Рішення № 84893386, 19.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуСправа № 160/5205/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” (просп. Івана Мазепи, 34, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36989671) (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444, про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” у розмірі 4173 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445, про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ”у розмірі 1836120,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем інспекційне відвідування здійснене з порушенням норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок №295). Позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування, зроблені без урахування всіх істотних обставин, не відповідають дійсності та не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а тому оскаржувані постанови про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі і призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

07.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року заяву ТОВ “АРТ-ПРОМ” про забезпечення позову задоволено (з урахуванням ухвали суду від 25.07.2019 року про виправлення описки в ухвалі від 10.06.2019 року):

- зупинено дію постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 про накладення штрафу на ТОВ “АРТ-ПРОМ” у розмірі 4173,00 грн., від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 про накладення штрафу на ТОВ “АРТ-ПРОМ” у розмірі 1836120,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- заборонено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) вчиняти дії про пред`явленню до виконання постанов від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 та № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445;

- зупинено стягнення за постановами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 07.05.2019 року №ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 та № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445.

08.07.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 року №ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 та №ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, відтак, відсутні підстави для їх скасування.

31.07.2019 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечувала.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечувала.

10.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Керуючись Порядком №295, відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року №354-І та направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.03.2019 року №180, у період з 28.03.2019 року по 10.04.2019 року відповідачем проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” з метою здійснення контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.

Підставою для проведення перевірки ТОВ “АРТ-ПРОМ” стала інформація, викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.02.2019 № 4588/05-05/26 (вх. № 5417 від 13.03.2019 року) щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

За наслідками інспекційного відвідування позивача головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Аладіною О.Г ОСОБА_1 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН1704/24/АВ від 10.04.2019.

Зазначеною перевіркою встановлені наступні порушення, зокрема:

- тривалість перерви в роботі між змінами охоронників більша, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередні зміни (порушення ч. 1 ст. 59 КЗпП України);

- облік надурочних годин охоронників не ведеться (порушення ч. 2 ст. 65 КЗпП України);

- деякі посадові оклади на підприємстві встановлені без врахування складності робіт та кваліфікаційних характеристик професій (порушення ст. 96 КЗпП України, ч. 3,4 ст. 6 Закону України “Про оплату праці”);

- оплата за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі не здійснюється (порушення ст. 107 КЗпП України);

- робота в надурочний час у подвійному розмірі не оплачується (порушення ст. 106 КЗпП України);

- порушення встановлених законодавством строків проведення кінцевого розрахунку при звільненні працівників (порушення ст.ст. 116, 117 КЗпП України).

11.04.2019 року контролюючим органом було винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН1704/24/АВ/П, відповідно до якого інспектором праці було зобов`язано позивача усунути виявлені порушення у строк до 22.04.2019 року.

26.04.2019 року позивачем отримано Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, яке було призначено на 02.05.2019 року. У цей же день позивач надав клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до повідомлення про перенесення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 02.05.2019 № 4007-16/04 розгляд справи про накладення штрафу було перенесено на 07.05.2019 року на 09 год. 00 хв.

07.05.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН1704/24/АВ від 10.04.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. було прийнято:

- постанову № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ “АРТ-ПРОМ” було накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.;

- постанову № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ “АРТ-ПРОМ” було накладено штраф у розмірі 1836120,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними постановами, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваних постанов про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” штрафів є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі – Положення № 96).

Згідно з пунктами 1, 4, 7 Положенням № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсації, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

У відповідності до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 затверджено Положення про Головне управління у Дніпропетровській області (нова редакція), згідно із пунктом 1 якого Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 статті 1 Закону №877-V встановлено, що заходи державного нагляду ( контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877-V).

Підпунктом 6 абзацу 1 пункту 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, в тому числі Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Пунктом 10 Порядку № 295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно з пунктами 19 та 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланового заходу у період з 28.03.2019 по 10.04.2019 на ТОВ "АРТ-ПРОМ" став лист Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 26.02.2019 № 4588/05-05/26 (вх. № 5417 від 13.03.2019 року) з інформацією щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної. Проте, в направленні на проведення інспекційного відвідування №180 від 28.03.2019 зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль щодо додержання вимог законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати, що носять узагальнений характер предмету інспекційного відвідування та стосуються трудового законодавства в цілому.

Нормами абзацу 10 частини 1 статті 6 Закону №877-V встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала саме підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення заходу державного нагляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в порушення норм до абз.10 ч.1 ст.6 Закону №877-V під час інспекційного відвідування перевищено свої повноваження щодо підстав проведення позапланового заходу (контролю) та перевірялися не тільки питання, які стали підставою для інспекційного відвідування, а питання трудового законодавства в цілому.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач, вийшов за межі своїх повноважень та допустив незаконне розширення сфери перевірки, чим порушив ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

На підставі викладеного, суд вважає, що винесені постанови про накладання штрафу №ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 від 07.05.2019, №ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 від 07.05.2019 не стосуються питань, необхідність перевірки яких стали підставою для здійснення інспекційного відвідування та не є порушеннями, пов`язаними з нарахуванням заробітної плати менше мінімальної.

Також суд зазначає, що посадовою особою відповідача, в порушення норм Порядку № 295, 10.04.2019 року в останній день інспекційного відвідування та в день складення Акту, примірник Акту інспекційного відвідування №ДН1704/24/АВ керівнику позивача або його уповноваженій особі вручений не був. У ході судового розгляду не знайшли підтвердження доводи відповідача про відмову представника позивача від підписання Акту.

Натомість, два примірники Акту інспекційного відвідування №ДН1704/24/АВ від 10.04.2019 року та припис про усунення виявлених порушень №ДН1704/АВ/П від 11.04.2019 року направлено об`єкту відвідування для підпису одним рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що Акт інспекційного відвідування від 10.04.2019 року складено посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за місцезнаходженням відповідача за відсутності позивача. Крім того, відповідачем не складено акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як передбачено абз. 4 п. 26 Порядку № 295.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що посадовою особою відповідача всупереч нормам Порядку № 295 одночасно зі складенням Акту інспекційного відвідування було винесено Припис про усунення виявлених порушень № ДН1704/АВ/П від 11.04.2019 року.

Відповідно до норм Порядку № 295, за наявності на те законних підстав, відповідач мав винести відповідний припис не пізніше наступного робочого дня після розгляду зауважень об`єкта відвідування або не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання). З цього слідує, що контролюючим органом при здійсненні заходів за результатами інспекційного відвідування року фактично було обмежено право особи на подання обґрунтованих зауважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач порушив процедуру, передбачену Порядком № 295.

Посилання позивача на те, що відповідач не мав законних підстав для здійснення позапланового заходу, складання акту, припису та прийняття рішення за результатами інспекційного відвідування, адже постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/89/17/17 судом відхиляються з огляду на таке.

Судом встановлено, що проведення відповідачем інспекційного відвідування відбулося на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року № 354-І та направлення від 28.03.2019 року №180.

Відповідно до вказаних вище документів відповідача інспекційне відвідування відбулося з 28 березня 2019 року по 10 квітня 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до ч.1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дат її прийняття.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Так, постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка є нормативно-правовим актом, є нечинною саме з 14.05.2019 року.

До 14.05.2019 року вказана вище постанова Кабінету Міністрів України була чинною.

Оскільки інспекційне відвідування призначено відповідачем до моменту втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи те, що позивач допустив працівників відповідача до інспекційного відвідування, суд вважає, що відповідач мав право здійснити інспекційне відвідування та за його наслідками скласти відповідний акт, припис про усунення виявлених порушень та, за наслідками розгляду справи про накладення штрафу, притягнути позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Щодо суті порушень, зазначених у постанові № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 від 07.05.2019, суд зазначає наступне.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Мінімальні державні гарантії в оплаті праці визначені частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, до них відносяться норми оплати праці за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні, у надурочний час.

Статтею 73 КЗпП України визначено перелік святкових і неробочих днів, а також порядок роботи і оплати праці в зазначені дні. Так, частиною 1 вказаної статті встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що робота також не провадиться в дні релігійних свят (неробочі дні): 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

Частинами 4 і 5 статті 73 КЗпП України передбачено: у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

У відповідності до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно з частиною 1 статті 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини 1 статті 62 КЗпП України, надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Частиною 1 статті 106 КЗпП України встановлено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваній постанові від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 зазначено, що вибірковою перевіркою, проведеною шляхом аналізу наданих підприємством документів за період січня 2018 року по грудень 2018 року встановлено, що відповідно до розрахункових відомостей виявлено випадки не нарахування та невиплати заробітної плати у подвійному розмірі та не надання, як альтернативи, іншого дня відпочинку 40 працівникам відділу охорони, які відповідно до табелів обліку робочого часу працювали у святкові дні.

Також в оскаржуваній постанові від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 зазначено, що у ході інспекційного відвідування на підставі графіків роботи відділів охорони та табелів обліку робочого часу встановлено випадки роботи в надурочний час протягом 2018 року 44 працівників ТОВ “АРТ-ПРОМ”.

