Рішення № 84903591, 11.10.2019, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1061/19

Провадження № 2/565/418/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2019 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

- головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Бірюк Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаною квартирою та його виселення з цієї квартири.

Позов обґрунтувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира). Позивач зареєстрована в квартирі, однак не проживає. Однак, у квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , який є братом позивача та подарував їй свою частку квартири. Після дарування своєї частки ОСОБА_2 мав знятись з реєстрації квартири ти виселитись з неї, однак не зробив цього. Позивач усно та письмово зверталась до відповідача з вимогою про зняття з реєстрації та виселення з квартири, однак останній такі вимоги ігнорує. Позивач має намір проживати у спірній квартирі зі своєю родиною, провести її ремонт, проте проживання у ній відповідача перешкоджає цьому. Окрім цього позивач постійно несе матеріальні витрати на оплату житлово-комунальних послуг за відповідача. Сторони не є членами сім`ї у розумінні ст.64 ЖК України, спільного господарства не ведуть. Відповідач має родину та власне житло у м. Рівне.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просив вимоги задовольнити. Вказав, що відповідач є стороння особа, чинить перешкоди. Зокрема, речі відповідача перешкоджають проведенню ремонту. Позивач змушена сплачувати комунальні послуги за відповідача. Також чиниться психологічний тиск на позивача через постійні сварки.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що до цього часу вимогу про виселення йому ніхто не висловлював. Проживав два роки із сім`єю. Сім`я виїхала із квартири у 2018 році. З того часу комунальні послуги не оплачує. Їх оплачує батько. Не згідний виселятись, оскільки була усна домовленість про те, що позивач зобов`язалась доглянути батьків. Вважає, що якщо виселиться, то позивач не доглядатиме батьків.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце проведення судового засідання. НА підставі ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача показання свідків, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_4 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується в сукупності копією свідоцтва про право власності на житло від 16.12.1999 року, копією договору дарування 5/6 часток квартири від 10.09.2018 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як дарувальниками та ОСОБА_4 як обдаровуваною, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.08.2018 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2018.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній вище квартирі, що випливає з копії довідки відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради про зареєстрованих осіб №2715//05 від 08.05.2019 року.

На підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою добровільно виселитись з спірної квартири до позовної заяви додано копію відповідного звернення та копію фіскального чека, який підтверджує направлення вказаного звернення відповідачу. Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтвердили, що позивач ОСОБА_4 перед зверненням до суду зверталась до відповідача з вимогою виселитись із займаного приміщення, однак він продовжує проживати у бідні дні у цій квартирі, а на вихідні їде до сім`ї у м. Рівне, де у нього є власна квартира.

Зі змісту показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 випливає, що у квартирі АДРЕСА_1 , знаходяться речі ОСОБА_2 , а саме стіл, сейф, одяг та зброя. Свідок ОСОБА_6 показала, що речі відповідача заважають позивачу здійснити ремонт у квартирі, проте відповідач відмовляється добровільно забирати свої речі.

Таким чином у судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Договір дарування 5/6 часток квартири від 10.09.2018 року є дійсним, його не змінено, не скасовано та не визнано в судовому порядку недійсним.

Документів чи інших доказів, які б підтверджували правовідносини між колишнім власником ОСОБА_2 з позивачем, як власником на даний час суду не надано.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею)для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року (справа № 638/13030/13-ц)

Виходячи з вищевикладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10-13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити його з вказаної квартири.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2

Головуючий суддя І.Ю.Зейкан