Ухвала суду № 84907278, 05.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16051/19

№ 1-кс/755/7476/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Величко В.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, з неповною загальною середньою освітою, навчається в вечірній школі № 3, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому в силу ст. 89 КК України, у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008332 від 04.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Мороз О.В.,

захисника Склярова І.С.,

законного представника ОСОБА_2 ,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2019 року слідча Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Величко В.О. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Мороз О.В.

Клопотання мотивоване тим, що 04 жовтня 2019 року, неповнолітній ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , приблизно о 12 годині 50 хвилин, перебували за адресою: АДРЕСА_1 , де у них виник злочинний умисел на вчинення крадіжки майна з однієї з квартир, розташованих в даному будинку. У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , маючи на меті незаконне збагачення, заздалегідь розподіливши злочинні ролі між собою, скористалися тим, що двері, які ведуть з вулиці до парадного вищезазначеного будинку, не зачинені на кодовий замок, зайшли до середини парадного та, перебуваючи на першому поверсі, де навмання обрали квартиру під номером АДРЕСА_1 . Підійшовши до даної квартири та впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, за допомогою відмички відкрили врізний замок вхідних дверей та з метою викрадення чужого майна проникли до середини квартири під номером АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 . Перебуваючи в квартирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , маючі на меті незаконне власне збагачення, взяли майно, яке вважали найбільш цінним, та яким можливо розпорядитися з метою незаконного власного збагачення, а саме: намиста різноманітні з кольорового та напівкоштовного каміння на загальну заявлену суму 30000 гривень; колекційні монети, вартість яких не встановлена; мобільні телефони, бувші у користуванні, різних марок, в кількості 9 шт., вартість яких не встановлена; монети 1 та 2 гривні на суму 300 гривень; 2 пляшки алкогольного напою «Маренго», ємкістю 1 л. кожна, на загальну суму 300 гривень; два дезодоранти «Рексона», вартість яких не встановлена; коробку з запчастинами для годинників, вартість яких не встановлена; акустичну колонку синього кольору, заявленою вартістю 2000 гривень. Також обравши в квартирі сумки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склали в них майно, яке обрали предметом свого злочинного посягання, та яке належить ОСОБА_4 , і з місця скоєння кримінального правопорушення зникли разом з викраденим майном, але неподалік, були затримані працівниками поліції разом з викраденим майном.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка), тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло.

Після вчинення кримінального правопорушення, 04.10.2019 року, близько 13 години 15 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, разом з викраденими речами був затриманий працівниками поліції.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом працівників поліції, протоколом проведеного огляду місця події від 14.10.2019 року; протоколом допиту потерпілого; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності та вилученими речовими доказами.

На даний час, існують ризики, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 , будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також виїхати за межі Україні, оскільки місця реєстрації та проживання в Україні не має, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, вчиняти інші, або ж аналогічні злочини, може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення, оскільки він безробітний, внаслідок чого, не має стабільного джерела прибутку і свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину. Викладене вище свідчить про те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що підозра є обґрунтованою та підтверджується зібраними на даний час доказами. Зокрема, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчиняв корисливі злочини і менш суворий запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку з його боку. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 часто не з`являється вдома, ніде не навчається, не працює і може вчинити нові кримінальні правопорушення, зокрема, з корисливих мотивів, а також, піддається впливу інших осіб, які негативно на нього впливають. Вважає, що тримання під вартою буде для ОСОБА_1 профілактичним заходом і він зробить для себе відповідні висновки і тому, просила клопотання задовольнити та визначити для останнього заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник Скляров І.С. у судовому засіданні заперечив проти застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній щиро кається, вину визнає, є неповнолітнім. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 є дитиною, а потерпіла є 1960 року народження і він не може впливати на останню. Крім того, тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише якщо прокурор доведе всі ризики, на які він посилається. Вважає, що можливо попередити всі вказані прокурором ризики, обравши запобіжним заходом - домашній арешт. Підозрюваний ОСОБА_1 перебував під впливом дорослих осіб, зокрема, один із них, вже перебуває під вартою. Зокрема, йому відомо, що ОСОБА_1 навчається у вечірній школі і тому, просив застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Законний представник Трохименко І.І. - мама підозрюваного неповнолітнього ОСОБА_5 , підтримала думку захисника Склярова І.С. та пояснила, що її син навчається у вечірній школі № 4 в м. Києві, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2013 року та приймає ліки, можливо, це пов`язано з травмою, отриманою в дитинстві. На даний час, її син один раз на місяць відвідує психіатра і тому, просила застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, а його належну процесуальну поведінку вона зобов`язується забезпечити.

Підозрюваний ОСОБА_1 також просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.

Судом було встановлено, що 04.10.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (кримінальне провадження № 12019100040008332).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Мороз О.В. та оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.10.2019 року, ОСОБА_1 був фактично затриманий 04.10.2019 року о 13 годині 25 хвилин, відповідно до ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді.

05 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: рапортом працівників поліції; протоколом проведеного огляду місця події; протоколом допиту потерпілої; протоколами допиту свідків.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 є неповнолітнім, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання у м. Києві, де проводиться досудове розслідування, проживає з батьками, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2013 року, внаслідок якого потребує постійного огляду лікарем-психіатром та постійного приймання ліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 492 КПК України, затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

На момент розгляду клопотання про тримання під вартою доказів того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, слідчому судді прокурором та слідчим надано не було.

Також прокурором, окрім констатації, не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, слідчим та прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, ОСОБА_1 буде ухилятись від слідства та суду.

Твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Також у Рішенні Європейського суду у справі «Мюллер проти Франції» 21802/93 від 17 березня 1997 року зазначено: «щодо небезпеки вчинення нових злочинів, то посилання на минуле особи не може бути достатнім для обґрунтування відмови в звільненні».

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», щодо обов`язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Частина 2 статті 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, однак, не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він є неповнолітнім, має постійне місце проживання, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, обставини скоєння кримінального правопорушення разом з повнолітнім співучасником, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо неповнолітнього підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з матеріалів клопотання не вбачається, у зв`язку з чим, необхідно застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні.

За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов`язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 3, 176-178, 181, 183-184, 194-196, 198, ч. 2 ст. 376, 484-497 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчої СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Величко В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008332 від 04.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, з моменту його фактичного затримання, тобто до 02 грудня 2019 року до 13 години 25 хвилин, із застосуванням електронних засобів контролю.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Виконання ухвали доручити співробітникам Деснянського УП ГУ НП у м. Києві.

Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: