Ухвала суду № 84905351, 11.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6141/19

Провадження № 2-а/645/186/19

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2019 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Федорова О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області Лісовченко Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_2 Весніна, буд. 14, м. Харків, 61023),

Старшого інспектора Головного управління Національної поліції в Харківській області Котовчихіна Олексія Володимировича (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61000)

про визнання протиправною бездіяльності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Ульяницької Лілії Юріївни, 05.09.2019 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області Лісовиченка Дмитра Олександровича та старшого інспектора ГУНП в Харківській області Котовчихіна Олексія Володимировича, що полягає у не витребуванні у ОСОБА_2 доказу - відео з відео реєстратора події ДТП, що сталася 13 серпня 2018 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача посилається на те, що 13.08.2018 року о 15.15 год. сталася ДТП за участю позивача, який керував автомобілем ТOYOTA Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем MERCEDEZ BENZ GL550, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Оформлення ДТП здійснювалось старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області Лісовиченком Дмитром Олександровичем та протокол про адміністративне правопорушення складено старшим інспектором ГУНП в Харківській області Котовчихіним Олексієм Володимировичем.

Відповідно до змісту Листа від 11 вересня 2018 року № 21077/119-24-2018 СУ ГУНП в Харківський області вбачається, що: «слідчому Лісовиченку Д.О. від ОСОБА_2 стало відомо, що у останнього є відеозапис, на якому зафіксований момент ДТП, але він пояснив, що видасть його особі, яка буде в подальшому проводити перевірку по матеріалу вказаного ДТП.».

Зі змісту Постанови від 03 квітня 2019 року Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/6905/18 ; провадження № 3/645/38/19 на сторінці 3 абзац 2 та 7 вбачається, що дійсно свідок ДТП ОСОБА_3 надав відповідачу флешку з відео реєстратора.

При розгляді адміністративної справи досліджувався Висновок експертного автотехнічного та транспортно - трасологічного дослідження № 20753/22635, який складений з порушенням Закону України «Про судову експертизу», у зв`язку з чим позивачем ініційовано провадження про визнання недійсним висновку експерта справа № 642/6055/19; провадження № 2/642/1640/19 (Ленінський районний суд м. Харкова).

Представник позивача наголосив, що з огляду на вказану Постанову можна стверджувати, що при проведенні експертного дослідження не встановлено ані швидкість автомобіля «MERCEDEZ BENZ GL550» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ані сила удару, ані інших запитуваних даних для об`єктивного сприйняття обставин ДТП, що пояснюється недостатністю вихідних даних.

Також вказує, що стосовно позивача складався адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП саме на підставі Висновку експертного автотехнічного та транспортно - трасологічного дослідження № 20753/22635. У той же час винуватість позивача у адміністративній справі не встановлена та Постановою від 03 квітня 2019 року Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/6905/18; провадження № 3/645/38/19 закрите провадження у адміністративній справі за ст. 124 КУпАП за п.7 ст. 247 КУпАП.

Крім того, представник позивача зазначив, що листом від 03.01.2019 року № У-364/К ХНДІ судових експертиз імені Засл. Проф. М.С. Бокаріуса підтвердив ненадання для проведення експертизи відео з відео реєстратора моменту ДТП.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскільки відповідач не дотримався вимог Закону та не отримав відео події ДТП на місці події, та не зобов`язав ОСОБА_2 долучити його до матеріалів справи щодо ДТП, ОСОБА_2 у подальшому його приховав та ймовірно знищив, можна стверджувати про само його винуватості у скоєнні ДТП, а крім того недостовірних даних, наданих у суді щодо місця розташування автомобіля «TOYOTA Corolla» до події. Вказані обставини, на думку представника позивача, фактично унеможливили проведення об`єктивного експертного дослідження та позбавили позивача права на надання суду та експерту доказів своєї невинуватості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року вказану справу вирішено передати до Фрунзенського районного суду міста Харкова, оскільки ініційований і сформульований позивачем спір у силу п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України може бути вирішений виключно місцевим загальним судом.

30.09.2019 року вказана справа надійшла до Фрунзенського районного суду м. Харкова, та відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 року для розгляду цієї справи визначено суддю Федорову О.В..

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху оскільки позивачем пропущений строк для звернення з адміністративним позовом до суду та не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а обставини, викладені у позові, за яких представник позивача вважає, що цей строк звернення до суду не пропущений, суд вважав безпідставними та такими, що спростовуються наданими позивачем доказами до адміністративного позову.

09.10.2019 року до суду надійшла заява, в якій позивач просив суд:

- прийняти докази його відрядження у період з 10 квітня 2019 року по 08 вересня 2019 рік та докази введення в оману його та суд стосовно відео доказу, що скоїв ОСОБА_2 ;

- поновити строки для подання позовної заяви.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що він категорично заперечує проти тверджень суду щодо пропущення строків на оскарження бездіяльності посадових осіб, адже відповідно до приписів статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок. Крім того, вважає протиправним тези, на які посилається суд стосовно наказу Міністерства інфраструктури України, та норми пересилання простих листів, вважає, що суд в порушення ст. ст. 8 та 129 Конституції України, у такий спосіб унеможливлює йому доступ до правосуддя, що є неприпустимим.

Також, позивач зазначив, що у період з 10 квітня 2019 року по 08 вересня 2019 рік він знаходився у відрядженні, не був під час прийняття постанови суду від 03 квітня 2019 року та не знав про знищення відео доказу, адже на судовому засіданні, що відбулося 17 грудня 2018 року ОСОБА_2 під Протокол судового засідання повідомив про те, що надав його слідчому. У подальшому за запитом суду, листом від 21.01.2019 року ОСОБА_4 повідомив про те, що ОСОБА_2 відмовився добровільно передати слідчому відео доказ моменту ДТП. Але про все це позивачу стало відомо лише з ознайомлення його представника з матеріалами справи № 645/6905/18, де знаходяться документи, на які він посилається.

Перевіряючи адміністративний позов, вважаю, що він підлягає поверненню, з наступних підстав.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАСУ - позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАСУ - якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ст. 122 КАСУ - позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 без руху, суд наголосив, що з урахуванням п.п.1), п.п.2) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958, представник позивача у вересня 2018 року вже був обізнаний про бездіяльність відповідачів, що полягає у не витребуванні у ОСОБА_2 доказу - відео з відео реєстратора події ДТП, що сталася 13 серпня 2018 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка, наразі, оскаржується позивачем в адміністративному позові, оскільки представник позивача в адміністративному позові посилається на Лист від 11 вересня 2018 року № 21077/119-24-2018 СУ ГУНП в Харківський області, спрямований на адресу ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), зі змісту якого вбачається, що: «слідчому ОСОБА_4 від ОСОБА_2 стало відомо, що у останнього є відеозапис, на якому зафіксований момент ДТП, але він пояснив, що видасть його особі, яка буде в подальшому проводити перевірку по матеріалу вказаного ДТП.», який долучений безпосередньо позивачем до матеріалів справи (а.с. 17).

У своїй заяві від 09.10.2019 року позивач жодним чином не спростовує наведене, а лише зазначає, що вважає протиправними тези, на які посилається суд стосовно вказаного наказу Міністерства інфраструктури України, та норми пересилання простих листів, вважає, що суд в порушення ст. ст. 8 та 129 Конституції України, у такий спосіб унеможливлює йому доступ до правосуддя, що є неприпустимим.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).

Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи установлюється в законі з метою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Статтею 122 КАСУ – визначено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про порушення своїх прав.

Таким чином, враховуючи, що надані позивачем в обґрунтування адміністративного позову докази, зокрема Лист від 11 вересня 2018 року № 21077/119-24-2018 СУ ГУНП в Харківський області, на ім`я представника позивача ОСОБА_5 , свідчать про те, що представник позивача ще у вересні 2018 року був обізнаний про бездіяльність відповідачів, що оскаржується позивачем, а з вказаним адміністративним позовом позивач звернувся лише 05.09.2019 року, тобто з пропуском строку для звернення до адміністративного суду, а підстави поновлення строку, зазначені позивачем у позовній заяві від 09.10.2019 року суд не вважає поважними, адміністративний позов підлягає поверненню позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАСУ.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ульяницької Лілії Юріївни до старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області Лісовиченка Дмитра Олександровича та старшого інспектора ГУНП в Харківській області Котовчихіна Олексія Володимировича, що полягає у не витребуванні у ОСОБА_2 доказу - відео з відео реєстратора події ДТП, що сталася 13 серпня 2018 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Суддя О.В. Федорова