Рішення № 84895553, 09.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2850/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці ДФС України про визнання незаконними та скасування рішення від 19.04.2019 року про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000044/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці ДФС України, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000044/2 від 19 квітня 2019 року та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00300.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.04.2019 року представником позивача подана Митна декларація UA500060/2019/011244 з метою митного оформлення імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом №В-15 від 10.10.2016 року. Одеською митницею ДФС 19.04.2019 року прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000044/2 за митною декларацією UA500060/2019/0011244. За результатами перевірки декларацій та документів, наданих згідно з вимогами Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00300. ТОВ «УІТАКА» вважає Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000044/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00300 безпідставними, неправомірними та ухваленими з суворим порушенням вимог митного законодавства. Позивач зазначає, що зміст інвойсу повністю відповідає змісту Контракту №В-15 з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатком №1 від 6 серпня 2018 року. Додаток №1 від 6 серпня 2018 року був поданий позивачем. Одеська митниця ДФС була обізнана з його змістом, відповідно пункт 1 графи 33 Рішення про коригування митної вартості №UA500060/2019/000044/2 не відповідає дійсності та суперечить документам, поданим декларантом з метою проведення митного контролю та митного оформлення товару за митною декларацією №UA500060/2019/011244. Щодо пункт 2 графи 33 Рішення про коригування митної вартості, позивач зазначає, що інвойс фактично є документом, згідно якого проводиться оплата за товар. Рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер. Змістова наповненість інвойсу чинним законодавством України не встановлена, відноситься до сфери відання суб`єкта господарювання, відповідно контролюючий орган не уповноважёний заперечувати з приводу належного документального оформлення господарської операції та правильного визначення митної вартості товару з підстави «відсутності вказівки в інвойсі про здійснення сплати за вантаж по згоді сторін». Вказана умова погоджена сторонами та міститься в Контракті №В-15, який має виняткове та превалююче значення для встановлення митної вартості товару відповідно до вимог ст.53 МКУ, натомість інвойс включає цінову характеристику товару, яка визначена за наслідками її погодження з урахуванням п.3.1 Контракту. Щодо пункт 1 графи 33 Рішення про коригування митної вартості, позивач зазначає, що з дати укладення Додатку до Договору №1 пункт 3.1 зовнішньоекономічного контракту №В-15 застосовується у редакції з урахуванням змін. Нова редакція пункту 3.1 Договору не містить вказівки на кінцеву дату для проведення розрахунків, а визначена моментом прибуття товару до порту. Інвойс містить відомості про предмет поставки, його кількісні та вартісні характеристики. В свою чергу, дата проведення кінцевих розрахунків визначена пунктом 3.1 Контракту №В-15 була викладена з 6 серпня 2018 року у новій редакції згідно з Додатком №1, який був наданий відповідачеві з метою митного оформлення поставки та на підтвердження задекларованої митної вартості товару. Також, позивач зазначає, що витребування додаткових документів за відсутності пояснень з приводу обставин (складових ціни), які можуть бути ними підтверджені, не можна визначити як обґрунтоване та правомірне. Позивач зазначає, що Рішення про коригування митної вартості товарів не містить інформації щодо затребуваних митницею документів та пояснень з приводу обставин, які можуть бути підтверджені даними документами. Крім того, позивач зазначає, що окремі дефекти документа (зовнішньоекономічного контракту) не мають наслідком його недійсність за умови, що його загальний зміст у сукупності з іншими документами (комерційними, транспортними та первинними) дають можливість підтвердити реальний характер, умови господарської операції та достовірність задокументованої митної вартості товару. Крім того, позивач вважає необхідним зазначити, що вказана сума становить загальну вартість товару за зовнішньоекономічним контрактом, який імпортується Товариством протягом тривалого проміжку часу та оформляється окремими митними деклараціями (в тому числі МД UA500060/2019/011244). Відповідно її помилкове зазначення прописом, за умов правильності відображення в інших документах не впливає на реальність господарської операції та належність її документування. Оскаржуване Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів не містить детальної характеристики товару, який брався за основу задля коригування митної вартості, не визначено країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обгрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву від 13.06.2019 року (а.с.77-86, том 1), згідно якого Одеська митниця ДФС вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500060/2019/011244 від 18.04.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500060/2019/011244 від 18.04.2019 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №В-15 від 10.10.2016 року умови поставки товару - CFR-Одеса Україна, але у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) №ВJТМ-180806 від 06.08.2018 року зазначені умови поставки CFR Одеса, Южний; 2) у п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №В-15 від 10.10.2016 року визначено, що сплата за вантаж покупцем здійснюється по згоді сторін, але у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) №ВJТМ-180806 від 06.08.2018 року відсутні умови розрахунків за вантаж; 3) п.3.1 зовнішньоекономічного договору №В-15 від 10.10.2016 року передбачає остаточні розрахунки по договору до 31.12.2017 року, але до митного оформлення наданий рахунок-фактура (інвойс) №ВJТМ-180806 складений 06.08.2018 року. Вказані обставини викликали сумніви у достовірності документів, наданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів та виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення складових частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією та додатково містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а подані додатково документи не спростовували виявлені митницею розбіжносгі, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відповіді на відзив від 27.06.2019 року (а.с.218-226, том 1) представник позивача зазначає, що не погоджується з доводами Одеської митниці ДФС та вважає зміст відзиву і аргументацію відповідача такою, що не відповідає обставинам справи і не оспорює підстави, правове обґрунтування та вимоги позовної заяви ТОВ «УІТАКА».

В запереченнях від 05.07.2019 року представник відповідача наводить заперечення відносно тверджень позивача у відповіді на відзив, які ґрунтуються на аналогічних твердженнях відзиву на позов (а.с.13-21, том 2).

Ухвалою суду від 24.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивачем, 07.10.2019 року надано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача 07.10.2019 року надано до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи відсутність потреби, заяв чи клопотань щодо заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» провадить господарську діяльність з оптової торгівлі продукції матеріально-технічного призначення, в тому числі імпортованої за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» зареєстровано як юридична особа 15.02.2006 року та з 20.02.2006 року взято на податковий облік.

Основний вид економічної діяльності ТОВ «УІТАКА» за кодом КВЕД 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».

Судом встановлено, що 10.10.2016 року між ТОВ «УІТАКА» (покупець за договором) та компанією Beijing Tianma Sling Co., Ltd (Продавець за договором) укладено зовнішньоекономічний контракт В-15 (далі контракт №В-15) (а.с.21-22, том 1), відповідно до умов п.1.1 якого Покупець купує, Продавець доставляє Покупцю стрічку текстильну відповідно до інвойсів та специфікації для виробництва стропового обладнання.

Відповідно до п.3.1 контракту В-15 оплата за товар здійснюється наступним чином, зокрема передплата здійснюється за погодженням сторін, але не менше 10% від вартості контракту. Кінцевий розрахунок проводиться після відвантаження товару в порту призначення за погодженням сторін, але не пізніше 31.12.2017 року.

Доповненням до контракту В-15 від 06.08.2018 року (а.с.23-25, том 1) внесені зміни до останнього та п.1.1 контракту №В-15 викладено в наступній редакції: «за умовами даного контракту Постачальник поставляє Покупцю, а Покупець купує стрічку текстильну власного виробництва та інший товар номенклатура, асортимент та кількість якого вказані в додатку (специфікації), яка є невід`ємною частиною Договору».

Пункт 2.3 контракту №В-15 викладено в наступній редакції: «загальна вартість контракту складає 300000,00 дол. (сто тисяч доларів США)» (а.с.23, том 1).

Пункт 3.1 контракту №В-15 викладено в наступній редакції: «передплата здійснюється за погодженням сторін, але не менше 10% від вартості Специфікації. Кінцевий розрахунок проводиться за погодженням сторін, але не пізніше дати прибуття вантажу в порт призначення» (з/б а.с.23, том 1).

Пункт 4.1 контракту №В-15 викладено в наступній редакції: «постачання товару відбувається у відповідності до офіційних правил Міжнародної торгівельної палати для трактування торгівельних термінів Інкотермс в редакції від 2010 року відповідно до базових умов CFR Одеса, Южний».

Між позивачем та компанією Beijing Tianma Sling Co., Ltd на виконання умов контракту В-15, 06.08.2018 року укладено Специфікацію №7 на поставку товару (стрічки текстильної), порт розгрузки: Южний, Україна; умови поставки: CFR Одеса, Южний (а.с.26, том 1).

З метою митного оформлення імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом №В-15, представником ТОВ «УІТАКА» 18.04.2019 року подано митну декларацію №UA500060/2019/011244 з метою митного оформлення імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом №В-15 від 10.10.2016 (а.с.19-20, том 1).

В наданій митній декларації №UA500060/2019/011244 зазначені відомості про вартість – 784700,11 грн.; ціна імпортованого товару – 29403,2000 доларів США; коригування – 784700,11 грн.

Додатково до митної декларації №UA500060/2019/011244 декларантом подано: зовнішньоекономічний контракт №В-15; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №В-15 від 06.08.2018 року; специфікація №7до контракту №В-15; інвойс №ВJТМ-180806 від 06.08.2018 року; платіжні доручення в іноземній валюті №9 від 08.08.2018 року, №11 від 17.09.2018 року, №15 від 03.12.2018 року, №18 від 04.04.2019 року; сертифікат про походження товару; коносамент та вагова від 18.04.2019 року; автотранспортна накладна; навантажувальний документ; пакувальний лист.

За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA500060/2019/000044/2 від 19.04.2019 року (а.с.16, том 1).

В п.33 вказаного Рішення митним органом зазначено наступне:

«У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 умови поставки товару визначено на умовах CIF-Одеса Україна, але у наданому до митного оформлення інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 умови поставки на умовах СFR Одеса, Южний;

у пункті 3.1 зовнішньоекономічного Договору (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 визначено, що сплата за вантаж покупцем здійснюється по згоді сторін, але у наданому до митного оформлення інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 відсутні умови перерахунків за вантаж;

також пункт 3.1 зовнішньоекономічного договору, (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 передбачає остаточні розрахунки по договору до 31.12.2017 року, але до митного оформлення надано інвойс №BJTM-180806 складений 06.08.2018 року.».

10.04.2019 року декларантом позивача надано наступні документи: прайс-лист виробника товару, висновок експерта щодо ціни на товар, копія митної декларації країни відправлення з перекладом, додаткову угоду від 14.02.2019 року №1 до контракту від 10.10.2016 року №В-15, виписку з журналу-ордеру відомість по рахунку 632 та лист від 19.04.2019 б/н щодо неможливості надання інших додаткових документів (а.с.37-42, том 1).

Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, адже:

відповідно до п.п.2.3 зовнішньоекономічного договору від 10.10.2016 року №В-15 загальна вартість контракту складає 300000,00 доларів США хоча прописом зазначено «сто тисяч доларів США);

у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 25.02.2019 року №021720190000066834 зазначено номер коносаменту виданого 19.02.2019 року, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

наданий прайс-лист не містить терміну дії, тому він не може розглядатися як документ що підтверджує заявлену митну вартість;

висновок експерта щодо ціни на товар взятий до уваги, але він не може використовуватись в якості підтвердження митної вартості, оскільки ціни зазначені експертом визначені на умовах поставки CFR - Южний.

У зв`язку з тим, що фіскальному органу не надано всіх витребуваних документів, а саме не надано каталоги, специфікації фірми - виробника товару, органом здійснено коригування митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA500060/2019/011244 за резервним методом.

В обґрунтування застосування резервного методу визначення митної вартості, митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим – МД від 28.02.2019 року №UА500010/2019/4772, МД від 12.02.2019 року №UА100010/19/315368 становить 3,51 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 1,479 дол. США/кг).

Отже, Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю і складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.17-18, том 1).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі – МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 умови поставки товару визначено на умовах CIF-Одеса Україна, але у наданому до митного оформлення інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 умови поставки на умовах СFR Одеса, Южний;

у п.3.1 зовнішньоекономічного Договору (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 визначено, що сплата за вантаж покупцем здійснюється по згоді сторін, але у наданому до митного оформлення інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 відсутні умови перерахунків за вантаж;

також п.3.1 зовнішньоекономічного договору, (контракту) від 10.10.2016 року №В-15 передбачає остаточні розрахунки по договору до 31.12.2017 року, але до митного оформлення надано інвойс №BJTM-180806 складений 06.08.2018 року.

Щодо розбіжності в умовах поставки суд зазначає, що так дійсно, за умовами зовнішньоекономічного контракту №В-15 від 10.10.2016 року поставка товару здійснюється на умовах CIF-Одеса Україна (а.с.21, том 1).

Проте, як встановлено судом, між позивачем та компанією Beijing Tianma Sling Co., Ltd 08.06.2018 року укладено Доповнення до контракту В-15 (а.с.23-25, том 1), яким внесені зміни до останнього, зокрема і до п.1.1 контракту №В-15.

За внесеними Доповненням змінами умови поставки також змінено з CIF-Одеса Україна на CFR Одеса, Южний. Вказане Доповнення від 08.06.2018 року надано декларантом позивача до митного органу, а тому митний орган володів інформацією на спростування розбіжностей в умовах поставки.

Також, відповідач зазначив, що сплата за вантаж покупцем здійснюється по згоді сторін, але у наданому до митного оформлення інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 відсутні умови перерахунків за вантаж. Тобто відповідач вважає, що у інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806 має містити умови перерахунків за вантаж.

Суд зазначає, що інвойс є рахунком, на підставі якого здійснюється оплата за товар, тобто первинним документом, який визначає вартість товару, а тому не може містити інформацію про оплату товару, умови перерахунку за вантаж, адже саме на підставі інвойсу і здійснюється оплата за товар.

Відповідно до інвойсу від 06.06.2018 року №BJTM-180806 вартість товару складає 29403,20 доларів США. Декларантом позивача до митного органу надано платіжні доручення в іноземній валюті №9 від 08.08.2018 року, №11 від 17.09.2018 року, №15 від 03.12.2018 року, №18 від 04.04.2019 року, які також наявні в матеріалах справи, відповідно до яких позивачем перераховано на рахунок компанії Beijing Tianma Sling Co., Ltd в загальному розмірі 29403,20 доларів США (а.с.32-35, том 1), що підтверджує здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар та підтверджує вартість товару саме в сумі 29403,20 доларів США.

Щодо зазначення в п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2016 року №В-15 необхідності остаточного розрахунку по договору до 31.12.2017 року, суд зазначає, що Доповненням до контракту №В-15 від 08.06.2018 року вказаний пункт редаговано та викладено в іншій редакції, яка, в свою чергу, не містить зазначеної вимоги щодо розрахунку по договору до 31.12.2017 року.

Суд наголошує, що дане Доповнення до контракту №В-15 від 08.06.2018 року вступило в силу з моменту його підписання, тобто з 08.06.2018 року (п.3 Доповнення). При цьому, специфікація на поставку товару укладена сторонами 06.08.2019 року, тобто вже після вступу в силу Доповнення до контракту №В-15 від 08.06.2018 року і з урахуванням внесених ним змін до контракту №В-15.

Як встановлено судом контракт №В-15 та Доповнення до контракту №В-15 від 08.06.2018 року були надані позивачем до митного органу, а тому митний орган мав змогу перевірити відповідність наданих для підтвердження митної вартості товару документів контракту №В-15 та Доповненню до контракту №В-15 від 08.06.2018 року на виконання яких і придбавався вказаний товар.

Отже, з наведених вище обставин судом не встановлено розбіжності в наданих до митного органу документах та встановлено відповідність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, заявлена митна вартість 29403,20 доларів США відповідає Специфікації №7 від 06.08.2018 року, дублюється у інвойсі від 06.06.2018 року №BJTM-180806, експертній митній декларації Китаю та підтверджується перерахованими коштами на рахунок компанії Beijing Tianma Sling Co., Ltd в загальному розмірі 29403,20 доларів США.

Враховуючи те, що фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, а тому документального підтвердження не потребують.

Щодо витребуваних відповідачем документів.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що відповідачем витребувано у позивача виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем до митного органу додатково надано прайс-лист виробника товару, висновок експерта щодо ціни на товар, копія митної декларації країни відправлення з перекладом, додаткову угоду від 14.02.2019 року №1 до контракту від 10.10.2016 року №B-15, виписку з журналу-ордеру і відомість по рахунку №632 та лист від 19.04.2019 року б/н щодо неможливості надання інших додаткових документів.

В свою чергу, митний орган прийшов до висновку, що декларант не скористався правом відповідно п.3 ст.53 МК України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості та у зв`язку з тим, що фіскальному органу не надано всіх витребуваних документів, а саме не надано каталоги, специфікації фірми-виробника товару, митним органом здійснено коригування митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA500060/2019/011244.

Виходячи із зазначеного, суд не вважає належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення ненадання позивачем всіх витребуваних документів та, як результат, відсутність підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд наголошує, що наданні позивачем документи та наявна в них інформація повинні оцінюватися комплексно з іншими документами, не упереджено та розсудливо, в тій мірі і межах, відносно наявних в них відомостей, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи. А тому доводи відповідача щодо ненадання позивачем каталогів, специфікації фірми-виробника товару, не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані. Вказане обумовлено тим що, по-перше, перелік документів встановлений ч.3 ст.53 МКУ, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч.3 ст.53 МКУ). А тому, у разі відсутності певних документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ, їх ненадання в повному обсязі не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. По-друге, з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином вказане в сукупності свідчить, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МКУ.

Щодо зазначення загальної вартості контракту цифрами 300000,00 доларів США, а прописом зазначено «сто тисяч доларів США; різниці дат митної декларації країни відправлення від 25.02.2019 року №021720190000066834 та коносаменту виданого 19.02.2019 року; відсутності терміну дії в прайс-листі.

Зазначення у контракті №В-15 загальної вартості контракту цифрами 300000,00 доларів США, а прописом – «сто тисяч доларів США» не впливає на реальність господарської операції та належність її документування. Крім того, за казаним зовнішньоекономічним контрактом здійснюється імпорт товарів на різні суми та оформляється окремими митними деклараціями і необов`язково, що поставка за митною декларацією №UA500060/2019/011244 мала бути реалізована на суму 300000,00 доларів, що в свою чергу могло б викликати певні сумніви. Відповідно її помилкове зазначення прописом, за умов правильності відображення в інших документах не впливає на реальність господарської операції та не викликає сумнівів в заявленій митній ватрості товару.

Також, суд зазначає, що експертна митна декларація Китаю датована 25.02.2019 року, при цьому коносамент датований 19.02.2019 року, а тому твердження відповідача стосовно того, що на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало – суд вважає необґрунтованими і за таких обставин дана розбіжність, як підстава для коригування митної вартості імпортованого товару взагалі відсутня.

Відсутності терміну дії в прайс-листі не є обґрунтованою підставою для коригування митної вартості імпортованого товару. Чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України, прайс-лист не віднесено до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, декларант не може нести відповідальність за документи, складені іншими господарюючими суб`єктами та за інформацію, що в них відображена.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ «УІТАКА» товару та протиправність оскарженого рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

При цьому вказані недоліки також жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості – за ціною договору.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці ДФС України про визнання незаконними та скасування рішення від 19.04.2019 року про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000044/2 та картку відмовив прийнятті митної декларації – задовольнити.

Визнати протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000044/2 від 19 квітня 2019 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00300.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» сплачений судовий збір у розмірі 6054,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят чотири гривня) 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРПОУ 34203597, 65009, м.Одеса, вул Піонерська, буд.5В, офіс 503);

Відповідач: Одеська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса: вул.Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078);

Суддя П.П.Марин

.