Рішення № 84895874, 01.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 р. Справа № 480/2445/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представника позивача Кравченко П.А., представника відповідача Сич Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С»" (далі - позивач, ТОВ “Євротранс С”), звернулося до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 № UA 805180/2019/000121/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було зовнішньоекономічний контракт щодо поставки уживаного напівпричепа. На виконання умов зазначеного контракту, позивачу було передано у власність зазначений товар, оплачена його вартість. Митним брокером було подано до митного оформлення митну декларацію, у якій вартість товару було визначено декларантом за основним методом на підставі договору купівлі-продажу, що відповідало реальній ціні правочину, а також були подані також і інші документи, які визначені Митним кодексом України.

Позивач зазначає, що всі документи були належним чином оформлені, містили необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах були відсутні. Документи, з якими товар перетнув митний кордон України та в подальшому був доставлений до м. Суми для проведення митного оформлення, містили відтиски штампів “Під митним контролем” прикордонної та Сумської митниць ДФС.

Проте, митницею було прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, числовий шифр “З” в графі 42 МД).

Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості, є незаконним та необґрунтованим, оскільки не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 55 Митного кодексу України. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент декларування імпортованого товару та пред`явлення його до митниці, декларант мав надати платіжні документи, що б підтверджували вартість навантаження товару та витрати по транспортуванню товару.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник Сумської митниці ДФС проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 09.07.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.04.2019 року ТОВ «ЄВРОТРАНС С» уклало з UAB «Mersita» (Литовська республіка) зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №02/04-1, згідно умов якого продавець передає у власність покупця уживаний напівпричіп марки CODER VIN код VGXS 3384DY3SP2368 2003 року випуску, а покупець сплачує його вартість в розмірі 1200 Євро.

11 травня 2019 року вказаний автомобіль було вивезено з Литовської Республіки та ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення.

17 травня 2019 року декларантом ТОВ «ЄВРОТРАНС С» - ФОП Жолудь С.І. - було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805180/2019/014121, у якій вартість товару було визначено декларантом за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 02.04.2019р. №02/04-1.

Також до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №02/04-1 від 02.04.2019р., рахунок-фактура серії МК8Т 0008084 від 03.04.2019р., автотранспортна накладна №2042019 від 03.04.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Н НОМЕР_1 від 27.07.2018р., банківський платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару від 08.04.2019р. №1, - копія митної декларації країни відправлення № 19ЬТЬС0100ЕК0В6179 від 08.05.2019р., - калькуляція транспортних витрат№24 від 14.05.2019р.

Всі документи належним чином оформлені, містять необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах відсутні, зокрема, вартість в рахунку-фактурі від 03.04.2019р. аналогічна вартості, зазначеній в митній декларації країни відправлення, та вказаному у пункті 2.2 Договору купівлі-продажу №02/04-1 від 02.04.2019р., платіжному дорученні від 08.04.2019р.

По зазначеній МД при подачі її до митного оформлення ТОВ «ЄВРОТРАНС С» було сплачено до державного бюджету обов`язкові платежі, виходячи із визначеної для цілей оподаткування вартості товару в сумі 1200 Євро, що відображено у графах 43, 47, 48 та В МД.

21.05.2019 року митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості № UA 805180/2019/000121/2 (надалі - Рішення) та Картку відмови у митному оформленні №UA 805180/2019/00288, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, числовий шифр «З» в графі 31 Рішення), зокрема, вартість товару для цілей нарахування митних платежів митницею було збільшено та визначено в розмірі 3125,84 Євро замість заявленої декларантом 1200 Євро.

Згідно спірного Рішенні (графа 33) підставою для коригування митної вартості товару було зазначено наступне : «Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. В результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару транспортного засобу встановлено розбіжності, а саме: оскільки товар переміщений на митну територію України на іншому напівпричепі та має пошкодження експлуатаційного характеру, то згідно п.10 ст.58 Митного кодексу України до митної вартості має бути включено вартість витрат на навантаження. Враховуючи вище викладене та спрацювання профілю ризику АС АУР 105-2 декларанту, у зв`язку з наявними розбіжностями, що можуть вплинути на числове значення митної вартості, направлено запит на надання документів. Декларантом не надано запитувані документи (банківські платіжні документи, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (навантаження на напівпричіп). Між декларантом та митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація наявна в ЄАІС МД №ІІА205040/2019/21427 від 02.05.2019р. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався, оскільки така інформація відсутня в митного органу. Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом ДФС; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантії відповідно до розділу X Кодексу в розмірі, визначеному органом ДФС, відповідно до частини сьомої цієї статті. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Як встановлено судом, спірне рішення не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 55 МК України, зокрема, в ньому відсутнє обгрунтування конкретної причини, через яку заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано (пункт 1 частини 2); не містить наявної у митному органі інформації (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела виникненню сумнівів у правильвності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пункт 2 частини 2); відсутній вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів (пункт 3 частини 2); відсутнє обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини 2).

Метод, який було застосовано митницею для коригування, є другорядним методом «за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів» (метод №3). Застосування та зміст даного методу унормовано статтею 60 МКУ, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.»

Зміст інформації з МД №UA100120/2019/192232 від 19.02.19р. щодо порівнюваного товару, взятої як основа для коригування, є необґрунтованим, враховуючи те, що подібність товару не встановлювалася належним чином відповідачем; кількість і комерційний рівень продаж не порівнювалися в повному обсязі.

Так, згідно МД №UA 100120/2019/192232 від 19.02.19р., що була взята митецею за основу для порівняння, митна вартість напівпричепа СООЕК, імпортованого ТОВ «Кар Груп» (м.Луцьк), становила 2000 Євро, а не 3125, 84 Євро; даний напівпричеп імпортувався з Великобританії, а не з Литви; даний напівпричеп мав календарний рік виготовлення 2002, а не 2003; митна вартість напівпричепа була визначена не за основним методом (не за ціною договору), а за резервним методом, про що свідчить числовий шифр « 6» в графі 43 даної МД.

Таким чином, використання Сумською митницею ДФС другорядного методу «щодо подібних (аналогічних) товарів» (метод №3) шляхом порівняння зі вказаною МД, оформленою в Волинській митниці ДФС, є необґрунтованим, оскільки вартість, яка визначається за методом №3, не може порівнюватися з вартістю, яку було визначено за методом №6, оскільки не є ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 04.09.2019 по справі № 480/1267/19.

Слід зазначити, що згідно з частиною 3 статті 53 МКУ відповідні документи декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності), якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Докази того, що у ТОВ «ЄВРОТРАНС С» існували такі обставини чи розбіжності представником відповідача не надано.

Представник відповідача зазначив, що необхідність для витребування додаткових документів стало спрацювання системи управління ризиків.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Дана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Верховний Суд у вказаній постанові також зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування».

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів понесених витрат на навантаження товару, суд зазначає наступне.

Додавання витрат на навантаження унормовано пунктом 6 частини 10 ст.58 МКУ.

Відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, щ обула фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вона не включалась до ціни, що була фактично сплачено або підлягала сплаті.

Таким чином, вартість навантаження має додаватися до ціни договору для цілей оподаткування на митниці, якщо ці витрати не включалися в ціну товару.

В даному випадку, витрати на навантаження до ціни товару за контрактом були включені до ціни товару.

Так, згідно з частиною 1 статті 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, введені в дію Міжнародною торговою палатою з 01.01.2011р. Розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах ЕХW,FCA та інших Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

В даному випадку, згідно умов укладеного договору товар було поставлено на умовах FCA, про що зазначено в 4.6 договору №02/04 -1 від 02.04.2019.

Згідно Інкотермс 2010 термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Згідно зазначеного договору купівлі-продажу в ціну товару включено завантаження товару на транспортний засіб, наданий позивачем експортеру. Перевізником товару було само ж підприємство, власним транспортом - автомобілем держ. н/з НОМЕР_2 , про що зазначено в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №2042019 від 03.04.19р. , МД №ІМ805180/2019/014504, а також в оскаржуваному рішенні. У відповідних графах вказаних документів, міститься посилання на умови поставки товару FCA .

Вимога митниці надати платіжний документ про оплату витрат на завантаження суперечить частині 10 статті 58 МКУ, адже дані витрати були включені в ціну товару на базисній умові поставки FCA, і окремо не оплачувались і не підлягали оплаті.

Стосовно посилання відповідача на відсутність інформації щодо транспортних витрати від Шяуляя (Литва) до митного кордону України в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС, то вказані витрати були позивачем додані до ціни договору, їх розмір складав 200 Євро (за курсом в гривні - 5928,90 грн.). Зазначені витрати документально були підтверджені позивачем наданою до митного органу калькуляцією транспортних витрат №24 від 14.05.19р., факт надання такого документу відображено у Картці відмови, в графах 17 та 28 спірного рішення.

Таким чином, витрати на навантаження входили до ціни товару і окремо не повинні були додаватися до неї; а витрати на транспортування були додані до ціни договору та документально підтверджені вищезазначеною калькуляцією.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. В якості підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат, надані: угода про надання правової допомоги від 06.06.2019 , платіжне доручення про сплату коштів № 552 від 01.07.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У даному випадку, суд погоджується, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також значенням справи для сторони, у зв`язку з чим, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, за подання позовної заяви товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С", згідно з платіжним дорученням від 553 від 01.07.219 , сплатило судовий збір у розмірі 1921,00 грн., таким чином сума судового збору, також підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 № UA 805180/2019/000121/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (м. Суми, вул..Ярослава Мудрого,69,і.к. 41643544) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 1921 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 жовтня 2019року.

Суддя С.М. Гелета