Рішення № 84917689, 02.10.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6461/17

Провадження № 2/0182/146/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 10.11.2017 року надійшла позовна заява ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом – Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яку позивач уточнював (а.с.1-3,42,43-45).

В обґрунтування вимог позову, позивач посилається на наступні обставини.

ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 11.07.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3.,2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.1.5 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.

У порушення ст.ст.526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 24.10.2017 року заборгованість відповідача за Договором склала 26153 грн. 99 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6987 грн. 23 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5800 грн. 21 коп., заборгованість за пенею – 11644 грн. 93 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 1221 грн. 62 коп.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 26153 грн. 99 коп. та понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року (суддя Кобеляцька-Шаховал І.О.) було відкрито провадження по справі на підставі ст.122 ЦПК України (в редакції, що діяла на той час), без проведення попереднього судового засідання (а.с.46).

09.07.2018 року по справі було ухвалено заочне рішення (а.с.58-64).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.09.2018 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 року по цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано і призначено справу до судового розгляду (а.с.84,85).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2018 року по вказаній справі задоволено самовідвід судді Кобеляцької – Шаховал І.О. у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та передано справу до канцелярії Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для визначення судді, відповідно до вимог ст.33 ЦПК України (а.с.92,93).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018 року справу передано у провадження судді Рибакової В.В. (а.с.99).

Ухвалою судді від 21.09.2018 року (а.с.100-102), прийнято до провадження цивільну справу № 182/6461/17 за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; замінено позивача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»; цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.10.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.125-126), згідно якого вважає вимоги позову незаконними, необґрунтованими з тих підстав, що він не підписував кредитний договір на отримання кредиту в сумі 9000,00 грн., не збільшував собі кредитний ліміт з 800,00 грн. до 9000,00 грн. Зазначив, що відсутні докази того, що надані позивачем до суду Умови та Правила надання банківських послуг діяли саме в такій редакції на час підписання заяви від 11.07.2010 року.

17.10.2018 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла зустрічна позовна заява (а.с.127-131), яку відповідач уточнював (а.с.136-139). Вважає, що заява від 11.07.2010 року підлягає визнанню недійсною в силу застосування банком нечесної підприємницької практики, так як банк умисно приховав від нього умови кредитування, не надав йому їх екземпляру, рядок в заяві про те, що він нібито ознайомився з умовами (надання банківських послуг) надруковано настільки дрібним шрифтом, що він ознайомився з цим написом після отримання позовної заяви. Доказів того, що надані до суду Умови та Правила надання банківських послуг діяли саме в такій редакції на час підписання заяви у 2010 році, банком не надані. Просить визнати недійсною заяву від 11.07.2010 року без номеру.

Ухвалою судді від 28.11.2018 року (а.с.140,141) прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів до спільного розгляду з первісним позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - і об`єднано їх в одне провадження за №182/6461/17; замінено відповідача по зустрічному позову ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»; вирішено перейти до розгляду справи за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів за правилами загального позовного провадження; почато підготовче провадження; призначено проведення підготовчого засідання.

07.12.2018 року від позивача (по первісному позову) надійшла відповідь на відзив (а.с.145-154). У відповіді посилається на правомірність нарахування заборгованості відповідача. Зазначено, що відповідач ОСОБА_1 підписанням Анкети-заяви позичальника від 11.07.2010 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Вказано, що з наданої виписки карткового рахунку прослідковується, що відповідачу ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що сплачувалась заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Звинувачення відповідача, що банк пропонує несправедливі умови кредитування є безпідставними, адже сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами. Крім того, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про його згоду з вказаними умовами.

25.01.2019 року від позивача (по первісному позову) до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.156-162), згідно якого у задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Вказав, що Банком було надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Посилання ОСОБА_1 на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, так як вказаний закон не поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами, адже грошові кошти було надано у вигляді встановленого кредитного ліміту. На момент укладання спірного договору волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику. Будь-яких дій щодо ведення ОСОБА_1 в оману банком не вчинялось. Відповідач добровільно уклав з Банком договір, будь-яких підтверджень в обмеженні йому можливості прочитати договір в момент підписання не вказав. Зазначив, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з даними вимогами і просить застосувати строк позовної давності. Враховуючи викладене, просить відмовити у зустрічному позові та задовольнити позовні вимоги Банку.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року (а.с.171-172) заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено; витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» належним чином завірену копію Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у повному обсязі в редакції, що діяла станом на 11.07.2010 року.

16.04.2019 року на адресу суду надійшов лист від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (а.с.175), яким банк повідомив, що надати до суду Умови та Правила надання банківських послуг в повному обсязі не виявляться можливим, оскільки в Банку діє електронний документообіг та запитувані документи знаходяться в електронному архіві. Зазначив, що повний текс Умов регулює правовідносини між банком та клієнтом по всіх діючих послугах та займає близько 1500 сторінок, друкувати які не має технічної можливості. Ознайомитися з повним текстом можливо в електронному архіві за посиланням: https://privatbank.ua/ru/terms/.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року (а.с.180-181) закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача (по первісному позову) у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи позивача було повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.189). Разом з первісною позовною заявою позивачем надано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.34), позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи.

Відповідач (по первісному позову) в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, вимоги зустрічного позову просив задовольнити в повному обсязі. У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він не підписував заяви про встановлення ліміту на картку в сумі 9000, 00 грн., домовленості про ці кошти між ним та банком не було. Банком не надано доказів які саме умови діяли на час підписання спірного договору, не зазначено до яких саме умов він-відповідач приєднався. Вважає, що такими діями банк застосовує до нього нечесну підприємницьку практику. Крім того вказав, що банком направлялись документи не на його адресу.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо укладення кредитного договору та належного виконання його умов.

Судом встановлено, що 11.07.2010 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (21.05.2018 року змінено назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній надав згоду, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.9,28-31).

Як вбачається з копії Анкети-заяви від 11.07.2010 року (а.с.9), відповідачем ОСОБА_1 отримано кредитну картку № НОМЕР_1 , платіжна картка кредитка «Універсальна» зі встановленим кредитним лімітом – 0. Тобто, між сторонами укладено кредитний договір № б/н від 11.07.2010 року.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10,11-25).

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На правовідносини, які склалися між сторонами також розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», що вбачається зі ст.ст.1,2 цього Закону. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами послуг і надавачами послуг. Суд вважає помилковими посилання позивача на те, що вказаний Закон не розповсюджується на дані правовідносини, так як позивач є споживачем послуг, які надає позивач (а.с.28,29).

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З підписанням Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 11.07.2010 року ОСОБА_1 підтвердив, що він згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом відповідача у заяві (а.с.9). Підписання сторонами договору підтверджує той факт, що між ними досягнуто згоди по усіх істотних умовах, а отже договір є укладеним.

ОСОБА_1 до підписання заяви мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.

ОСОБА_1 відповідно до п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не скористався своїм правом протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, не відмовився від його виконання, користувався кредитними коштами, що свідчить про те, що він був згодний з умовами даного договору, а також не вимагав надання додаткової інформації по кредитному договору. Користування позивачем (по зустрічному позову) кредитними коштами підтверджуються випискою по особовому рахунку боржника (а.с.109-119).

Відповідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Судом не встановлено, що Кредитний договір укладений шляхом підписання позивачем по зустрічному позову (відповідачем по первісному позову) Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку №б/н від 11.07.2010 року вчинений із застосуванням нечесної підприємницької практики. Жодних доказів на підтвердження укладення спірного договору із застосуванням нечесної підприємницької практики ОСОБА_1 не представлено.

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що спірний кредитний договір був виконаний дрібним шрифтом, а тому його не можливо було прочитати, та те, що Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку йому не надавались. Як зазначалося вище, підписанням Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 11.07.2010 року ОСОБА_1 підтвердив, що він згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується його підписом у Анкеті-заяві (а.с.9), він користувався кредитними коштами та здійснював поповнення кредитної картки, виконував умови спірного договору, тобто умови договору йому були зрозумілі. До того ж ОСОБА_1 до суду з зазначеним зустрічним позовом звернувся лише 22.11.2018 року, після пред`явлення банком до нього вимог про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обставин викладених у зустрічній позовній заяві щодо укладення Кредитний договору шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 11.07.2010 року із застосуванням банком нечесної підприємницької практики не довів, то у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів – – слід відмовити за недоведеністю.

Позивачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог по зустрічному позову. Суд відмовив відповідачу у задоволенні зустрічної позовної заяви за недоведеністю, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11.07.2010 року процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, також заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за спірним кредитним договором від 11.07.2010 року станом на 24.10.2017 року становить 26153 грн. 99 коп., та складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6987 грн. 23 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5800 грн. 21 коп., заборгованість за пенею – 11644 грн. 93 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 1221 грн. 62 коп. на підтвердження чого Банком надано розрахунок, виписку по особовому рахунку боржника (а.с.4-8, 109-119).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.07.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 12.03.2019 року (а.с.171-172) витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» належним чином завірену копію Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у повному обсязі в редакції, що діяла станом на 11.07.2010 року.

16.04.2019 року на адресу суду надійшов лист від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (а.с.175), яким банк повідомив, що надати до суду Умови та Правила надання банківських послуг в повному обсязі не виявляться можливим, оскільки в Банку діє електронний документообіг та запитувані документи знаходяться в електронному архіві. Зазначив, що повний текс Умов регулює правовідносини між банком та клієнтом по всіх діючих послугах та займає близько 1500 сторінок, друкувати які не має технічної можливості. Ознайомитися з повним текстом можливо в електронному архіві за посиланням: https://privatbank.ua/ru/terms/.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Банком при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем (по первісному позову) правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.07.2010 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України Банк не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № б/н від 11.07.2010 року за тілом кредиту - 6987 грн. 23 коп. В інших вимогах слід відмовити за недоведеністю.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с.32).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що первісний позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Договором № б/н від 11.07.2010 року за тілом кредиту, в інших вимогах відмовити за недоведеністю; у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів – відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.8,42 Конституції України, ст.ст.1,3,15,16,203,509,526,626-628,633,638,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 1,2,11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,268,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце перебування вказане в зустрічному позові: АДРЕСА_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 11.07.2010 року за тілом кредиту - 6987 грн. 23 коп. (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 23 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

В іншому – відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова