Рішення № 84907234, 27.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/11597/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Краснової І.В., Гриценко О.І.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа ТОВ «КУА «Валприм» про визнання частини договору купівлі-продажу квартири недійсною та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серії НАР №634176 від 18.09.2015 року в частині, що стосується покупця; перевести права покупця за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серії НАР №634176 від 18.09.2015 року з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09 липня 2015 року було продано квартиру позивача, що належала йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.07.1993 року №53 та знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 . Дану квартиру допомагав продавати відповідач, який є племінником та сином рідної сестри позивача. Так 09.07.2015 року було укладено договір купівлі-продажу квартири між позивачем та ОСОБА_4 , вартість якої становила 2 070 000,00 грн. В цей же день, кошти отримані від продажу квартири були перераховані на рахунок банку ПАТ «Фінанси та Кредит», який був відкритий на передодні угоди на ім`я позивача, тобто 08.07.2015 року, що підтверджується анкетою-заявою № 79207. Також 09.07.2015 року одразу після зарахування грошей на рахунок банку відповідачем з цього рахунку було знято 299 000,00 грн. готівкою, для чого він попросив позивача поставити свій підпис на заяві на видачу готівки №25. Решта коштів була залишена на рахунку для придбання нової квартири. Так 18.09.2015 року з ТОВ «КУА «Валприм» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серії НАР №634176, однак всупереч попереднім домовленостям покупцем у цьому договорі виступив відповідач. Вартість даної квартири становила 1 644 180,84 грн., та право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_3 . Проте позивач не знав, що право власності на спірну квартиру було зареєстровно за відповідачем, оскільки повністю довіряв своєму племінникові. Згодом позивач також зареєструвався в квартирі АДРЕСА_1 . Про те, що позивач не є власником спірної квартири, яка була придбана за його ж кошти дізнався від відповідача та його дружини, які надали йому договір купівлі-продажу квартири, серії НАР №634176 від 18.09.2015 року. Після чого позивач став переживати за своє майбутнє, адже він не є власником квартири відтак є загроза виселення його із житла, що у його віці матиме фатальні наслідки. Намагання переконати відповідача переоформити квартиру позивачу були безуспішними. Крім того, позивач є людиною похилого віку і сам про себе потурбуватися не має фізичної можливості. Власна родина у позивача відсутня, тому він дуже вразливий, щодо захисту своїх прав від порушень. Таким чином, оплата за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серії НАР №634176 від 18.09.2015 року була здійснена відповідачем коштами, які належали позивачу, а покупцем без згоди останнього було вказано відповідача, у зв`язку з чим спірний договір є недійсний в частині, що стосується покупця.

03 серпня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частини договору купівлі-продажу квартири недійсною та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження.

31 жовтня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зобов`язано ТОВ «Компанія з управління активами «Валприм» ( м.Київ, вул. Кловський узвіз, буд.9/2, оф.23) надати відомості стосовно придбання квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_1, договір купівлі - продажу квартири серії НАР №634176 від 18.09.2015 р., а саме з яких рахунків було здійснено оплату за вказану вище квартиру та ким саме, вказавши суми перерахування, надавши копії відповідних документів.

04 грудня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зобов`язано АТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ( м.Київ, вул. Січових Стрільців, 60) надати на адресу суду рух коштів ( зарахування, перерахування) на поточний рахунок № НОМЕР_1 , що був відкритий на ім`я ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) станом на 9 липня 2015 р. та надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких було відкрито вказаний рахунок.

06 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частини договору купівлі-продажу квартири недійсною та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі виходячи з підстав викладених у змісті позовної заяви, просили прийняти рішення, яким їх задовольнити. Крім того, зазначили, що відповідач без законних на те підстав скориставшись довірою позивача та за рахунок коштів, які належали позивачу придбав квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрував за собою право власності на неї. Таким чином, позивач був протиправно позбавлений права власності на грошові кошти і як результат права власності на спірну квартиру.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях та відзиві на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи. Крім того, пояснили, що кошти за які було придбано спірно квартиру належали відповідачу особисто. Дану квартиру було придбано для сім`ї відповідача, в якій вони проживають та зареєстровані, крім того іншого житла у сім`ї відповідача не має. Разом з тим, позивач є літньою та хворою людиною, у зв`язку з чим відповідач, який є йому небожем запросив позивача проживати разом з ним в окремій кімнаті, проти чого останній не заперечував та претензій не висловлював до недавнього часу.

Представник третьої особи ТОВ «КУА «Валприм» в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надійшля заява про розгляд справи без його участі, в якій просить суд прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що 09 липня 2015 року згідно договору купівлі продажу квартири посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л., позивач продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.07.1993 року №53.

Вартість даної квартири складає 2 700 000,00 грн.

На підставі даного договору купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 101437998 від 25.10.2017 року.

В цей же день, кошти отримані від продажу квартири були перераховані на рахунок банку ПАТ «Фінанси та Кредит», який був відкритий на передодні угоди на ім`я позивача, тобто 08.07.2015 року, що підтверджується анкетою-заявою № 79207.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу квартири серії НАР №634176 від 18.09.2015 року посвідченого Приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г. укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВАЛПРИМ», відповідач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 та сплати повну її вартість у розмірі 1 644 180,84 грн., що підтверджується квитанцією № 1-527К від 09.07.2015 року

На підставі даного договору купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44106548 від 18.09.2015 року.

Даючи оцінку доводам позову про недійсність правочину та порушення оспорюваним договором прав позивача суд керується положеннями цивільного законодавства, які встановлюють умови чинності правочинів, підстави визнання правочину недійсним та визначають правові наслідки недійсності правочинів.

Так, за приписом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень частин першої-третьої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 235 цього Кодексу удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом цієї норми в удаваному правочині воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином, а ознакою удаваного правочину є те, що у ньому внаслідок навмисних дій його учасників зовнішнє волевиявлення сторін не узгоджується з їх внутрішньою волею.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що хоча закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин норми, які регулюють той правочин, який сторони мали на увазі, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Договір купівлі-продажу є правочином, який спрямований на реальне настання правових наслідків для його сторін, оскільки у зв`язку з його укладенням у покупця виникає обов`язок оплати придбаного товару та набувається право власності на нього.

Як на підставу своїх вимог сторона позивача посилається на те, що вартість квартири АДРЕСА_1 , яку придбав відповідач, була сплачена за рахунок коштів позивача.

Водночас судом встановлено, що відповідно до банківської виписки від 09.07.2015 року, відповідачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВАЛПРИМ» було перераховано кошти у розмірі 1 644 180,84 грн. за купівлю квартири АДРЕСА_1 .

Доказів, що вказані кошти якимось чином належали ОСОБА_1 в судове засідання стороною позивача надано не було, так як і не було надано доказів того, що відповідач якимось чином діяв від імені або в інтересах позивача (на підставі довіреності) під час укладання договору купівлі-продажу квартири серії НАР №634176 від 18.09.2015 року посвідченого Приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г.

Крім того, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони позивача, що кошти, які були отриманні позивачем від продажу квартири АДРЕСА_2 були використанні відповідачем для купівлі квартири АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до інформаційної довідки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ім`я позивача, останній сам розпоряджався своїми коштами на власний розсуд.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа ТОВ «КУА «Валприм» про визнання частини договору купівлі-продажу квартири недійсною та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 655 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа ТОВ «КУА «Валприм» про визнання частини договору купівлі-продажу квартири недійсною та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідачі: ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Третя особа : ТОВ «КУА «Валприм» ЄДРПОУ 37449096, адреса: м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/2, оф. 23

Суддя: