Рішення № 84893540, 03.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року Справа № 160/6751/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Мілєвській А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Ганчевої С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року про відмову у наданні дозволу настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га;

- зобов`язати Підгородненську міську раду розглянути питання надання дозволу або мотивованої відмови в наданні дозволу в місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є священнослужителем- настоятелем Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви, що підтверджується копією Указу Єпископа Дніпропетровської Єпархії №6 від 29.01.1993. Саме з цього часу усі церковні заходи та богослужіння здійснювались у будівлі колишнього будинку культури, який існував за адресою: АДРЕСА_1 , та де пізніше, після пожежі, якою вказана будівля була знищена, за рахунок церковного приходу було розпочато будівництво нових будівель та споруд церкви. Рішеннями Підгородненської міської ради, зокрема: від 11 вересня 2002 року ІV сесії 24 скликання; від 19 грудня 2003 року ХІV сесії ХХІV скликання; від 15 березня 2007 року VІІ сесії V скликання позивачу було надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо передання земельної ділянки загальною площею 0,4818 га у користування. Зважаючи на це, позивач за власні кошти, та частково за кошти прихожан розпочав будівництво церкви та обслуговуючих спор для проведення церковних обрядів. Це будівництво було завершено у 2018 році, у зв`язку з чим виникла необхідність в отримані правовстановлюючих документів як на земельну ділянку, так і на будівлі.

В січні 2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо надання земельної ділянки у постійне користування. Рішенням Підгородненської міської ради від 30.03.2019 за №1027Н-LV/VII сесії VІІ скликання було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у зв`язку з попереднім прийняттям рішення сесії Підгородненської міської ради за №655-ХLІ/VII «Про проведення інвентаризації земельної ділянки загального користування».

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, вважає його протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 22.07.2019 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

20.08.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Свою правову позицію представник відповідача обгрунтував тим, що 20.03.2018 спеціалістами Підгородненської міської ради було вручено особисто настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви ОСОБА_2 припис з вимогою надати правовстановлюючі документи на споруду (Свято-Іоанно-Богословчький храм), однак на сьогодні жодних документів міська рада не отримувала, тому факт встановлення наявності права власності на збудовану споруду відсутній. Окрім того, Свято-Іоанно-Богословська церква займає територію близько 0,9000 га, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 20.03.2018. Тому прийняте рішення Підгородненської міської ради «Про проведення інвентаризації земельної ділянки загального користування» спрямоване на виявлення земель, що не використовуються, використовуються не раціонально або не за цільовим призначенням, що прямо передбачено ст. 35 Закону України «Про землеустрій».

Окрім того, рішення від 30.03.2019 «Про призупинення вирішення питання щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у постійне користування», площею 0,4818 га за адресою: АДРЕСА_1 не являється відмовою у наданні такого дозволу, а лише є таким, що призупинено у зв`язку із проведенням інвентаризації земель комунальної власності, що є невід`ємною частиною для вирішення даного спору.

У судовому засіданні 03.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та додатково зазначив, що при посиланні відповідача у відзиві на те, що церква займає територію близько 0,9000 га, відповідач не звернув увагу та не дослідив технічний паспорт на церковні споруди, який виготовлених 05 червня 2018 року з якого встановлено, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані церковні будівлі та споруди - 48180 кв.м. (0, 48180 га), в тому числі грунт 47102 кв.м. та під доріжками - 98 кв.м. Окрім того, ознайомившись з рішенням відповідача №655Н-XLI/VII від 01 червня 2018 року представник зазначив, що дане рішення стосується іншої земельної ділянки загальною площею 0,9000 га і не стосується земельної ділянки, якою користується позивача загальною площею 0,4818 га.

У судовому засіданні 03.10.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю та просив відмовити у задоволенні позовної заяви посилаючись на доводи, викладені у відзиві та запереченнях та додатково зазначив, що позивач не вірно розуміє рішення міської ради № 655Н-XLI/VII від 01.06.2019 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки загального користування», оскільки в ньому чітко зазначена адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 , орієнтовна площа встановлена спеціалістами відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, інфраструктури, архітектури та землевпорядкування актом обстеження земельної ділянки від 20.03.2018. При здійсненні виїздів спеціалісти користуються рулеткою з метричною системою та відкритим доступом «Публічна кадастрова карта України», яка дає змогу встановити орієнтовний розмір земельної ділянки. Дані обставини, також є причиною для проведення інвентаризації, оскільки потрібно встановити чіткі розміри земельної ділянки та в подальшому прийняти рішення про передачу земельної ділянки у користування. Рішення, що оскаржується позивачем, прийнято обгрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки невідповідність графічних матеріалів містобудівній документації стане підставою для відмови у наданні дозволу.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.1991 року Релігійна організація Свято-Іоанно-Богословська церква зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою - релігійна організація за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, що підтверджується копією довідки №6066 від 22.08.1997 Дніпропетровського обласного управління статистики, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до копії Свідоцтва №117 від 27.12.1991 про реєстрацію статуту релігійної організації громади, було зареєстровано статут Свято-Іоанно-Богословської церкви.

Так, ОСОБА_2 указом №6 від 29.01.1993 року Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви призначено настоятелем Свято-Іоанно-Богословської церкви с. Підгороднє м. Дніпропетровська, що підтверджується копією відповідного указу.

28.01.2019 ОСОБА_2 звернувся із заявою за вх. №124 від 28.01.2019 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у користування земельної ділянки загальною площею 0,4818 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було надано копію технічного паспорту на церковні будівлі і споруди та копію викопіювання зазначеної земельної ділянки, а також копію особистого паспорту заявника, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у матеріалах справи.

Проте, рішенням Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1027Н- LV/VII від 30 березня 2019 року було «Про призупинення вирішення питання щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у постійне користування» було призупинено вирішення питання щодо надання дозволу Релігійній організації свято Іоанно-Богословської Церкви на складання проекту відведення земельної ділянки у постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організації у зв`зку з попереднім прийняттям рішення сесії Підгородненської міської ради №655-XLI/VІІ «Про проведення інвентаризації земельної ділянки загального користування».

Отже, спір між сторонами виник щодо відмови у наданні дозволу позивачу на складання проекту відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених чинним законодавством.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування». За приписами стаття 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що законодавцем чітко визначено перелік повноважень, зокрема міських рад у галузі земельних відносин, а також врегульовано механізм розгляду клопотань про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також наведено перелік підстав для відмови у задоволенні такого клопотання, який є вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню.

Також необхідно зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у користування земельної ділянки загальною площею 0,4818 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, рішенням Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року позивачу було відмолено у наданні дозволу настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га.

Суд звертає увагу, що у рішенні Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року підставою для відмови позивачу зазначено переднє прийняття рішення сесії Підгородненської міської ради №655-XLI/VII «Про проведення інвентаризації земельної ділянки загального користування».

Однак, суд вважає, що підстави, наведені в оскаржуваному рішенні є такими, що не передбачені нормами чинного законодавства, Земельним кодексом України, яким визначено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання представника відповідача на те, що оскаржуваним рішення не являється відмовою у наданні такого дозволу, а лише є таким, що призупинено у зв`язку із проведенням інвентаризації земель комунальної власності, що є невід`ємною частиною для вирішення даного спору не приймаються судом в силу їх суперечності положенням наведеного ст.118 Земельного кодексу України, яким визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, суд не приймає до уваги аргументи представника відповідача щодо користування Церквою земельною ділянкою загальною площею 0,9000 га, а надані до матеріалів справи копії зі супутникової зйомки взагалі не вказують про це і не мають зазначення на них саме Церкви. Окрім того, посилання відповідача на використання ним кадастрової земельної карти взагалі не знаходять свого підтвердження, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані церковні споруди до даного часу не має кадастрового номеру і тому не може бути розташована на вказаній кадастровій карті.

Таким чином, рішення Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року про відмову у наданні дозволу настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га є необґрунтованим та таким, що прийнято без урахування усіх обставин справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року про відмову у наданні дозволу настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га підлягають задоволенню. Також, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання Підгородненську міську раду розглянути питання надання дозволу або мотивованої відмови в наданні дозволу в місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення, оскільки саме на відповідача покладено такий обов`язок, і таке зобов`язання є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, на обґрунтування позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 05520750) на користь ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн., понесені позивачем згідно квитанції № 0.0.1411339067.1 від 17.07.2019.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставин, встановлені в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52001, м.Підгородне, вул.Центральна, 46, код ЄДРПОУ 05520750) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради за №1027Н-LV/VII від 30 березня 2019 року про відмову у наданні дозволу настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га.

Зобов`язати Підгородненську міську раду розглянути питання надання настоятелю Свято-Іоанно-Богословської церкви Української православної церкви ОСОБА_2 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 0,4818 га або мотивованої відмови в наданні дозволу в місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 05520750) на користь ОСОБА_2 , сплачені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) відповідно до квитанції № 0.0.1411339067.1 від 17.07.2019, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 жовтня 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко