Рішення № 84904039, 03.10.2019, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/278/19

Провадження № 2/616/136/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

„03” жовтня 2019 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря КАПЛЕНКО А.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частини житлового будинку за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 в якій просить визнати право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 2008 року вона проживає в будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабабуся позивача - ОСОБА_6 , якій на праві приватної власності належить 1/4 частина домоволодіння, яке розташоване за вищевказаною адресою та яку в порядку спадкування ніхто не прийняв.

25 ІНФОРМАЦІЯ_2 році померла мати позивача - ОСОБА_7 , якій на праві приватної власності належить 3/20 частини домоволодіння за вказаною адресою. Позивачу на даний час належить 3/5 частини спірного житлового будинку. З 2008 року ОСОБА_4 користується всіма частинами житлового будинку та підтримує його в належному стані, сплачує відповідні платежі. Інших осіб, які прийняли спадщину, а саме: на 1/4 та 3/20 частини житлового будинку немає.

Згідно договору дарування № 1222 від 05 липня 1974 року будинок належав ОСОБА_6 . Із належних їй 3/4 частини було подаровано 2/4 частини житлового будинку ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_8 із належних їй 1/4 частини спірного будинку подарувала ОСОБА_7 , яка в свою чергу 3/4 частини прийняла у дар (спадок). Отже, до спадкового майна прабабусі належала 1/4 частина вказаного будинку. Заповіту прабабуся ОСОБА_6 не складала. ОСОБА_8 не оформила спадщину належним чином й не отримала свідоцтва на спадщину за законом на 1/4 частини будинку після смерті прабабусі, хоча спадщину фактично прийняла та склала заповіт на онука ОСОБА_5 на 1/4 частину спірного будинку.

ОСОБА_5 з серпня 2006 року не проживає та не з`являється з вказаного періоду до житлового будинку, не сплачує комунальні послуги за електроенергію, газ та інші послуги.

Місце перебування ОСОБА_5 позивачу невідоме, а тому, оскільки з 2008 року вона фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується 1/4 частиною житлового будинку, який належав ОСОБА_6 на праві приватної власності та 3/20 частини житлового будинку, який належав ОСОБА_7 на праві приватної власності, вважає, що має право на ці частини будинку за набувальною давністю.

Позивач з наміром успадкувати вказані частини житлового будинку звернулась до державного нотаріуса, однак державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області Марченко Н.І. були винесені постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14 серпня 2018 року. Після цього позивач вимушена була звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені в позовній заяві та просила позов задовольнити. Також не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача та прийняття по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_5 жодного разу в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Судові повістки були направлені за місцем реєстрації відповідача (а.с.111), проте не одержані ним. Факт належного повідомлення про дати судових засідань - день, час та місце слухання справи підтверджується судовим оголошенням на офіційному сайті Судової влади України про виклик відповідача в судові засідання (а.с.134,178,183,190).

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, ст.ст.3 і 4 ЦПК України ).

Спірні відносини є цивільними правовідносинами і регулюються ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 39, 328, 344 ЦК України, відповідно до яких кожен має право на житло, право власності є непорушним.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ НОМЕР_1 та витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно № 9711656 підтверджується, що у приватній власності ОСОБА_7 перебуває 3/4 частки та у ОСОБА_6 1/4 частка житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Великобурлуцької селищної ради від 28.10.1975 за № 21 (а.с.15-16).

Із Договору дарування від 05 липня 1974 року вбачається, що власники житла, розташованого в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з однієї сторони, а з другої сторони ОСОБА_7 , що проживає в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 склали договір в тому, що ОСОБА_6 , із належних їй 3/4 частини подарувала 2/4 частини, ОСОБА_8 подарувала належну їй 1/4 частину, а ОСОБА_7 (онука та дочка) прийняла у дар 3/4 - частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.52).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 97 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 24 травня 1985 року зроблено запис за № 59, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 мала доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44), якій після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.45).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації про смерть 02 липня 2001 року зроблено відповідний актовий запис за № 68 (а.с.46).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.47), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 68 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 25 листопада 2002 року зроблено актовий запис № 164, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 (а.с.19).

Як убачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 березня 2006 року, ОСОБА_4 є спадкоємицею 1/5 частини майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з 3/4 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.13).

Позивач звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, оскільки після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спадкове майно ніхто не прийняв. Державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області 14 серпня 2018 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з якої вбачається, що ОСОБА_4 зверталась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її прабабусі ОСОБА_6 , яка на день смерті постійно проживала по АДРЕСА_1 на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що розташований за вищевказаним адресом.

Нотаріусом було відмовлено у оформлені спадщини, оскільки на день смерті прабабусі ОСОБА_6 з нею постійно проживала її донька ОСОБА_8 , яка прийняла спадщину фактично, але не оформила спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_8 залишила заповіт, посвідчений Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області 25 вересня 1998 року за зареєстрованим № 1748 на майно на ім`я онука ОСОБА_5 , який спадщину прийняв фактично, оскільки на день смерті ОСОБА_8 постійно мешкав з нею в спадковому будинку, але до цього часу спадщину не оформив (а.с.11).

Також, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 серпня 2018 року, виданої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_4 зверталась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері ОСОБА_7 на 3/20 житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що розташований в АДРЕСА_1 , які фактично прийняв та мав оформити син спадкодавці - ОСОБА_5 , але до цього часу так і не оформив. Державним нотаріусом було відмовлено в оформлені спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 на 3/20 частки будинку з відповідною часткою надвірних будівель, оскільки спадщину фактично прийняв ОСОБА_5 , який до цього часу її не оформив (а.с.12).

Вказані обставини щодо належності та спадкування часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 підтверджується також матеріалами спадкової справи № 144/2003 ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.144-173).

Із домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.21-31) вбачається, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною адресою з 29.11.1991 року і по теперішній час (а.с.31-40).

Позивач просить визнати за нею право власності на частини вищевказаного житлового будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_5 спадщину не оформив, а вона з 2008 року проживає в спірному будинку, користується всіма частинами будинку, постійно займається благоустроєм прибудинкової території, ремонтом та підтримання будівлі в належному стані, сплачує податки, здійснює комунальні платежі.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач вважає, що є всі законні підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю на частин зазначеного житлового будинку згідно вимог ст.344 ЦК України, оскільки вона безперервно, добросовісно, відкрито володіє та на свій розсуд користується зазначеним нерухомим майном.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Як роз`яснено у пунктах 9,11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні встановити, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Встановлюючи чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Наведене свідчить про те, що для визнання права власності за набувальною давністю необхідно одночасно наявність, з одного боку, добросовісності володіння (коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності), з іншого - відсутність у володільця титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Відтак, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

В судовому зсідання з пояснень позивача та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 з літа 2006 року в будинку АДРЕСА_1 не проживає, що підтверджено актами обстеження від 23 вересня 2008 року, 25 серпня 2009 року, 08 вересня 2011 року, 25 серпня 2012 року, 19 грудня 2013 року, 12 січня 2015 року, 06 червня 2016 року, 29 липня 2017 року, 29 січня 2018 року, 01 квітня 2018 року та від 18.11.2014 року (а.с.53,54,55,58,59,62,63). Вказаними актами встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 2008 року проживає за вказаною вище адресою постійно.

Окрім того, зі змісту позовної заяви, заявлених позовних вимог та з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що позивачу з самого початку проживання відомо, що спірний будинок успадкував відповідач хоч і не оформив спадок належним чином. Таким чином, власником спірних часток житлового будинку є ОСОБА_5 , тому безтитульність та добросовісність, як початковий елемент заволодіння майном, були відсутні, а тому підстав для визнання за позивачем права власності на спірні частки житлового будинку за набувальною давністю немає.

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловленою в ухвалі від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-26282св14 за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, а саме, що не завжди суди беруть до уваги те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на спірні частини житлового будинку за набувальною давністю.

У разі відмови у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст.328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 та 3/20 частини житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Краснотуранськ Краснотуранського району Красноярського краю, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець, паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 20 лютого 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 03 жовтня 2019 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 жовтня 2019 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