Рішення № 84894400, 09.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2019 року Справа № 280/2031/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 депутата Енергодарської міської ради (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, буд. 22, прим. 231) до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, а/с 3, код ЄДРПОУ 42346158) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 - депутат Енергодарської міської ради (надалі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради (надалі – відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 96 “Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг”, від 11.04.2019 № 97 “Про встановлення тарифів для комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)” та рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 98 “Про встановлення тарифів для комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) встановлені для КП «Тепловодоканал» ЕМР оскаржуваними рішеннями вище, ніж в інших містах супутниках атомних електростанцій. Вважає, що відповідач для КП «Тепловодоканал» ЕМР встановлює тарифи, виходячи не з економічної обгрунтованості, а корисливих міркувань. Проекти рішень не були вчасно оприлюднені та прийняті без попереднього погодження з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Крім того, відповідачем не було дотримано вимоги діючого законодавства щодо порядку встановлення тарифів, які надаються суб`єктом господарювання. Не було доведено до споживачів всю необхідну інформацію для прийняття рішення щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обгрунтування причин зміни тарифу, а відповідачем не перевірено виконання з боку КП «Тепловодоканал» ЕМР та самостійно не виконано вимоги «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад». Вказує на те, що відповідачем при прийнятті рішень порушено право громадян, і окремо позивача, на участь в управлінні державними справами, не проведено відкриті слухання з громадськістю, не дотримано вимоги Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад». Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.05.2019.

Ухвалою від 03.05.2019 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 28.05.2019 підготовче засідання було відкладено на 08.07.2019.

Від відповідача на адресу суду 06.06.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими, а оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням процедури та порядку їх прийняття.

Ухвалою суду від 08.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 06.08.2019.

16.07.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, з якої позивач не згодний з доводами відповідача, оскільки була порушена процедура розгляду та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено скликання засідань виконавчого комітету на підставі усного доручення про сповіщення членів виконкому про його засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2019 провадження у справі в частині оскарження рішень виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 97 “Про встановлення тарифів для комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)” та рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 98 “Про встановлення тарифів для комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води” було закрито.

Ухвалою суду від 06.08.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 05.09.2019 судове засідання було відкладено на 03.10.2019.

03.10.2019 у судове засідання представники сторін не з`явились, були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час ті місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 96 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» було вирішено наступне: 1. Визначити комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води; з централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем), з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 2. Визнати такими, що втратили чинність: п. 1 рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 29.05.2013 № 167 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» в частині визначення комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, з централізованого постачання холодної та гарячої води, з централізованого водовідведення»; п. 2 рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 29.05.2013 № 167 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг»; 3. Рішення набирає чинності з 30.04.2019; 4. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника міського голови Кудрю І.І..

Депутат Енергодарської міської ради сьомого скликання Хоролець С.В. вважаючи рішення незаконним, винесеним в порушення вимог законодавства України та таким, що підлягає скасуванню звернувся із даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист визначено ст. 5 КАС України. Зокрема вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (ч. 3 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 53 КАС України передбачено можливість участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому, органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб діють, як законні представники.

Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі чинного законодавства і стосується органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб. До цих осіб належить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Позивач є депутатом Енергодарської міської ради 7 скликання, входить до складу органу місцевого самоврядування, але не є представником такого органу при зверненні до суду.

Питання наявності права депутата місцевої ради оскаржити рішення цієї ради до суду було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка в своїй постанови від 30.01.2019 року по справі №803/413/18 при ходить до наступного.

«…..Окрім цього, слід звернути увагу на те, що правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці…».

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для відходу від зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні, в зв`язку із чим, суд враховує відсутність права у позивача, як депутата Енергодарської міської ради, оскаржувати її рішення, діючи в якості представника територіальної громади, яку він представляє.

Крім того, згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14.12.2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Разом з тим, у Постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також згідно з ч. ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З аналізу вищезазначених норм, слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

В даному випадку, спірне рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 11.04.2019 № 96 “Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг”, є актом індивідуальної дії, тобто створює правові наслідки лише для визначених у них кола осіб.

При цьому, позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, відповідно, таке рішення не може порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 року та від 11.04.2018 року в справах № 911/2173/17-а та 363/3414/13-а відповідно.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даної позовної заяви.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 депутата Енергодарської міської ради (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, буд. 22, прим. 231) до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, а/с 3, код ЄДРПОУ 42346158) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2019.

Суддя А.В. Сіпака