Вирок № 84902306, 11.10.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3514/19

Кримінальне провадження №1-кп/428/219/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Луганського В.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Голуб Т.М., Шолкової Т.В.,

прокурора - Єлісєєвої М.Я.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Толокольнікова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Сєвєродонецька кримінальне провадження за № 12019130370000166 від 29.01.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сєвєродонецька, Луганської області, українець, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не є інвалідом, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 12.12.2001 Сєвєродонецьким міським судом за ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч.2 КК України, до 3 років позбавлення волі;

- 22.03.2002 Апеляційним судом Луганської області переглянуто вирок рахувати засудженим по ст. 141 ч.2, ст. 185 ч.3, 42, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 19.05.2004 Сєвєродонецьким міським судом за ст. 187 ч. 2, ст. 296 ч.2, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений 18.02.2009 р. у/д, не відбутий термін 1 рік 9 місяців 21 день,

- 04.08.2011 Сєвєродонецьким міським судом за ст. 307 ч. 2, ст. 311 ч. 1, ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурор Єлісєєва М.Я.; потерпілий ОСОБА_2 ;

з боку захисту - обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Толокольніков С.В.

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 року приблизно о 16-30 годині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де разом розпивали спиртні напої. В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник словесний конфлікт під час якого у ОСОБА_1 , раптово виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотих виробів які належать ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в вищезазначеній квартирі, діючи умисно з корисливих мотивів, схопив ОСОБА_2 за праву руку та зірвав з руки належний останньому браслет із золота 585 проби вагою 6,79 грама та залишив його собі. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли на вулицю, де біля під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2, між ними продовжився конфлікт в ході якого ОСОБА_1 став наносити ОСОБА_2 удари руками, по голові та тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден волосистої частини голови, обличчя, носу, правої кисті руки, забою носу, які згідно до висновку судово медичної експертизи № 105 від 25.02.2019 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи умисно з корисливих мотивів, зірвав з шиї ОСОБА_2 ланцюжок із золота 585 проби вагою 8,42 грама з золотим хрестиком потерпілого ОСОБА_2

Повернувшись до вищевказаної квартири, на вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_1 повернув йому хрестик, проте ланцюжок та браслет залишив собі.

З відкрито викраденим майном ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Згідно висновку судово товарознавчої експертизи № 19/113/9-1 /240е від 28.02.2019 року ринкова вартість викраденого майна, а саме: ланцюжка виконаного із золота лігатурного сплаву, який відповідає «585» пробі вагою 8,42 грама становить 10462 гривні 97 копійок, браслету виконаного із золота лігатурного сплаву, який відповідає «585» пробі вагою 6,79 грама становить 8437 гривні 48 копійок.

Своїми протиправним діями ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 18900 гривень 45 копійок.

Такими своїми умисними діями, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно або кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення, вину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, не відмовився від дачі показань.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що в обвинувальному акті всі обставини скоєння ним злочину вказані правильно. Фактичні обставини й докази, які було зібрано по кримінальному провадженню, не оспорював. Пояснив, що він дійсно 29.01.2019 року, за адресою вказаною у обвинувальному акті, розпивав спритні напої з ОСОБА_2 , потім у них почалась сварка, в ході якої потерпілий спровокував його та він образився і почав наносити тілесні ушкодження останньому та зірвав з його руки золотий браслет, а потім і золотий ланцюжок які забрав собі. Вказує, що у скоєному щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати, усвідомив, що вчинив злочин, але вважає що саме дії потерпілого вимусили його вчинити таким чином, в останньому слові вказує, що на його місці кожен вчинив би таким чином. Шкоду відшкодував потерпілому в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 до суду надіслав заяву, в якій зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, просив суд призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, шкода йому відшкодована.

Окрім визнання обвинуваченим своєї вини в повному обсязі, його провина підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження і не оспорюються обвинуваченим та відповідно не досліджувались в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною, такі його дії кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер суспільної небезпеки злочину, що скоїв останній, який віднесений законом до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, характеризується позитивно, вину визнав, шкоду відшкодовано.

Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, є відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину, так як обвинувачений ОСОБА_1 вчинив новий умисний злочин передбачений інкримінованою статтею КК України, маючи судимість за умисні злочини передбачені ст.ст. 307, 311 КК України, які не передбачають повторності.

Виходячи з приведених вище обставин, суд не погоджується з позицією державного обвинувача у судовому процесі щодо застосування ст. 69 КК України, так як, обвинувачений вказує, що щиро розкаюється, під час судового розгляду справи, та щирості у його каятті суд не вбачає, так як він визнаючи вину стверджує, що потерпілий спровокував його на такі дій і так як він був у стані алкогольного сп`яніння то він вимушений був так вчинити, його дії є зухвалими, тому суд не вбачає обставин які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його відношення до скоєного, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання. Обвинувачений раніше судимий, має позитивну характеристику, вжив заходи до усунення заподіяної шкоди та потерпілий до нього претензій не має, тому йому повинно бути призначено мінімальне покарання передбачене ч.2. ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, вважаючи, що даного покарання буде достатньо й воно є необхідним для його виправлення та перевиховання, попередження нових правопорушень.

Відповідно до ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк його попереднього ув`язнення у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його затримання 29.01.2019 року по день звільнення його з під варти 05.06.2019 року, у зв`язку з внесенням застави.

Призначення такого покарання буде відповідати нормам кримінального законодавства України, принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Цивільний позов по справі не заявлений. Речові докази відсутні. Процесуальні витрати по справі підлягають вирішенню у порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ч.3. ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання за цим вироком засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 строк тримання його під вартою із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його затримання з 29.01.2019 року по день звільнення його з під варти 05.06.2019 року, у зв`язку з внесенням застави.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді внесеної застави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведену судово-товарознавчу експертизу № 19/113/9-1/240е від 28.02.2019 року в розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2. ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: В. І. Луганський