Рішення № 84894424, 11.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2019 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 280/4027/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1862-49 від 10.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що позивач є інвалідом ІІІ групи, проте, відповідачем при формуванні спірної вимоги не враховано положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати єдиного внеску. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 23.09.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

16.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 38475), в якому зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є як фізичні особи-підприємці так і особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідач зазначає, що 10.03.2016 позивача зареєстровано як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю. Виходячи зі змісту ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пільги щодо сплати єдиного внеску не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. Просить відмовити у задоволенні позову.

Також, 12.09.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що представником відповідача не обґрунтована необхідність проведення відкритого судового засідання із повідомленням (викликом) сторін, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання та можливість проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа є незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також, 23.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (вх. № 39296), в якій останній просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом порушеного права поважними.

З цього приводу суд зазначає, що позивач, до звернення до суду із позовом, скористався своїм правом на адміністративне оскарження вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-49 від 10.05.2019. За наслідками розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 03.07.2019 № 30368/6/99-99-11-05-02-25, яке отримано позивачем 16.07.2019.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач скористався правом на досудове вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення № 2870610094 Серія НОМЕР_2 дата видачі: 18.07.2017 та №2870610094 Серія НОМЕР_3 529552 дата видачі: 11.07.2018 (а.с.24-25).

На підставі рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №18 від 02.02.2004 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво за № 463 від 02.02.2004 (а.с.22).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на обліку з 05.03.2008 як фізична особа-підприємець, запис про реєстрацію № НОМЕР_4 (а.с.12-13).

Первинна реєстрація позивача як платника податків здійснена 06.03.2008, з 10.03.2016 позивача взято на облік ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області як платника податків ФОП та адвоката одночасно, перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник податку 3 групи за ставкою 5% та основним (серед інших) видом економічної діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність в сфері права», про що свідчить Довідка за формою №4-ОПП про взяття на облік платника податків від 10.03.2016 № 1608260700289 та свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_5 від 31.12.2012 (а.с.18, 20).

05.09.2017 позивач звертався до контролюючого органу із заявою, в якій просив звільнити від сплати єдиного соціального внеску як фізичну особу-підприємця, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності (а.с.26).

10.05.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-49, відповідно до якої позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72,90 грн., у т.ч. недоїмка – 18276,72 грн. (а.с.17).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058) визначено поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.2 ч.1ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію по інвалідності і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4ст.4 Закону № 2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Так, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідачем не надано суду жодних заяв поданих позивачем до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ, отже, позивач не виявляв бажання сплачувати ЄСВ, тому, суд вважає, що нарахування податковим органом зобов`язання, від якого позивач звільнений є протиправним.

Крім того, позивач звертався до контролюючого органу із заявою, в якій просив звільнити від сплати єдиного соціального внеску як фізичну особу-підприємця, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Тобто, контролюючий орган обізнаний щодо наявності у позивача пільги щодо сплати єдиного внеску відповідно до норм ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску є протиправною, оскільки фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , будучи пенсіонером по інвалідності та отримуючи відповідну пенсію, не має обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-1862-49 від 10.05.2019 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 806/1575/16.

Ураховуючи зазначене, суд зазначає, що контролюючим органом належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1862-49 від 10.05.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник