Рішення № 84895807, 30.09.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2019 року м. Рівне №460/1513/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Громадянин України ОСОБА_1 доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

06.05.2019 Громадянин України ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) та просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 19.02.2019 №094255.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 25.01.2019 посадовими особами відповідача проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності. За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складено акт від 25.01.2019, на підставі якого відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки він 20.06.2018 на підставі договору-доручення та нотаріально посвідченої довіреності надав право гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на володіння, користування і розпорядження автомобілем марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 . Із вказаної дати, передавши у володіння згаданим особам транспортний засіб, він не здійснював контроль за його використанням, тому не користувався та не розпоряджався ним, не здійснював його експлуатацію ні в господарських, ні в особистих цілях. Також зауважив про неможливість здійснення перевезення вантажним автомобілем без причіпу в той час як в акті перевірки відомості про причіп відсутні.

За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що у спірних правовідносинах він не був автомобільним перевізником, а лише фізичною особою-власником транспортного засобу, а тому постанова відповідача від 19.02.2019 №094255 підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського районного суду від 10.05.2019 у справі №570/2205/19 справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №094255 від 19.02.2019 передано до Рівненського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 справі присвоєно єдиний унікальний номер №460/1513/19 та визначено її до розгляду головуючому судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою судді від 27.06.2019 позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 17.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає повністю (а.с.39-45). Представник відповідача зазначив, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 даний автомобіль належить фізичній особі ОСОБА_1 . Під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, надання послуг з перевезення вантажу відбувалося без особистої картки водія, індивідуальної контрольної книжки водія, про що складено акт від 25.01.2019 №113368.

Представник відповідача зазначив, що управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на адресу останнього сформоване повідомлення про розгляд справи, яке направлене 13.02.2019. Проте, правом участі у розгляді справи позивач не скористався.

Представник відповідача вказав, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності чи права володіння користування чи розпорядження транспортним засобом особою, яка цю довіреність отримала. Зауважив, що позивач жодним чином не спростовував порушення, яке було вчинене 25.01.2019 при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, а тому за результатами розгляду матеріалів справи прийнято оскаржену постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З таких підстав, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Згідно з направленням на перевірку від 21.01.2019 №006522 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області на а/д М-12 км 191+100 25.01.2019 була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_5 (а.с.28).

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2019, яким зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", - надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, а саме: відсутні картка водія у слоті цифрового тахографа, індивідуальна-контрольна картка водія, що унеможливлює облік та перевірку режиму праці та відпочинку водія. Водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився (а.с.28).

Вказані матеріали перевірки управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області були направлені для розгляду до управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Матеріалами справи стверджено, що управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням направлялось повідомлення про розгляд справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту (а.с.47).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області прийнято постанову №094255 від 19.02.2019 про застосування до СПД ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст. 48 цього Закону. Постанову ОСОБА_1 отримав особисто під розписку (а.с.48).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини сторін, суд враховує таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно зі ст.ст. 5, 6 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За змістом ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі – Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі – Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 19 п.5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України,

здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів для автомобільного перевізника та водія згідно зі статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, згідно з частиною другою статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі – Положення №340).

Положення №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Його вимоги поширюються на автомобільних перевізників, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до вимог п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п.1.5 Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.

Пунктом 6.3. Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Відповідно до п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідженими судом доказами стверджено, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 25.01.2019 посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення автомобільним перевізником вимог статті 48 Закону №2344-III під час надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стало підставою для винесення оскарженої постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №094255 від 19.02.2019.

Абзацом 1 пункту 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як зазначалось судом, відповідач повідомляв позивача про дату, час і місце розгляду справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту належним чином, що позивач не заперечує.

За змістом пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відтак, за результатами розгляду справи про порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту, відповідачем прийнято оскаржену постанову, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн (а.с.48).

Єдиною підставою в обґрунтування протиправності оскарженої постанови позивач вказав відсутність у нього статусу перевізника у спірних правовідносинах.

Суд враховує, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-III).

У зв`язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, статтею 50 Закону № 2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 із 03.04.2018 є власником автомобіля марки DAF, модель FT XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_3 (а.с.33).

За змістом наданої позивачем довіреності від 09.06.2018 Серія ННС 978252 ОСОБА_1 уповноважив громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 бути представником з питань володіння, користування та розпорядження (з правом зняття з обліку, продажу за ціну та на умовах на власний розсуд, міни, оренди, передачі в найм чи позичку тощо) автомобілем марки DAF FT 105.410, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 03.04.2018 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Для цього ОСОБА_1 надав довіреним особам, зокрема, право керувати (експлуатувати) автомобіль, в тому числі з правом виїзду за межі України. Довіреність видана строком на один рік і дійсна до 09.06.2019, з правом передовіри іншим особам та з правом виїзду за межі України (а.с.31-32).

Довіреністю від 21.08.2018 Серія ННК №552494 стверджується, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_6 або ОСОБА_7 бути представниками ОСОБА_1 з питань володіння, користування та розпорядження (з правом зняття з обліку, продажу за ціну та на умовах на власний розсуд, міни, оренди, передачі в найм чи позичку тощо) автомобілем марки DAF FT 105.410, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 03.04.2018 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Для цього довіреним особам надано, зокрема, право керувати (експлуатувати) автомобіль, в тому числі з правом виїзду за межі України. Довіреність видана з правом виїзду за межі України і дійсна до 09.06.2019. При цьому, застереження щодо можливості передовірити іншим особам, визначені у довіреності права, вказана довіреність не містить.

Відповідно до акту перевірки № 1133618 від 25.01.2019 під час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки 25.01.2019 транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, керував водій ОСОБА_5 , пред`явивши до перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, представницьких правовідносин.

Окрім цього, суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів фактичної передачі транспортного засобу власником іншим особам згідно з дослідженими довіреностями.

За наведених обставин, довіреності на представництво інтересів позивача з питань володіння, користування та розпорядження транспортним засобом DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є укладеним договором відповідно до закону та не підтверджують факту перебування вказаного транспортного засобу в користуванні інших осіб станом на 25.01.2019.

В матеріалах справи також відсутні відомості щодо укладення позивачем з іншими особами договору оренди, міни, позички транспортного засобу, позивач на такі обставини також не покликається.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (далі - Порядок № 1388) тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за N 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Під час проведення перевірки водій ОСОБА_5 не надав інспекторам тимчасовий реєстраційний талон, оформлений на іншу фізичну чи юридичну особу, а пред`явив основні реєстраційні документи транспортного засобу, видані на ім`я ОСОБА_1 , що свідчить на користь висновку про відсутність у водія інших документів.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд встановив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.01.2014 номер запису НОМЕР_4 602 НОМЕР_5 0000 012968, одним з видів діяльності є: Вантажний автомобільний транспорт (а.с.54-58).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Враховуючи встановлені судом обставини належності транспортного засобу ОСОБА_1 , який є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності за видом "Вантажний автомобільний транспорт", відсутність будь-який належних та допустимих доказів фактичної передачі транспортного засобу в користування іншим особам, в порядку та у спосіб, встановлений законом, у тому числі на умовах договору оренди, найму, позички тощо, суд дійшов висновку, що надані позивачем довіреності не підтверджують, що вантажний транспортний засіб вибув з користування власника, а отже не спростовують статусу позивача як перевізника станом на дату проведення рейдової перевірки.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності в акті перевірки відомостей про причіп до належного йому вантажного автомобіля та неможливість здійснення вантажного перевезення без причіпу, суд зазначає, що до матеріалів перевірки долучено серед інших документів також копію свідоцтва про реєстрацію спеціалізованого напівпричіпу VAN HOOL реєстраційний номер АС6662ХР, власник ОСОБА_2 (а.с.49).

Таким чином, незазначення в акті перевірки відомостей про напівпричіп не спростовує здійснення вантажного перевезення належним позивачу вантажним автомобілем з напівпричіпом, що підтверджується іншими матеріалами перевірки, наданими відповідачем.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не заперечив встановленого перевіркою порушення законодавства про автомобільний транспорт, покликаючись виключно на відсутність у нього статусу перевізника з наведених вище підстав. Так само не заперечив встановленого порушення й водій ОСОБА_5 , не зафіксував жодних пояснень про причини порушень чи їх відсутність в акті перевірки, відмовившись від його підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Зібрані у справі докази не свідчать про відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника. Доводи позивача не спростовують виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт та не дають суду підстав для скасування оскарженої постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 вересня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.