Рішення № 84914624, 07.10.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.2019 Справа № 905/945/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод", м. Маріуполь Донецької області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

про розірвання договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р. та зобов`язання повернути цілісний майновий комплекс ДП "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" за актом приймання - передачі, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 17.07.2019р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 30.08.2019 року.

У судовому засіданні 11.09.2019р. оголошено перерву до 07.10.2019 року.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод", м. Маріуполь Донецької області про розірвання договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р. та зобов`язання повернути цілісний майновий комплекс ДП "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" за актом приймання - передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем істотних умов договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р., а також невжиття вичерпних заходів щодо усунення порушень, що є підставою для розірвання договору та повернення орендованого майнового комплексу уповноваженому органу управління державним майном.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 9, 10, 17, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 180, 188, 193, 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 611, 638, 651, 771 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 19, 20, 24, 30, 162-164, 247, 249 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/945/19 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 13.05.2019р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/945/19 та, в порядку ч.2 ст.50 ГПК України, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

25 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшли заперечення №б/н від 19.06.2019р. на позовну заяву, в яких останній заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010р. у справі №30/74пд внесено зміни до договору оренди, а саме змінено цільове призначення об`єкту оренди. Також, при зміні складу управління підприємства передача майна та фінансово-бухгалтерської документації не здійснювалось, водночас, на підприємстві видано розпорядження про проведення інвентаризації, яка на даний момент не завершена. Крім того, відповідачем своєчасно укладено договір добровільного страхування у 2018 та 2019р., своєчасно сплачується орендна плата та здійснено поточний ремонт адміністративної будівлі, отже підстави для розірвання спірного договору відсутні.

09.07.2019р. через канцелярію господарського суду Донецької області від прокуратури Донецької області надійшла заява №05/2-376 вих 19 від 03.07.2019р. про вступ у справу за власною ініціативою на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2019р. у задоволенні заяви прокурора №05/2-376вих19 від 03.07.2019р. про вступ у справу №905/945/19 за власною ініціативою на стороні позивача- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків відмовлено.

01 серпня 2018 року на адресу господарського суду Донецької області від третьої особи надійшли письмові пояснення №31-4/955 від 26.07.2019р., в яких Мінагрополітики підтримало позовні вимоги у повному обсязі та зазначило, що листом №07-04-03616 від 07.08.2018р. залучено Мінангрополітики до проведення періодичного контролю з оглядом об`єкта оренди державного майна - цілісного майнового комплексу ДП «Маріупольський ЛГЗ», за результатами якого складено Звіт від 30.09.2018р. в якому встановлено факти невиконання орендарем істотних умов спірного договору, зокрема, в частині невикористання майна за цільовим призначенням, нездійснення контролю за станом об`єкту оренди та несвоєчасне страхування взятого майна в оренду. На підставі зазначеного, Мінагрополітики звернулось до позивача з проханням про вжиття заходів, пов`язаних з передачею органу управління спірного майна згідно «Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди», затвердженого Наказом Фонду державного майна України №847 від 07.08.1997р.

02.08.2019р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про зміну підстав позову №10-07-03110 від 29.07.2019р., в якій останній просить суд змінити підстави позовних вимог у справі №905/945/19 доповнивши підставою позовної заяви передання спірного об`єкту оренди у суборенду без погодження такої передачі з позивачем, що також є порушенням умов договору оренди №951/2002 від. 23.05.2002р.

Відповідно до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи що заява позивача про зміну підстав позову подано до закінчення підготовчого засідання, суд приймає заяву Позивача про зміну підстав позову до розгляду та розглядає позовні вимоги з урахуванням їх змін, а саме:

1) з підстав невикористання об`єкта оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду;

2) відсутність фінансової та бухгалтерської документації;

3) не проведення інвентаризації орендованого майна;

4) передача Орендарем об`єкту оренди у суборенду без згоди Орендодавця.

14.08.2019 року від відповідача надійшли доповнення до заперечень на позовну заяву, в яких останнім зазначено про відсутність предмету спору, оскільки позивачем не дотримано досудового врегулювання спірних відносин. Крім того, відповідач вказує, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладанні договору, а також встановити чи є дійсно істотною різниця між тим, на що розраховував позивач укладаючи спірний договір, і тим, що в дійсності останнім отримано, проте, зазначеного належним чином позивачем не доведено.

У підготовчому судовому засіданні 14.08.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/945/19 до розгляду по суті на 11.09.2019 р.

Позивач у судове засідання 07.10.2019р. не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2002 року між позивачем та відповідачем підписаний договір оренди №951/2002 (далі - Договір), згідно з умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - державного підприємства «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» (далі - Підприємство), яке розміщене за адресою: 87532 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 28. Склад і вартість майна визначено відповідно до наведених у додатках №№1, 2, 3 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу позивача, складеного станом на 01.03.2002р. і становить 551102,00 грн. (первісна вартість - 1662321,01 грн., знос - 1111218,54 грн.), у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 321654,00 грн.; самортизовані основні фонди згідно експертної оцінки 229448,00 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін вказаний у договорі, але не раніше дня підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі Підприємства (п.2.1. Договору).

Згідно п.2.2 Договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення права власності у позивача на це майно. Власником залишається держава, а позивач користується ним протягом строку оренди.

Розділом № Договору визначені умови щодо орендної плати.

Пунктом 4.1. Договору зазначено, що амортизаційні відрахування на орендоване майно Підприємства залишаються в розпорядженні Орендаря і використовується для відновлення орендованих основних засобів.

Поліпшення орендованого майна Підприємства, здійсненні за рахунок амортизаційних відрахувань є власністю держави (п.4.2.).

Розділом 5 Договору визначені обов`язки Орендаря.

Так, Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно Підприємство відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1.).

Згідно з п.5.3. Договору Орендар зобов`язується забезпечити збереження орендованого майна Підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна Підприємства (п.5.4. Договору).

За змістом п.п.6.1, 6.3 договору позивач має право самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності підприємства в межах, визначених його установчими документами, чинним законодавством і цим договором, з дозволу відповідача вносити зміни до складу орендованого майна підприємства тощо.

Умовами п.6.2. Договору Орендар має право за згодою Орендодавця передавати окремі інвентарні об`єкти із складу орендованого майна Підприємства у суборенду і передавати свої права та обов`язки за цим Договором щодо цих цінностей іншій особі, за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього Договору.

За приписами п.10.1. (в редакції додаткової угоди №3 від 15.08.2008р.) цей Договір діє з 23.05.2002р. по 25.05.2033р. (а.с.136).

Пунктом 10.4. Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Чинність цього Договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням господарського суду, при наявності заборгованості по орендній платі понад трьох місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов`язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місяця з дати укладання договору (10.7. Договору).

23.05.2002р. сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким відповідачем було передано, а позивачем прийнято державне майно - цілісний майновий комплекс „Маріупольський лікеро-горілчаний завод".

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010р. у справі №30/74пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2010р., внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додати речення такого змісту: „Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме: використовується за цільовим призначенням - «адміністративно-торгівельний комплекс».

12 липня 2018 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області №00441 «Про проведення періодичного комплексного контролю» створено робочу комісію та вирішено з 16.07.2018р. по 16.09.2018р. здійснити комплексний контрольний огляд ЦМП ДП «МЛГЗ», переданого ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» за договором оренди №951/2002 від 23.05.2002р. з приводу виконання орендарем умов договору за період з 01.04.2016р. по 31.03.2018р. (а.с.99,100).

Листом №_10/08/2018 від 10.08.2018р. відповідач повідомив позивача про належне виконання умов спірного договору.

Листом №30/08/2018 від 30.08.2018р. відповідач додатково повідомив позивача, що під час зміни керівництва підприємства передача майна та документації не здійснювалась у зв`язку з відсутністю попереднього директора підприємства. Також, що інвентаризація орендованих основних засобів заплановано на 01.11.2018р.

30 вересня 2018 року, за результатами комплексного контрольного огляду державного майна - ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», переданого ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», складено Звіт, згідно якого встановлено, що: 1. орендар не використовує за цільовим призначенням (виробництво лікеро-горілчаних напоїв та адміністративно-торгівельний комплекс) орендований цілісний майновий комплекс; 2.Орендар має випадки несвоєчасного страхування державного майна; 3. На підприємстві відсутня фінансова та бухгалтерська документація за минулі роки; 3.Орендарем не надані належним чином завірені копії документів стосовно інвентаризацій, проведених у періоді, що підлягає контрольному огляду; згідно з наданою ТОВ «МЛГЗ» інформацією, залишок невикористаного амортизаційного фонду за даними бухгалтерського обліку (електрона версія) станом на 01.04.2018р. складає 414,056 тис.грн. Фактів незаконної передачі в суборенду державного майна зі складу ЦМК ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» на момент проведення огляду з виїздом на місце розташування підприємства комісією на встановлено.

Також, Орендарю запропоновано вжити заходи щодо відновлення фінансової та бухгалтерської документації ТОВ «МЛГЗ» за минули роки, провести інвентаризацію всіх активів та зобов`язань незалежно від їх місцезнаходження. Крім того, зазначено про необхідність проведення аудиторської перевірки орендних операції в частині формування вартості орендованого майна, руху державних основних засобів, повноти нарахування та використання амортизаційних відрахувань за період оренди та результати надати Регіональному відділенню ФДУ; своєчасно страхувати орендоване майно підприємства відповідно до умов договору оренди та в порядку, визначеному законодавством; не допускати фактів передачі державного майна в суборенду всупереч вимогам Договору оренди та чинному законодавству; протягом місяця надати пропозиції щодо усунення недоліків, які встановлені робочою комісією в ході комплексного контрольного огляду державного майна - ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» та проінформувати регіональне відділення.

Листом №11-04-05275 від 20.11.2018р. позивач направив відповідачу Звіт контрольного огляду державного майна - ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», переданого ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» та зобов`язав останнього проінформувати Регіональне відділення ФДМУ про вжиті заходи з наданням підтверджуючих документів.

26 грудня 2018р. Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось з листом №33-21-15/27715 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з проханням вжити можливих заходів, пов`язаних з передачею органу управління цілісного майнового комплексу МЛГЗ, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України №847 від 07.08.1997р., у зв`язку з невиконанням ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» своїх обов`язків як орендаря та у разі невжиття останнім заходів щодо усунення недоліків, встановлених робочою комісією РВ ФДМУ.

24 січня 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача лист №11-04-00289, в якому позивачем запропоновано відповідачу розірвати договір оренди №951/2002 від 23.05.2002р. у зв`язку з відсутністю інформації щодо усунення відповідачем порушень, виявлених під час комплексного контрольного огляду об`єкту оренди (а.с.48,49). Зазначений лист отриманий відповідачем - 29.01.2019р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення №6105714163670.

Посилаючись на порушення відповідачем істотних умов договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р., а також невжиття вичерпних заходів щодо усунення порушень, позивач наполягає на примусовому розірванні договору та поверненні орендованого майнового комплексу уповноваженому органу управління державним майном.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у припиненні шляхом розірвання договору оренди у зв`язку з невиконанням відповідачем його істотних умов та поверненні орендованого майна.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №95/2002 від 23.05.2002р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1,2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч.1,2 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно норм ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, ч.1 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1,2 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями ст.284 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору оренди.

Так, Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 ГК України).

Разом з цим, ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Проаналізувавши договір №95/2002 від 23.05.2002р., суд дійшов висновку, що сторонами при його укладенні погоджено всі істотні умови, які визначались законодавством для даного виду договорів та необхідні для його дійсності.

Тобто, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди цілісного майнового комплексу №95/2002 від 23.05.2002р. є належною підставою для виникнення у останніх зобов`язань, визначених його умовами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач, в обґрунтування вимог до відповідача про розірвання договору оренди №95/2002 від 23.05.2002р., посилається на порушення останнім його істотних умов, які полягають у наступному:

1. ненаданні фінансової та бухгалтерської документації,

2. не проведенні інвентаризації орендованого майна;

3. передачі Орендарем частини орендованого майна у суборенду без згоди позивача.

4. невикористанні об`єкта оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства;

Відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями ст. 783 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав за яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу, якою врегульовано загальні підстави зміни та розірвання договорів і яка, відповідно, застосовується в комплексі з положеннями спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні види договірних правовідносин таких як - ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 783 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Як вбачається з умов спірного договору, пунктом 10.4. встановлено право сторони ініціювати у суді розірвання даного договору у випадках, передбачених чинним законодавством.

Між тим, право односторонньої відмови від договору сторони в договорі не передбачено.

Отже, враховуючи, що в договорі сторони не визначили чіткого переліку підстав, які надають право орендодавцю на розірвання договору, то встановлюючи наявність підстав для розірвання договору оренди державного майна на вимогу наймодавця, суду необхідно виходити з того, що сам лише факт наявності певних порушень зобов`язань за договором не може бути безумовною підставою для розірвання договору, за винятком випадків визначених в ст. 783 Цивільного кодексу України, оскільки вказані наслідки набувають ознак безумовних лише у разі, коли вони призводять до істотного порушення договору.

При цьому, положення вказаних статей не ототожнюють факт істотності порушення лише з самим фактом порушення умови договору, яка в силу вимог закону належить до істотних умов договору.

Водночас, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України тлумачить зміст поняття істотного порушення договору, відповідно до якої, істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, позивач, звертаючись до суду, повинен був довести факт істотності тих порушень договору відповідачем, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог про розірвання договору та, відповідно, факт завдання цими порушеннями такої шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Що стосується першої та другої підстави для розірвання договору оренди - ненадання фінансової та бухгалтерської документації та не проведення інвентаризації орендованого майна, суд зазначає, що такі умови, як надання фінансової та бухгалтерської документації орендаря та/або проведення орендарем інвентаризації, не віднесено до істотних умов договору оренди у розумінні положень ч.1 ст.284 ГК України та ч.1 ст.10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Разом з цим, аналізуючи зміст договору оренди №95/2002 від 23.05.2002р., судом не встановлено, що сторонами узгоджені умови щодо надання орендарем фінансової та бухгалтерської документації орендаря та/або проведення інвентаризації, які останніми віднесено до істотних умов.

Отже, факт ненадання фінансової та бухгалтерської документації та не проведення інвентаризації орендованого майна, не може розцінюватись судом як доведеність позивачем істотності порушення відповідачем умов договору, оскільки зазначені обставини не свідчать про те, що позивач, як сторона договору, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки основною метою оренди для орендодавця є отримання прибутку від орендованого майна у вигляді орендної плати.

При цьому, відповідачем належним чином виконуються зобов`язання зі сплати орендної плати, що позивачем не спростовується.

Щодо третьої підстави для розірвання договору оренди - передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" частини орендованого майна без згоди орендодавця - позивача, що є порушенням ч.1 ст.774 ЦК України та п.2 ч.1 ст.783 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Зазначені норми закону не передбачають обов`язковість розірвання договору оренди, в разі порушення орендарем зобов`язань за договором, а надають можливість їх застосування в залежності від конкретних обставин справи.

При цьому, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт укладення договору піднайму (суборенди) за відсутності згоди наймодавця (орендодавця).

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №915/742/17.

Статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету. Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Порядок використання плати за суборенду майна визначається: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу укладення відповідачем договорів суборенди з третіми особами без його згоди (копій договорів оренди чи будь-яких інших доказів).

В обґрунтування такого факту, як підстави порушення істотних умов договору оренди, позивач посилається на факт, встановлений в постанові Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019р. у справі № 905/1532/18: "як свідчать обставини справи, які не спростовано у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, 1-й відповідач без наявної згоди позивача передав частину орендованого ним у останнього приміщення 2-му відповідачу, змінивши при цьому його цільове призначення з використання як адміністративно-торгівельний комплекс на використання з метою функціонування діяльності третьої особи з організації роздрібної торгівлі продовольчими товарами. Дослідивши матеріали справи та покладені у підґрунтя позовних вимог обставини, колегія суддів дійшла висновку про укладення 1-м відповідачем оспорюваного договору без наявності необхідного на то обсягу цивільної дієздатності, що має наслідком визнання такого договору недійсним."

Проте, з такого висновку апеляційного суду не вбачається, що відповідачем укладено саме договір суборенди з третьою особою. Натомість, судом при вирішенні справи № 905/1532/18 встановлено, що відповідачем укладено договір на виконакння платних робіт (послуг), який визнано судом недійсним з підстав відсутності обсягу цивільної дієздатності на укладання цього договору.

Також позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2019р. у справі № 905/803/18, проте це рішення не набрало законної сили.

Посилання позивача на інші судові провадження, які ще не закінчені і розгляд яких продовжується, судом також не приймаються до уваги.

Крім того, як вбачається зі змісту п.8 «Висновків комплексного контрольного огляду» Звіту комплексного контрольного огляду державного майна - ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», переданого ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» від 30.09.2018 р., фактів незаконної передачі в суборенду державного майна зі складу ЦМК ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» на момент проведення огляду з виїздом на місце розташування підприємства комісією на встановлено.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем фактів укладання відповідачем договорів суборенди, які б відповідали вимогам законодавства щодо договору оренди та формі "Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності", затвердженого наказом ФДМ України від 23.08.2000 № 1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 №931/5152, суд дійшов висновку про відсутність порушень істотних умов договору оренди в цій частині з боку відповідача.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №915/742/17.

Щодо четвертої підстави для розірвання договору оренди - невикористання орендарем об`єкту оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010р. у справі №30/74пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2010р., внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002, а саме, у пункт 1.1 зазначеного договору додано речення такого змісту: «Частина цілісного майнового комплексу Підприємства, а саме: використовується за цільовим призначенням - «адміністративно-торгівельний комплекс».

Як підставу необхідності внесення змін до договору судом зазначено про неможливість передбачення сторонами в момент укладання договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 якісних змін об`єкту оренди, внаслідок яких господарська діяльність з виробництва лікеро-горілчаної продукції є неможливою.

При цьому, як зазначено судом, зміна обставин, які існували на час укладання спірного договору оренди, від ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» не залежала, оскільки зміна відбулась внаслідок погіршення стану орендованого майна, яке було побудоване в період 1893-1912р.р. та на теперішній час не відповідає технічним показникам по безпеці і експлуатації будівель.

Про неможливість використання спірного об`єкту за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства також зазначено у Звіті комплексного контрольного огляду державного майна - ДП «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», переданого ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» від 30.09.2018 р.

Отже, з урахуванням викладеного, твердження позивача щодо невикористання відповідачем об`єкту оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, що є порушенням умов договору оренди від 23.05.2002р. №951/2002 є неспроможними.

Що стосується вимоги Міністерства аграрної політики щодо вжиття заходів, пов`язаних з передачею органу управління цілісного майнового комплексу ДП "Маріупольський ЛГЗ" для використання для власних потреб, суд зазначає, що такі вимоги можуть висуватиметься до моменту продовження дії договору оренди, а не після.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р., з огляду на що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків задоволенню не підлягають.

Судовий збір у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод", м. Маріуполь Донецької області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ про розірвання договору оренди №951/2002 від 23.05.2002р. та зобов`язання повернути цілісний майновий комплекс ДП "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" за актом приймання - передачі - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua