Рішення № 84894331, 10.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2019 року (15 год. 20 хв.)Справа № 280/4090/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплати боргу (недоїмки) № Ф-2610-56 від 06.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2019 позивачем отримано податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-2610-56 від 06.02.2019 про нарахування недоїмки у розмірі 18276,72 грн. Підставою для прийняття вказаної податкової вимоги є нібито факти виниклої заборгованості єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом з 01.01.2017 по 25.03.2019, відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тобто, позивач нібито займаючись приватною підприємницькою діяльністю з грудня 2002 pоку не своєчасно сплачував єдиний соціальний внесок, в зв`язку чим виникла заборгованість по єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дізнавшись, що позивач вважається з 2002 року приватним підприємцем, в реєстраційній службі здійснив заходи по припиненню державної реєстрації. Проте перевіряючи ревізори Мелітопольської ОДПІ, не складаючи будь яких Актів перевірок, з наведенням відповідних законних підстав, за допомогою комп`ютерної програми нарахували позивачу борг, вважаючи суму узгодженою, дійшли до висновку про несвоєчасність перерахування грошових коштів на суму 18276,72 грн., та виставили спірну податкову вимогу. Зазначає, що позивач фізичною особою-підприємцем не працював не одного дня, свідоцтво приватного підприємця в органах реєстрації не отримував, на облік як приватний підприємець не ставав, податкову звітність не здавав, доходи як підприємець не отримував. Офіційно працював з 16.08.2011 на посаді апаратчика в ПП «Азов Хліб-2005» та звільнений 11.02.2019. Таким чином, позивач не відноситься до категорії платників ЄСВ. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 28.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 24.09.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 39133), в якому зазначає, що відповідно до наявної у Мелітопольському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області інформації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 06.12.2002, а також 19.02.2014 був взятий на облік як платник податків, та 02.01.2003 взятий на облік як платник єдиного внеску. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.12.2002, про що 18.02.2014 внесено запис до СДР за № НОМЕР_2 101 175 0000 024513. Також, відповідно до інформації з ЄДР припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 14.02.2019, запис в ЄДР №21010060003024513. Того ж дня, 14.02.2019 позивача було знято з обліку як платника податків. Отже, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період часу з 06.12.2002 по 14.02.2019. Вказує, що фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (за 2017 рік). Граничний термін сплати за 2017 рік - 09.02.2018. Таким чином, по строку 09.02.2018 відповідно до вимог чинного законодавства позивачу було нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. (3200 грн.х22%х12 місяців). Відповідно до відповідно до абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (у редакції чинній станом на 01.01.2018) позивачу було нараховано єдиний внесок по строках: 19.04.2018 - 2457,18 грн. (3723грн.х22%х3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2018 року; 19.07.2018 - 2457,18 грн. (3723грн.х22% х3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2018 року; 19.10.2018 - 2457,18 грн. (3723грн.х22%х3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2018 року; 21.01.2018 - 2457,18 грн. (3723грн.х22%х3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2018 року. Станом на 06.02.2019 за даними інтегрованих карток АІС «Податковий блог» позивача обліковується борг з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн. Отже на виконання вимог чинного законодавства контролюючим органом сформовано та направлена на адресу позивача податкова вимога № Ф-2610-56-У від 06.02.2019. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.12.2002 за № 2 101 175 0000 024513 (дата запису 18.02.2014) Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.02.2019, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2610-56-У на загальну суму боргу 18276,72 грн., у т.ч.: недоїмка 18276,72 грн.

14.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесена запис № 21010060003024513 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 , про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 5 статті 9 Закону України № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

За правилами пункту 2 частини1 статті 7 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

За приписами пункту 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частина 16 статті 25 Закону України № 2464-VI).

Так, суд зазначає, що у період часу з 06.12.2002 по 14.02.2019 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак повинен був сплачувати у 2017 та 2018 роках єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи реєстрацію позивача період часу з 06.12.2002 по 14.02.2019 як фізична особа-підприємець суд дійшов висновку, що позивач у зв`язку із вищезазначеним зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі та у строки, встановлені чинним законодавством.

Відповідачем на обґрунтування суми недоїмки ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відзиві на адміністративний позов наведено детальний розрахунок сум єдиного внеску, які несплачені позивачем, а також надано особову картку платника податку ФОП ОСОБА_1 , у якій відображені всі несплачені позивачем суми єдиного внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином обґрунтовано суму боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до ст.14 Закону України № 2464-VI, органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018, що відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому законом порядку.

Разом з цим, та обставина, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та водночас працював в ПП «Азов Хліб-2005» не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач мав всі законні підстави для винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2610-56-У від 06.02.2019, отже оскаржувана вимога є обґрунтованою, правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем порушено строки надіслання податкової вимоги №Ф-2610-56-У від 06.02.2019 суд звертає увагу, що вказана обставина не звільняє позивача від обов`язку сплатити суму боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка обліковується за позивачем.

Разом із тим, слід враховувати, що несвоєчасне направлення вимоги є процедурним порушенням, яке не впливає на законність самої вимоги.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.12.2018 по справі №804/1678/15, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник