Рішення № 84894573, 11.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2019 р. справа № 300/1748/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3

до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі, також – представники, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), в інтересах їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 (надалі, також – позивач), 20.08.2019 звернулися в суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача в особі Снятинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання оформити та видати позивачу такий паспорт, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивача до ЄДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, образу обличчя та відбитків пальців рук позивача, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не видано ОСОБА_3 паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Відмова відповідача мотивована тим, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено оформлення і видачу паспорта громадянина України розпорядником ЄДДР у формі картки. Проте, на переконання позивача та його представників, документи реєстру, передбачені вищевказаним законом (зокрема, і паспорт громадянина України у формі картки) можуть видаватися виключно на добровільній основі, що передбачено також положеннями Конституції України. Окрім цього, представники позивача звернули увагу на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки. Представники вважають, що відповідач прямо порушує права ОСОБА_3 , гарантовані йому статтею 3 Конвенції «Про права дитини», Конституцією України, Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації», в тому числі, право позивача на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім`я, честь і гідність, здоров`я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо.

Враховуючи наведене, представники позивача просять суд зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт у формі паспортної книжечки без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованих підпису, образу обличчя та відбитків пальців рук позивача, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із вимогами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.09.2019 (а.с.27-30). Спростовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Снятинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, представник відповідача вказав на пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» в редакції від 07.06.2019, відповідно до якого, видача відповідачем паспорта у формі книжечки здійснюється виключного громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, представник відповідача стверджує, що без відповідного рішення суду оформлення і видача особам паспорта громадянина України зразка 1994 року неможливі. Разом з цим, представник звернув увагу на положення підпункту 3 пункту 7 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно із яким, уповноважений орган в праві відмовити заявнику у видачі документа, якщо останнім не подано усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. В даному випадку, позивачем не подано рішення суду, що суперечить вимогам пункту 3 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України, та дає підстави відповідачу для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача переконаний, що відповідач діяв відповідно до приписів чинного законодавства, натомість звернення представників позивача до суду зумовлене виключно необхідністю подати уповноваженому органу, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, відповідне судове рішення для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року).

Таким чином, представник просить суд відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії відповідача щодо надання відмови у видачі позивачу паспорта у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідачем визнано.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши заяви по суті та додані до них письмові докази, встановив такі обставини.

Неповнолітній ОСОБА_3 та його батьки (законні представники) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 23 травня 2019 року звернулися до Снятинського районного відділу ДМС України в Івано-Франківській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки (а.с.17-18). Подана відповідачу заява обґрунтована тим, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про захист персональних даних» паспортна ID-картка може видаватися лише тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних. Так, керуючись правом на добровільне волевиявлення у вирішенні питань щодо обробки персональних даних, позивач заявив незгоду на збір та обробку своїх персональних даних; категорично заборонив передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, формування стосовно себе УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрихкодових, QR-кодових, біометричних тощо), та заборонив використання щодо себе будь-яких засобів ЄДДР. Враховуючи наведені обставини, позивач та його законні представники – батьки, просили оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. При цьому, у заяві позивач та його батьки звернули увагу відповідача на висновки Конституційного Суду, викладені у рішенні від 20.10.2012 №2-рп/2012, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 по справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Снятинським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області листом №В-8/6/2602-19/2624/12-19 від 14.06.2019 (а.с.19 та зворотна сторона) роз`яснено заявникам, що діючим законодавством передбачено виготовлення паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Зокрема, у листі зазначено, що Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, а також, зразок бланка паспорта затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.

Не погоджуючись із відповіддю суб`єкта владних повноважень, представники позивача, з метою захисту прав та інтересів свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися із позовною заявою до суду.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (надалі, також – Закон №2297-VI); Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (надалі, також - Закон № 5492-VI); Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII (надалі, також - Закон №1474-VIII); Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (надалі, також - Положення №2503-XII); Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 № 302, а також інших законів та підзаконних нормативного правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

У частині 3 статті 291 КАС України зазначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду, 19.09.2018, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду, ухвалене 26.03.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Верховного Суду від 26.03.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття – 19.09.2018.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Обставин, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.

Вирішуючи даний спір, на думку суду, необхідним є застосування правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Разом з цим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 вказано на рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, у якому надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у межах спірних правовідносин, які були предметом розгляду зразкової справи, відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Крім наведених положень, слід звернути увагу і на приписи Закону України «Про захист персональних даних».

Так, статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Частинами 5, 6 статті 6 вказаного Закону визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами. Так, у статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Разом з цим, за сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Зважаючи на наведені правові положення, встановлюючи обґрунтованість та підставність вимоги позивача та його представників про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначено Законом № 5492-VI.

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких, зокрема, паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що передбачено частиною 1 статті 21 цього ж Закону.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302.

Пунктом 2 вказаної Постанови запроваджено, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Згідно із пунктами 1 та 2 Технічного опису бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, затвердженого Постановою №302, бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, представники позивача у позовній заяві вказують на приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної адміністративної справи Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Так, пунктами 2 та 3 вказаного Положення встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт»;. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України»;. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав, що підставою відмови у оформленні та видачі позивачу паспорта у формі книжечки слугувало недотримання заявниками вимоги, встановленої пунктом 3 Постанови №302 (в редакції від 07.06.2019), стосовно оформлення такого паспорта громадянам України виключно щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Так, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову №398 “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302”, якою до пункту 3 Постанови №302 внесено зміни, шляхом доповнення останнього абзацом такого змісту: “Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року”.

Вказана постанова набрала законної сили 07.06.2019.

Водночас, на виконання вимог абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), наказом Кабінету Міністрів України від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, положення якого набрали законної сили 21.06.2019.

Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Згідно із абзацом 2 пункту 24 Постанови №302, у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду поданої позивачем заяви набрали чинності зміни, внесені до Постанови №302 стосовно обов`язкової наявності рішення суду для оформлення та видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв відповідно до положень чинного законодавства.

Однак, суд зазначає, що вимоги абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 обмежують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, оскільки зобов`язують додатково звертатися до суду з метою отримання відповідного рішення суду, та тільки після набрання таким рішенням законної сили особа може звертатись до територіального органу ДМС для реалізації гарантованого їй права на отримання паспорта громадянина України. На переконання суду, встановлення такої умови є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка за своїм змістом забороняє, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також не відповідає вимогам якості закону, тобто таке втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті обмеження реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Також, зважаючи на висновки ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року слід зазначити, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті.

Водночас, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача в частині відмови у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ є протиправними. При цьому, суд зазначає, що сама по собі відмова Снятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідає положенням абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 (у редакції від 07.06.2019).

Окрім цього, суд звертає увагу і на те, що зі змісту листа Снятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 14.06.2019 №В-8/6/2602-19/2624/12-19 «Про надання роз`яснення» вбачається, що відмовляючи у оформленні та видачі паспорта громадянина України, відповідачем не обґрунтовано та не роз`яснено належним чином заявникам підстав для прийняття оскарженого рішення, а саме – відсутності у доданих до заяви документах рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт у формі книжечки. Натомість, у листі вказано лише на положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 у редакції саме постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745, а не від 03.04.2019 №398, якою і внесено зміни до пункту 3 Постанови №302, вимогами якого керувався відповідач при розгляді поданої позивачем та його представниками заяви.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи висновки суду про протиправність та необгрунтованість відмови відповідача у видачі ОСОБА_3 паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, позовна вимога стосовно визнання протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Снятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі паспорта у формі книжечки підлягає задоволенню.

Зважаючи на визнання відповідачем позову в частині зобов`язання останнього до вчинення дій, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя, відцифрованих відбитків пальців рук, та будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при видачі ОСОБА_4 паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру та використання вищенаведених відомостей.

Таким чином, з огляду на встановлену судом протиправність відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, наявність підстав для зобов`язання оформити та видати паспорт вказаного зразка та не передання, при цьому, будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру із використанням відцифрованих даних, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що представники позивача звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 7 статті 5 Закону України «Про судовий збір», та будь-яких доказів на підтвердження сплати інших судових витрат сторонами не надано, судові витрати не підлягають розподілу.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Снятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області стосовно відмови у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 37794486) оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представники позивача – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 .

Відповідач – Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Академіка Гнатюка, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 37794486.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.