Ухвала суду № 84895629, 09.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1238/19

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Бєлова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 420/1238/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923) подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23 642,00 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені ним судові витрати.

01.10.2019 року (вх. № 35560/19) представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року та додаткова постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року в частині стягнення судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 у загальній сумі 8118,40 грн. (5618,40 грн. + 2500,00 грн.) досі не виконано, виходячи з обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Так, резолютивні частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року та додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року, на підставі яких були видані виконавчі листи, містять необхідність про стягнення з боржника за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на користь стягувача, а органи Казначейства виконують рішення про стягнення бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів лише за умови наявності відкритого в органах казначейства рахунку відповідної юридичної особи – органу влади, однак, враховуючи те, що боржник – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є клієнтом казначейства (не має рахунків та не обслуговується) стягувач позбавлений будь-якої можливості виконати рішення суду саме на підставі визначеного порядку, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р.

09.10.2019 року (вх. № ЕП/7561/19) представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення на заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в яких зазначено, що стягнення сум судових витрат рішеннями суду передбачено за рахунок бюджетних асигнувань. Кошти на виплату за рішенням суду сум судових витрат бюджетом Пенсійного фонду України, а також затвердженим відповідно до нього кошторисом, не передбачено. Так, зазначені суми виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже Позивачу за стягненням відповідних коштів необхідно звернутись до органів Казначейства в Порядку затвердженому постановою КМУ № 845.

В судове засідання, призначене на 09.10.2019 року, з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, сповіщався належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням ст.205 та ст.378 КАС України, суд вирішив розглянути вказану заяву за данною явкою сторін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року у справі № 420/1238/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позовні вимоги задоволені частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернутися з поданням, передбаченим п. 5 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013р. наказом Мінфіну №787 до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі про повернення ОСОБА_1 23642 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2019р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного Фонду України в Одеській області судові витрати в сумі 5628,40 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року – без змін.

Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року ухвалено про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесеній у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 2500 грн.

З заяви вбачається, що представником позивача було направлено запит до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про надання інформації щодо казначейського обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на який було отримано лист від 23.07.2019р. вих. № 04-08/3361, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не зареєстроване в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів (одержувачів коштів) та не обслуговується в органах Казначейства Одеської області (а.с. 117).

Крім того, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.08.2019 року № 20/А-із наданому на запит представника позивача від 31.07.2019 року, зазначено, що Управління є юридичною особою та самостійно здійснює оплату судового збору, зокрема при подачі позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, в межах кошторисних призначень на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконання функцій, покладених на органи Пенсійного фонду. Також, Управління повідомило, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів згідно вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р. (а.с. 118).

До того ж, на уточнюючий запит представника позивача було отримано лист від 16.08.2019р. № 19185/05-10 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому зазначено, що фінансування адміністративних витрат Управління здійснюється Пенсійним фондом України в межах кошторисних призначень, затверджених кошторисом видатків на 2019р. Фінансування адміністративним витра здійснюється з поточних рахунків відкритих в відділенні філія-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (а.с. 119).

В подальшому, на підставі отриманої інформації, представник позивача звернувся із двома окремими заявами від 22.08.2019 року (на кожний з виданих виконавчих листів) до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, де зазначив, що у добровільному порядку стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань з боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з об`єктивних підстав не є можливим, у зв`язку з тим, що боржник не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів (одержувачв бюджетних коштів) та не обслуговується в органах Казначейства Одеської області, у зв`язку з чим, на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи видані Одеським окружним адміністративним судом від 12.08.2019 року не можливо подати до виконання до казначейської служби, враховуючи те, що боржник не є клієнтом Казначейства та не має рахунків в органах Казначейства Одеської області. Крім того, у заявах про відкриття виконавчих провадження було зазначені відомості, які було отримано від Головного управління Пенсійного фонду України, а саме про наявність відкритих рахунків у відділенні філія – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» з метою вжиття усіх необхідних заходів державним виконавцем щодо забезпечення виконання рішення суду (а.с. 122-125).

Однак, відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області були повернуті виконавчі документи без прийняття до виконання про, що свідчать надані до суду письмові повідомлення від 22.08.2019р. (а.с. 126-127).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Згідно п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за № 40/26485, головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням.

Джерела фінансування коштів Пенсійного фонду України визначені ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу державного бюджету України.

Згідно ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, на органи Пенсійного фонду України, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до розпорядження КМУ від 21.01.2004 року № 25-р уповноваженим банком, який проводить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України, визначено ВАТ «Ощадбанк».

Аналізуючи викладене, слід зазначити, що фактично стягнення судових витрат за надання правничої допомоги з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є неможливим, оскільки боржник – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є розпорядником бюджетних коштів та не має відкритих рахунків в органах Казначейства і не обслуговується ними. Натомість, у листі від 27.09.2019 року вих. № 22/А-із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зазначено про наявність в останнього відкритих рахунків в філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», у тому числі рахунок №UA573288450000000256033033671 для обліку коштів для забезпечення господарської діяльності, тобто ті кошти, за рахунок яких здійснюються адміністративні витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 128).

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (а.с. 56). Як вбачається з вказаного платіжного доручення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перераховувало кошти за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги саме з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Відтак, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області навмисно вводить в оману позивача та суд про відсутність можливості сплати коштів, цільовим призначенням яких є сплата судових витрат, що, в свою чергу, призводить до невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

За приписами частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише: 1) у виняткових випадках; 2) за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим; 3) за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів реалізації (виконання) рішення саме в разі неможливості його виконання у спосіб і порядок, встановлений раніше.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини "Воротнікова проти України" від 14 лютого 2008 року (заява № 1225/02) зазначено про те, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

На підставі викладеного, та із урахуванням того, що представник позивача використав усі законні способи виконання судових рішень, вищевказані обставини встановлені судом унеможливлюють виконання судового рішення про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги, а спосіб і порядок про який просить заявник ніяким чином не вплине і не змінить судове рішення, суд вважає необхідним задовольнити дану заяву та замінити спосіб та порядок виконання рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року та додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року у справі № 420/1238/19 (абз. 3 резолютивної частини рішення від 03.04.2019р. та абз. 2 резолютивної частини додаткової постанови від 17.07.2019р.) шляхом зазначення: стягнути з юридичної особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІНН № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 8118,40 грн. (5618,40+2500 грн.) з поточного рахунку № НОМЕР_3 відкритого в філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

На підставі викладеного, керуючись статей 248, 256, 295-297, 378 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 420/1238/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року та додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року у справі № 420/1238/19 (абз. 3 резолютивної частини рішення від 03.04.2019р. та абз. 2 резолютивної частини додаткової постанови від 17.07.2019р.) шляхом зазначення: стягнути з юридичної особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІНН № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 8118,40 грн. (5618,40+2500 грн.) з поточного рахунку № НОМЕР_3 відкритого в філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.09.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина