Рішення № 84900993, 10.10.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1174/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретаря судових засідань Литвишко В.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача - Крючков Сергій Сергійович звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість в розмірі 10199 грн. 57 коп.

Також просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір в розмірі 1921,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу та надано кредит на споживчі потреби в сумі 8000 гривень 00 коп. з фіксованою процентною ставкою 30 % річних за користування кредитом на строк фактичного користування.

Проте, відповідач не повертав позику, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 05.02.2019 складається із: основної заборгованості (простроченої) - 7975,95 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1967,02 гривень; пені за прострочену заборгованість - 188,29 гривень; суми інфляційних втрат на суму простроченого кредиту - 43,60 гривень; 3% річних на суму простроченого кредиту - 10,49 гривень; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 14,22 гривень. Загальна сума заборгованості станом на 05.02.2019 становить 10199,57 гривень.

Ухвалою суду від 03.08.2019 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини:

До позову додано копію заяви відповідача про приєднання № 265019411 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 09.01.2018 та копію заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту), відповідно до яких ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Державний ощадний банк України» Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до підписаних заяв відповідачу відкрито поточний рахунок на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та надано платіжну картку з встановленим лімітом в сумі 8000 гривень на споживчі потреби з фіксованою процентною ставкою 30 % річних за користування кредитом на строк фактичного користування.

Також, надано копію Паспорту споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК), який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.1.12 Договору за користування кредитом відповідач зобов`язаний сплачувати банку проценти в порядку та розмірах, визначених в заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії.

Згідно з п.п.1.21. п.9.1 Договору банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань клієнтом за укладеним Договором, а також нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню за кожен день прострочення.

Так, матеріали справи містять копію Додатку №1 до Договору з Правилами користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк», Додатку №2 з Умовами користування встановленою відновлювальною кредитною лінією, Таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 09.01.2018.

01.10.2018 на адресу відповідача позивачем було направлено Вимогу про дострокове повернення кредиту у тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги, заборгованість за яким складається з: строкової заборгованості за кредитом - 7975,95 грн., строкової заборгованості за процентами - 257,42 грн., простроченої заборгованості за процентами - 696,54 грн. та нарахованих процентів, комісії, пені та штрафів.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі і на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Пунктом 7 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов`язкові реквізити:

1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 2) ідентифікатор платіжного пристрою; 3) дату та час здійснення операції; 4) суму та валюту операції; 5) суму комісійної винагороди; 6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 7) вид операції; 8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено, що позивачем надано недостатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору від 09.01.2018.

Зокрема, надано докази погодження відповідача на встановлення кредитної лінії на умовах, зазначених у позовній заяві. Однак, не надано доказів підтвердження реалізації відповідачем умов п. 1.4 розділу ХХІІ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - здійснення платежу за рахунок кредитних коштів (їх використання). Отже, відсутні докази надання кредиту, що визначено п. 1.5 розділу ХХІІ цього Договору.

Розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Позивачем зазначається, що ним надано кредит, але не надано доказів на підтвердження цього, а саме відсутні докази видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.

За таких обставин суд констатує недоведеність позивачем факту укладення із відповідачем договору від 09.01.2018 на умовах, зазначених позивачем.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - місцезнаходження: вул. Володимирська, 27, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 09322277;

ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Д. В. Свояк