Рішення № 84899119, 04.10.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8224/16-ц

Провадження № 2/344/291/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Форінт” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 108 237,52 дол. США заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року та 39 084,48 грн. пені за порушення умов кредитного договору, посилаючись на те, що 19.07.2007 року між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду №95, згідно якої загальний розмір позичкової заборгованості позичальника не повинен перевищувати суми, еквівалентної 170 000,00 дол. США з терміном дії до 18.07.2022 року. 19.07.2007 року в межах Генеральної кредитної угоди між позичальником та кредитором було укладено кредитний договір №010/14-10-508G95, згідно якого відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 170 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном погашення 18.07.2022 року. Однак, відповідачка не виконала своїх зобов”язань за кредитним договором щодо забезпечення повернення одержання кредиту та сплату нарахованих процентів у строки, визначені у графіку повернення кредиту та плати процентів, у зв”язку з чим у неї станом на 14.06.2016 року наявна заборгованість в розмірі 101 311,61 дол. США по кредиту та 6 925,91 дол. США по відсотках. Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачено нарахування пені від суми несвоєчасного виконання грошового зобов”язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. За порушення умов кредитного договору, відповідачці нараховано пеню в розмірі 39 084,48 грн. В забезпечення виконання зобов”язаннь згідно Генеральної кредитної угоди №95 та укеладеного в її межах кредитного договору №010/14-10-508G95, 19.07.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №G95-92, згідно якого поручитель взяв на себе зобов”язання відповідати перед кредитором в солідарному порядку за зобов”язаннями позичальника за кредитними договорами. 08.04.2016 року відповідачм було надіслано вимоги про виконання зобов”язань, які залишились без належного реагування. А тому, позивач просить стягнути з боржників в солідарному порядку 108 237,52 дол. США заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року та 39 084,48 грн. пені за порушення умов кредитного договору, а також сплачений судовий збір.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.06.2018 року до участі в справі в якості позивача-правонаступника залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Форінт” (а.с. 120 том 1).

31.01.2019 року ОСОБА_2 подав до Івано-Франківського міського суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт” про визнання поруки згідно договору поруки G95-92 від 19.07.2007 року припиненою, посилаючись на те, що 19.07.2007 року між ПрАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду №95, в забезпечення виконання зобов`язань за якою 19.07.2007 року було укладено договір поруки №G95-92. Однак, поза межами Генеральної кредитної угоди між ПрАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/14-10-508G95, згідно якого відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 170 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних та кінцевим терміном погашення 18.07.2022 року. Укладення 19.07.2007 року кредитного договору №010/14-10-508G95 поза межами Генеральної кредитної угоди підтверджується умовами даних договорів. З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_1 допустила прострочення внесення платежу 21.12.2015 року, тому право на дострокове стягнення виникло в банку 21.01.2016 року. Однак, позов пред”явлений до суду 29.06.2016 року, тобто більше ніж через шість місяців з дня настання строку виконання зобов”язань. В силу дії вимог ч.4 ст. 559 ЦК України та правової порзиції ВС України, позивач втратив право на пред”явлення позову до поручителя, оскільки, сплив преклюзивний строк, з яким припинилось проаво вимоги позивача. На підставі наведеного просив визнати припиненою поруку по договору поруки G95-92 від 19.07.2007 року (а.с.2, 3 том 3).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.04.2019 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №344/8224/16-ц провадження №2/344/291/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Форінт” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року, та цивільну справу №344/1684/19 провадження №2/344/2334/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт” про визнання поруки згідно договору поруки G95-92 від 19.07.2007 року припиненою. Надано справі загальний номер №344/8224/16-ц провадження №2/344/291/19 (а.с.22 том 2).

13.08.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт” про визнання поруки згідно договору поруки G95-92 від 19.07.2007 року припиненою залишено без розгляду (а.с.43 том 3).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях від 10.09.2018 року (а.с.181, 182 том 2), просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимиоги визнав частково в межах строку позовної давності, посилаючись на те, що умовами кредитного договору було передбачено повернення кредиту та сплати процентів шляхом сплати ануїтентних платежів згідно з графіком погашення. Таким чином, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення відповідачкою терміну внесення чергового платежу. Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. А тому, просив застосувати строк загальної позовної давності (три роки) щодо стягнення заборгованості в розмірі 101 311,61 дол. США по кредиту та 6 925,91 дол. США по відсотках, а також спеціальну позовну давність (один рік) до стягнення 39 084,48 грн. пені.

Представник відповідача Хоменець Я.В. в судове засідання призначене на 04.10.2019 року не з”явивися, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 13.08.2019 року представник відповідача просив залишити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 у зв”язку з тим, що предметом укладеного 19.07.2007 року договору поруки №G95-92 є зобов”язання відповідач перед кредитором відповідати по зобов”язаннях боржника, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року. Однак, позивач спросить стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, за виконання яких відповідач ОСОБА_2 , не поручався. Отже, як вимоги первісного позову до відповідача ОСОБА_2 так і вимоги зустрічного позову є безпідставними.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

19.07.2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду №95, відповідно до якої кредитор зобов”язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід”ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 170 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Термін дії кредитної угоди до 18.07.2022 року (п.1) (а.с.7, 8 том 1).

Також 19.07.2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №G95-92. Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов”язання перед кредитором відповідати по зобов”язанням боржника, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року, а саме: повернути, відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (а.с.16).

Крім цього, 19.07.2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/14-10-508G95, який складається із двох частин, які нерозривно пов”язані між собою. Частиною 1 кредитного договору визначено, що відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 170 000,00 дол. США на придбання комерційної нерухомості зі сплатою 12,5% річних строкм повернення до 18.07.2022 року. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів згідно з графіком погашення, який є невід”ємною частиною цього договору. Відповідно до графіку погашення кредиту, розмір щомісячного погашення становить 2 093,39 дол. США (а.с. 10-15 том 1).

На виконання умов кредитного договору 010/14-10-508G95 від 19/07/2007 Івано-Франківським ОД АППБ “АВАЛЬ” було видано ОСОБА_1 170 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 858 500,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №TR010/14-10-508G95 (а.с. 183 том 1).

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, відповідачка порушила графік погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року (а.с. 4-6 том 1).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов”язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов”язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору (а.с.13 том 1).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі вищенавденого, у зв”язку з невиконанням відповідачкою умов кредитного договору, 08.04.2016 року за вих. №140-В 2-00/16-217/1 ОСОБА_1 . позивачем було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов”язань за кредитним договором (а.с. 19 том 1), однак, жодних дій зі сторони відповідачки щодо сплати заборгованості вчинено не було.

Позивачем станом на 04.06.2016 року проведено розрахунок заборгованості відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 108 237,52 дол. США, яка складається з: поточної заборгованості за кредитом в сумі 101 311,61 дол. США; простроченої заборгованості за кредитом в сумі 0,00 дол. США; заборгованості за відсотками в сумі 6 925,91 дол. США, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками в сумі 6 026,29 дол. США; а також заборгованість по пені в сумі 39 084 грн. 48 коп. (а.с. 4-6 том 1).

Що стосується клопотання представника відповідачки про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як вбачається із долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку заборгованості по договору №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, у відповідачки ОСОБА_1 немає заборгованості щодо сплати тіла кредиту, станом на 14.06.2016 року нею випереджено графік по сплаті тіла кредиту на суму 6 366,74 дол. США, а заборгованість по сплаті відсотків утворилась починаючи з 19.08.2015 року, так як станом на 20.07.2015 року заборгованість по сплаті відсотків становила 0,00 дол. США

Таким чином, підстав для застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотках немає.

Згідно вимог 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по договору №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, він просить про стягнення з відповідачки 39 084,48 грн. пені за період з 29.07.2014 року по 14.06.2016 року, тобто майже за два роки, що є порушенням вимог ст. 258 ЦК України.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені в розмірі 39 084,48 грн., підлягає до часткового задоволення в розмірі 24 949,46 грн., в межах річного строку, а саме за період з 19.06.2015 року по 14.06.2016 року.

Що стосується солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року, як з поручителя, то вона до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

У відповідності до укладеного 19.07.2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем ОСОБА_2 Договору поруки №G95-92, поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов”язання перед кредитором відповідати по зобов”язанням боржника, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року.

Однак, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, а не за Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року.

Посилання представника позивача в судовому засіданні та у позовній заяві на те, що кредитний договір №010/14-10-508G95 укладений в межах Генеральної кредитної угоди №95 є безпідтсавним та не підтвердженим жодними належними, допустимими доказами. У жодному пункті кредитного договорору не вказано про те, що він укладений в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року.

Крім цього, кредитні кошти в розмірі 170 000,00 дол. США видавались відповідачці на виконання умов кредитного договору №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, що підтверджується копією меморіального ордеру №TR010/14-10-508G95 (а.с. 183 том 1).

А отже, відповідач ОСОБА_2 , не може нести солідарнку відповідальність разом із відповідачкою ОСОБА_1 за неналежне виконання нею кредитного договору №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в розмірі 2 727 497,50 грн., то з відповідачки також слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 40 912,46 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 10, 20, 256, 258, 527, 530, 553, 554, 611, 612, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Форінт” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року, укладеним в межах Генеральної кредитної угоди №95 від 19.07.2007 року – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Форінт”, місцезнаходження якого: 01133, м.Київ, вульвар Лесі Українки, 34 офіс 212, код ЄДРПОУ 40658146, - 108 237 (сто вісім тисяч двісті тридцять сім) дол. США 52 центи заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19.07.2007 року та 24 949 (двадцять чотири тисячі дев”ятсот сорок дев”ять) грн. 46 коп. пені за порушення умов кредитного договору та 40 912 (сорок тисяч дев”ятсот дванадцять) грн. 46 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 10.10.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.