Рішення № 84910528, 27.09.2019, Старобільський районний суд Луганської області

Справа №431/2763/18

Провадження №2/431/27/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

27 вересня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кудрявцева І.В.

при секретарі Дубініній О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 М ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області у м.Старобільськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор», третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом ТОВ «Старобільський елеватор», третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування свого позову посилається на те, що 19.12.2017р. о 11-40год. на території Старобільського елеватору м.Старобільськ Луганської області сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль Камаз 5320 держ№ НОМЕР_1 . Вона володіла вказаним автомобілем на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої власником. Постановою Старобільського райсуду від 22.12.2017р. винним у скоєнні ДТП визнано працівника ТОВ «Старобільський елеватор» ОСОБА_6 В. водія автомобіля Камаз 5320 держ НОМЕР_2 . За висновком автотоварознавчого дослідження розмір матеріальної шкоди складає 136 947 гривень. У зв`язку з чим просила стягнути з ТОВ «Старобільський елеватор» на її користь відшкодування матеріальних збитків у сумі 136 947 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі доводи, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити, пояснив, що позивач не пов`язаний договором страхування і позивач може звертатись і до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, вважав, що оцінка експерта Лелет є необ`єктивною, оскільки той користувався лише бюлетенем товарознавця, а експерт Єфременко надав об`єктивну оцінку і вивчав ринок на сайтах.

Представник відповідача ТОВ «Старобільський елеватор» - Русінова О.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що позивачем не доведено що пошкодження транспортного засобу здійснено саме працівником ТОВ «Старобільський елеватор» Холодняк О ОСОБА_3 В., у постанові суду не вказано з яким транспортним засобом скоєно зіткнення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відрізняється від його копії, у довіреності вказано інший номер свідоцтва, у висновку експерта інші свідоцтва, дата свідоцтва не співпадає з датою у довіреності, тому вважала що у позивача ОСОБА_5 немає права володіння майном, відшкодування має здійснювати страхова компанія відповідно до постанови ВС від 04.07.2018р., на момент ДТП перевізником був Волін, висновок експерта Єфременко є недостовірним і завищеним, а висновок експерта Лелет містить неточності і недостовірні дані, просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він з вересня 2016 року працює водієм в ТОВ «Старобільський елеватор» на підставі трудового договору і 19 грудня 2017 року у після обідній час на території Старобільського елеватору на підставі вказівки завгара керував автомобілем Камаз держ№ НОМЕР_3 та здаючи заднім ходом на вагах не впевнився у безпеці маневру і скоїв зіткнення з іншим автомобілем Камаз, який стояв, і він його вдарив у кабіну, державний номер він не пам`ятає, який, як він зрозумів, той автомобіль належить ОСОБА_7 . Викликали працівників ДАІ, склали протокол, у суді його визнали винним у скоєнні ДТП і призначили штраф, водійське посвідчення не вилучали, штраф він сплатив.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, третю особу, експертів, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оригінал свідоцтва про реєстрацію ТС, матеріали справи 431/6218/17 про адмінправопорушення, суд приходить до наступного:

Свідок ОСОБА_8 показав у судовому засіданні що ФОП Волін використовував Камаз держ№ НОМЕР_1 , на підставі договору оренди з ОСОБА_5 , дату він не пам`ятає він відправив автомобіль на завантаження у Старобільський елеватор та під час очікування завантаження у нього врізався інший Камаз. На момент ДТП ОСОБА_9 був у ФОП ОСОБА_10 працівником.

Свідок ОСОБА_11 показав у судовому засіданні, що на момент ДТП він працював завгаром у ФОП ОСОБА_10 , прибув на місце ДТП і побачив, що Камаз без причепа, належний елеватору, стояв з`їхавши з ваг назад, а їх машина 09603 з причепом стояла позад з правої сторони і машина елеватору сильно розчавила кабіну Камазу, який стояв позаду. Під час проведення експертизи він представляв ФОП ОСОБА_10 , у експерта автомобіль оглядали держ№09603 зеленого кольору, 23.08.2018р. він був під час огляду автомобіля і представляв ОСОБА_12 , свідоцтво про реєстрацію ТС надавали експерту, всі машини в оренді у ОСОБА_12 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №096308 (а.с.2 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), ОСОБА_4 19.12.2017р о 11-40год. керуючи автомобілем Камаз 5320 держномер НОМЕР_3 , належним ТОВ «Старобільський елеватор», на території Старобільського елеватору при скоєнні маневру заднім ходом не переконався в безпеці, внаслідок чого скоїв зіткнення з іншим т.з., внаслідок чого транспортні засоби тримали мех. пошкодження.

Згідно схеми ДТП (а.с.3 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), учасниками ДТП на території Старобільського елеватору є автомобілі держ№ НОМЕР_1 та держ№ НОМЕР_3 , водії ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .

Згідно пояснень ОСОБА_4 , даних на ім`я нач. Старобільського ВВ 19.12.2017р. (а.с.5 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), 19.12.17р. приблизно о 11-40год він керував Камаз 5320 держ№ НОМЕР_3 на території Старобільського елеватору здійснюючи маневр руху заднім ходом не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення зі стоявшим позаду нього Камаз держ НОМЕР_1 , в результаті ДТП він тілесних ушкоджень не отримав.

Згідно пояснень ОСОБА_13 , даних на ім`я нач. Старобільського ВВ 19.12.2017р. (а.с.11 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), 19.12.17р. він знаходився на території Старобільського елеватору на автомобілі Камаз 5320 держ НОМЕР_4 НОМЕР_1 і стояв на місці, в цей час який стояв попереду нього Камаз почав рух заднім ходом і не переконавшись в безпеці маневру скоїв зіткнення з передньою частиною його автомобіля, в результаті ДТП він тілесних ушкоджень не отримав.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.15 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), автомобіль КАМАЗ 5320 вантажний (бортовий) реєстраційний номер НОМЕР_5 р.в. зареєстрований 06.11.2010р. власник – ТОВ Старобільський елеватор.

Відповідно до постанови Старобільського районного суду Луганської області від 22.12.2017р. (а.с.19 матеріалу про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП), ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 19.12.2017 року об 11 годині 40 хвилин керуючи транспортним засобом Камаз 5320 реєстраційний номер НОМЕР_3 на території Старобільського елеватору в м.Старобільськ Луганської області, при скоєнні маневру заднім ходом, не переконався у безпеці, в результаті чого скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом, при цьому транспортні засоби отримали пошкодження, своїми діями порушив п.10.9 ПДР України, та ОСОБА_4 притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на нього накладено штраф у сумі 340грн. Відомості про оскарження постанови в матеріалі відсутні.

Відповідно до копії наказу №456к від 23.12.2016р. ТОВ «Старобільський елеватор» (т.1 а.с.68) ОСОБА_4 , переведений постійно з 27.12.2016р. водієм автотранспортного засобу.

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що внаслідок допущеного 19.12.2017р. ОСОБА_4 , який є працівником відповідача ТОВ «Старобільський елеватор», порушення Правил дорожнього руху під час керування належним відповідачу автомобілем Камаз 5320 держномер НОМЕР_3 та виконання своїх трудових обов`язків, автомобілю Камаз 5320 держ№ НОМЕР_1 спричинено механічні пошкодження, що підтверджується дослідженими матеріалами справи (т.1 а.с.68), матеріалами справи про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП (а.с.а.с. 2,3,5,11,15,19 матеріалу), а також підтверджується поясненнями третьої особи ОСОБА_4 , даними ним у судовому засіданні, а посилання представника відповідача на недоведеність вини працівника відповідача є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються вищевказаними доказами.

Відповідно до дослідженого у судовому засіданні оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Камаз 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_14 .

Відповідно до копії нотаріально посвідченої довіреності від 28.07.2007р. (т.1 а.с.14) ОСОБА_14 уповноважує ОСОБА_5 , керувати та розпоряджатися належним йому автомобілем марки Камаз 5320, випуску 1977 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі 200/21325/15-ц провадження № 61-37571св18 викладено правовий висновок, про те, що якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права

У постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №597/1070/15-ц провадження №61-9445св18 викладено висновок про те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_5 на належній правовій підставі – на підставі довіреності від 28.07.2007р. (т.1 а.с.14) володіла автомобілем Камаз 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , механічні пошкодження якому завдано 19.12.2017р. працівником відповідача ТОВ «Старобільський елеватор» - водієм належного відповідачу автомобіля Камаз 5320 держномер НОМЕР_3 – ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивач ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вказаного ДТП.

Посилання представника відповідача на те, що у довіреності і свідоцтві не співпадають дати і що позивач не має права володіння, є такими, що не мають істотного значення для вирішення справи, оскільки марка та реєстраційний номер автомобіля, які співпадають у довіреності і свідоцтві про реєстрацію ТС, є достатніми для ідентифікації належності права на цей автомобіль.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що внаслідок допущеного 19.12.2017р. ОСОБА_4 , який є працівником відповідача ТОВ «Старобільський елеватор», порушення Правил дорожнього руху під час керування належним відповідачу автомобілем Камаз 5320 держномер НОМЕР_3 , керування яким є джерелом підвищеної небезпеки, та виконання своїх трудових обов`язків, автомобілю Камаз 5320 держ№ НОМЕР_1 спричинено механічні пошкодження та, внаслідок чого, позивачу ОСОБА_5 , яка власнику іншого речового права на вказаний автомобіль, завдано матеріальної шкоди, і вказані обставини у повному обсязі підтверджуються дослідженими у судовому засіданні оригіналом свідоцтва про реєстрацію ТС, матеріалами справи (т.1 а.с.а.с.14,68), матеріалами справи про адміністративне правопорушення №431/6218/17 стосовно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП (а.с.а.с. 2,3,5,11,15,19 матеріалу), а також поясненнями самого водія – третьої особи ОСОБА_4 , та оскільки відповідачем не надано доказів того, що матеріальну шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, у зв`язку з чим на підставі ч.1 ст.1172, ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України відповідач ТОВ «Старобільський елеватор» має деліктне зобов`язання з відшкодування позивачу ОСОБА_5 матеріальної шкоди, завданої її майну працівником відповідача - юридичної особи.

Щодо посилання представника відповідача на те, що згідно постанови ВС від 04.07.2018р. відшкодування має здійснювати страхова компанія, суд зазначає наступне:

Підстави виникнення цивільних прав і обов`язків встановлені статтею 11 ЦК України, згідно якої такими підставами можуть бути у т.ч. правочини і у т.ч. завдання майнової шкоди іншій особі.

Заподіяння майнової шкоди внаслідок ДТП, породжує деліктне зобов`язання, в якому право кредитора вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника особи, яка завдала шкоди встановленим ст.1187 УП України. Водночас така ДТП є підставою для виникнення зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому кредитор так само має право вимоги до боржників – до страховика на підставі ст.979 ЦК України та до заподіювача шкоди – відповідно до ст.ст.1187 і 1194 ЦК України.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на його користь. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань – деліктному та договірному і він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016р. у справі №6-2808цс15 та застосовувався Верховним Судом України у постановах від 21.12.2016р. у справі №760/25782/14-ц, від 23.10.2016р. у справі №756/12292/14-ц, від 14.09.2016р. у справі №6-725цс16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018р. у справі №553/219/16-ц провадження № 61-2350св18, від 07.02.2018р., у справі №760/4117/16-ц провадження № 61-1734св18, від 14.02.2018р у справі №344/7069/15-ц провадження №61-2315св18, від 14.02.2018р. у справі №344/10730/15-ц провадження №61-5079св18, від 19.02.2018р. у справі № 642/9163/15-ц провадження №61-8061св18, від 12.03.2018р. у справі №296/9478/13-ц провадження №61-7010св18, від 28.03.2018р. у справі №296/587/17 провадження №61-279св17, від 12.04.2018р. у справі №761/30666/16-ц провадження №61-12428св18, від 18.04.2018р. у справі №753/13595/15-ц провадження № 61-14206св18, від 27.04.2018р. у справі №910/9029/17, від 02.05.2018р. у справі №352/2740/14-ц провадження № 61-2212св18, від 13.06.2018р. у справі №541/3258/15-ц провадження №61-1682св18, від 27.06.2018р. у справі №761/34627/16 провадження № 61-24961св18, від 02.07.2018р. у справі №750/9590/16-ц провадження № 61-4023св18, від 04.09.2019р. у справі №200/663/14-ц провадження № 61-16204св18, від 09.07.2018р. у справі №658/1533/17 провадження № 51-5743ск18.

Від правових висновків, викладених у вказаних постановах, Верховний Суд України і Верховний Суд не відступали, у зв`язку з чим суд при вирішенні цієї справи застосовує вказані висновки.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц провадження №14-176цс18 та, зокрема, на деякі її пункти, є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у цій справі був позов страховика до страхувальника про відшкодування заснований на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні, та Верховним Судом відступлено від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Оскільки вказаною постановою Верховного Суду від 04.07.2018р. роз`яснено правозастосування у правовідносинах між суб`єктами, відмінними від суб`єктів у цій справі, тому висновки, викладені у постанові від 04.07.2018р. не можуть застосовуватись у цій справі.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №4350 від 05.05.2018р. з додатками до нього, складеного експертом Харківського НДІСЕ Єфременко В.В. (т.1 а.с.19-27) величина матеріальної шкоди, завданого власнику автомобіля Камаз-5320 НОМЕР_6 №09603хА визначалась ринковою вартістю КТЗ на момент ДТП (19.12.2017) та становить 136 947,28грн.

Експерт Харківського НДІСЕ Єфременко В.В. пояснив, що при визначенні вартості він згідно методики визначав ринкову вартість згідно відомосте з сайтів Інтернету вторинного ринку, обмеження на сайті він не виставляв, ставив марку і пробіг, процент коригування по пробігу дорівнює нулю., бо невідомо скільки цей автомобіль міг проїхати з 1977р. Оглядав він автомобіль Камаз 5320 зеленого кольору, ОСОБА_9 представляв власника і показував, які пошкодження виникли внаслідок ДТП, а які були раніше. Згідно інструкції він не додає виклики до висновку, він надав бланки викликів замовнику і той мав викликати інших учасників, йому показали бланки про те, що повідомлення другій стороні направлялись, він не повинен попереджати про проведення огляду, попереджає замовник. Власник автомобіля згідно техпаспорта Губін, а у висновку у нього технічна помилка, яка не впливає на дані висновку, на одометрі було зазначено пробіг 73тис., але процент коригування не враховується ні на плюс ні на мінус, бо неможливо визначити пробіг автомобіля 1977р.в.

Згідно висновку №3072-3074 за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 30.10.2018р., складеного експертом Донецького НДСЕ ОСОБА_15 (т.1 а.с.216-234) ринкова вартість транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску станом на момент ДТП, а саме 19.12.2017р., становить 70 227,40грн. Ринкова вартість складової вказаного транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, а саме: кабіни першої комплектації станом на момент ДТП, а саме 19.12.2017р., становить 54 780,00грн. Вартість матеріального збиту завданого власнику транспортного засобу марки КАМАЗ 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що мала місце 19.12.2017р. становить 70 227,40грн.

Експерт Донецького НДІСЕ Лелет В.М. пояснив у судовому засіданні, що огляд ним здійснювався у присутності головного механіка власника Калініченко і інженера елеватору ОСОБА_16 , його клопотання про надання свідоцтва про реєстрацію ТС не було задоволено, інженером ОСОБА_17 під час огляду було надано йому довідку з реєстраційного центру і у висновку він вказав дані з довідки, які не є прерогативою для товарознавчої експертизи. Він використовував дані бюлетеня для визначення середньої ринкової вартості, що передбачено методикою проведення товарознавчих експертиз, завжди порівнюються дані з бюлетеня з ринком, але на ринку ціни за які люди бажають продати, а у бюлетені спеціалісти розраховують ціни х продажу і вибирають найбільш вірогідні, тому бюлетень є найбільш актуальним джерелом інформації.

Оцінюючи вказані висновок експертного автотоварознавчого дослідження №4350 від 05.05.2018р. з додатками до нього (т.1 а.с.19-27) та висновок №3072-3074 за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 30.10.2018р. (т.1 а.с.216-234), суд вважає наступне:

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 березня 1997 року у справі «Мантованеллі проти Франції» заява №21497/93 Судом зазначено, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п.1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути проінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх. Оскільки про документи, враховані експертом, заявники дізналися лише після складання та передачі звіту, таким чином заявники не змогли ефективно прокоментувати основний доказ. У зв`язку з чим Судом визнано, що провадження не було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції та ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст.6 Конвенції ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції (п.30-36).

Оскільки представник відповідача – ТОВ «Старобільський елеватор» не був присутнім під час огляду 02.03.2018р. експертом автомобіля для складання висновку товарознавчого дослідження №4350 і сторонами не надано суду доказів того, що представник відповідача повідомлявся про дату та місце такого огляду своєчасно та належним чином, у зв`язку з чим суд вважає, що даний доказ – висновок експертного автотоварознавчого дослідження №4350 від 05.05.2018р. отриманий з порушенням права на змагальне провадження як складника права на справедливий судовий розгляд, закріпленого п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України підлягає застосуванню судом як джерело права, у зв`язку з чим суд на підставі ч.1 ст.78 ЦПК України вважає вказаний висновок експертного автотоварознавчого дослідження №4350 від 05.05.2018р. недопустимим доказом і не бере до уваги.

Натомість порушень під час призначення і проведення судової автотоварознавчої експертизи, за результатами якої експертом складено висновок №3072-3074 від 30.10.2018р. (т.1 а.с.216-234), у судовому засіданні не встановлено, вказаний висновок не суперечить матеріалам справи, посилання представника позивача на те, що даний висновок є необ`єктивним, та посилання представника відповідача на те, що цей висновок містить неточності і недостовірні дані, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли та експертом Лелет В.М. надано у судовому засіданні роз`яснення вказаного висновку. У зв`язку з чим вказаний висновок №3072-3074 за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 30.10.2018р. (т.1 а.с.216-234) сумнівів у суду не викликає.

Таким чином, у судовому засіданні було достовірно встановлено, що розмір матеріального збиту завданого 19.12.2017р. позивачу ОСОБА_5 , як власнику права на транспортний засіб марки КАМАЗ 5320 держномер НОМЕР_1 , діями ОСОБА_4 як працівника відповідача – юридичної особи ТОВ «Старобільський елеватор» становить 70 227,40грн., у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами, слід розділити між ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача ТОВ «Старобільський елеватор» слід стягнути на користь позивача ОСОБА_5 понесені нею судові витрати у виді судового збору, сплаченого при поданні позову – у сумі 715,46грн, та з позивача ОСОБА_5 слід стягнути на користь відповідача ТОВ «Старобільський елеватор» понесені ним судові витрати у виді оплати проведення експертизи №3072-3074 – у сумі 2 639,89грн. Заявлені представником позивача, як судові витрати до розподілу, витрати на оплату експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 2 574грн., розподілу не підлягають, оскільки витрати на оплату дослідження не входять до судових витрат відповідно до ст.133, ч.6 ст.139 ЦПК України.

Керуючись ч.1 ст.1172, ч.1,2,5 ст.1187, ст.1192 ЦК України, ст.ст.11-13, 141, 263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор», третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 70 227 (сімдесят тисяч двісті двадцять сім) гривень 40 копійок.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 66 719, 60грн. – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» судові витрати у сумі 2 639 (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень 89 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019р.

Суддя І.В. Кудрявцев