необхідним задовольнити.

На підставі викладеного, ст. ст. 40, 42, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-отоларинголога (0,5 ставки) лікувально–профілактичного відділення відокремленого відділення № 2 лікувально-діагностичного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» (м. Кривий Ріг, мкр. Сонячний, 59 П\р НОМЕР_3 АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32975288) на користь ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу, без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів з 01.04.2017 р. по 27.09.2019 р., з розрахунку 195 грн. 97 коп. роб./день, що на день винесення судового рішення становить – 74076 грн. 66 коп.; – 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням; - 640 грн. сплаченого судового збору; - 5000 грн. витрат за надання правничої допомоги, а всього 87716 грн. 66 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» (м. Кривий Ріг, мкр. Сонячний, 59 П\р НОМЕР_3 АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32975288) на користь держави (Стягувач – Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, розташована за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір в розмірі 640 грн. за відшкодування моральної шкоди та 640 грн. за стягнення заробітної плати, а всього 1280 грн. (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Повний текст рішення складено 15.10.2019 р..

Суддя: