Рішення № 84917367, 09.10.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4417/19

Провадження № 2/202/1892/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання - Репіної А.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»» до ОСОБА_1 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2019 року ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»» (далі позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_1 з вимогоюпро стягнення грошових коштів, у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди, завданої ДТП та страховою виплатою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2018 трапилась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача та автомобіля Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 , належного ТОВ «МВ «Стеллар».

Транспортний засіб Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-3NSZ\ 22-124-01016 від 22.09.2017 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2018

року дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням Відповідачем Правил дорожнього руху. Матеріальний збиток згідно калькуляції від 13.08.2018 року № 1802294 дорівнює 23475,05 грн.

Оскільки, транспортний засіб Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-3NSZ\ 22-124-01016 від 22.09.2017 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант», останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 19475,05 грн.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося з регресною вимогою до AT «СГ «ТАС» в якій згідно полісу АМ/5509031 забезпечено цивільно-правову відповідальність Відповідача. За результатом розгляду вищевказаного звернення, AT «СГ «ТАС» було сплачено на рахунок Позивача 8108,97 грн.

З урахуванням положень ст. 1194 ЦК України, просили стягнути з Відповідача суму у розмірі 11 366, 08 грн. у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди, завданої ДТП та страховою виплатою.

Крім того, просили стягнути суму у розмірі 3000 грн., пов`язаних з витратою на правничу допомогу по вказаній справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачуського О.М. для розгляду даної.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 15 липня 2019 року відкрито провадження та справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

02 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги в частині 2000 грн. розміру франшизи, встановленої полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АМ/5509031 ПAT «СГ «ТАС». Щодо іншої частини суми, то вона підлягає стягненню саме з АТ «СГ «ТАС»», оскільки знаходиться в межах ліміту відповідальності страховика (100 000грн.).

13 серпня 2019 року від представника Позивача надійшла до суду Відповідь на відзив, згідно якої наведено правове обґрунтування висунення вимог саме відповідачу, як винній особі, а не страховій компанії.

27 вересня 2019 року представником відповідача надані до суду письмові заперечення щодо позиції відповідача з посиланням на судову практику.

З урахуванням того, що сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків

Судом встановлено, що 14.07.2018 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача та автомобіля Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 , належного ТОВ «МВ «Стеллар».

Транспортний засіб Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-3NSZ\ 22-124-01016 від 22.09.2017 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом АМ/5509031 AT «СГ «ТАС». Франшиза 2000 грн.

Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2018 року дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням Відповідачем Правил дорожнього руху.

Матеріальний збиток згідно калькуляції від 13.08.2018 року № 1802294 дорівнює 23475,05 грн.

Транспортний засіб Volvo FN, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-3NSZ\ 22-124-01016 від 22.09.2017 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до заяви про настання події від 16.07.2018 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «МВ «Стеллар» у розмірі 19475,05 грн. (Платіжне доручення № ID 110557 від 01.10.2018 р.).

ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося з регресною вимогою до AT «СГ «ТАС» в якій згідно полісу АМ/5509031 забезпечено цивільно-правову відповідальність Відповідача. За результатом розгляду вищевказаного звернення, AT «СГ «ТАС» відповідно до страхового акту № 35073р/05/2018 від 18.12.2018 було сплачено на рахунок Позивача 8108,97 грн. (Платіжне доручення № 116522 від 28.12.2018 р.).

Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких, зокрема, відшкодування завданих збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, згідно з ч. 1ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Так, як визначено ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування визначені в статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, за змістом ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Порядок, умови та правові підстави відшкодування такої шкоди визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 вказаного вище Закону, страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Проаналізувавши вказане, вбачається, що страховик, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Так, відповідно до п. 35.1 ст. 35 вказаного вище Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Перелік документів, що мають додаватись до заяви про страхове відшкодування, визначений п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, за змістом п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

При цьому, згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як визначено п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, за змістом статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, є, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з вимогами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Вказані вимоги є імперативними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

За визначенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлюються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, що є обов`язковою до застосування всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (далі - Методика товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ).

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

За правилами п.п. 8.1, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ у наслідок експлуатаційного зносу його складників та може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації технічного стану КТЗ з вартістю його складників (п. 3.8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ).

При цьому, як визначено п. 7.38 вказаної Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, крім виробництва країн СНД, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для легкових КТЗ.

Відповідно до Калькуляції № 1802294 від 13.08.2018 матеріальний збиток, завданий ДТП ТОВ «МВ «Стелар» становить 23475,05 грн.

Посилання представника відповідача про невідповідність калькуляції реальним завданим збиткам є безпідставними, оскільки не підтверджена будь-якими доказами, зокрема альтернативним розрахунком завданої шкоди.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, який є додатком до страхового акту № 35073Р/05/18 від 18.12.2018, сума збитків була зменшена на коефіцієнт зносу замінених складових (0,7 %) в сумі 13366,08 а також а також на суму франшизи у розмірі 2000 грн.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Доводи представника відповідача про те, що заподіяна позивачу майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності AT «СГ «ТАС» як страховика, тому покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить нормам чинного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача регулюється умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону № 1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки AT «СГ «ТАС» виплатило на користь ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»» страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону № 1961-IV, - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

Вказаний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 03.10.2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 05.12.2018 року у справі № 752/19570/15-ц, від 22.01.2019 року у справі № 676/518/17, від 13.05.2019 року у справі № 522/538/17, від 13.06.2019 року у справі № 587/1080/16-ц.

Крім того поняття франшизи у сфері страхування визначене ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», за змістом якої франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. При цьому, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до правил п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди, завданої ДТП та страховою виплатою підлягають повному задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволених позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Крім того відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано до суду наступні документи: витяг з договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.05.2019 укладений з адвокатським бюро «Грідін і партнери»; Завдання-доручення № 1; платіжне доручення № 8047 від 21.05.2019; Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги за договором від 14.05.2019 (зокрема щодо ОСОБА_1 - на суму 3000 грн.); Детальний розрахунок та опис робіт за договором від 14.05.2019.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з урахуванням задоволених позовних вимог, наданих документів про понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 187, 189-192, 260-261, 274, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598 до ОСОБА_1 , про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598 (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26) грошові кошти у сумі 11 366, 08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598 (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26) судові витрати у сумі 4921 грн., що складаються з судового збору у сумі 1921 грн. та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський