Рішення № 84895587, 11.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3392/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Бойко А.В. за ордером,

представника відповідача Лисенка В.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС України про скасування рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р.,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС України, в якому просив:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач на виконання умов Договору на підставі додаткової угоди «BEXHILL AUTU TRADING CO., LTD» здійснила купівлю автомобіля AUDI А6 2016 р.в. VIN НОМЕР_1 .

06.02.2019 р. для здійснення митного оформлення автомобіля AUDI А6 2016 р.в. НОМЕР_2 НОМЕР_1 позивач подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500650/2019/003289, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля була зазначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме за ціною 10 096 дол. США.

Одеська митниця ДФС під час здійснення перевірки правильності визначення вартості автомобіля були надіслані електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

В оформленні митної декларації № UA500650/2019/003289 було відмовлено та складено картку відмову.

12.02.2019 р. Одеська митниця ДФС прийняла рішення № UA 500000/2019/000249/2 про коригування митної вартості автомобіля за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), внаслідок чого вартість автомобіля збільшена з 10 096 дол. США до 14138 дол. США, а розмір митних платежів збільшився з 94 938 грн. до 126 756 грн.

У зв`язку з чим, з метою митного оформлення автомобіля 13.02.2019 р. позивач був змушений здійснити доплату митних платежів у розмірі 31 818 грн. шляхом внесення цих коштів на рахунок Одеської митниці ДФС.

Після чого було здійснено митне оформлення автомобіля та випущено його у вільний обіг за митною декларацією від 13.02.2019 р. № UA500650/2019/004085.

Позивач з метою підтвердження заявленої ним вартості автомобіля, після його випуску у вільний обіг надав до Одеської митниці ДФС заяву про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. разом з додатковими документами, а саме: надав копії договору та додаткової угоди, рахунку з аукціону від 02.10.2018 р. (Buyer Receipt), довідок про здійснення SWIFT платежу, наряду від 31.01.2019 р.

Позивач вважає, що у відповідності до зазначених документів він правильно визначив митну вартість автомобіля у розмірі 10 096 дол. США.

Однак, 10.05.2019 р. відповідач розглянув заяву позивача та надав відповідь, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. відсутні.

Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо необхідності обрання другорядного методу оцінки вартості автомобіля та безпосередньо самою вартістю автомобіля, у зв`язку з чим вважає, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. є протиправним та таким, що належить до скасування.

13.06.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

18.07.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче провадження до 90 днів.

29.07.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.74-82).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог Митного кодексу України.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 500650/2019/003289 від 06.02.2019 р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів а у випадках передбачених частиною шостою ст.54 Митного кодексу України – прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 500650/2019/003289 від 06.02.2019 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності , а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари, а саме:

-заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту – 21300 дол. США).

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р.

На думку представника відповідача, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача надала відповідь на відзив в якій зазначила, що відповідач не зазначив, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивач заявив неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими або мають розбіжності

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються. Суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач (замовник) та «BEXHILL AUTU TRADING CO.,LTD» (виконавець) був укладений договір про надання послуг (а.с.19-23).

Відповідно до п. 1.1. Договору даний Договір регулює взаємовідносини Сторін щодо надання послуг виконавцем по здійсненню купівлі автомобіля на території США, консультацій по грошовому переказу оплати, консультацій по питанням організації доставки та митного оформлення автомобіля.

Згідно з п. 1.2. Договору на кожний автомобіль, обраний замовником, укладається додаткова угода, підписання якої є підтвердженням згоди замовника з умовами даного договору (а.с.24).

На виконання умов Договору на підставі додаткової угоди «BEXHILL AUTU TRADING CO., LTD» здійснила купівлю автомобіля AUDI А6 2016 р.в. VIN НОМЕР_1 .

06.02.2019 р. для здійснення митного оформлення автомобіля AUDI А6 2016 р.в. VIN НОМЕР_1 позивач подав відповідачу митну декларацію № UA500650/2019/003289, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля була зазначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме за ціною 10 096 дол. США (а.с.87-88).

Відповідач під час здійснення перевірки правильності визначення вартості автомобіля надіслав позивачу електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

В оформленні митної декларації № UA500650/2019/003289 було відмовлено та складено картку відмову.

12.02.2019 р. відповідач прийняв рішення № UA 500000/2019/000249/2 про коригування митної вартості автомобіля за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), внаслідок чого вартість автомобіля збільшена з 10 096 дол. США до 14138 дол. США, а розмір митних платежів збільшився з 94 938 грн. до 126 756 грн. (а.с.47-48)

13.02.2019 р. позивач здійснив доплату митних платежів у розмірі 31 818 грн. шляхом внесення цих коштів на рахунок Одеської митниці ДФС.

Після чого було здійснено митне оформлення автомобіля та випущено його у вільний обіг за митною декларацією від 13.02.2019 р. № UA500650/2019/004085.

Позивач з метою підтвердження заявленої ним вартості автомобіля, після його випуску у вільний обіг надав до Одеської митниці ДФС заяву (а.с.53-54) про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. разом з додатковими документами, а саме: копіями договору та додаткової угоди, рахунком з аукціону від 02.10.2018 р. (Buyer Receipt), довідками про здійснення SWIFT платежу, наряд від 31.01.2019 р.

10.05.2019 р. відповідач розглянув заяву позивача та надав відповідь, в якій зазначив, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. відсутні (а.с.55-57).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд, встановив, що позивач з метою підтвердження заявленої ним вартості автомобіля, після його випуску у вільний обіг надав відповідачу заяву про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості № UA500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р. разом з додатковими документами, а саме: копіями договору та додатковими угодами, рахунком з аукціону від 02.10.2018 р. (Buyer Receipt), довідками про здійснення SWIFT платежу, нарядом від 31.01.2019 р.

З огляду на матеріали справи суд встановив, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Також, заявлена позивачем митна вартість імпортованого товару (автомобіля) підтверджена звітом суб`єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу AUDI А6 (а.с.34-42).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN – кодами: НОМЕР_3 , валюта USD, вартість – 21300,00» та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є вищим (МД від 06.01.2019 р. №UА500650/2019/000051) і становить 14138 дол. США. Враховуючи вищезазначене митну вартість товару №1 скориговано до рівня 14 138 дол. США.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд, вважає що про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Слід враховувати, що ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та належать обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.02.2019 р. по справі №826/648/17, від 19.02.2019 р. по справі №814/1888/16, від 26.02.2019 р. по справі №815/5988/15.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, на думку суду, при здійсненні коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару відповідачем не було враховано, що поставлений автомобіль має значні пошкодження аварійного та загального характеру, про що зазначену у звіті про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу AUDI А6 (а.с.34-42).

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що належить сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача від 12.02.2019 року № UA500000/2019/000249/2 про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач впродовж розгляду справи не довів правомірність винесеного рішення від 12.02.2019 року № UA500000/2019/000249/2про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля).

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000249/2 від 12.02.2019 р.

3. Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 100 (одна тисяча сто), 33 грн.

4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 .

Відповідач – Одеська митниця ДФС адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а код ЄДРПОУ 39441717.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 11 жовтня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.