Ухвала суду № 84893687, 11.10.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 194/1146/18

Провадження № 1-кп/185/183/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Самоткан Н.Г.

секретаря судового засідання – Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000308 від 15 червня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,

за участю:

прокурора – Сорокіна М.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників – адвокатів Михайлюка Б.Л., Матвєйцева В.І., Мелешка І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному окремо, строк яким спливає 13 жовтня 2019 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен окремо, поклалися на розсуд суду.

Захисники обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокати Матвєйцев В.І. та Мелешко І.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Михайлюк Б.Л. заперечував щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Михайлюк Б.Л. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нього на утриманні до моменту затримання перебувала малолітня донька ОСОБА_4 , 2013 року народження, яка на теперішній час вимушена проживати разом із бабусею, оскільки її мати виїхала з м. Тернівки в невідомому напрямку та участі у вихованні дитини не приймає. З 04 жовтня 2019 року батько ОСОБА_1 – ОСОБА_5 перебуває на стаціонарному лікуванні в КЗ «Тернівська ЦМЛ» ДОР з діагнозом: «Гостре порушення мозкового кровообігу (Інсульт) та потребує постійного догляду з боку матері обвинуваченого , яка до того ж повинна доглядати за малолітньою ОСОБА_4 .. Вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних та сімейних зв`язків.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, які висловились щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, вважає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закінчиться до наступного судового засідання, однак завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки є необхідність відкладення розгляду справи.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України – є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років, не має міцних соціальних зв`язків, є засудженою особою за вчинення іншого кримінального правопорушення, при розгляді даного кримінального правопорушення неодноразово ухилявся від явки до суду, що підтверджує ризик того, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду, що вимагає застосування саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 має статус засудженої особи, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням застави.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України – є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років, не працює, не має міцних соціальних зв`язків, є засудженою особою за вчинення іншого кримінального правопорушення, під час розгляду даного кримінального правопорушення неодноразово ухилявся від явки до суду, що підтверджує ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, що вимагає застосування саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 має статус засудженої особи, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про переховування від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинуваченні можуть ухилитись від правосуддя. З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочинів не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає необхідним у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити та у клопотанні захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В частині 2 статті 194 КПК України закріплено, що суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.

В правових позиціях Європейського суду з прав людини, викладених за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», визначено, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Тобто Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховує тяжкість покарання, яке може бути призначено в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, його вік, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, в той самий час, з`ясовуючи питання про міцність соціальних зв`язків, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання

за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_4 , 2013 року народження, яка на теперішній час вимушена проживати разом із бабусею, оскільки її мати виїхала з м. Тернівки в невідомому напрямку та участі у вихованні дитини не приймає. З 04 жовтня 2019 року батько ОСОБА_1 – ОСОБА_5 перебуває на стаціонарному лікуванні в КЗ «Тернівська ЦМЛ» ДОР з діагнозом: «Гостре порушення мозкового кровообігу (Інсульт) та потребує постійного догляду з боку матері обвинуваченого , яка до того ж повинна доглядати за малолітньою ОСОБА_4 .. Вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних та сімейних зв`язків.

Отже, всі обставини, досліджені у судовому засіданні, у сукупності дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від суду, переховування, перешкоджання судовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Все це дає підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може в повній мірі запобігти вказаному ризику із покладенням обов`язків на обвинуваченого, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09 грудня 2019 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 09 грудня 2019 року.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Михайлюка Б.Л. – задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці, а саме - до 11 грудня 2019 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 цілодобово та зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_1 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу в частині продовження обвинуваченим строку тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Н.Г. Самоткан