Вказані обставини кваліфіковані відповідачем як порушення позивачем вимог статей 107, 106 КЗпП України відповідно.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, не здійснення оплати праці у подвійному розмірі годинної ставки роботи працівників у святкові дні або надурочні роботи є порушенням мінімальних державних гарантій, що тягне застосування до роботодавця штрафних санкцій у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Під час розгляду адміністративної справи позивачем не заперечувалась обставина, що ТОВ “АРТ-ПРОМ” протягом 2018 року оплата за роботу у святкові дні та надурочні роботи співробітникам, зазначеним у постанові від 07.05.209 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 (відповідно 40 осіб та 44 особи) не здійснювалась, оскільки зазначені працівники протягом спірного періоду не працювали ані в святкові дні, ані надурочно.

Суд зауважує, що обов`язковою передумовою для застосування до роботодавця штрафної санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці є встановлення саме фактів роботи працівників у святкові дні та виконання співробітниками роботи понад нормативно встановленні чинним законодавством України години (дні).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для доводів відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.106 КЗпП України стало дослідження під час інспекційного відвідування табелів обліку робочого часу та графіків роботи працівників відділів охорони на підприємстві, за якими встановлено наявність роботи працівників у святкові дні та залучення останніх надурочних робіт на підприємстві.

Водночас, суд зазначає, що табель обліку робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам. Табель обліку робочого часу - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду.

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типову форму № П-5 “Табель обліку використання робочого часу”, однак ця форма має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

У разі потреби підприємство може застосовувати й іншу форму табелю обліку робочого часу, але при цьому обов`язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці.

Отже, порядок складання й оформлення табеля обліку робочого часу законодавчо не внормовано. Також нормативно не визначені правила внесення виправлень до табеля обліку робочого часу у разі наявності необхідності уточнення або зміни відомостей, внесений до табелю раніше. Як правило, у разі потреби зміни до табелю обліку робочого часу вносяться шляхом складання табелю змін обліку робочого часу.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування позивача відбулося у денний час робочого дня, 28.03.2019 року тобто безпосередньо інспектором праці не було виявлено та зафіксовано у належний спосіб факт роботи працівників у святкові дні та у надурочний час.

Також відсутні докази відібрання інспектором праці пояснень у працівників позивача, зазначених в постанові про накладення штрафу від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 як таких, що працювали у святкові дні та надурочний час.

Натомість, позивачем до матеріалів справи надані уточнені графіки роботи відділів охорони ТОВ “АРТ-ПРОМ” та табелі змін обліку робочого часу працівників відділів охорони, згідно яких зазначені в постанові про накладення штрафу від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 працівники у вказані в постанові святкові дати не працювали.

Також зі змісту уточнених графіків роботи відділів охорони ТОВ “АРТ-ПРОМ” та табелів змін обліку робочого часу працівників відділів охорони вбачається відсутність протягом 2018 року фактів перевищення норм тривалості робочого часу, встановленої статтею 50 КЗпП України.

Крім того, у матеріалах адміністративної справи містяться нотаріально посвідчені пояснення від співробітників ТОВ “АРТ-ПРОМ” ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в яких останні зазначають, що протягом 2018 року у святкові дні не працювали, до надурочних робіт не залучались.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що співробітникам ТОВ “АРТ-ПРОМ” не оплачено у встановленому порядку у подвійному розмірі роботу у святкові дні та надурочні роботи спростовується зібраними у ході розгляду справи доказами.

Щодо посилань представника відповідача на табелі обліку робочого часу, суд зазначає, що дійсно останні є документами, що фіксують відпрацьований працівниками час, проте, відповідач не повинен був обмежуватись дослідженням лише зазначеного документа, оскільки оплата за роботу у святкові дні та у надурочний час у подвійному розмірі здійснюється за фактично відпрацьований час, а тому відповідач повинен був встановити за допомогою належних та допустимих доказів саме фактичне залучення працівників до роботи у святкові дні та надурочний час.

Стосовно посилань представника відповідача на пояснення ТОВ “АРТ-ПРОМ”, в яких зазначається про помилку бухгалтера при нарахуванні заробітної плати, суд зауважує, що немає складу правопорушення, визначеного абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, у разі порушення посадовими особами підприємства порядку ведення обліку робочого часу на підприємстві, оскільки зазначена санкція застосовується лише у випадку недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що в межах цього спору, належним чином не підтверджено.

У разі порушення порядку ведення обліку робочого часу, бухгалтерського обліку та звітності тощо, штрафні санкції повинні застосовуватись саме до посадової особи підприємства, яка уповноважена вчиняти такі дії, у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У матеріалах справи також мітиться копія наказу ТОВ “АРТ-ПРОМ” від 29.05.2019 року № 05/19/1, згідно з яким за результатами інспекційного відвідування головному бухгалтеру ОСОБА_12 та бухгалтеру централізованої бухгалтерії ОСОБА_13 оголошено догану за неналежне виконання обов`язків.

З урахуванням викладеного, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ "АРТ-ПРОМ" вимог статей 107, 106 КЗпП України, а саме: невиплата 40 працівникам відділів охорони за роботу у святкові дні заробітної плати у подвійному розмірі, або ненадання іншого дня відпочинку, та невиплата 44 співробітникам відділів охорони заробітної плати у подвійному розмірі за роботу у надурочний час є безпідставними, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 від 07.05.2019 року є необґрунтованою та такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності постанови від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 належними та допустимими доказами, не доведено коли саме працівники, в який день (дні), місяць (місяці), рік (роки), під час роботи в ТОВ «АРТ-ПРОМ», залучалися до виконання надурочних робіт, робіт у святкові дні.

Таким чином, суд робить висновок, що ТОВ «АРТ-ПРОМ», як роботодавець, не порушувало законних трудових прав працівників, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444, суд зазначає про таке.

У постанові про накладення штрафу від 07.05.2019 року №ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 підставою для накладення штрафу, передбаченого абзацем 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, визначено чотири порушення законодавства про працю:

- порушення вимог частини 1 статті 59 КЗпП України щодо недотримання позивачем норм тривалості перерви в роботі між змінами працівників відділів охорони;

- порушення частини 2 статті 65 КЗпП України щодо відсутності обліку надурочних робіт працівників відділів охорони;

- порушення статті 96 КЗпП України та частин 3, 4 статті 6 Закону України “Про оплату праці” в частині встановлення деяких посадових окладів без врахування кваліфікаційних характеристик професій;

- порушення частини 1 статті 116 КЗпП України щодо недотримання строків проведення кінцевого розрахунку при звільненні працівника.

У відповідності до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Частиною 1 статті 59 КЗпП України визначено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

В оскаржуваній постанові від 07.05.019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 зазначено, що у ході інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до складених графіків роботи працівників відділів охорони ТОВ “АРТ-ПРОМ” мають місце випадки, коли перерва в роботі між змінами є меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування позивача проводилось відповідачем у 2019 році, а тому інспектором праці не було виявлено та зафіксовано у належний спосіб той факт, що перерва в роботі між змінами працівників відділів охорони є меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні.

Також відсутні докази відібрання інспектором праці пояснень з вказаного питання у працівників позивача, зазначених у постанові про накладення штрафу від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444.

Натомість, позивачем до матеріалів справи надані уточнені графіки роботи відділів охорони ТОВ “АРТ-ПРОМ” за січень 2018 року, згідно з якими відсутні порушення норм тривалості перерви в роботі між змінами, встановлених частиною 1 статті 59 КЗпП України.

До того ж, в розділі ІІ акту інспекційного відвідування від 10.04.2019 року № ДН1704/24/АВ, в якості порушення законодавства про працю зазначено, що тривалість в роботі між змінами охоронників більша ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні.

Отже, інформація, вказана у постанові від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 не відповідає інформації, яка зазначена в акті інспекційного відвідування, який саме і став підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог частини 1 статті 59 КЗпП України.

Частиною 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці” визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП України).

Згідно зі статтями 62-65 КЗпП України надурочні роботи застосовуються у виняткових випадках, передбачених законодавством та ч. 3 ст. 62 КЗпП України, за рішенням власника або уповноваженого ним органа, погодженим з профспілкової організацією.

У відповідності до частини 2 статті 65 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Аналізуючи наведені приписи Кодексу законів про працю України, суд зазначає, що обов`язок роботодавця вести облік надурочних робіт виникає у випадку наявності факту залучення працівників підприємства до таких робіт.

Водночас, в оскаржуваній постанові від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 не наведено конкретних фактів залучення працівників позивача до роботи у надурочний час, також не зазначено, на підставі яких документів відповідач дійшов висновку про відсутність на підприємстві обліку надурочних робіт.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться табелі змін обліку робочого часу працівників відділів охорони ТОВ “АРТ-ПРОМ” за 2018 рік, в яких тривалість робочого часу працівників відділів охорони позивач не перевищує встановлену нормі тривалості робочого часу.

Додатково про відсутність випадків залучення працівників відділів охорони до надурочних робіт свідчить відсутність відповідного наказу (розпорядження) керівника ТОВ “АРТ-ПРОМ”.

Отже, відсутність обліку надурочних робіт на підприємстві обумовлена відсутністю фактів залучення працівників відділу охорони до таких робіт.

Таким чином, відповідачем також не доведено порушення позивачем вимог частини 2 статті 65 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ “АРТ-ПРОМ” вимог частини 1 статі 59, частини 2 статті 65 КЗпП України, а саме: тривалість роботи працівників відділів охорони менша, ніж подвійна тривалість роботи у попередній зміні, та відсутність обліку надурочних робіт є безпідставними, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 від 07.05.2019 року в цій частині є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо порушення частини 4 статті 96 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України “Про оплату праці”, а саме: посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, штатним розкладом ТОВ “АРТ-ПРОМ”, який вводився в дію з жовтня 2019 року наказом від 28.09.2018 № 701/1 встановлено, що головному механіку (класифікація “Керівники”) код за класифікатором професій 1222.1, інженеру-технологу (класифікація “Професіонали”) код за класифікатором професій 2149.2 та двірнику (класифікація “Найпростіші професії”) код за класифікатором професій 9162 встановлено однакові оклади 3800 грн.

Так, посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Статтею 96 КЗпП України встановлено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов`язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Статтею 97 КЗпП України врегульовані питання оплати праці на підприємствах, в установах і організаціях та визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що при встановленні посадових окладів на підприємствах, установах, організаціях не залежно від форми власності мають застосовуватися тарифна система оплати праці або інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Таким чином, суд робить висновок, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадові оклади, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Так, вищенаведені посадові оклади працівників ТОВ “АРТ-ПРОМ” встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, що порушує вимоги частини четвертої статті 96 КЗпП України та частини третьої статті 6 Закону України “Про оплату праці”.

Також відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

У ході проведення інспекційного відвідування ТОВ “АРТ-ПРОМ” встановлено порушення строків проведення кінцевого розрахунку з працівником при звільненні:

- ОСОБА_14 звільнена за власним бажанням 04.04.2018 відповідно до наказу № 231-0000003069, при цьому, розрахункові кошти звільненому працівникові виплачені 10.04.2018 року згідно з відомістю про виплату готівки від 10.04.2018 № 286;

- ОСОБА_15 звільнений за власним бажанням 02.05.2018 відповідно до наказу № 297-0000003080, при цьому, розрахункові кошти звільненому працівникові виплачені 03.05.2018 року відповідно до відомості про виплату готівки від 03.05.2018 № 346;

- ОСОБА_16 звільнена за власним бажанням 07.09.2018 відповідно до наказу № 641-0000001005, при цьому, розрахункові кошти звільненому працівникові виплачені 10.09.2018 року згідно з відомістю про виплату готівки від 10.09.2018 № 806;

- ОСОБА_17 звільнений за власним бажанням 01.10.2018 відповідно до наказу № 711-0000002481, при цьому, розрахункові кошти звільненому працівникові виплачені 03.10.2018 року згідно з відомістю про виплату готівки від 03.10.2018 № 885.

Таким чином, розрахункові кошти при звільненні виплачені вказаним працівникам ТОВ “АРТ-ПРОМ” несвоєчасно, з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 116 Кодексу Законів про працю України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що за порушення строків проведення кінцевого розрахунку при звільненні працівникам ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 середній заробіток за час затримки виплати не здійснено.

Отже, постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС-444 в частині встановлення порушення позивачем частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 3 статті 6 Закону України “Про оплату праці” та статей 116, 117 КЗпП України є правомірною, оскільки наявність вказаних порушень відповідачем підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та позивачем не спростовуються.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС-444 від 07.05.2019 в частині накладення штрафу за порушення частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 3 статті 6 Закону України “Про оплату праці” та статей 116, 117 КЗпП України.

Сума штрафу у постанові Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.05.2019 № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС-444 встановлена відповідно до вимог абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України та Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”.

Так, відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” з 1 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4173 гривень.

Таким чином, сума штрафу у постанові №ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 від 07.05.2019 року за порушення інших вимог трудового законодавства складає 4173 грн.

Як передбачено частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому судові витрати в розмірі 19210,00 грн. підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” (просп. Івана Мазепи, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36989671) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/МГ-ФС/445 за порушення законодавства про працю у розмірі 1836120 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 07.05.2019 року № ДН1704/24/АВ/ІП-ФС/444 в частині порушення ТОВ “АРТ-ПРОМ” вимог частини 1 статті 59, частини 2 статті 65 КЗпП України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ПРОМ” (код ЄДРПОУ 36989671) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. відповідно до платіжного доручення № 249 від 06.06.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський