Рішення № 84914229, 10.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3477/19За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м. Дніпро

до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 11 123,01 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Говоруха В.П., довіреність № 1435 від 22.11.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0815 від 13.11.1998, адвокат (після перерви не з`явився);

Від відповідача: Анісова О.І., довіреність № 2 від 06.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2187 від 10.06.2008, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" заборгованість у 11 123,01 грн., з яких сума заборгованості з вивезення та захоронення твердих побутових відходів 8556,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 458,12 грн., 3% річних у розмірі 114,63 грн., пеня у розмірі 1 394,72 грн. та штраф у розмірі 598,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №4689 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТВП).

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що строк дії договору №4689 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТВП) сплив 28.12.2018, в той час як акт про фактичне виконання послуг датований 31.12.2018, тобто після закінчення дії договору. Також відповідач зазначає, що за інформацією відповідача спецтранспорт позивача, яким вивозяться відходи здійснював у грудні 2018 року в`їзд-виїзд лише 8 разів, а не 13 як про те зазначено у позову. Крім того, відповідач заперечує проти здійснених позивачем нарахувань 3% річних, інфляції та пені та штрафу, оскільки не вважає зобов`язання з оплати наданих послуг простроченими. Відповідач зазначає, що акт наданих послуг зі сторони відповідача не підписаний та останнім не отримувався. Таким чином, строк оплати не настав.

Позивачем надані пояснення на позов, у яких зазначає, що вивезення побутових відходів з об`єкту відповідача у грудні 2018 року здійснювалося відповідно до графіку у понеділок, середу, четвер та п`ятницю у дні зазначені майстром у "відомості вивозу ТПВ у грудні 2018 року по Красногвардійському району", а саме у такі дні грудня: 03, 05, 06, 07, 10, 12, 14, 17, 19, 21, 24, 26, 28. Всього було вивезено 129 контейнерів, кожен раз по 10, крім 12.12.2018 вивезено 9 контейнерів, у зв`язку з тим, що у контейнері знаходився більший об`єм відходів, ніж передбачено у договорі. Кількість фактично вивезених побутових відходів відповідає обсягу, вказаному в акті №18/026110 від 31.12.2018 - 141,90 куб.м. (129х1,1).

Судом витребувано у відповідача журнал обліку пропуску транспорту на територію Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", копію якого надано суду 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 29.08.2019. З 29.08.2019 розгляд справи відкладений на 19.09.2019, з 19.09.2019 на 01.10.2019, з 01.10.2019 на 09.10.2019. У судовому засіданні 09.10.2019 оголошено перерву до 10.10.2019.

У судовому засіданні 10.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (виконавець) та Державною установою "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (споживач) укладено договір №4689 про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, надалі ТПВ, відповідно до адреси об`єктів i періодичності вивозу, заявлених в довідці про дислокацію, а споживач зобов`язується прийняти цi послуги та оплатити їx на умовах даного договору.

Дні вивезення ТПВ: понеділок, середа, четвер, п`ятниця.

Ціна та сума договору складає 19 899,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% (п.2.1 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору тарифи на послуги з вивезення та захоронення ТПВ встановлені рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 № 1147 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення (збирання, перевезення), утилізації або захоронення твердих і великогабаритних побутових відходів для всіх груп споживачів" зі змінами, що затверджені рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.04.2014 № 177. Кількість ТПВ, що підлягає вивезенню за даним договором, визначається на підставі норм, затверджених рішенням сесії Дніпропетровської міської ради V скликання від 28.11.2007 №25/25 "Про затвердження норм утворення ТПВ для житлових будинків територіальної громади м. Дніпропетровська незалежно від форм власності для підприємств невиробничої сфери" чи по фактичному накопичення ТПВ (але не менш затверджених норм утворення).

Оплата послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць (п.5.3 договору).

У пункті 5.6 договору визначено розрахунок обсягу послуг, виконуваних виконавцем за даним договором на об`єкті у м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 80 за 10 контейнерів, об`ємом 330,00м3, вартістю за 1 м3 - 50,25 грн., загальною вартістю 19 899,00 грн.

У відповідності з п. 3.1.11 договору споживач зобов`язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань шляхом підписання акта виконаних робіт.

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання і дійсний з 09.11.2018 до 28.12.2018 у частині виконання платіжних зобов`язань споживача - до повного виконання платіжних зобов`язань споживача згідно ст. 631 ЦКУ та ст. 180 Господарського кодексу України (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивачем надавалися відповідачу послуги з вивозу та захоронення ТПВ, про що позивачем складено акт №18/26110 від 31.12.2018 про фактичне виконання послуг у грудні 2018 року в обсязі 141,90 м3 на суму 8 556,58 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі не виконано свої договірні зобов`язання з оплати за надані послуги, у зв`язку з чим з у нього виникла заборгованість у розмірі 8 556,58 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, строк оплати виконаних послуг є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідач заперечує щодо наданих позивачем послуг у зазначеному в акті обсязі. Так, відповідач стверджує, що за інформацією відповідача спецтранспорт позивача, яким вивозяться відходи, здійснював у грудні 2018 року в`їзд-виїзд лише 8 разів, а не 13 як про те зазначено у позову.

Відповідачем надано витяг з журналу обліку пропуску транспорту на територію Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", з якого вбачається що спецтранспорт позивача здійснював заїзд на територію відповідача для вивезення сміття 13 разів, а саме 03, 05, 06, 07, 10, 12, 14, 17, 19, 21, 24, 26, 28 грудня 2018 року.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач є підприємством зі спеціальним пропускним режимом, суд доходить висновку про те, що дійсно спецтранспорт позивача здійснював в`їзд-виїзд на територію відповідача 13 разів.

Таким чином, вартість послуг з вивезення побутових твердих відходів наданих позивачем відповідачу у грудні 2018 року становить 8 556,57 грн., виходячи з наступного розрахунку 129 контейнерів (13 заїздів, з яких 12 разів по 10 контейнерів та один заїзд - 9 контейнерів)*1,1 м3*50,25грн./м3 +20% (ПДВ).

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з вивезення побутових твердих відходів підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 556,57 грн. (позивачем при підрахунку допущено арифметичну помилку).

Відповідач заперечує настання строку оплати послуг, вказує на те, що позивач не направляв відповідачеві акт на підписання, акт не підписано, а тому строк оплати послуг не настав. Також відповідач вказує, що акт датовано після закінчення строку дії договору.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1.11 договору споживач зобов`язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань шляхом підписання акта виконаних робіт.

Отже, підписання акту - це двосторонній обов`язок. Відповідач не зазначив, які дії ним вчинялися для підписання акту. Отже, строк на оплату послуг розпочинається з третього робочого дня наступного місяця (перші 2 робочих дні наступного місяця - граничний строк на підписання Акту наданих послуг).

Також, відповідач, виконавши п.3.1.13 договору, мав би чітке уявлення про вартість наданих послуг (споживач зобов`язаний не рідше, ніж один раз на місяць направляти свого представника для проведення звіряння взаємних розрахунків за даним договором. При неявці представника споживача на звіряння до 5 числа наступного місяця послуги і суми, нараховані на них вважаються підтвердженими споживачем).

Таким чином, відповідач підписавши договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, взяв на себе певні зобов`язання, а саме оплатити ці послуги, а також підписати акт про фактичне надання послуг, а також проводити звіряння взаємних розрахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надані послуги з вивезення побутових твердих відходів, а тому відповідач має виконати свої зобов`язання з оплати цих послуг.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 1 394,72 грн., штраф у розмірі 598,96 грн., 3% річних у розмірі 114,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 458,12 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати отриманих послуг, передбачених п.5.3 договору, із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, за порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг з вивезення побутових твердих відходів не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (оскільки застосування розмірі пені, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України можливе лише щодо негрошових зобов`язань) .

Крім того, як зазначено вище, оплата послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 банківських днів після підписання ату виконаних робіт за попередній місяць.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі виконаних робіт відповідачем не підписаний.

У відповідності з п. 3.1.11 договору споживач зобов`язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань шляхом підписання акта виконаних робіт.

Таким чином, відповідач мав підписати акт приймання-передачі виконаних робіт не пізніше 03.01.2019. Відповідно останнім днем оплати є 11.01.2019.

З урахуванням викладеного, сума пені складає 1 282,78 грн. за період з 12.01.2019 по 12.06.2019, сума штрафу складає 598,96 грн.

Разом з цим, щодо нарахованих пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд звертає увагу на наявність дій двох сторін, що перешкодили виконанню даного договору. Так, відповідачем було підготовлено акт наданих послуг, що датований 31.12.2018, тобто після закінчення строку дії договору. Відповідач зазначає, що даний факт перешкодив йому зареєструвати дану заборгованість у державному казначействі для отримання відповідного фінансування, оскільки акт датувався вже після закінчення договору.

У той же час, і відповідач не в повній мірі виконав умови договору Відповідачем не виконано п. 3.1.11 договору, відповідно до якого споживач зобов`язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань шляхом підписання акта виконаних робіт.

Тобто, сторонами порушені умови договору щодо своєчасного підписання акту про фактичне виконання послуг, що у тому числі і призвело до порушення строку оплати відповідачем заборгованості.

Враховуючи дані обставини, а також співвідношення розміру штрафних санкцій з сумою основного боргу, іншими нарахуваннями, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та пені на 50%.

За викладеного позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 641,39 грн., штраф у розмірі 299,48 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 114,63 грн. за період з 31.12.2018 по 12.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 458,12 грн. за січень-травень 2019 року.

Оскільки при нарахуванні 3% річних позивачем допущено аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені щодо визначення початку періоду нарахування, та враховуючи суму боргу, яка підлягає стягненню, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 106,90 грн. за період з 12.01.2019 по 12.06.2019.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць (початком періоду нарахування втрат від інфляції припадає майже на середину місяця - 12.01.2019, а кінцем також неповний місяць - 12.06.2019) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 268,29 грн. за період з лютого по травень 2019 року.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9 872,63 грн., з яких 8 556,57 грн. - основний борг, 641,39 грн. - пеня, 299,48 грн. - штраф, 106,90 грн. - 3% річних та 268,29 грн. - інфляційні збитки.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1867,55 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80, ідентифікаційний код 14316882) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 26, ідентифікаційний код 02128158) заборгованість у розмірі 8 556,57 грн., пеню у розмірі 641,39 грн., штраф у розмірі 299,48 грн., 3% річних у розмірі 106,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 268,29 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 867,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.2019

Суддя О.М. Крижний