Рішення № 84908292, 10.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13847/15-ц

Провадження № 2/761/45/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ніколайчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна, про визнання договорів недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна, про визнання договору про іпотечний кредит недійсним,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 року ПАТ «Платинум Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якому просить суд: в рахунок погашення заборгованості в сумі 7052425 грн. 07 коп., з яких: 3126133 грн. 94 коп. - строкова заборгованість за кредитом; 24618 грн. 30 коп. - строкова заборгованість за відсотками; 1104847 грн. 96 коп. - прострочена заборгованість (кредит, відсотки); 2796824 грн. 87 коп. - пеня, стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 2.08062557 від 25.06.2008 року, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.01.2016 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з наказом від 23.12.2005 року № 2451-С/КІ, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу на рівні 8574176 (вісім мільйонів п`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь АТ «ВТБ Банк`витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги представник позивача,з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовує тим, що 25.06.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557, до якого в подальшому вносилися зміни та доповнення, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 150000,00 дол. США, а останні зобов`язувались повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та умовах, що передбачені кредитним договором. При цьому, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором, 25.06.2008 року між ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 2.08062557, згідно умов якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцеві на праві власності. Враховуючи викладене та посилаючись на те, що позичальник свої зобов`язання по договору про іпотечний кредитне виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7052425,07 грн. з яких: заборгованість за кредитом складає 3434855,75 грн., заборгованість за відсотками820744,45 грн.та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 19.04.2016 року по 18.04.2017 року в розмірі 2796824,87 грн.

Ухвалою від 20.05.2015 року було відкрито провадження у справі.

Разом з тим, у зв`язку з припиненням повноважень судді Фролової І.В.,розпорядженням Керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва від 02.07.2015 року за № 01-24-612 вищевказану цивільну справу було передано на потворний автоматичний розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2015 року справа передана для розгляду судді Савицькому О.А.

Ухвалою від 22.12.2015 рокуу справі було призначено судовуоціночну експертизу.

Ухвалою від 07.02.2017 року відновлено провадження у вказаній цивільній справі.

19.06.2017 року в судовому засіданні судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Малиновська О.Ю., про визнання недійсним Іпотечного договору № 2.08062557 від 25.06.2008 року та Договору про іпотечний кредит № 2.08062557 від 25.06.2008 року, укладеними між ЗАТ «Платинум Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 (далі- третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) обґрунтовано тим, що квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали у спільну власність під час їхнього спільного проживання, без реєстрації шлюбу, за їх спільні кошти, отримані від ведення спільного господарства, при придбанні вказаної квартири ОСОБА_2 сплатив власні кошти в розмірі близько 290000,00 грн. За таких обставин, посилаючись на те, що відсутність згоди ОСОБА_2 на передачу в іпотеку ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк» всієї квартири, а відповідно і відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладення такого договору та неузгодженість предмету іпотеки призвело до порушення правтретьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, внаслідок чого останній звернувся до суду з визнанням вказаного договору недійсним.

Ухвалою від 19.06.2017 року витребуванов ПАТ «Платинум Банк» матеріали кредитної справи.

03.10.2017 року ПАТ «Платинум банк» подав заперечення на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Ухвалою від 25.01.2018 року розгляд справи вирішено продовжити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

21.02.2018 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою від 29.05.2018 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовомзустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О.Ю., про визнання договору про іпотечний кредит недійсним.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує тим, що в червні 2008 року у позивача за зустрічним та її членів сім`ї виникла необхідність в отриманні додаткових кредитних коштів для використання їх на власні потреби. Банком було розглянута заявка ОСОБА_1 та запропоновано укласти договір споживчого кредиту. Текст вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано для ознайомлення в день підписання, а тому на думку позивача за зустрічним позовом вона разом з ОСОБА_2 були позбавлені можливості ознайомитися у повному обсязі з договором, внести зміни до його умов та прийняти усвідомлене рішення, чи необхідно підписувати вказаний договір. 25.06.2008 року на вимогу банку, з метою забезпечення кредитного договору іпотечним майном позивачем за зустрічним позовом було підписано іпотечний договір. Проте, підписуючи як основний договір про іпотечний кредит від 25.06.2008 року № 2.08062557 ОСОБА_1 було введена в оману з боку банку щодо дійсного розміру непогашеного кредиту за договором № 3.07091605. Крім того, умови договору не відповідають вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки банком нараховуються комісія за надання кредитку, але умовами договору про іпотечний кредит № 2.08062557 не передбачено нарахування процентів за користуванням кредиту. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогами, визнати недійсним договір про іпотечний кредит № 2.08062557 від 25.06.2008 року, Додаток до нього, а саме графік повернення кредиту та сплати процентів від 25.06.2008 року, Додатковідоговори до нього від 19.03.2009 року з новою редакцією графіку повернення кредиту та сплати процентів, 19.06.2013 року з новою редакцією графіку повернення кредиту та 21.032014 року з новою редакцією графіку повернення кредиту укладеного між позивачем за зустрічним та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк» та визнати недійсним договір іпотеки від 25.06.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк».

21.06.2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнко Ю.П. Подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення зустрічного позову та просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

12.07.2018 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнка Ю.П.

Ухвалою від 28.08.2018 року накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 03.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому проти позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечував, посилаючись, на пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили їх задовольнити, проти первісного позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні. Крім того, в судовому засіданні відповідачка була допитана в якості свідка, своїми показами підтвердила викладене у зустрічній позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та вимоги зустрічного позову підтримали тапросили їх задовольнити, проти первісного позову заперечували, просили відмовити в задоволенні його вимог. При цьому, в судовому засіданні третя особа була допитана в якості свідка, своїми показами підтвердила викладене в своєму позові.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази зібрані в справі, заслухавши покази свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , суд вважає, що вимоги за первісним підлягають задоволенню, вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557 (надалі - Кредитний договір), до якого в подальшому вносилися зміни та доповнення, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 150000,00 дол. США з розрахунку 10,5% річних на строк 120 місяців.

При цьому, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит, 25.06.2008 року між ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 2.08062557 (надалі - Договір іпотеки), згідно умов якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого 10.01.2006 року, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 23.12.2005 року № 2451- С/КІ.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором № 2.08062557виконав в повному обсязі, а ОСОБА_1 в свою чергу порушила умови договору, відповідно до яких зобов`язаласьпогашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 та заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що станом на 18.04.2017 року наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 7052425, 07 дол. США, з яких: 3434855, 75 грн. - заборгованість за кредитом, 820744, 75 грн.-заборгованість по відсоткам, 2796824, 87 грн.-пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 19.04.2016 року по 18.04.2017 року.

Судом встановлено, що позивачем були надіслані іпотечні повідомлення по кредитному договору, в яких було зазначено про порушення позичальником зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів за умовами кредитного договору, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Однак, вказані іпотечні повідомлення виконані не були.

У відповідності до п.2.5.3. Іпотечного договору,достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, в порядку та умовах, визначених цим договором, у випадку дострокового розірвання кредитного договору і не повернення суми кредитку та/або процентів за користування ним, та інших платежів, що передбачені цим та кредитним договором, а також інших випадках, передбачених цим та кредитним договором.

Разом з тим, як передбачено п.4.1 Іпотечного договору, у випадку невиконання зобов`язань, передбачених п.2.1.2., 2.1.3., 2.1.6. цього договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та/або стягнути з іпотекодавця штраф у розмірі 5% від суми невиконання зобов`язання іпотекодавцем за кредитним договором згідно п.1.3. цього договору.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов`язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя. Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотека будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача за первісним позовом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту є обґрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог іншого кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як передбачено положеннями ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Отже, виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 851/16-42 від 25.01.2017 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , станом та в цінах на час проведення оцінки 23.01.2017 року, складає 8574176,00 грн.

Разом з тим, як роз`яснила Велика палата Верховного Суду в своїй постанові від 21.03.2018 року по справі № 235/3619/15-ц,відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

В даному випадку, вирішуючи питання початкової ціни предмета іпотеки, суд виходить із того, що вартість предмета іпотеки встановлена висновком експерта № 851/16-42 від 25.01.2017 рокута складає 8574176,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки судом було встановлено, що між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557 від 25.06.2008 року, умови якого позивачем було виконано, при цьому, відповідачка взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Платинум Банк» підлягають задоволенню, а тому суд вважає, що у рахунокстягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором в сумі 7052425, 07 дол. США, з яких: 3434855, 75 грн. - заборгованість за кредитом, 820744, 75 грн.-заборгованість по відсоткам, 2796824, 87 грн.-пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 19.04.2016 року по 18.04.2017 року, слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу на рівні 8574176 (вісім мільйонів п`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. (висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 851/16-42 від 25.01.2017 року).

Щодо вимог за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, варто зазначити, наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Як вже встановлено судом, 25.06.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557, до якого в подальшому вносилися зміни та доповнення, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 150000,00 дол. США з розрахунку 10,5% річних на строк 120 місяців, який підписали як ОСОБА_1 так і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Пунктом 5.1. Договору про іпотечний кредит № 2.080662557 передбачено, що забезпечення виконання зобов`язань Позичальниками перед Кредитором за цим договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за цього користування та виконання інших платіжних зобов`язань Позичальника за цим Договором, є квартира за АДРЕСА_1 , яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при тому позичальники зобов`язуються укласти з Кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням сторонами цього договору.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору, судом встановлено, що відповідно до пункту 10договору про іпотечний кредит,укладаючи даний договір Позичальник усвідомлює свої дії, якими може керувати та не перебуває під впливом, обману, насилля, загрози, зазначена в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» норма була виконана, а саме:сторонам укладання договору надано примірник цього договору, який вони отримали, тобто вказане підтверджує, що ОСОБА_2 при підписанні договору про споживчий кредит № 2.080662557 від25.06.2008 року був обізнаний про забезпечення виконання зобов`язання Позичальниками перед Кредитором своїм нерухомим майном (спірною квартирою) у разі не виконання зобов`язання за кредитом та своїми діями фактично надав згоду на укладення Іпотечного договору № 2.080662557 від25.06.2008 року.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин та зазначених норм Закону, враховуючи що ОСОБА_2 при підписанні договору про іпотечний кредит № 2.080662557 від 25.06.2008 року погодився з умовами договорута був ознайомлений з п.5.1. вказаного договору, щодо забезпечення виконання зобов`язань, тобто фактично надав згоду на передання квартири в іпотеку, а томуоскільки, доводи третьої особи про визнання оспорюваного правочину недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору необхідно відмовити в повному обсязі.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом варто зазначити, що ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір про іпотечний кредит № 2.08062557 від 25.06.2008 року, Додаток до нього, а саме графік повернення кредиту та сплати процентів від 25.06.2008 року, Додатковідоговори до нього від 19.03.2009 року з новою редакцією графіку повернення кредиту та сплати процентів, 19.06.2013 року з новою редакцією графіку повернення кредиту та 21.032014 року з новою редакцією графіку повернення кредиту укладеного між позивачем за зустрічним та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк» та визнати недійсним договір іпотеки від 25.06.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк».

Як вже встановлено судом, 25.06.2008 року був укладений договір про іпотечний кредит № 2.08062557 з умов якого вбачається, що Позичальник зобов`язується укласти з Кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням Сторонами цього Договору. При цьому, на виконання вимог п.5.1. договору про іпотечний кредит та з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором, 25.06.2008 року між сторонами договору був укладений Іпотечний договір № 2.08062557.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 рокув справі № 6-1341цс15.

Пунктом 10 договору про іпотечний кредит № 2.08062557,укладаючи даний договір Позичальник усвідомлює свої дії, якими може керувати та не перебуває під впливом, обману, насилля, загрози.

Відповідно до п.5.9 Іпотечного договору, іпотекодавець ознайомлений з умовами цього договору та кредитного договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору та додаткових угод до нього, судом встановлено, що спірний договір про іпотечний кредит містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, крім того викладена інформація стосовно забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності № 2451-С/ КІ від 23.12.2005 року, позивач за зустрічним позовом був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується їїта ОСОБА_2 підписами в договорі про іпотечний кредит № 2.08062557від 25.06.2008 року, в додаткових договорах від 19.03.2009 року, 19.06.2013 року, 21.03.2014 року та підписом ОСОБА_1 в іпотечному договорі № 2.08062557 від 25.06.2008 року.

Належних та допустимих доказів на спростування цього висновку позивачем не надано, а тому посилання позивача на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення спірного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на день підписання вказаних договорів сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договорів.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на порушення банком ст.ст. 18,19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та несправедливість положень кредитного договору, які містять умови про комісію за надання кредиту в сумі 750,00 дол. США.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним кредитного договору, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності зазначених вище умов для визнання умов договору несправедливими.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013рокув справі №6-94цс13).

Так, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір про іпотечний кредит та додаткові договори до нього, а також іпотечний договір, укладені між сторонами, є несправедливим щодо неї, оскільки при підписанні даного договору позивач за зустрічним позовом ознайомилась та погодилась з їх умовами, а відтак, проаналізувавши умови вказаних договорів та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача за зустрічним позовом з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за вказаними договорами зобов`язань, а тому суд вважає, що підстави для визнання договір про іпотечний кредит № 2.08062557від 25.06.2008 року, додаткові договори від 19.03.2009 року, 19.06.2013 року, 21.03.2014 року та іпотечний договір № 2.08062557 від 25.06.2008 року недійсними відсутні, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Разом з тим, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п.1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого ж итлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

При цьому, мораторій на стягнення майна, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року № 6-57цс15.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відтак, відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VІІ, на вказаний предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , не може бути примусово звернуто стягнення до дії такого мораторію, у зв`язку з чим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 6729,00 грн., з яких: 3654,00 грн. - судовий збір; 3075, 00 грн. - витрати на проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» за договором про іпотечний кредит № 2.08062557 від 25.06.2008 року в сумі 7052425 (сім мільйонів п`ятдесят дві тисячі чотириста двадцять п`ять) грн. 07 коп., з яких: 3126133 (три мільйони сто двадцять шість тисяч сто тридцять три) грн. 94 коп. - строкова заборгованість за кредитом; 24618 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 30 коп. - строкова заборгованість за відсотками; 1104847 (один мільйон сто чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 96 коп. - прострочена заборгованість (кредит, відсотки); 2796824 (два мільйона сімсот дев`яносто шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 87 коп. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 2.08062557 від 25.06.2008 року, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.01.2016 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з наказом від 23.12.2005 року № 2451-С/КІ, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу на рівні 8574176 (вісім мільйонів п`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. (висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 851/16-42 від 25.01.2017 року).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати в сумі 6729 (шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп., з яких: 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. - судовий збір; 3075 (три тисячі сімдесят п`ять) грн. 00 коп. - витрати на проведення експертизи.

Відмовити третій особі ОСОБА_2 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна, про визнання договорів недійсними.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна, про визнання договору про іпотечний кредит недійсним.

Виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: