Рішення № 84894568, 11.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2019 р. справа № 300/1557/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: звернення позовних вимог до належного відповідача; подання документа про сплату судового збору в повному обсязі.

12.08.2019 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю винесення контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є особою з інвалідністю у зв`язку з чим, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.08.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.39-40). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивачем самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік згідно поданого до контролюючого органу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 8448,00 грн., у зв`язку з чим відповідачем сформовано оскаржувану вимогу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

30.01.2017 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.14) та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 09.12.2015 року позивачу довічно призначено пенсію по інвалідності (3 група інвалідності, інвалід армії) (а.с.16).

31.01.2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 М ОСОБА_3 подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік форми № Д5 (річна), відповідно до якої позивачем самостійно визначено суму єдиного внеску в розмірі 8448,00 грн. (а.с.43-44).

Згідно даних, що містяться у витягу з картки особового рахунку платника станом на 31.07.2019 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується недоїмка у розмірі 8448,00 грн. (а.с.42).

11.05.2019 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-30240-52, за якою, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимагається сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9366,06 грн. (а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року за № 435 ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Суд зазначає, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте, доказів щодо подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до контролюючого органу заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та, відповідно, наявності договору про добровільну участь у 2017 році матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача щодо правомірності нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно оскаржуваної вимоги на підставі самостійно поданого позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, зважаючи на наступне.

Контролюючим органом, прийнято відповідну звітність від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , але не враховано той факт, що така особа повинна подавати таку звітність у разі укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той же час, виправлення помилки у Звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду не передбачається чинним законодавством.

Суд зазначає, що відсутність права подання уточнюючих звітів у разі помилкового подання звітів не може бути обставиною, що зобов`язує сплатити відповідні внески, оскільки необхідна обов`язкова згода такого платника, виражена шляхом укладення ним відповідного письмового договору згідно вимог чинного законодавства.

У контексті наведеного, суд вважає, що у спірному випадку, у позивача як особи з інвалідністю, яка отримує відповідну пенсію існували передбачені законом пільги щодо сплати за себе єдиного внеску та відсутній обов`язок щодо подання звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, суд приймає до уваги твердження позивача, що Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік форми № Д5 (річна) від 31.01.2018 року поданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 помилково.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (частина 4 статті 9, частина 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (пункт 56.4 статті 56 Податкового кодексу України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за № Ф-30240-52.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.