Ухвала суду № 84912749, 07.10.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18961/13-ц

провадження № 6/753/722/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

за участю секретаря - Григораш Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» про заміну стягувача у виконавчому листі у цивільній справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України м. Києва, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України м. Києва, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги мотивує тим, що 26.12.2018 р. між ПАТ «Банк "Фінанси та кредит» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» набув права вимоги: до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 126-07-Ил/09 та іпотечним договором укладеними 17.09.2007 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 ; до ОСОБА_2 , за договором поруки № 126-07-П1/09 від 17.09.2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 , у зв`язку із чим заявник звернення до суду з даною заявою.

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву про заміну стягувача у виконавчому листі підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2014 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України м. Києва, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.12.2014 р. скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2014 року та винесено нове рішення, яким позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором №126-07-Ил/09 від 17 вересня 2007 року станом на 08 вересня 2013 року у сумі 3 762 829 грн., з яких: 94 175 доларів США 35 центів, що еквівалентно за курсом НБУ складає 752 743 гривні 57 копійок - сума строкової заборгованості; 57 087 доларів США 44 центи, що еквівалентно за курсом НБУ складає 456 299 гривень 91 копійок - сума простроченої заборгованості; 94 долар США 19 центів, що еквівалентно за курсом НБУ складає 7 522 гривні 93 копійки - сума строкової заборгованості по процентам; 130 898 доларів США 61 цент, що еквівалентно за курсом НБУ складає 1 046 272 гривні 59 копійок - сума простроченої заборгованості по процентам; 1500 000 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту ( що включає в себе заборгованість відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2010 року станом на 13 квітня 2009 року в сумі 1 164 723,48 грн. (151262,79 доларів США) основної суми боргу по кредиту, 181737,02 грн. (23602, 21 долари США) заборгованості по процентах за користування коштами, 351436,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту ) - звернуто стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом продажу цього житлового приміщення на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

26.12.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Відповідно до умов договору та додатку № 2 до нього ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відступив ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», належні ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» права вимоги: до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 126-07-Ил/09 та іпотечним договором, укладеними 17.09.2007 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 ; до ОСОБА_2 , за договором поруки № 126-07-П1/09 від 17.09.2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 . (а.с.3-5)

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Разом з тим, інформації про ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» не міститься в Державному реєстрі фінансових установ.

За умовами договору про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» набуло права вимоги виключно на всі грошові кошти, які можна одержати у зв`язку з отриманим правом вимоги за кредитним договором, що є також ознакою договору факторингу.

Отже, аналіз істотних умов (змісту) оспорюваних договорів дає підстави стверджувати, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов договору сторони підтвердили, що укладення цих договорів засвідчує те, що до нового кредитора перейшли усі права пов`язані з кредитним договором.

За таких обставин первісний кредитор уступив грошову вимогу до Позичальника (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі, визначеній договором які новий кредитор зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, банк отримав фінансування у розмірі, визначеному договором а новий кредитор, в свою чергу, укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні новим кредитором від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно генерального договору та кредитного договору. Підтверджено, що саме новий кредитор отримав прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість Позичальника перед банком.

Наведене свідчить про те, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою (незважаючи на їх назву як договір про відступлення права вимоги) є договорами факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договоруне змінює його правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», який не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Вищенаведене в повній мірі відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої палати Верховного суду від 11.09.2018 р. у справі № 909/968/16.

Таким чином для надання фінансової послуги ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Однак, в матеріалах справи відстуні докази того, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» включений до Державного реєстру фінансових установ.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» про заміну стягувача у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України м. Києва, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 442 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА